Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина

ВПЛИВ ВІЙНИ ТА ПАНДЕМІЇ COVID-19 НА ПОКАЗНИК СМЕРТНОСТІ ДІТЕЙ У ВІЦІ ДО 1 РОКУ В УКРАЇНІ

2024-12-24T00:01:06+02:00

Війни та триваюча пандемія COVID-19 вкрай негативно впливають захворюваність і смертність дитячого населення.
Мета дослідження – проаналізувати вплив війни та наслідків пандемії COVID-19 на динаміку коефіцієнта малюкової смертності разом із її складовими в Україні з 2020 по 2023 рік.
Матеріали та методи дослідження. Проведений ретроспективний аналіз і оцінка малюкової смертності та її складових в Україні з 2020 по 2023 рр. за даними галузевої статистики ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України». Застосовано методи системного підходу, статистичної обробки даних, епідеміологічного аналізу, графічного зображення.
Результати та їх обговорення. У 2023 році після трьох років пандемії COVID-19 та на тлі триваючого російського вторгнення в Україні відбулось зростання показника малюкової смертності до 7,45 ‰ або на 11,69 % у порівнянні з 2020 роком. Зазначене зростання відбулось переважно за рахунок підвищення рівня постнеонатальної смертності та пізньої неонатальної смертності у нинішніх умовах у порівнянні з ранньою неонатальною смертністю. Окремі стани, що виникають у перинатальному періоді, уроджені аномалії (вади розвитку), деформації та хромосомні порушення, захворювання органів дихання, передусім гострі респіраторні захворювання верхніх дихальних шляхів, пневмонія, грип, деякі інфекційні та паразитарні хвороби та хвороби нервової системи є основними причинами смертності дітей першого року життя у 2023 році. У структурі малюкової смерті за останні 4 роки суттєво зросла питома вага випадків смертності дітей у віці до 1-го року життя від інфекційних та паразитарних хвороб, хвороб органів дихання та зовнішніх причин (травми, отруєння, нещасні випадки), хвороб нервової системи та хвороб системи кровообігу, що, у тому числі, може бути наслідком як прямого, так і опосередкованого синергічного впливу війни та пандемії COVID-19. Найвищі показники малюкової смертності спостерігались у Херсонській (28,27 ‰), Закарпатській (11,5 ‰), Дніпропетровській (9,29 ‰), Кіровоградській (9,19 ‰), Донецькій (9,12 ‰), Житомирській (8,93 ‰) та Чернігівській (8,71 ‰) областях, що може свідчити про недостатній рівень забезпеченості кадрами і ресурсами педіатричної служби, зокрема як наслідок війни. Вкрай тривожним фактом є зростання на 11,5 % смертності дітей першого року життя поза стаціонаром у порівнянні з 2020 роком, що може бути пов’язано з погіршенням доступності медичної допомоги дітям через бойові дії на Сході та Півдні країни.
Висновок. Після трьох років пандемії COVID-19 та на тлі триваючого російського вторгнення в Україні спостерігається
зростання показників захворюваності дітей у віці до 1 року та малюкової смертності переважно за рахунок постнеонатальной та пізньої неонатальної смертності у порівнянні з відносно невеликим підвищенням ранньої неонатальної смертності.

ВЛАСНИЙ ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ РЕКОМЕНДАЦІЙ ТОВАРИСТВА ЩОДО ПРИСКОРЕНОГО ВІДНОВЛЕННЯ ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ (ERAS) ПРИ НЕОНАТАЛЬНІЙ ХІРУРГІЧНІЙ ПАТОЛОГІЇ

2024-12-24T14:01:22+02:00

У статті наведено власний досвід впровадження міжнародного протоколу прискореного відновлення після операції (ERAS)
при неонатальній хірургічній патології з 2023 року. Висвітлені дані щодо ефективності цього кроку на тлі особливостей сьогодення у вигляді підвищення навантаження на неонатальні відділення у зв’язку з руйнуваннями об’єктів медичних закладів внаслідок російської агресії.
Мета. Здійснення аналізу, оцінки, обговорення досвіду і нюансів впровадження міжнародного протоколу прискореного
відновлення після операції (ERAS) при неонатальній хірургічній патології.
Матеріали і методи дослідження. Проведено ретроспективний аналіз досвіду використання міжнародного протоколу при-
скореного відновлення після операції (ERAS) на базі відділення інтенсивної терапії новонароджених з виїзною неонатальною бригадою КП «Регіональний медичний центр родинного здоров’я» ДОР».
Результати дослідження. У статті наведено основні кроки досвіду використання міжнародного протоколу прискореного
відновлення після операції (ERAS) при наданні допомоги дітям з хірургічною патологією у відділенні інтенсивної терапії
новонароджених з виїзною неонатальною бригадою КП «Регіональний медичний центр родинного здоров’я» ДОР», який за своїм набором медичних послуг і розміром став другою дитячою лікарнею в Україні, що значно збільшило навантаження на відділення і потребувало оптимізації надання анестезіологічної та хірургічної допомоги новонародженим.
Висновки. Дотримання протоколу прискореного відновлення після операції (ERAS) дозволяє скоротити час перебування
дитини у відділені та значно знизити затрати на лікування постопераційних ускладнень і є доцільним у впровадженні.

ОСОБЛИВОСТІ РИТМУ СЕРЦЯ У ПЕРЕДЧАСНО НАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ З БРОНХОЛЕГЕНЕВОЮ ДИСПЛАЗІЄЮ

2024-12-24T14:17:20+02:00

Варіабельність серцевого ритму є найдоступнішим методом оцінки симпато- парасимпатичного балансу організма і базується він на вивченні спонтанних коливань частоти серцевих скорочень. Метод варіабельності серцевого ритму
неспецифічний для конкретних нозологій, але високочутливий для оцінки ступеня функціональних порушень, прогнозу
перебігу хвороби, оцінки ефективності терапії.
Метою дослідження було вивчення особливостей ритму серця у передчасно народжених дітей, які перенесли респіраторний дистрес синдром та сформували бронхолегеневу дисплазію.
Матеріали та методи. Для виконання мети дослідження було проаналізовано спостереження за 41 передчасно народженою дитиною, які з терміном гестації 27+1-34+6 тижнів з респіраторним дистрес синдромом 2-3 ступеня, які
потребували респіраторної підтримки. І-у групу склали 18 передчасно народжених дітей, які перенесли респіраторний
дистрес синдром, потребували респіраторної підтримки та сформували бронхолегеневу дисплазію; ІІ-у групу – 23
передчасно народжені дитині, які перенесли респіраторний дистрес синдром, потребували респіраторної підтримки, але
не сформували бронхолегеневу дисплазію. Для оцінки особливостей ритму серця та його варіабельності проводилося ЕКГ
спокою та добове моніторування ЕКГ у віці 10-14 днів. Статистичний аналіз виконаний за допомогою стандартного пакету прикладних програм Statistica 10.0. (StatSoft Inc., version 10, США). Для визначення достовірності різниць між показниками застосовували непараметричні критерії Пірсона та Фішера. Достовірним вважали рівень значущості p<0,05.
Дослідження виконано в рамках науково- дослідної роботи кафедри педіатрії № 3 та неонатології Харківського національного медичного університету «Вивчення особливостей перебігу хвороб оксидантного стресу у новонароджених» 2022-2024 рр.
(№ державної реєстрації А22U000025). Рішенням Комісії з біоетики № 3 від 21 березня 2023 року матеріали дослідження
відповідають Токійській декларації Всесвітньої медичної асоціації, Міжнародним рекомендаціям Гельсінської декларації з прав людини, Конвенції Ради Європи з прав людини та біомедицини, Законами України та вимогами Кодексу етики лікаря України.
Результати та обговорення. Досліджені групи були репрезентативними за гестаційний віком, масою тіла при народженні
та статтю. Діти І-ї групи мали достовірно нижчу оцінку за шкалою Апґар: на 1-й хвилині 3,08±0,27 проти 4,12±0,24 (p<0,001), на 5-й – 4,48±0,26 проти 5,91±0,25 балів (p<0,001). Респіраторна підтримка надавалась усім дітям, що брали участь у дослідженні. Середня тривалість респіраторної підтримки, частота застосування високочастотної осциляторної вентиляції легень, частота діагностики легеневої гіпертензії серед дітей І-ї групи була достовірно більшою: 21,6±2,6 проти 12,3±3,1 днів (p<0,001), 44,4 % проти 8,7 % (p<0,001) та 38,9 % проти 4,4 % (p<0,001), відповідно. Це відображає більшу тяжкість ураження респіраторної системи дитини. Закономірно, що середня тривалість перебування в стаціонарі дітей І-ї групи була достовірно довшою 41,3±3,0 проти 32,6±3,8 днів (p<0,001). Групи не відрізнялися за частотою внутрішньошлуночкових крововиливів ІІ-ІІІ ст., перивентрикулярною лейкомаляції ІІ-ІІІ ст., анемії недоношених, порушення слуху. Гемодинамічно значуща відкрита артеріальна протока та ретинопатія недоношених ІІ-ІІІ ст. спостерігалися достовірно частіше серед дітей 1-ї групи 5 (22,2 %) проти 1 (4,4 %) (p<0,01) та 8 (44,4 %) проти 5 (21,7 %) (p<0,05), відповідно. Найчастішими порушеннями ритму серця, які спостерігалися протягом дослідження були синусова тахікардія та суправентрикулярна екстрасистолія. Серед дітей І-ї групи достовірно частіше спостерігалася синусова тахікардія 94,4 % проти 73,9 % (р<0,01) і, відповідно, середня ЧСС у І-й групі була більше 160,2±12,6 уд/хв. проти 146,6±14,4 уд/хв. (p<0,01). Серед дітей 2-ї групи достовірно частіше спостерігалися суправертрикулярні екстрасистоли 95,7 % проти
72,2 % (p<0,01) та міграція водія ритму по передсердях 17,4 % проти 0 % (p<0,001). При оцінці ВСР в обох групах дітей уві сні та неспанні спостерігалися зниження показників ТР та HF нижче 3-го перцентиля нормативних таблиць для відповідного віку й закономірним є підвищення показника LF/HF вище 97-го перцентиля, що свідчить про значне перевищення впливу симпатичної ланки вегетативної нервової системи (ВНС) у передчасно народжених дітей, які перенесли РДС ІІ-ІІІ ст. та потребували респіраторної підтримки. При порівнянні двох груп при неспанні суттєвих
відмінностей показників ВСР не виявлено. Під час сну серед дітей ІІ-ї групи спостерігалося посилення впливу парасимпатичної ланки ВНС у порівнянні зі станом неспання, а серед дітей І-ї групи парасимпатичної модуляції ВСР під час сну не спостерігалося.
Висновки: Добове моніторування ЕКГ дозволяє виявити особливості вегетативного статусу дітей з перинатальної
патологією. Синусова тахікардія та суправентрикулярна екстрасистолія є найпоширенішими порушеннями ритму серця.
Для передчасно народжених дітей, які перенесли РДС ІІ-ІІІ ст. та потребували респіраторної підтримки характерний
вегетативний дисбаланс зі значним перевищенням впливу симпатичної ланки ВНС, що клінічно проявляється синусовою
тахікардією. Відсутність парасимпатичної модуляції ВСР під час сну у передчасно народжених дітей, які сформували БЛД (діти І-ї групи) на відміну від дітей ІІ-ї групи, які не сформували БЛД, свідчить про більш значущі порушення функції ВНВ за рахунок підвищення впливу симпатичної ланки і корелює з формуванням хронічної патології легень.

ДІАГНОСТИЧНА ЦІННІСТЬ МАРКЕРІВ ДИСФУНКЦІЇ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ У КРИТИЧНО ХВОРИХ ДОНОШЕНИХ НОВОНАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ

2024-12-26T09:22:47+02:00

Дані сучасної наукової літератури та результати клінічних досліджень свідчать, що стрес-індуковані порушення функціонування травної системи у новонароджених дітей асоційовані з незрілістю процесів травлення та всмоктування, а також моторики шлунково-кишкового тракту. Гіпоксичне пошкодження організму супроводжується не лише дисфункцією кишечника, але й призводить до залучення у патологічний процес інших органів травлення, таких як гепатобіліарна система та підшлункова залоза.

