ГІСТОМОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАРЕНХІМИ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ ЩУРІВ ПРИ АЛОКСАН-ІНДУКОВАНОМУ ДІАБЕТІ РІЗНОЇ ТРИВАЛОСТІ

Автор(и)

  • О. Оленович Буковинський державний медичний університет , Україна
  • Т. Бойчук Буковинський державний медичний університет , Україна
  • І. Давиденко Буковинський державний медичний університет , Україна
  • О. Давиденко Буковинський державний медичний університет , Україна

DOI:

https://doi.org/10.24061/2413-4260.XIV.2.52.2024.15

Ключові слова:

алоксан; експериментальний цукровий діабет; підшлункова залоза.

Анотація

Вивчення патогістологічних, морфофункціональних змін в ендокринному апараті підшлункової залози (ПШЗ) є обов’язковою частиною експериментальної діабетології, яка дозволяє отримати значний об’єм інформації стосовно різноманітних аспектів етіології та патогенезу цукрового діабету та його ускладнень через використання експериментальних моделей на тваринах.
Мета дослідження – проведення комплексної оцінки особливостей гістоструктури ПШЗ та репараційного потенціалу уражених панкреатичних острівців Лангерганса у щурів з алоксан- індукованим експериментальним цукровим діабетом (ЕЦД) різної тривалості.
Матеріали та методи. Дослідження проведені на 63 статевозрілих нелінійних самцях білих щурів, у яких 53-х яких моделювали алоксановий експериментальний цукровий діабет (ЕЦД) (10 інтактних тварин слугували контролем). Через 10, 20, 25, 30, 40 та 45 діб після уведення діабетогенної речовини експериментальних тварин виводили з експерименту, вилучали підшлункову залозу (ПШЗ), виготовляли серійні зрізи, котрі забарвлювали гематоксиліном та еозином за стандартною методикою, а також альдегід- фуксином – для ідентифікації β-клітин острівців Лангерганса. Для кількісної оцінки ендокринної частини ПШЗ на серійних гістологічних зрізах вивчали середній діаметр острівців Лангерганса (мкм), середню кількість клітин острівців Лангерганса у профілі гістологічного зрізу, а також питомий об’єм острівців Лангерганса в тканині підшлункової залози (%).
Результати дослідження. Перебіг алоксан- індукованого ЕЦД у всі терміни спостереження супроводжувався вираженими деструктивно- дегенеративними змінами панкреатичних острівців. Вже на 11-у добу після введення алоксану більшість клітин острівців Лангерганса перебували у стані некрозу з ознаками каріопікнозу та каріорексису. Внаслідок альтеративних процесів різко зменшувалися кількість і розміри острівців Лангерганса, їх питомий об’єм у тканині ПШЗ, середня кількість клітин у них. Специфічного забарвлення β-клітин альдегід- фуксином не виявлено. На 11-ту добу експерименту відмічений помірний набряк інтерстицію ПШЗ, осередкові дистрофічні процеси в епітеліоцитах екзокринного апарату ПШЗ, іноді – з помітними мікрокістозними утвореннями. На 21-шу та 26-ту добу після введення алоксану питомий об’єм, розміри острівців Лангерганса ПШЗ та параметри їх целюлярності продовжувалися достовірно зменшуватися. Більшість клітин острівців Лангерганса перебували в стані некрозу, але до наявних раніше ознак каріопікнозу та каріорексису додалися ще й ознаки каріолізису, які були помітними переважно
у центрі острівців. Клітини екзокринного апарату підшлункової залози не мали помітних ознак альтерації, що вказує на їх відновлення з 11-ї доби експерименту. За 31-денного ЕЦД збереглися всі основні тенденції, встановлені на попередніх стадіях експерименту, за виключенням
некротичних змін у клітинах острівців Лангерганса – не виявлено інсулоцитів у стані некрозу, однак β-клітин у панкреатичних острівцях також не виявлено, так само, як і на 21-у та 26-у доби експерименту. Подібні гістологічні та морфометричні результати отримано й на 41-шу добу експерименту. Зниження цитарності збережених острівців виявилося максимальним за 46-денного ЕЦД за весь термін експерименту, а забарвлення гістологічних зрізів із альдегід- фуксином не виявило навіть поодиноких β-клітин у острівцях Лангерганса ПШЗ.
Висновки. Одноразове внутрішньоочеревинне введення лабораторним тваринам розчину алоксану у дозі 160 мг/кг маси тіла призводило до патоморфологічних змін в острівцевій частині підшлункової залози, що мали виражений дегенеративно-деструктивний характер вже на 11-ту добу експерименту, наростали і зберігалися на усіх його стадіях. Діабетогенний цитотоксин алоксан викликав виражені дистрофічні зміни панкреатичних острівців різного ступеня інтенсивності на усіх стадіях експерименту – від каріопікнозу/каріорексису вже з 11-ї доби спостереження до їх обтяження каріолізисом з 21-ї доби експерименту. Некробіотичні процеси призвели до вірогідного зменшення частки ендокринної паренхіми і регресії питомого об’єму острівців Лангерганса у тканині ПШЗ, зменшення середнього розміру острівців Лангерганса з достовірним зменшенням їх клітинного складу. Морфофункціональним субстратом для реалізації панкреатотоксичного впливу алоксану слугували виключно β-клітини
острівців Лангерганса, тоді як клітини екзокринного апарату підшлункової залози не демонстрували помітних ознак альтерації вже після 11-ї доби експерименту. Відсутність навіть поодиноких β-клітин у панкреатичних острівцях на всіх термінах експерименту (при забарвленні гістологічних зрізів альдегід- фуксином) засвідчує незворотність їх пошкодження і відсутність репаративної регенерації. Алоксан- індукована деструкція β-клітин з наступною втратою їх секреторної активності свідчить про валідність відтвореної експериментальної моделі щодо розвитку у тварин декомпенсованого цукрового діабету внаслідок інсулінової недостатності.