Мета дослідження – вивчити діагностичну цінність сироваткових маркерів дисфункції підшлункової залози у критично хворих доношених новонароджених дітей.

Матеріал та методи дослідження. У ході роботи проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження 66 доношених новонароджених дітей, з яких 35 пацієнтів мали прояви перинатальної патології важкого ступеня та склали основну групу обстеження (І група), а 31 здорова дитина склала контрольну групу (ІІ група). У пуповинній крові новонароджених дітей визначали активність амілази, ліпази, трипсину, лейцинамінопептидази та рівень інсуліну в умовах Німецько-української лабораторії «Букінтермед» (м. Чернівці, Україна, м. Котбус, Німечинна).

Дослідження виконане з дотриманням Правил етичних принципів проведення наукових медичних досліджень за участю людини, затверджених Гельсінською декларацією (1964-2013 рр.), ICH GCP (1996 р.), Директиви ЄЕС № 609 (від 24.11.1986 р.), наказу МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р. та підтверджено висновком Комісії з питань біомедичної етики Буковинського державного медичного університету.

Для статистичного аналізу результатів використано ліцензовані програми Statistica (StatSoft Inc., Version 7) та MedCalc Software Ltd (Version 22.021).

Робота виконана в межах комплексних НДР кафедри педіатрії, неонатології та перинатальної медицини Буковинського державного медичного університету на теми «Удосконалення напрямків прогнозування, діагностики і лікування перинатальної патології у новонароджених та дітей раннього віку, оптимізація схем катамнестичного спостереження та реабілітації» (номер державної реєстрації 0115U002768, термін виконання 01.01.2015 – 31.12.2019 рр.) та «Хронобіологічні й адаптаційні аспекти та особливості вегетативної регуляції при патологічних станах у дітей різних вікових груп» (номер державної реєстрації 0122U002245, термін виконання 01.01.2022 – 31.12.2026 рр.).

Результати дослідження. Отримані результати засвідчили статистично значимо вищу активність амілази, ліпази та трипсину, а також рівня інсуліну у пуповинній крові доношених новонароджених з важкою перинатальною патологією, порівняно зі здоровими дітьми. Так, активність амілази у дітей основної групи склала 0,39 ± 0,03 мкмоль/л*с, у дітей групи контролю - 0,14 ± 0,01 мкмоль/л*с, р < 0,0001; активність ліпази – відповідно 0,35 ± 0,01 та 0,32 ± 0,01, р = 0,01; активність трипсину – відповідно 574,7 ± 23,1 та 400,8 ± 19,4 мкг/л, р = 0,0001; рівень інсуліну – відповідно 12,85 ± 1,33 та 2,74 ± 0,2 мкОд/мл, р < 0,0001. Активність лейцин амінопептидази достовірно не відрізнялася між групами обстеження.

Найбільш значущими діагностичними тестами щодо встановлення порушень функціонального стану підшлункової залози у доношених дітей з важкою перинатальною патологією є підвищення рівня інсуліну при пороговому значенні показника > 4,7 мкОд/мл (AUROC 0,9 (ДІ 0,802; 0,96), р < 0,0001, ЧТ 82,86 %, СП 96,77 %); підвищення активності амілази при пороговому значенні показника > 0,24 мкмоль/л*с (AUROC 0,895 (ДІ 00,795; 0,957), р < 0,0001, ЧТ 74,29 %, СП 96,77 %); підвищення активності трипсину при пороговому значенні показника > 486 мкг/л (AUROC 0,762 (ДІ 0,641; 0,858), р < 0,0001, ЧТ 62,86 %, СП 83,87 %); підвищення активності ліпази при пороговому значенні показника > 0,35 мкмоль/л*с (AUROC 0,676 (ДІ 0,549; 0,786), р = 0,0084, ЧТ 45,71 %, СП 87,1 %).

Висновок. У пуповинній крові доношених новонароджених з важкою перинатальною патологією, порівняно зі здоровими дітьми, встановлено статистично значимо вищі активності амілази, ліпази та трипсину, а також рівень інсуліну. Це може свідчити про стрес-індуковану надмірну активацію функцій підшлункової залози внаслідок патологічного гіпоксичного пошкодження, яке ініційоване у період внутрішньоутробного розвитку.

ХАРАКТЕРИСТИКА ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ МІЖ БІОХІМІЧНИМИ ПОКАЗНИКАМИ ПУПОВИННОЇ КРОВІ НОВОНАРОДЖЕНИХ ВІД МАТЕРІВ ГРУПИ РИЗИКУ РОЗВИТКУ ГЕМОЛІТИЧНОЇ ХВОРОБИ НОВОНАРОДЖЕНИХ

2024-12-26T09:35:26+02:00

Гемолітична хвороба новонародженого виникає при несумісності матері і плода за системою АВ0 чи Rh-фактором. Гемолітична хвороба новонародженого переважно спостерігається при наявності у матері 0(І) групи крові за системою АВ0, а у плода чи новонародженого відповідно за ступенем та частотою успадкування А(ІІ), В(ІІІ) та є найчастішим проявом нозології новонароджених, початковим етапом якої є саме зростання рівня загального білірубіну (непрямої його фракції). Імовірно, що інші клініко-біохімічні показники також зазнають безпосередніх метаболічних змін у відповідь не тільки на стан прогресуючої гіпербілірубінемії, а й як пристосувальний адаптаційний механізм навіть у випадку відсутності гемолітичної хвороби новонароджених у дітей цієї групи.

Мета дослідження. Провести аналіз взаємозв′язків між біохімічними показниками пуповинної крові від матерів з 0(І) групою крові та з негативним Rh(D)-фактором незалежно від групи крові без ознак прояву гемолітичної хвороби новонароджених.

Матеріали та методи досліджень. У роботі проведено аналіз 30 зразків пуповинної крові, окрім визначення групової (за системою АВ0) та резус-приналежності крові немовлят. У крові був досліджений вміст основних біохімічних показників функціонального стану новонароджених (загальний та прямий білірубін, загальний білок, альбумін, з розрахунком альбумін-глобулінового коефіцієнту, глюкоза, сечовина, креатинін) та активність групи ферментів (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, гамма-глутамілтрансферази, лужної фосфатази, загальної лактатдегідрогенази).

Статистичний обрахунок отриманих результатів проводили за допомогою кореляційного критерію Пірсона (r_ху). Порівняння груп здійснювали за критерієм Манна-Уітні (за співпаданням резусних ознак материнської крові з пуповинною) та за критерієм Краскелла-Уолісса для порівняння середніх значень трьох та більше вибірок (за співпаданням материнської та пуповинної груп крові між собою при успадкуванні даної характеристики). Співвідношення груп та резусів оцінювали за порівняльним критерієм Фішера (F-розподіл).

Дослідження виконано з дотриманням Правил етичних принципів проведення наукових медичних досліджень за участю людини, затверджених Гельсінською декларацією (1964-2013 рр.), ICH GCP (1996 р.), Директиви ЄЕС № 609 (від 24.11.1986 р.), наказу МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р. та підтверджено висновком Комісії з питань біомедичної етики Буковинського державного медичного університету.

Результати дослідження та їх обговорення. При кореляційному аналізі отриманих даних відмічена позитивна кореляція за критерієм Пірсона між рівнем альбуміну та загальним білком (r_ху=0,867, р=0,000). У форматі азотистого обміну вірогідні зміни також спостерігаються між концентрацією сечовини та загальн (р=0,023), між сечовиною та альбуміном (р=0,033), а також між креатиніном та сечовиною (р=0,025). Наші дослідження свідчать про позитивні вірогідні кореляційні взаємозв′язки між активністю лужної фосфатази та аспартатамнотрансферазою (r_ху=0,914, р=0,000), між загальною лактатдегідрогеназою та аспартатамінотрансферазою (r_ху=0,637, р=0,000), а також між загальною лактатдегідрогеназою та лужною фосфатазою (r_ху=0,517, р=0,004). Усі ці показники є важливими для комплексної оцінки біохімічного гомеостазу. Виявлено, що успадкування від матері до дитини резусної та групової ознаки також впливає на величину показників аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази та креатиніну.

Висновки. Проведений аналіз показників пуповинної крові у невеликій групі зразків (30) свідчить про вірогідні зміни та кореляційні взаємозв′язки між ними. З метою підвищення вірогідності та значущості отриманих даних плануємо збільшити кількість досліджуваних зразків, що дозволить підтвердити або спростувати отримані дані та у майбутньому говорити про референтні величини показників обстежуваної групи для Буковинського регіону.

АНАЛІЗ АНАМНЕСТИЧНИХ ДАНИХ ТА КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНИХ КРИТЕРІЇВ ХАРЧОВОЇ ІНТОЛЕРАНТНОСТІ У ПЕРЕДЧАСНО НАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ З УРАХУВАННЯМ ВАЖКОСТІ ПЕРЕБІГУ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ

2024-12-26T09:45:10+02:00

Раніше фізіологічного терміну гестації щорічно у світі народжується до 10% від загальної кількості дітей. Передчасне народження вважається одним з основних факторів збільшення показників неонатальної захворюваності та смертності. Морфо-функціональна незрілість організму при передчасному народженні є одним з факторів розвитку важких метаболічних порушень. Негативна дія внутрішньоутробної гіпоксії викликає порушення функціонального стану систем органів, спричиняє розвиток поліорганної недостатності після народження Для своєчасного виявлення зазначених порушень, обгрунтування необхідних профілактичних та лікувальних заходів обговорюються питання удосконалення діагностичних заходів у дітей в неонатальному періоді з метою попередження розвитку гастроінтестинальної патології у подальшому.

Мета дослідження. Провести аналіз анамнестичних даних та клініко-лабораторних критеріїв порушень функціонального стану гастроінтестинальної системи у передчасно народжених дітей з урахуванням важкості перебігу перинатальної патології.

Матеріали і методи дослідження. Основну групу дослідження склали 149 передчасно народжених дітей гестаційного віку 32-33/6 тижнів: підгрупа А – новонароджені з важкими формами перинатальної патології (67 дітей), підгрупа Б – діти, які мали клінічні ознаки перинатальної патології середньої важкості (82 дитини). Групу порівняння склали 50 умовно здорових дітей гестаційним віком 34-36/6 тижнів. Критерії включення у дослідження: гестаційний вік дітей при народженні 32-33/6 тижнів, прояви дисфункції травної системи погодження батьків дитини. Комплекс лабораторних методів включав дослідження у копрофільтраті показників рівня альбуміну, α-1-антитрипсину, фекальної еластази-1, PMN-еластази та кальпротектину. Дослідження виконувались із дотриманням положень GCP (1996 р.), Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (1997 р.), Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини (1964 - 2008 рр.), наказу МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р. (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 523 від 12.07.2012 р.). Схвалення Комісії з питань біоетики Буковинського державного медичного університету (протокол № 2 від 9.02.2015 року). Статистична обробка результатів дослідження проведено за допомогою програмного забезпечення «STATISTICA» (StatSoft Inc., USA, Version 10). Порівняння кількісних показників із нормальним розподілом здійснювалася з використанням t-критерію Стьюдента, (p<0,05; p<0,001). Оцінку якісних відмінностей між показниками груп порівняння проведено з використанням програми MedCalc Software (Statistical Software package for biomedical research, 2023, Version 16.1). Дослідження виконувалися у межах виконання НДР кафедри педіатрії, неонатології та перинатальної медицини Буковинського державного медичного університету (м. Чернівці, Україна).

Результати дослідження. Ризик розвитку порушень харчової толерантності у ПНД залежить від комплексу факторів, а саме, обтяженого анамнезу матері щодо наявності гастроентерологічних захворювань, реалізації несприятливих факторів під час вагітності та пологів. Оцінка соматичного статусу новонародженого повинна проводитися комплексно, зокрема з урахуванням клініко-параклінічних критеріїв порушень функціонального стану гастроінтестинальної системи. Клінічними ознаками поєднаних гастроінтестинальних порушень є: збільшення розмірів печінки більше фізіологічної норми (100,0%) або гепатолієальний синдром (52,24%), жовтяниця (86,57%), набряки (80,6%), синдром ендотоксикозу (71,64%), метеоризм кишечника (73,13%) та геморагічні прояви (56,27%), зокрема кровотечі з ШКТ (43,68%). Лабораторними критеріями, які підтверджують наявність важких форм харчової інтолерантності, є підвищення рівня кальпротектину > 390,15 µg/g, альбуміну > 37,25 µg/g, α-1-антитрипсину > 452,67 µg/g при зниженні рівня PMN еластази < 95,49 ng/g у копрофільтраті новонародженого.

Висновки. Значний ризик порушень функціонального стану системи травлення за умов перинатальної гіпоксії при критичних станах періоду новонародженості у недоношених дітей потребує окремої уваги лікарів практичної охорони здоров’я для уточнення особливостей соматичного анамнезу, перебігу вагітності та пологів у матері, а також характеру постнатальної адаптації новонародженого. Саме такий підхід дозволить виявити новонароджених, які мають підвищений ризик розвитку гастроінтестинальних порушень у гострому періоді захворювань неонатального періоду, а також мати віддалені наслідки з урахуванням особливостей формування процесів довготривалої адаптації організму.

АЛЕЛЬНІ ВАРІАНТИ ГЕНІВ МАТРИКСНИХ МЕТАЛОПРОТЕЇНАЗ 1 І 3 ТИПІВ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З РЕКУРЕНТНИМИ РЕСПІРАТОРНИМИ ІНФЕКЦІЯМИ

2024-12-26T10:04:46+02:00

Матриксні металопротеїнази (ММП) мають вельми широкий спектр фізіологічних і патологічних ефектів. Зокрема, вони задіяні в деградації й ремоделюванні позаклітинного матриксу, диференціації й апоптозі клітин, реалізації імунних і запальних механізмів, ембріогенезі тощо.

Мета дослідження. Визначити стан взаємозалежності між алельними варіантами генів ММП-1-1607 (1G/2G) і ММП-3-1171 (5А/6А), з одного боку, та різною частотою гострих респіраторних інфекцій у дітей дошкільного віку, з іншого.

Матеріали і методи. Обстежено 33 неспоріднені дитини (15 хлопчиків і 18 дівчаток) віком 1-6 років які перебували на госпітальному лікуванні з приводу гострих респіраторних інфекцій. У них враховано кількість епізодів гострої респіраторної інфекції за попередній рік їхнього життя та вивчено розподілення алельних варіантів, а саме: 1) 1G/2G гена MMП-1 в позиції 1607 (rs 1799750) і 2) 5А/6А гена MMП-3 в позиції 1171 (rs 35068180). Статистичний аналіз отриманих цифрових даних здійснено з використанням ліцензованої програми «IBM SPSS Statistics 28» (№ 3922/01/2021). Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження схвалено локальними етичними комітетами Національного медичного університету імені О. О. Богомольця та Луганського державного медичного університету. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей. Дослідження проводилося в межах виконання ініціативної науково-дослідної роботи кафедри педіатрії з дитячими інфекціями Луганського державного медичного університету (м. Рубіжне, Україна) – «Актуальні аспекти впливу перинатальних чинників на формування соматичної патології у дітей віком 1-14 років» (2017-2021, № державної реєстрації 0117U003041).

Результати. Продемонстровано залежність між приналежністю дітей дошкільного віку до підгрупи з частішими епізодами гострих респіраторних інфекцій від 2G/2G генотипу за локусом поліморфізму rs 1799750 гена ММП-1-1607 (ВШ=7,778; р₁=0,008; р₂=0,025; ДІ: 1,561 – 38,756). На противагу тому, 1G/2G генотип вірогідно частіше визначався в пацієнтів, які склали підгрупу з меншою кількістю епізодів ГРІ (ВШ=0,127; р₁=0,014; р₂=0,039; ДІ: 0,022 – 0,739). До того ж алель 1G переважав серед дітей з меншою кількістю епізодів ГРІ, а алель 2G частіше був присутнім серед тих, хто мав більшу кількість таких епізодів в анамнезі (ВШ=2,778; р₁=0,044; р₂=0,080; ДІ: 1,016 – 7,639). Водночас не встановлено жодного поєднання між алелями 5А і 6А, а також відповідними їм генотипами, що визначені для локусом поліморфізму rs 35068180 гена ММП-3 в позиції 1171, та підгрупами дітей із рідшими й частішими епізодами ГРІ.

Висновки. Отримані результати свідчать про значущу залежність частоти епізодів гострих респіраторних інфекцій у дітей дошкільного віку від досліджених генотипів (2G/2G і 1G/2G) гену ММП-1 (rs 1799750). Вони мають бути враховані при прогнозуванні приналежності таких дітей до групи ризику щодо рекурентного перебігу гострих респіраторних інфекцій.

ОСОБЛИВОСТІ МЕТАБОЛІЗМУ (ЗА РІВНЕМ НІТРАТІВ, НІТРИТІВ, МАЛОНОВОГО ДІАЛЬДЕГІДУ ТА СІАЛОВИХ КИСЛОТ) У НЕМОВЛЯТ 6 – 9 МІСЯЧНОГО ВІКУ, ЯКІ НАРОДИЛИСЯ ВІД МАТЕРІВ З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ І ЯКІ МАЛИ ГІПОКСИЧНО-ІШЕМІЧНУ ЕНЦЕФАЛОПАТІЮ В РАННЬОМУ НЕОНАТАЛЬНОМУ П

2024-12-26T10:18:57+02:00

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я основними неврологічними причинами інвалідності та смертності новонароджених дітей залишаються асфіксія та гіпоксично-ішемічна енцефалопатія. Ступінь ушкодження головного мозку та подальші неврологічні ускладнення визначаються низкою факторів, зокрема тривалістю гіпоксії/ішемії, мозковим кровообігом, незрілістю центральної нервової системи новонароджених, соматичним статусом матерів.

Метою дослідження було встановити особливості метаболізму (за рівнем нітратів, нітритів, малонового діальдегіду та сіалових кислот) у немовлят 6-9 місячного віку, які народилися від матерів з метаболічним синдромом, і які мали гіпоксично-ішемічну енцефалопатію в ранньому неонатальному періоді, а також вплив варіантів генів eNOS (G894T), IL-1b (C3953T) на обмін даних метаболітів.

Матеріали та методи. Для досягнення мети проведено проспективне дослідження «випадок-контроль», в яке включено 30 дітей віком 6-9 місяців. Основну групу дослідження склали 16 дітей, які народилися від матерів з метаболічним синдромом і які мали оцінку за шкалою Апгар менше за 7 балів на 5 хвилині, а також мали діагностичні клінічні та нейросонографічні ознаки гіпоксично-ішемічної енцефалопатії, що були виявлені при консультуванні дитячим неврологом у віці 6-9 місяців життя. Групу порівняння складали 14 рандомно відібраних відносно здорових дітей віком 6-9 місяців, які народилися від матерів без метаболічного синдрому і які не мали проявів гіпоксично-ішемічної енцефалопатії в ранньому неонатальному періоді.

Концентрацію нітритів визначали шляхом визначення діазосполук, що утворилися у реакції з сульфаніловою кислотою, а потім проводили реакцію з α-нафтиламіном (Реактив Грісса-Ілосвая). Концентрацію вільного малонового діальдегіду визначали методом спектрофотометричного визначення. Концентрацію сіалових кислот в сечі визначали за реакцією з оцтво-сірчанокислим реактивом (реакція Гесса). Молекулярно-генетичний аналіз було проведено з використанням букального епітелію в якості біологічного матеріалу. Визначення поліморфних варіантів IL-1β 3953C>T (rs1143634) та eNOS G894Т (rs1799983) проводилось методом полімеразної ланцюгової реакції за допомогою комерційного набору «DreamTaq Green PCR Master Mix» (Thermo Scientific, США) та специфічних олігонуклеотидних послідовностей (Metabion, Німеччина). Статистичний аналіз. Для обробки кількісних величин використовували традиційні методи параметричної та непараметричної статистики: для аналізу якісних ознак, що виражалися в основному у відсотках, було застосовано непараметричні методи. За нормального розподілу даних використовували основні статистичні характеристики, а саме: середнє значення (М) для визначення центральної тенденції; стандартну похибку середнього значення (m) для точності оцінки середньої, довірчий інтервал (ДІ) для визначення 95% інтервалу середньої. Гіпотези щодо рівності генеральних середніх перевіряли з використанням двостороннього t-критерію Стьюдента. Порівняння відносних, або виражених у відсотках, величин виконували за допомогою критерію точного двостороннього критерію Фішера. Зв’язки між лічильними перемінними визначали за допомогою множинного регресійного аналізу за Пуассоном. Статистичний аналіз проводили за допомогою пакету прикладних програм STATA 14.0.

Дослідження виконане із дотриманням «Правил етичних принципів проведення наукових медичних досліджень за участю людини», затверджених Гельсінською декларацією (1964-2013 рр.), ICH GCP (1996 р.), Директиви ЄЕС № 609 (від 24.11.1986 р.), наказу МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р. та підтверджено висновком Комісії з питань біомедичної етики Полтавського державного медичного університету (Протокол № 233 від 21.11.2024 року) схвалила дослідження. На проведення досліджень було отримано письмову згоду батьків новонароджених дітей.

Дослідження виконано в рамках НДР кафедри педіатрії №1 із неонатологією Полтавського державного медичного університету «Розробити клініко-лабораторні критерії, методи прогнозування та запобігання метаболічних порушень у дітей раннього віку», реєстраційний номер 0120U102856, термін виконання 2020-2024 рр.

Результати дослідження. Дослідження показників обміну оксиду азоту у групі обстежуваних дітей показало, що у малюків з гіпоксично-ішемічною енцефалопатією в період 6-9 місяців життя концентрація нітритів була значно вищою 2,69 нмоль/л порівняно зі здоровими дітьми 1,39 нмоль/л (p<0,001). Аналогічні відмінності отримані і в концентрації нітратів (5,41 vs 2,62; р<0,001). Нами не було отримано достовірних відмінностей у рівнях нітратів, нітритів та малонового діальдегіду залежно від генотипів гену IL1B (C3953T, rs1143634), проте ми виявили вищу (на рівні р<0,1) концентрацію сіалових кислот у дітей з генотипом СС, ніж у дітей з генотипом СТ або ТТ. При дослідженні гену eNOS (G894T, rs1799983) ми не отримали достовірних відмінностей у рівнях нітратів, нітритів, сіалових кислот та малонового діальдегіду у дітей з різними генотипами. Дослідження виявило достовірний прямий зв’язок (на рівні р<0,1) між рівнем нітратів в сечі у дітей обстежених груп та концентрацією сіалових кислот (Coef. 0,753, р=0,062).

Висновок. Результати дослідження свідчать про підвищення рівнів нітратів (5,41 vs 2,62; р<0,001) та нітритів (2,69 vs. 1,39; р<0,001) у дітей від матерів з метаболічним синдромом у відновному періоді гіпоксично-ішемічної енцефалопатії, що може вказувати на прогресування патологічних процесів, викликаних гіпоксичним ураженням або ж свідчити про адаптивні механізми відновлення після ушкодження тканин головного мозку. Також було виявлено достовірний прямий зв'язок між рівнем нітратів в сечі у дітей обстежуваних груп та концентрацією сіалових кислот (Coef. 0,753, р=0,062). При цьому ці зміни не асоціювалися з поліморфними варіантами генів eNOS (G894Т, rs1799983) та IL1B (C3953T, rs1143634). Таким чином, визначення концентрації рівня нітратів та нітритів можуть бути впроваджені в клінічну практику для ранньої діагностики та прогнозування можливих ускладнень у дітей з гіпоксично-ішемічною енцефалопатією, оскільки підвищений рівень нітритів, нітратів та сіалових кислот може слугувати маркером віддалених наслідків гіпоксичного ураження. Це дозволяє розглядати їх як перспективні предиктори неоптимального нервово-психічного розвитку дитини.