Посилання

Atlas: Diabet v Ukraini. Vyp1[Atlas: Diabetes in Ukraine]. Kyiv: INDAR; 2021. 136s. (in Ukrainian)

Saeedi P, Petersohn I, Salpea P, Bright D, Williams R, Unwin N, et al. Global and regional diabetes prevalence estimates for 2019 and projections for 2030 and 2045: Results from the International Diabetes Federation Diabetes Atlas, 9th ed. Diabetes Res Clin Pract[Internet]. 2019[cited 2024 Feb 17];11(157):107843. Available from: https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0168-8227(19)31230-6 doi: 10.1016/j.diabres.2019.107843

Chatzigeorgiou A, Halapas A, Kalafatakis K, Kamper E. The use of animal models in the study of diabetes mellitus. In Vivo. 2009; 23(2):245-58.

Ponyrko AO, Teslyk TP, Pernakov MS. Biolohichne modeliuvannia tsukrovoho diabetu I typu za dopomohoiu aloksanu zi zminenymy khimichnymy vlastyvostiamy [Biological Modeling of Type I Diabetes Mellitus with Alloxane with Modified Chemical Properties]. Ukrainskyi zhurnal medytsyny, biolohii ta sportu. 2017;6(8):30-3. doi: 10.26693/jmbs02.06.030 (in Ukrainian)

Hrytsiuk MI, Boichuk TM, Petryshen OI. Porivnialna kharakterystyka eksperymentalnykh modelei tsukrovoho diabetu [Comparative characteristics of experimental models of diabetes mellitus]. Svit medytsyny ta biolohii. 2014;2:199-203. (in Ukrainian)

Rees DA, Alcolado JC. Animal models of diabetes mellitus. Diabet Med. 2005;22(4):359-70.

Lenzen S. The mechanisms of alloxan- and streptozotocin-induced diabetes (Review). Diabetologia. 2008;51:216-26.

Lenzen S, Panten U. Alloxan: history and mechanism of action. Diabetologia. 1988;31(6):337-42. doi: 10.1007/bf02341500

Al-Awar A, Kupai K, Veszelka M, Szṻcs G, Attieh Z, Murlasits Z, et al. Experimental Diabetes Mellitus in Different animal models. J Diabetes Res. 2016[cited 2024 Feb 17]; 2016:9051426. Available from: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1155/2016/9051426

Szkudelski T. The Mechanism of Alloxan and Streptozotocin Action in B Cells of the Rat Pancreas Physiol Res. 2001;50(6):536-46.