СИНДРОМ АЛАЖИЛЯ В СУЧАСНОМУ ПОГЛЯДІ МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНОГО ПІДХОДУ ДО ПРОБЛЕМИ

2024-12-26T10:37:10+02:00

Синдром Алажиля - синдром зменшення числа міждольових жовчних протоків або артеріопечінкова дисплазія. Генетичне мультисистемне аутосомно-домінантне порушення з дуже варіабельними проявами, переважним ураженням печінки, серця, розвитком лицевих, скелетних та інших аномалій.

Мета. Опрацювання інформаційних джерел та аналіз власного досвіду з даної патології для надання сучасних знань про синдром Алажиля. Впровадження нових діагностичних та лікувальних методів зважаючи на необхідність і важливість системного мультидисциплінарного підходу до ведення пацієнтів з синдромом Алажиля.

Патогенез. Синдром Алажиля, або Уотсона-Міллера, є рідкісним розладом, спричинений мутацією гена Jagged1 (JAG1) — AGS типу 1, а в 2 % випадків гена NOTCH2 — AGS типу 2, з аутосомно-домінантним типом успадкування. Мутації гена JAG1 або NOTCH2 викликають дефект морфогенезу жовчних проток і порушення ангіогенезу, а також аномалії скелету, очей, серцево-судинної системи, нирок.

Діагностика. Враховуючи, що синдром Алажиля проявляється по різному, він може бути первинно запідозреним у різних вікових групах, а за варіабельністю симптомів – виявлений у будь-якого лікаря спеціаліста – неонатолога, педіатра, окуліста, хірурга чи кардіолога та ін. До основних діагностичних критеріїв можна сміливо відносити насамперед патологію печінки, у 75-100% випадків це гіпоплазія жовчних шляхів, відсутність інтралобулярної жовчної протоки, що клінічно проявляється значним стійким холестазом. До наступної стійкої ознаки синдрому Алажиля належить комбінація холестазу з патологією серцево-судинної систем у 85-95%. Найчастіше це стеноз периферичної легеневої артерії або дефект міжшлуночкової перегородки, дефект міжпередсердної перегородки, тетрада Фалло, атрезія легені, тощо. До найбільш характерних ознак синдрому також можна віднести патологічні зміни скелету, що зустрічаються від 33-80% хворих дітей. Присутні хребці «метелики», неповноцінно сформовані хребці, зрощення хребців, Spina Bifida. У групі синдрому Алажиля з частотою 20-70%, за даними різних джерел, діагностовано патологію сечовидільної системи, це - аномалія сечоводів, міхурно-мискові розлади, нирковий тубулярний ацидоз та ін. У 55-75% пацієнтів з синдромом Алажиля присутні очні зміни — пігментна ретинопатія, кутові судини сітківки, задній ембріотоксон, оптичні друзи. Аномалії судин у 15-35% хворих — аневризми судин головного мозку, стеноз внутрішньої сонної артерії, хвороба Моя-моя, а також аномалії судин черевної порожнини: коарктація черевної аорти, стеноз ниркових артерій. Однак до практично патогномонічних ознак синдрому Алажиля належать характерні риси обличчя - у 70-95% пацієнтів відмічається широке чоло, глибоко посаджені очі, скошені догори очні щілини, виступаючі вуха, прямий ніс з цибулиним кінчиком, загострене підборіддя з ефектом трикутного обличчя.

Клінічні прояви. У 80-100% пацієнтів з синдромом Алажиля першим маніфестуючим клінічним проявом є патологія печінки у дуже різноманітних проявах. У новонароджених та пацієнтів раннього віку він проявляється холестазом з клінічною картиною дуже схожою на біліарну атрезію. Жовтяниця з’являється на 2-3 добу життя, тобто в звичайні для фізіологічної жовтяниці строки. Приблизно у 2/3 досліджуваних нами пацієнтів мав місце «світлий проміжок» - зменшення інтенсивності жовтяниці до кінця 1-2 тижня життя з наступним поступовим її збільшенням і появою зеленуватого відтінку до кінця 1 місяця. Ахолія випорожнень є найбільш раннім та постійним клінічним симптомом хвороби. Характерним є відсутність гепатомегалії при народженні з наступним збільшенням розмірів печінки та змінами її консистенції від еластичної до щільної протягом перших 2-х місяців життя. Приблизно на 1 місяці життя можливим є розвиток геморагічного синдрому (кровотеча із слизових оболонок ШКТ, пупкової ранки, внутрішньочерепні крововиливи), що обумовлені дефіцитом вітамін К-залежних факторів згортання крові в результаті порушення процесів всмоктування вітаміну К у кишечнику, що ми спостерігали у 3 пацієнтів. До п'ятирічного віку у 15-30% дітей з синдромом Алажиля захворювання може різко прогресувати з наростанням печінкової недостатності, портальної гіпертензії.

Лікування. Основним завданням лікування у дитини з синдромом Алажиля є боротьба з холестазом, та зменшення виснажливих проявів зуду. Використовується урсодезоксихолева кислота, холестирамін, рифампіцин, ондансетрон, налтрексон та ін. Абсолютно ревеляційним було включення в терапію синдрому Алажиля препарату марліоксібат, дія якого базується на дослідженні ролі інгібіторів транспортерів жовчних солей у верхніх відділах клубової кишки. Необхідність трансплантації печінки як правило виникає у частини пацієнтів з синдромом Алажиля, що ускладнився термінальною стадією печінкової недостатності, важкої портальної гіпертензії. Однією з причин трансплантаціі при синдрому Алажиля також є розвиток гепатоцелюлярної карциноми. За нашим спостереженням та даними інших центрів, трансплантація повністю вирішує ці проблеми і має успішний результат, так як доведено, що синдром Алажиля не рецидивує в трансплантанті.

Висновки.

Синдром Алажиля - рідкісне небезпечне для життя аутосомно-домінантне захворювання, що зумовлює гіпоплазію жовчних шляхів та значне холестатичне ураження печінки.
Трансплантація печінки як метод радикального лікування синдрому Алажиля повинна розглядатись до періоду незворотніх змін з урахуванням збереження фізичного і розумового розвитку дитини.
Практично всі діти з синдромом Алажиля мають супутні вроджені вади серця або аномалії мозкових артерій. Тому встановлений діагноз синдрому Алажиля є показом до ретельного обстеження серцево-судинної системи. Доцільно виконати щонайменше ехокардіографічне обстеження та МРТ головного мозку.

ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ НОВОНАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ З ВРОДЖЕНОЮ ДІАФРАГМАЛЬНОЮ ГРИЖЕЮ, ПРООПЕРОВАНИХ ЧЕРЕЗ ЛАПАРОТОМНИЙ АБО ТОРАКОТОМНИЙ ДОСТУПИ

2024-12-26T12:07:39+02:00

Вибір хірургічного доступу часто залежить від досвіду хірурга та конкретної клінічної ситуації. Відсутність єдиної думки ускладнює порівняння результатів різних центрів та заважає встановити стандарт для хірургічного лікування пацієнтів з вродженою діафрагмальною грижею.

Мета дослідження – описання структури та порівняння частоти виникнення повторних операцій у дітей з вродженою діафрагмальною грижею залежно від доступу, визначення основних чинників ризику повторних втручань, патогенетичне обґрунтування оптимального хірургічного доступу.

Матеріали і методи дослідження. Це одноцентрове проспективне когортне дослідження, яке порівнює результати хірургічної корекції вроджених діафрагмальних гриж через лапаротомний (n=53) або торакотомний доступи (n=41). До дослідження включена група новонароджених дітей з лівобічною вродженою діафрагмальною грижею з групи високого ризику, що були прооперовані протягом 2000-2024 років на базі НДСЛ «Охматдит». Термін спостереження - не менше одного року.

Клінічні дані були оброблені статистично. Розраховували середнє (М) та стандартне відхилення (SD), а також медіану (Ме) та міжквартильний інтервал (IQR) для метричних даних. Порівняння проводили за Т-тестом для незалежних вибірок з розрахунком критичного значення (t) та статистичної значущості (р). Для номінальних даних використовували критерій c2. Розрахунок ризику летальності включав оцінку абсолютних ризиків, їх відношення (RR) з визначенням похибки та 95% довірчого інтервалу. Аналіз проводили в програмі MS Excel та IBM SPSS Statistic 19.

Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом (ЛЕК) всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано поінформовану згоду батьків дітей (або їхніх опікунів).

НДР

Результати. Загальна кількість хірургічних ускладнень дещо частіше спостерігалась в лапаротомній групі (39,6% проти 29,3%, p = 0,39), що також стосується й кількості повторних хірургічних втручань (30,1% проти 19,5%, p = 0,32) протягом періоду спостереження. Частота ускладнень, таких як кишкова непрохідність, необхідність формування вентральної кили, більше спостерігались в лапаротомній групі. Рецидиви, хірургічне лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) (7,3% проти 1,9%, р = 0,196 ) знаходились практично на одному рівні. Рання післяопераційна летальність дещо переважала у групі лапаротомій (32 % проти 17 %, р=0,09).

Висновки: Постнатальне лікування вродженої діафрагмальної грижи через лапаротомний доступ асоціюється з вищою частотою хірургічних ускладнень таких як, кишкова непрохідність та формування вентральної грижи. Летальність також більше спостерігалась в лапаротомній групі.

Використання торакотомії в якості доступу дозволяє виконати патогенетично обґрунтовану корекцію вродженої діафрагмальної грижи із застосуванням розробленої концепції торакалізації черевної порожнини, що створює умови для зменшення частоти ускладнень та поліпшення результатів хірургічного лікування.

КЛІНІКА, ДІАГНОСТИКА ТА ЕФФЕКТИВНІСТЬ НЕІНВАЗИВНОГО МЕТОДУ ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ГЕМОРОЄМ

2024-12-26T12:25:23+02:00

Геморой відомий з древніх часів і завжди вважається прерогативою дорослих пацієнтів. Методи консервативного та хірургічного лікування геморою у дорослих до теперішнього часу застосовуються у дітей і часто мають негативні результати. У дитячій хірургічній практиці методи діагностики та патогенетичне лікування даного захворювання у немовлят, дітей раннього та дошкільного віку не оптимізовані.

Мета: покращити результати лікування дітей з гемороєм на основі оптимізації діагностики та комплексного патогенетичного лікування у немовлят, дітей раннього та дошкільного віку.

Матеріал та методи дослідження. Робота базується на ретро – та проспективному аналізі медичних спостережень 112 дітей з гемороєм, які лікувалися останні 11 років. Кількість пацієнтів віком до 1 року - 4 (0,4%); віком 1-3 роки – 30 (26,4%); 3-6 років – 50 (44,6%); 7-12 років – 16 (14,2%); 13 – 18 років – 12 (10,7%). Зовнішній геморой виявлений у 107 (99,5%) пацієнтів, внутрішній – у 4 (3,8%), комбінованій – у 1 (0,9%) дитини. Серед пацієнт хлопчиків було 70 (62,5%), дівчат - 42 (37,5%). У всіх випадках застосоване загальне клінічне та лабораторне обстеження, проведення ортостатичних проб, пальцевий ректальний огляд, ано- та ректоскопія. Статистичну обробку матеріалів дослідження проводили з використанням методу варіаційної статистики. Всі величини в роботі представлені у вигляді середнього арифметичного з розрахунком стандартного відхилення в межах довірчого інтервалу. Для всіх порівнюваних величин статистично достовірним вважався досягнутий рівень значущості (р) - < 0,05. Для порівняння даних з нормальним розподілом середніх використовували t-розподіл Стьюдента. При порівнянні 2-х споріднених груп розрахунки проводили з використанням парного t-критерію Стьюдента. Для статистичної обробки даних використовували комп'ютерні програми Microsoft Excel та Statistica.

Результати та обговорення.

У работі представлені дані обстеження та лікування 112 дітей с гемороєм за останні 11 років. Проаналізовані власні дослідження щодо особливостей клінічного перебігу захворювання, діагностики та лікування у дітей різного віку Неінвазивній метод ректальної балонокомпресії (РБК) у комплексному лікуванні гемороя, що ми пропонуємо, є більш ефективним для дітей раннього та дошкільного віку. В результаті комплексного лікування 84 пацієнтів раннього та дошкільного віку добрі результати отримані у 73(86,9%) дітей, задовільні - у 8 (9.5%), незадовільні - у 3 (3,6%) хворих. Оптимізація комплексного консервативного лікування геморою з використанням методу РБК, з урахуванням патофізіологічних та вікових особливостей дітей раннього та дошкільного віку, дозволила отримати добрі результати неінвазивного метода лікування - ректальної балонокомпресії - у переважної більшості пацієнтів. 11 пацієнтам було застосоване хірургічне лікування з добрими віддаленими результатами у всіх випадках.

Висновки.

Обстеження дітей з гемороєм із застосуванням додаткових методів обстеження (ультрасонографія, RRS, FACS, PCI) дозволило виявити та пролікувати супутню інтестинальну патологію, що була причиною розвитку вторинного геморою.
Для дітей дошкільного віку найбільш ефективним неінвазивним методом лікування є ректальна балонокомпрессія.
Після комплексної терапії із застосуванням ректальної балонокомпрессії у дітей з гемороєм добрі результати лікування отримані у 86,9% пацієнтів, задовільні – у 9,5%, незадовільні – у 3,6% дітей.

COVID-19 ТА ВАГІТНІСТЬ

2024-12-26T12:45:01+02:00

Фізіологічні зміни, які відбуваються під час вагітності, можуть призвести до зміни відповіді на інфекцію COVID-19. Вагітність вважається фактором ризику щодо інфекційних захворювань, проте підвищення ризику розвитку ускладнень при COVID-19 є дискусійним. З початку пандемії вплив захворювання на стан матері та плоду ставиться під сумнів.

Мета дослідження. Оцінити вплив вірусу SARS-CoV-2 при захворюванні у легкій та помірній формі на перебіг вагітності, ріст плода залежно від терміну вагітності, коли відбулось захворювання у вагітної.

Матеріали та методи. Сформовано дві групи: І група основна (ОГ) – 60 вагітних, які перенесли COVID-19 у різні терміни вагітності, ІІ група контрольна (КГ) – 20 здорових вагітних без перенесеного COVID-19. Проведено загальноклінічне, бактеріоскопічне, бактеріологічне, імуноферментне дослідження, УЗД. Статистичний аналіз за загальноприйнятими методами варіаційної статистики.

Схвалення наукової роботи отримано від Біоетичної комісії Буковинського державного медичного університету (Україна).

Робота є фрагментом науково-дослідної роботи «Профілактика, діагностика та лікування розладів перинатального періоду та репродуктивної системи жінок і дівчат-підлітків» (No 201110Н, номер державної реєстрації 0111U006499).

Результати дослідження. Виявлено достовірне зниження вільного естріолу 3,82±0,29 (p<0,01) у основній групі при інфікуванні у першому триместрі вагітності з подальшим розвитком синдрому затримки росту плода у 14,29 % у першому триместрі та у 12,5 % у третьому триместрі вагітності, внутрішньоутробне інфікування плода у 25 %. Інфікування SARS-CoV-2 у третьому триместрі вагітності призвело до зменшення росту плодів та народження дітей із вагою 2962,55±56,73 (p<0,05).

Висновки. Найбільш сприятливим періодом для інфікування SARS-CoV-2 під час вагітності є другий триместр (50 %), однак зниження гормонопродукуючої функції плаценти спостерігається при інфікуванні у першому триместрі, що призводить до розвитку затримки росту плода, однак при народженні вага не відрізняється від контрольної групи, на відміну від інфікування у третьому триместрі, де відбувається достовірне зниження росту плодів, дослідження має значення для проведення своєчасної профілактики ускладнень.

АНАЛІЗ РЕГІОНАЛЬНО-МЕТАСТАТИЧНОГО РАКУ ШИЙКИ МАТКИ ЗА ДАНИМИ САМАРКАНДСЬКОЇ ОБЛАСТІ РЕСПУБЛІКИ УЗБЕКИСТАН

2024-12-26T13:12:20+02:00

На сьогоднішній день рак шийки матки є найважливішою глобальною медико-соціальною проблемою.

Мета дослідження. Вивчити захворюваність на рак шийки матки та проаналізувати результати лікування III-IV стадії захворювання в Самаркандській області.

Матеріал і методи. Дослідження проведено на базі Самаркандської філії Республіканського спеціалізованого науково-практичного медичного центру онкології та радіології Республіки Узбекистан. Збір даних дослідження включав аналіз амбулаторних карт та анамнезу пацієнток, які надійшли з діагнозом регіонарно-метастазуючих форм РШМ, даних хворих зі злоякісними новоутвореннями та занедбаними випадками злоякісних новоутворень - обліково-звітної форми. Інтерпретаційна робота проводилася за віковими категоріями. Паралельно використовувалися та оброблялися дані гістологічних та цитологічних звітів у контрольній групі хворих на рак шийки матки III - IV стадій, пролікованих у період з 2020 по 2022 роки.

Результати дослідження. Причиною першого звернення до гінеколога на момент встановлення діагнозу переважно є біль внизу живота та попереку, кров'янисті виділення зі статевих шляхів у неменструальні дні та після контакту, які є ознаками запущеного захворювання. Акушерський анамнез показав, що 56 (53,3%) жінок взагалі не зверталися до гінеколога після останніх пологів, і всі пацієнтки мали від одного до п'яти медикаментозних абортів. Тридцять вісім (36,2%) пацієнток раннього репродуктивного віку перебували на обліку в ендокринолога з діагнозом дифузний зоб. У 46% пацієнток менархе настало у віці 12-13 років, у 50% - у віці 14-16 років, у 4% - у віці 18-19 років.

Висновок. Основною метою сучасної променевої терапії раку шийки матки на сьогоднішній день є проведення променевої терапії без ускладнень, виключення рецидиву та подовження виживаності. Наші дослідження продовжуються в цьому напрямку.

ПЕРИНАТАЛЬНІ АСПЕКТИ РОЗРОДЖЕННЯ ЖІНОК З ОЖИРІННЯМ ТА ГЕСТАЦІЙНИМ ДІАБЕТОМ

2024-12-26T13:45:32+02:00

Ожиріння збільшує ймовірність гіпертензивних розладів, прееклампсії, провокує ризик тромбозу у вагітних, що може призвести до тромбоемболії та смерті матері та плода. Найчастіше ожиріння підвищує частоту гестаційного цукрового діабету (ГЦД) у вагітних жінок. ГЦД на тлі ожиріння може ускладнювати процес пологів, викликаючи труднощі під час народження плода (дистоція плечиків, пологовий травматизм, дистрес плода та інші), підвищувати розродження за допомогою кесаревого розтину.

Метою дослідження було визначення особливостей розродження жінок із ожирінням та гестаційним цукровим діабетом (ГЦД) та оптимізація надання їм акушерської допомоги для зниження перинатальних ускладнень.

Матеріали та методи дослідження. Проведено обстеження, підготовка до пологів та розродження 136 вагітних, із яких 33 (24,3%) жінки з ожирінням, 35 (25,7%) жінок з ожирінням та ГЦД, 38 (27,9%) - з ГЦД, ще 30 (22,1%) жінок із фізіологічною вагітністю склали контроьну групу. Для підготовки до пологів використовували традиційний метод (ПГ Е2 інтравагінально) з наступною індукцію та комплексний (введення катетера Фолея в цервікальний канал із наступним пероральним прийомом простагландину Е1 (ПГ Е1).

Дослідження проводилися відповідно до основоположних принципів належної клінічної практики (GCP, 1996), Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (4 квітня 1997 року), Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи медичних Дослідження на людях (1964-2008), а також наказ МОЗ України від 23.09.2009 № 690 (зміни внесені наказом МОЗ України від 12.07.2012 № 523). Проект дослідження обговорено та схвалено на засіданні медико-етичної комісії ХНМУ (протокол № 23 від 13 листопада 2024 р.).

Статистична обробка проведена з використанням пакету програм MS Excel. Для порівняння кількісних даних використовували U-критерій Манна-Уітні, середнє значення та середньоквадратичне відхилення (M±m), стандартну похибку (р). При значенні ймовірності похибки (р<0,05) результати порівнянь вважали достовірними.

Робота виконана згідно плану НДР кафедри акушерства та гінекології №2 ХНМУ: «Удосконалення діагностичнолікувальних заходів та профілактики ускладнень вагітності та гінекологічних захворювань у жінок з екстрагенітальною патологією (№ державної реєстрації 0124U002218).

Результати. Допплерометричне дослідження гемодинаміки фетоплацентарного комплексу у вагітних дозволило виявити ознаки порушень матковоплацентарного та фетоплацентарного кровообігу у 15,5% вагітних із ожирінням, у 22,9% жінок зі сполученою патологією (ГЦД на тлі ожиріння), у 10,5% жінок з ГЦД, що було розцінено як плацентарна дисфункція. Порушення стану плоду за даними КТГ із урахуванням STV (short-term variation) спостерігалися у 18,2% вагітних із ожирінням, у 15,2% жінок із ГЦД на тлі ожиріння та 10,5% жінок із ГЦД.

За результатами ультразвукової цервікометрії у вагітних контрольної групи довжина шийки матки у середньому становила 18,7±2,3 мм, що вважається перспективною для самостійного розродження. Довжина цервікального каналу у вагітних з ГЦД та ожирінням дорівнювала 30,1±2,7 мм, у вагітних з ГЦД - 27,3±2,6 мм, у вагітних з ожирінням - 25,2±2,9 мм, вірогідно відрізняючись від контрольних показників (р<0,05).

Якісна та кількісна оцінка щільності шийки матки оцінювалася за допомогою ультразвукової еластографії. До преіндукції вся шийка матки або її частина була забарвлена в синій колір, що свідчило про її щільність, після ефективної преіндукції вона змінювала колір на зелений, жовтий або червоний в залежності від ступеню її еластичності.

Усього спонтанна пологова діяльність розпочалася у 17% жінок, яким підготовку проведено за допомогою ПГЕ2 і у 31,1% вагітних після застосування комплексного метода. Якщо пологова діяльність не розпочалася самостійно проводили індукцію пологів окситоцином (5 МО) або його половинною дозою (2,5 МО) окситоцину з епідуральною анестезією на тлі комплексного методу підготовки шийки матки.

У стані асфіксії різного ступеня тяжкості народилося 31,4% малюків у вагітних з ГЦД на тлі ожиріння, 13,2% - у групі з ГЦД та 9,1% - в групі з ожирінням. Дистоція плечиків плода в пологах була виявлена у 6,6% роділь, діабетична фетопатія діагностована у 12,3% новонароджених від вагітних з ГЦД. Серед інших перинатальних ускладнень у новонароджених зустрічалися гіпоглікемія (13,2%), ураження ЦНС (9,4%), респіраторний дистрес синдром (8,5%), жовтяниця (5,7%).