Peschke E, Ebelt H, Brömme HJ, Peschke D. «Classical» and «new» diabetogens-comparison of their effects on isolated rat pancreatic islets in vitro. Cell Mol Life Sci. 2000;57(1):156-64. doi: 10.1007/s000180050505

Semenko VV, Serdiuk VM, Savytskyi IV. Rozrobka eksperymentalnoi aloksanovoi modeli tsukrovoho diabetu [Development of an experimental alloxan model of diabetes mellitus]. Mizhnarodnyi endokrynolohichnyi zhurnal. 2017;13(4):276-80. doi: 10.22141/2224-0721.13.4.2017.106657 (in Ukrainian)

Jain DK, Arya RK. Anomalies in alloxan-iduced diabetic model: it is better to standardize it first. Ind J Pharmacology. 2011;1(43):91. doi: 10.4103/0253-7613.75684

Ivantsiv OR. Morfolohichni zminy endokrynotsytiv pidshlunkovoi zalozy na foni medykamentoznoho likuvannia tsukrovoho diabetu eksenatydom ta insulinom u shchuriv [Morphological changes of pancreatic endocrinocytes on the background of medical treatment of diabetes mellitus by exenatid and insulin]. Morphologia. 2020;14(3):132-6. doi: 10.26641/1997-9665.2020.3.132-136 (in Ukrainian)

Marshall SM. The pancreas in health and in diabetes. Diabetologia. 2020;63(10):1962-65. doi:10.1007/s00125-020-05235-z

Koji Y, Junichiro M, Masako W, Naoto I, Akihisa I, Kuwajima M, et al. Proliferation and differentiation of pancreatic β-cells: ultrastructural analysis of the pancreas in diabetic mice induced by selective alloxan perfusion. Medical Electron Microscopy. 1997;30(3):170-5.

Bahrii MM, Dibrova VA, redaktor. Metodyky morfolohichnykh doslidzhen [Methods of morphological research]. Vinnytsia: Nova knyha; 2016. 328с. (in Ukrainian)

Horalskyi LP, redaktor. Osnovy histolohichnoi tekhniky i morfofunktsionalni metody doslidzhen u normi ta pry patolohii[Basics of histological technique and morphofunctional methods of research in normal and pathological conditions]. 2-e vyd. Zhytomyr: Polissia; 2011. 286с. (in Ukrainian)

Alturkistani HA, Tashkandi FM, Mohammedsaleh ZM. Histological stains: A literature review and case study. Global J Health Sci. 2015;8(3):72-9. doi: 10.5539/gjhs.v8n3p72

Kiernan JA. Dyes and other colorants in microtechnique and biomedical research. Coloration Technology. 2006;122(1):1-21. doi: 10.1111/j.1478-4408.2006.00009.x

Scudamore CL, editor. A Practical Guide to the Histology of the Mouse. 1sted. Wiley-Blackwell; 2014. 256p.

Suvarna SK, Layton C, Bancroft JD. Bancroft’s theory and practice of histological techniques. 7th ed. Philadelphia: Elsevier; 2008. 557р.

Korda MM, Kashuba OM. Osnovy medychnoi statystyky ta provedennia komp’iuternoho statystychnoho analizu danykh statystychnymy prohramamy [Fundamentals of medical statistics and computer statistical analysis of data using statistical programs]. Ternopil: TNMU Ukrmedknyha; 2021. 120с. (in Ukrainian)

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-07-04

Як цитувати

Оленович, О., Бойчук, Т., Давиденко, І., & Давиденко, О. (2024). ГІСТОМОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАРЕНХІМИ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ ЩУРІВ ПРИ АЛОКСАН-ІНДУКОВАНОМУ ДІАБЕТІ РІЗНОЇ ТРИВАЛОСТІ. Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина, 14(2(52), 100–107. https://doi.org/10.24061/2413-4260.XIV.2.52.2024.15