Висновки. Пологи у жінок із ожирінням та ГЦД супроводжуються рядом акушерських ускладнень, зокрема, передчасний розрив плодових оболонок, слабкість пологової діяльності, дистрес плода, клінічно вузький таз, неефективність пологозбудження, що зумовлює високий відсоток кесаревого розтину та перинатальної захворюваності (асфіксія новонародженого, діабетична фетопатія, гіпоглікемія, порушення ЦНС). Ефективне завершення вагітності та пологів без ускладнень з боку матері та новонародженого у жінок з ГЦД на тлі ожиріння залежить переважно від стану шийки матки напередодні пологів, оцінку якого проводять різними методами (шкала Бішопа, цервікометрія, оптимально - з використанням еластографії). Підготовку до пологів краще проводити за допомогою комплексного методу з використанням катетеру Фолея та ПГЕ1, а індукцію - половинною дозою окситоцину в комплексі з епідуральною анестезією, що в результаті знижує відсоток кесаревого розтину та перинатальні ускладнення з боку матері та плода.

ПЕКТИНОТЕРАПІЯ - МЕТОД ПРОФІЛАКТИКИ РЕПРОДУКТИВНИХ ВТРАТ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ІНТРАПЛАЦЕНТАРНИМ НАКОПИЧЕННЯМ РАДІОНУКЛІДІВ

2024-12-27T16:46:15+02:00

На сьогоднішній день фактори зовнішнього середовища відіграють вирішальну роль у патогенезі невиношування вагітності. Екологія України постраждала через аварію на Чорнобильській АЕС, яка не має аналогів за кількістю радіонуклідів, що потрапили у довкілля, площею ураження і наслідками. У сучасних умовах люди піддаються впливу радіоактивних речовин через їжу. Серед 200 радіонуклідів, які потрапили в навколишнє середовище, ¹³⁷Cs становить найбільшу небезпеку в довгостроковій перспективі через забруднення ґрунту та води. Внутрішнє опромінення є однією з причин репродуктивних втрат. Накопичення ¹³⁷Cs у плаценті порушує її архітектуру, функціональну здатність та перекисний гемостаз. Дефекти детоксикації, викликані ¹³⁷Cs, потребують корекції для запобігання репродуктивним втратам.

Мета дослідження: визначити ефективність пектинової терапії щодо попередження репродуктивних втрат, пов’язаних із інкорпорацією ¹³⁷Cs у плаценту.

Матеріали і методи. Відповідно до плану дослідження до першої (дослідної) групи увійшли 153 жінки з репродуктивними втратами в анамнезі та ознаками переривання поточної вагітності; до другої (контрольної) групи - 30 жінок з неускладненим анамнезом і вагітністю. Стаття базується на результатах наших попередніх досліджень, які стосуються особливостей функціонування системи детоксикації при невиношуванні вагітності внаслідок накопичення ¹³⁷Cs у плаценті. Встановлено зв’язок між перебігом редокс-процесів, сценаріями вагітності та активністю ¹³⁷Cs у плаценті. Враховуючи те, що однією з причин передчасного переривання вагітності є реакція плаценти на опромінення ¹³⁷Cs, до заходів профілактики репродуктивних втрат включено «Яблупект антиоксидантий» («ЯПА»), що має високий сорбційний потенціал. Ефективність терапії оцінювали шляхом поділу вагітних на підгрупи: 1А - без «ЯПА» і 1В - з «ЯПА». Критеріями ефективності лікування були показники антиоксидантного захисту та сценарії вагітності.

Статистичний аналіз даних проводили за допомогою Microsoft Excel (2016) та кутового перетворення Фішера. Різницю між порівняльними значеннями вважали достовірною при p < 0,05 (індекс вірогідності більше 95 %).

Дозвіл на проведення досліджень отримано від Комісії з медичної етики ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології ім. академіка О. М. Лук’янової НАМН України» (протокол № 3 від 07.06.2017).

НДР «Розробити новітні та вдосконалити існуючі технології діагностики, профілактики та лікування передчасного переривання вагітності у жінок з невиношуванням з урахуванням паспорта плаценти» (2018-2020 рр.). Шифр ВН.20.00.02.18, № держреєстрації 0118U000039, КПКВ 6561040.

Результати дослідження. Було встановлено, що внутрішнє опромінення ¹³⁷Cs порушує архітектоніку та функціональну здатність плаценти. Накопичення в плаценті до 1,0 Бк/кг ¹³⁷Cs не впливає на перебіг вагітності. Компенсаторна здатність плаценти залишається збереженою при накопиченні від 1,1 до 4,4 Бк/кг ¹³⁷Cs. Внутрішнє опромінення з активністю 4,5-10,4 Бк/кг ¹³⁷Cs призводить до пошкодження материнської строми плаценти та передчасних пологів у 28-36^{+ 6} тижнів. Внаслідок накопичення понад 10,4 Бк/кг ¹³⁷Cs пошкоджуються материнські та плодові структури плаценти, що призводить до ранніх передчасних пологів та антенатальної загибелі плода.

Біохімічним підсилювачем променевої дії є активація перекисного окислення ліпідів (ПОЛ). Малоновий діальдегід є індикатором активації ПОЛ. Підвищення вмісту МДА в крові в І триместрі на 8,7 % від референтних значень допустимо. Збільшення МДА на 17,4 % є тригером пізніх передчасних пологів. Збільшення МДА на 23,4 % вказує на високу ймовірність ранніх передчасних пологів. Потужним антиоксидантом, здатним нейтралізувати продукти ПОЛ є супероксиддисмутаза. Проявом оксидативного стресу та тригером передчасних пологів є зниження активності СОД у крові більше ніж на 11,1 % від референтних значень. Зниження активності СОД крові в ІІ триместрі на 26,3 % свідчить про декомпенсацію адаптаційних механізмів, що призводить до ранніх передчасних пологів і антенатальної втрати плода.

Висновки. Розробити оптимальні заходи лікування і профілактики НВ з універсальною ефективністю неможливо через багатофакторність патології. Використання «ЯПА» у складі патогенетичної терапії НВ дозволяє розраховувати на його високу ефективність. Ефективність «ЯПА» пояснюється мінімізацією променевого впливу на плаценту за рахунок прискореного виведення ¹³⁷Cs при збереженні функціональної здатності плаценти.

На фоні «ЯПА» спостерігається зменшення дефіциту СОД та надлишку МДА в крові, збільшення кількості своєчасних пологів на 27,9 %, зменшення випадків передчасних пологів на 11,4 %, та спонтанних абортів на 11,0 %, зупинки розвитку ембріона на 5,5 %. Завдяки «ЯПА» вдалося позбутися ранніх передчасних пологів, що призвело до збільшення частоти пізніх передчасних пологів на 0,9 %. Водночас мінімальний гестаційний термін передчасних пологів збільшено до 34 тижнів, що покращує перспективи новонароджених. «ЯПА» доцільно призначати з преґравідарного періоду та під час вагітності всім жінкам незалежно від регіону проживання.

PLACENTA ACCRETA SPECTRUM: СУЧАСНИЙ ШЛЯХ ДО ОРГАНОЗБЕРЕЖЕННЯ

2024-12-27T17:18:23+02:00

Патологічно інвазивна плацента становить проблему акушерства вже протягом декількох століть. Останнім часом її актуальність зростає, оскільки збільшується кількість жінок із попередньо оперованою або скомпрометованою маткою, що є прямим фактором ризику вростання плаценти у рубець. Окрім неприємного розвитку подій при веденні пологів для акушера-гінеколога, ця патологія складає небезпеку для здоров’я матері. І це не дивно, адже навіть при швидких діях хірурга та запобіганні масивної крововтрати, після проведення гістеректомії – класичного оперативного втручання для врощення плаценти - такі жінки втрачають репродуктивний орган, що може стати причиною соціального та психологічного дискомфорту для них. Тому сьогодні ведеться розробка органозберігаючих операцій, результати оцінки ефективності однієї з яких наведено в даній роботі.

Мета: Порівняти ефективність пропонованої органозберігаючої методики CLAP у жінок з placenta accreta spectrum відносно класичної гістеректомії.

Матеріали і методи. Було проведено розродження жінок із placenta accreta spectrum шляхом кесарського розтину та використання у жінок основної (n=19) групи методики CLAP і класичної гістеректомії у жінок контрольної групи (n=18). Порівнювали кількість крововтрати, стан новонароджених та тривалість знаходження в стаціонарі. Статистичний аналіз проводився за допомогою MedStat та Microsoft Excel. Права пацієнтів були дотримані відповідно до Гельсінської декларації та Загальної декларації про біоетику та права людини (ЮНЕСКО). Усі вагітні підписали інформовану згоду на участь у дослідженні.

Результати. Групи не відрізнялись за віком, анамнезом та наявністю супутньої патології. Було встановлено статистично меншу крововтрату у основній групі (2377±322 мл проти 3339±358 мл у контрольній групі, р<0,001), при відсутності різниці у стані новонароджених, породіль і тривалості знаходження у стаціонарі.

Висновок: Використання методики CLAP дозволяє у порівнянні з гістеректомією досягти, окрім збереження репродуктивного органу у жінки, меншої крововтрати під час оперативного розродження патологічно інвазивної плаценти, при відсутності змін у стані новонародженого, породіллі чи тривалості знаходження у стаціонарі. При цьому, у порівнянні із іншими органозберігаючими методиками, CLAP дозволяє уникнути використання спеціального додаткового устаткування та може бути виконана у будь-якому лікувальному закладі при достатній кваліфікації хірурга.

МОРФОГЕНЕЗ БРАНХІОГЕННИХ ЗАЛОЗ ШИЇ В ПЛОДОВОМУ ПЕРІОДІ ОНТОГЕНЕЗУ

2024-12-27T17:31:22+02:00

Бранхіогенні залози відіграють важливу роль у контролі за рівнем кальцію та йоду, і відповідно, мають безпосередній вплив на скорочення м'язів та нейротрансмісію. Варіанти будови та ектопічне розташування прищитоподібних та щитоподібних залоз підвищують складність оперативних втручань на щитоподібній та прищитоподібній залозах.

Мета. Дослідити варіанти будови та анатомічні особливості прищитоподібних та щитоподібної залоз на різних етапах плодового періоду розвитку людини.

Матеріали та методи. Для дослідження анатомічної мінливості бранхіогенних залоз шиї в плодовому періоді онтогенезу нами вибрано комплекс класичних методів морфологічного дослідження: морфометрія, тонке препарування під контролем мікроскопу, фотодокументування. Матеріалом для дослідження послужили 48 препаратів трупів плодів людини від 4-го до 10-го місяців внутрішньоутробного розвитку. Цифрові параметри органів та їх співвідношення з суміжними органами та структурами були згруповані у відповідні вікові групи та оброблені непараметричними методами варіаційної статистики з вираховуванням їх середньоарифметичного значення, його похибки та визначенням вірогідності різниць за t критерієм Стьюдента за допомогою програм MS «Excel» та «Біостатистика». Дослідження виконані з дотриманням основних положень Закону України № 1801-ХІІ «Основи законодавства України про охорону здоров’я», ІСН GCP (1996-2016 рр.), Гельсинської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини (1964-2013 рр.), Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (від 04.04.1997 р.), наказу МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р., на підставі чого дійшла висновку: запропоноване дослідження рекомендувати до публікування. Стаття є фрагментом НДР кафедри хірургії №1 Буковинського державного медичного університету: «Розробка, обґрунтування і впровадження нових підходів до діагностики і лікування деяких гострих хірургічних захворювань, прогнозування їх перебігу та профілактики ускладнень», № держреєстрації – 0121U110501.

Результати. На початку плодового періоду онтогенезу людини відбувається інтенсивний розвиток паращитоподібної залози. У 15 досліджених плодів 4-5 місяців виявлена варіабельність морфології верхніх і нижніх прищитоподібних залоз. У даний період нам траплялись наступні їх форми: видовжена, овальна, бобоподібна, півмісяцева форми. При дослідженні 15 плодів 6-7 місяців встановлені такі різновиди форми верхніх і нижніх прищитоподібних залоз: овальна, видовжена, округла, півмісяцева, сочевицеподібна та бобоподібна. Топографічно нами виявлено такі варіанти розташування верхніх прищитоподібних залоз: 1) між верхньою та середньою третинами часток ЩЗ; 2) на рівні верхньої третини щитоподібної залози; 3) на рівні середньої третини щитоподібної залози; 4) в паренхімі щитоподібної залози; 5) над частками щитоподібної залози – 40 % (20 випадків), 36 % (18 випадків), 10 % (5 випадки), 8 % (4 випадки), 6 % (3 випадки) – відповідно. Стаття є фрагментом НДР кафедри хірургії №1 Буковинського державного медичного університету: «Розробка, обґрунтування і впровадження нових підходів до діагностики і лікування деяких гострих хірургічних захворювань, прогнозування їх перебігу та профілактики ускладнень», № держреєстрації – 0121U110501. терміни виконання: 01.2021-12.2025 рр.

Висновки. 1. Встановлені нами варіанти будови та топографії щитовидної залози, верхньої прищитоподібної залози і нижньої прищитоподібної залози можуть бути анатомічними умовами розвитку як природженої патології, так і варіантів нормальної будови, які тим не менш можуть стати причиною ятрогенних порушень під час оперативних втручань. 2. У плодів 4-10 місяців спостерігаються численні варіанти будови та топографії верхньої прищитоподібної залози і нижньої прищитоподібної залози, що значно різняться з їх типовою будовою. 3. Виявлена у двох плодів людини 7 місяців аплазія верхньої прищитоподібної залози обумовлена особливостями їх органогенезу і становлення синтопії у ембріональному та передплодовому періодах пренатального морфогенезу. 4. Отримані дані щодо індивідуальної анатомічної мінливості прищитоподібних залоз слід враховувати хірургам-ендокринологам та лікарям ультразвукової діагностики під час виконання діагностичних і оперативних маніпуляцій.

ТОПОГРАФО-АНАТОМІЧНІ ВЗАЄМОВІДНОШЕННЯ НЕРВІВ І АРТЕРІЙ У М’ЯЗАХ ПІДВИЩЕННЯ ВЕЛИКОГО ПАЛЬЦЯ КИСТІ

2024-12-27T18:30:13+02:00

Кисть має високу функціональну значущість, і важливо відзначити, що сьогодні, особливо під час воєнних дій, вона часто піддається травмам. Крім того, травми кисті поширені як на виробництві, так і в повсякденному житті. Успіх реконструктивних операцій і відновлення рухових функцій кисті значною мірою залежить від того, наскільки вдається зберегти іннервацію та нормальне кровопостачання м'язів, що є вирішальним для подальшої реабілітації й повернення до нормального функціонування.

Мета. Встановити топографо-анатомічні взаємовідношення нервів і артерій у м’язах підвищення великого пальця кисті у плодів людини.

Матеріал і методи. З’ясування внутрішньом’язового розподілу нервів та артерій у м’язах підвищення великого пальця кисті проведено на 32 препаратах кисті плодів людини 81,0-375,0 мм тім’яно-куприкової довжини (ТКД) із використанням макромікроскопічного препарування, ін’єкції судин і морфометрії без зовнішніх ознак анатомічних відхилень чи уроджених вад розвитку скелету, фасціально-м’язових і судинно-нервових структур верхніх кінцівок. Дослідження проведене відповідно до основних біоетичних положень Конвенції Ради Європи з прав людини та біомедицини (від 04.04.1997 р.), Гельсинської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини (1964-2013 рр.), наказу МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р. та з урахуванням методичних рекомендацій МОЗ України «Порядок вилучення біологічних об’єктів від померлих осіб, тіла яких підлягають судово-медичній експертизі та патологоанатомічному дослідженню, для наукових цілей» (2018 р.). Комісією з питань біомедичної етики Буковинського державного медичного університету (протокол №7 від 16.05.2024 р.) порушень морально-правових норм при проведенні науково-дослідної роботи не виявлено. Дослiдження є фрагментом планової комплексної теми кафедри анатомiї, клінiчної анатомiї та оперативної хiрургiї i кафедри анатомiї людини iмені М.Г. Туркевича Буковинського державного медичного унiверситету «Закономірності статево-вікової будови та топографоанатомічних перетворень органів і структур організму на пре- та постнатальному етапах онтогенезу. Особливості перинатальної анатомії та ембріотопографії» № державної реєстрації 0120U101571).

Результати. Проведене дослідження дозволило встановити, що у плодів людини кожен м’яз тенару має певне джерело іннервації та кровопостачання, ворота, що розташовуються у м’язах підвищення великого пальця у проксимальній їхній третині. Короткий м’яз-згинач великого пальця кисті у більшості плодів має подвійну іннервацію – від серединного нерву та глибокої гілки ліктьового нерву. Відвідний м’яз великого пальця, найчастіше отримує іннервацію від одного джерела – бічної гілки серединного нерву, і дуже рідко має додаткове джерело – від поверхневої гілки променевого нерву. Привідний м’яз великого пальця переважно іннервується 1-2 нервовими стовбурцями від глибокої гілки ліктьового нерву. У 3 випадках цей м’яз мав додаткове джерело іннервації у вигляді тоненької гілочки від серединного нерву.

Висновки. У плодів людини кожен м’яз підвищення великого пальця має певне джерело іннервації та кровопостачання; для деяких м’язів тенара характерна подвійна іннервація. Джерел кровопостачання, як правило, кілька; їх можна розділити на основні – постійні та додаткові – непостійні. Ворота входження нервів та артерій у м’язи підвищення великого пальця розміщені у їхній проксимальній третині. У короткому м’язі-згиначі великого пальця, відвідному м’язі великого пальця та привідному м’язі великого пальця ворота нервів та артерій не збігаються. У м’язах підвищення великого пальця, за винятком короткого м’яза-згинача великого пальця, напрямок внутрішньом’язових нервів не збігається з напрямком внутрішньом’язових артерій. У м’язах підвищення великого пальця артерії великого діаметра залягають глибше за нерви. У практичній роботі має бути врахована можливість різних варіантів іннервації м’язів підвищення великого пальця.

ОСОБЛИВОСТІ РАННЬОГО МОРФОГЕНЕЗУ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

2024-12-27T18:54:23+02:00

Одним із актуальних завдань сучасної медицини є запобігання ушкодженням мозку під час внутрішньоутробного періоду людини та створення умов, що забезпечують правильний розвиток мозку.

Мета дослідження. З’ясувати особливості раннього морфогенезу центральної нервової системи в зародковому та на початку передплодового періодів онтогенезу людини.

Матеріал і методи дослідження. Дослідження ранніх етапів формування головного та спинного мозку проведено на 14 зародках та 12 передплодах людини 4,5-20,0 мм тім’яно-куприкової довжини (ТКД) методами мікроскопії, тривимірного комп’ютерного реконструювання, морфометрії та статистичної обробки цифрових даних. Дослідження проводилося відповідно до основних положень Резолюції Першого національного конгресу з біоетики «Загальні етичні принципи експериментів на тваринах» (2001), ICH GCP (1996), Конвенції Європейського Союзу про права людини та біомедицину (1997), а також Гельсінської декларації про етичні принципи медичних досліджень із залученням людей (1964-2008), Директив ЄС №609 (1986), Наказів МОЗ України № 690 від 23.09.2009, № 944 від 14.12.2009, № 616 від 03.08.2012. Робота виконується в рамках ініціативної науково-дослідної роботи кафедри гістології, цитології та ембріології Буковинського державного медичного університету «Структурно-функціональні особливості тканин і органів в онтогенезі, закономірності варіантної, конституційної, статево-вікової та порівняльної морфології людини». Державний реєстраційний номер: 0121U110121. Терміни виконання: 01.2021-12.2025.

Результати. Спостерігається тісний взаємозв’язок між розвитком порожнини головного мозку, зокрема його шлуночків, та морфогенезом відповідних частин мозку. В процесі ускладнення будови шлуночків головного мозку, а саме в період утворення судинного сплетення, можуть відбуватися порушення, які спричиняють виникнення вад на подальших етапах онтогенезу. На підставі вище зазначеного цей період (6-й тиждень ембріонального розвитку) можна віднести до критичних.

Висновки. У зародків 6,0-8,0 мм ТКД визначається формування примітивних, без утворення відповідних частин, бічних шлуночків та третього шлуночка наближеної еліпсоподібної форми. У зародків 9,0-12,0 мм ТКД визначаються контури довгастого мозку, що є продовженням спинного мозку, центральний канал якого утворює порожнину четвертого шлуночка у формі ромба. Наприкінці зародкового періоду (зародки 12,0-13,5 мм ТКД) спостерігається прискорений розвиток кінцевого та заднього мозку, що призводить до зміни конфігурації порожнини головного мозку, в якій можна виділити передній та нижній роги бічних шлуночків. У передплодів людини 16,0-18,0 мм ТКД започатковується формування судинного сплетення головного мозку, яке представлене незначними складками з ледь помітними випинами на епендимній оболонці мозкової порожнини.

СТАН МІКРОБІОЦЕНОЗУ ТА ЗАХИСНИХ МЕХАНІЗМІВ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ ДІТЕЙ У ДИНАМІЦІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ ВИДАЛЕННЯ ЗУБА ЗА ОРТОДОНТИЧНИМИ ПОКАЗАННЯМИ

2024-12-27T19:15:05+02:00

У дітей операція видалення зуба проводиться не тільки при наявності одонтогенних запальних процесів, але й за ортодонтичними показаннями. Однією із головних умов якісного перебігу процесу епітелізації лунки після видалення зуба є достатньо високий рівень гігієни, певний видовий склад резидентної мікрофлори та стан захисних механізмів ротової порожнини.

Метою дослідження було виявити зміни мікробіоценозу та захисних реакцій ротової порожнини дітей після операції видалення зуба за ортодонтичними показаннями.

Матеріал та методи. Для встановлення ефективності профілактики та лікування ускладнень під наглядом перебувало дві групи спостереження: основна (n=30), дітям якої було застосовано розроблений медикаментозний комплекс, та порівняння (n=29), де операція видалення зуба проводилася без будь-яких додаткових дій. Слід зазначити, що залучені до дослідження пацієнти не мали супутньої соматичної патології. Для профілактики постекстракційних ускладнень нами було запропоновано спосіб фармакологічного впливу на стан тканин щелепно-лицевої ділянки ортодонтичних пацієнтів до початку хірургічного етапу лікування. Розроблений нами комплекс направлений на підвищення захисних можливостей та нормалізацію мікробіоценозу ротової порожнини дітей та передбачає системне застосування вітамінно-мінерального препарату, імуномодулятора та пробіотика на місцевому рівні. Статистичну обробку даних здійснювали за допомогою методів варіаційної статистики з використанням пакету статистичних програм «Statistica». Перевірку закону розподілу досліджуваних ознак на нормальність здійснювали за допомогою критерію Колмогорова-Смірнова. Гіпотезу про відповідність закону розподілу вибіркової сукупності до нормального приймали на рівні значущості α=0,05. Порівняння двох вибірок здійснювали за критерієм Стьюдента-Фішера, якщо була прийнята гіпотеза про нормальність розподілу обох вибірок. Дослідження виконано з дотриманням основних положень Конвекції Ради Європи з прав людини та біомедицини (від 4.04. 1997 р.), Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини (1964-2013 рр.), ICH GCP (1996 р.), наказів МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р., № 944 від 14.12.2009 р., № 616 від 03.08.2012 р. Комісією з питань біомедичної етики Буковинського державного медичного університету (протокол № 3 від 17.09.2021 р.) порушень морально-правоаих норм під час проведення науково-дослідної роботи не виявлено. Дослідження виконано в межах науково-дослідної роботи кафедри стоматології дитячого віку Буковинського державного медичного університету на тему «Розробка методів профілактики та лікування основних стоматологічних захворювань у дітей з урахуванням чинників ризику їх розвитку» (ДР № 0121U110122).

Результати дослідження. Дослідження ротової рідини дітей, які перенесли операцію видалення зуба за ортодонтичними показаннями на тлі фармакологічної корекції, засвідчило відновлення її захисних функцій (зростання активності лізоциму на 20,52 % (р<0,05), рівня sIgA на 6,26 % на тлі зниження вмісту загального білка на 21,34 % (р<0,05) та концентрації IL-4 на 21,22 % (р<0,05)) та антиоксидантного захисту (збільшення активності каталази на 46,42 % (р<0,05), супероксиддисмутази на 15,53 %, рівня НS-груп на 24,58 % (р<0,05), Г-SH на 60,87 % (р<0,05), інактивація глутатіонпероксидази на 14,08 % та відновлення функції глутатіоредуктази на 15,21 %), що забезпечило перебіг післяопераційного періоду без ускладнень.

Висновки. Мікробіоценоз ротової порожнини дітей, які застосовували запропоновані нами середники під час хірургічного етапу ортодонтичного лікування, демонстрував кількісні та якісні зміни (загальне мікробне число зменшувалося на 20,75 % (р<0,05)) кількості патогенних та умовно патогенних бактерій знижувалася в 2,09 раза, Str. mutans – у 3,0 рази на тлі зростання кількості лактобацил у 2,34 раза та повної відсутності гибів роду Candida, що було передумовою для нормального перебігу раневого процесу.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ДИСТРАКЦІЇ ТА ОРТОХІРУРГІЧНОГО ВТРУЧАННЯ У ЛІКУВАННІ МЕЗІАЛЬНОГО ПРИКУСУ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ДЕФІЦИТОМ РОЗВИТКУ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ

2024-12-27T19:25:53+02:00

Мезіальний прикус – це складна ортодонтична патологія, яка негативно впливає на естетику обличчя, функції жування та якість життя пацієнтів, тому важливе своєчасне лікування. Одним із сучасних методів корекції є дистракція остеогенезу, яка дозволяє поступово розширювати кісткові структури, знижуючи ризик рецидивів. Вибір лікування залежить від клінічної картини пацієнта, причому дистракція може бути пріоритетною у разі протипоказань до традиційних операцій.

Мета дослідження – детальний аналіз ефективності та безпечності різних методів лікування мезіального прикусу у дорослих пацієнтів із дефіцитом розвитку верхньої щелепи.

Матеріал і методи. У дослідженні брали участь 15 пацієнтів із завершеним ростом у віці від 19 до 23 років із скелетним мезіальним прикусом. Для кожного пацієнта було визначено значення базового набору діагностичних даних; при підготовці до імплантації враховували об’єм кісткової тканини у вестибулооральному напрямку в місці запланованої імплантації. Статистично значущу відмінність між альтернативними кількісними ознаками з розподілом, відповідним нормальному закону, оцінювали за допомогою t-критерію Стьюдента. Різницю вважали статистично значущою при р<0,01. Дослідження виконано з дотриманням основних положень Конвекції Ради Європи з прав людини та біомедицини (від 4.04. 1997 р.), Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини (1964-2013 рр.), ICH GCP (1996 р.), наказів МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р., № 944 від 14.12.2009 р., № 616 від 03.08.2012 р. Робота є фрагментом науково-дослідної роботи «Корекція порушень процесів остеогенезу при лікуванні та профілактиці ускладнень стоматологічних захворювань у воєнний час» № держреєстрації 0123U103247.

Результати. Результати обстеження показали, що у дорослих пацієнтів ортогнатична хірургія забезпечує хороші скелетні результати при мезіалізації верхньої щелепи. Проте при можливості заміщення латеральних різців іклами такий план лікування може зменшити кількість етапів реабілітації, при цьому можна отримати дентоальвеолярні співвідношення, що відповідають нормі. Застосування дистракційного остеогенеза у дорослих пацієнтів давало хороші результати та може бути виправданим при критичному зменшенні розмірів тіла верхньої щелепи та наявності протипоказань до класичної ортогнатичної хірургії.

Висновок. Дистракція остеогенезу та ортохірургічні втручання ефективно коригують мезіальний прикус, забезпечуючи стабільне збільшення сагітального розміру верхньої щелепи та покращення оклюзії. Замінення латеральних різців іклами мінімізує необхідність додаткових хірургічних втручань при агенезії. Вибір методу лікування повинен базуватися на індивідуальних клінічних показаннях та оцінці ризиків для кожного пацієнта.

АНАЛІЗ АСОРТИМЕНТУ КОМБІНОВАНИХ ОРАЛЬНИХ КОНТРАЦЕПТИВІВ, ЗАРЕЄСТРОВАНИХ НА ФАРМАЦЕВТИЧНОМУ РИНКУ УКРАЇНИ ТА ОЦІНКА ЇХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДОСТУПНОСТІ

2024-12-27T19:43:52+02:00

Гормональна контрацепція широко використовувалася протягом десятиліть та характеризується тенденцією до постійного вдосконалення. При застосуванні КОК спостерігаються так звані онкологічні (зниження ризику раку ендометрію, яєчників і колоректального раку) та неонкологічні (зменшення андрогенних ефектів і полегшення проблем, пов’язаних з менструацією) переваги препаратів.

Метою роботи було дослідження асортименту комбінованих оральних контрацептивів (КОК) зареєстрованих на фармацевтичному ринку України та оцінка їх соціально-економічної доступності на прикладі Аптеки АКС № 55 (м. Одеса, вул. Костанді 162/2) за 2023 рік.

Матеріали та методи дослідження. Було використано аналітичні (дані Державного реєстру лікарських засобів та пошукової системи tabletki.ua) та фармакоекономічні (оцінка економічної доступності за показником адекватності платоспроможності Ca.s) методи дослідження.

Результати та обговорення. Встановлено, що станом на 15 травня 2024 року в Україні зареєстровано 36 торгових назв (ТН) препаратів КОК зарубіжного виробництва. Левову частку ринку представлено КОК IV покоління – 60 % від загального асортименту. КОК ІІІ, ІІ та І покоління складають відповідно 23, 14 та 3 % ТН препаратів. Тип композиції, яка містить тільки прогестин представлена 2 ТН препаратів. Встановлено, що серед 12 ТН КОК препарати – «Регулон №3*21» таб.; «Фемостон 1/10 №56» таб. та «Ригевідон №63» таб. належать до середньодоступних (Са. s. = 6,5-7,5 %). Усі інші 9 ТН КОК належать до високодоступних (Са. s. менше 5 %).

Висновки. Асортимент КОК зареєстрованих на фармацевтичному ринку України повністю забезпечений імпортними виробниками та немає жодного препарату українського виробництва. Це свідчить про потребу населення України, зокрема жінок у розширенні асортименту КОК препаратами вітчизняного виробництва та про перспективи розвитку фармацевтичної галузі для задоволення цієї потреби в умовах впровадження заходів щодо імпортозаміщення цих груп препаратів. За результатами соціально-економічної доступності КОК встановлено, що ці препарати належать до категорії високо- та середньодоступних для населення держави.

ФАРМАКОБЕЗПЕКА ПРОТИЕПІЛЕПТИЧНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ У ВАГІТНИХ ТА ЛАКТУЮЧИХ

2024-12-27T23:38:05+02:00

Епілепсія – це поширене, хронічне та серйозне неврологічне захворювання, яке вражає багатьох жінок дітородного віку та саме по собі підвищує ризик вроджених вад розвитку плоду, а препарати, що застосовуються для її лікування додатково посилюють цей ризик.

Метою даної роботи було проаналізувати профіль безпеки широко застосовуваних протиепілептичних лікарських засобів з позиції їх ефективності та безпеки, а також узагальнити можливі зміни їх фармакокінетики під час вагітності.

Матеріали та методи. Аналіз ефективності, безпеки та фармакокінетичні характеристики протиепілептичних препаратів проводили на платформі PubMed. Пошук літературних джерел включав такі ключові слова: antiepileptic drugs, anticonvulsants, pregnancy, lactation. Хронологічні характеристики пошуку включали інформаційні джерела з 2003 по 2024 рік включно із них 90 % (33 з 38 літературних посилань) були датовані останніми 5 роками тобто з 2019 по 2024 рік. Для аналізу були залучені джерела інформації англійською, німецькою, французької, іспанською та японською мовами.

Результати та їх обговорення. В результаті проведеного аналізу встановлено, що лідируюче місце за здатністю чинити тератогенний вплив, який призводить до ризику серйозних вроджених вад розвитку із дозозалежним характером (до 10 %) в популяції займають вальпроати. Ламотриджин і леветирацетам вважаються відносно безпечними до застосування під час вагітності та в період лактації, однак останні дослідження свідчать, що леветирацетам пов’язаний з підвищеним ризиком синдрому дефіциту уваги, гіперактивності та тривожних розладів тоді як ламотриджин вважається більш безпечним з точки зору постнатального нейророзвитку. Лакосамід та окскарбазепін характеризиються відносною безпечністтю під час вагітності, хоча щодо оцінки ризику перинатальної смертності після монотерапії окскарбазепіном то дані є непереконливими. Прегабалін не чинить тератогенної дії, однак на тлі прегабаліну у новонароджених спостерігали аномалії центральної нервової системи, очей, сечостатевої системи та лицьові прорізи. При застосуванні габапентину відмічали прояв атипових та/або важкоконтрольованих ознак і симптомів відміни у новонароджених, що вказує на його внутрішньоутробний вплив. Прийом зонісаміду був пов’язаний із ризиком тератогенезу, що напряму залежало від дози препарату, яку вагітна застосовувала принаймні в першій половині вагітності.

СУРФАКТАНТНА ТЕРАПІЯ ДИХАЛЬНИХ РОЗЛАДІВ У НОВОНАРОДЖЕНИХ: ЩО НОВОГО? (ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД)

2024-12-27T23:53:50+02:00

Головним напрямком лікування респіраторного дистрес-синдрому (РДС) у передчасно народжених новонароджених є підтримка постійного позитивного тиску у дихальних шляхах і призначення сурфактанту. Протягом майже 50 років після першого клінічного використання CPAP і 40 років досвіду введення сурфактанту передчасно народженим дітям, відповідно, суттєве питання щодо визначення «хто є недоношеними новонародженими з респіраторним дистресом, які отримували CPAP, і яка реальна користь від сурфактанту?» залишається без відповіді. Багаторічні клінічні дослідження та професійні дискусії підводять до необхідності введення терапії сурфактантом в еру персоналізованої медицини з метою підвищення її ефективності, оскільки індивідуальні потреби пацієнтів і співвідношення ризик/користь можуть значно відрізнятися в окремих клінічних кейсах. Намагаючись відповісти на вище зазначене питання в контексті сучасного оптимального перинатального догляду, пропонуємо вичерпний огляд новітніх інновацій сурфактантної терапії та поточних результатів вагомих клінічних досліджень, що були представлені на Міжнародних наукових конференціях PAS, NPMF та SPIN, які відбулися в першому півріччі 2024 року.

Представлені попередні результати міжнародних клінічних досліджень (SurfON, PLUSS), запропонована програма навчання лікарів неонатологів (Delphi) підкреслюють розуміння неонатальною спільнотою значущості, важливості та користі сурфактантної терапії у передчасно народжених дітей, демонструють необхідність розширення медичних показань щодо призначення сурфактанту, зокрема пізнім недоношеним з РДС.

Висвітлена остання інформація щодо підходів до лікування дихальних розладів у пізніх недоношених дітей, попередніх результатів поточних міжнародних клінічних досліджень підвищить професійну обізнаність лікарів неонатологів, дитячих анестезіологів ВІТН пологових будинків і перинатальних центрів та допоможе використовувати отримані знання на практиці.

ТЕЛЕРЕАБІЛІТАЦІЯ: СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ ВІДДАЛЕНОГО МОНІТОРИНГУ СТАНУ ПАЦІЄНТІВ

2024-12-28T00:10:17+02:00

В останні п’ять років на тлі появи COVID-19 у світі інтенсивно розвивається напрямок віддаленої телереабілітації, що вимагає удосконалення та впровадження нових підходів до синхронного моніторингу стану пацієнтів із залученням новітніх технічних розробок.

Мета дослідження. Дослідити останні публікації щодо можливостей віддаленого моніторингу пацієнтів від час проведення реабілітаційного обстеження та процедур синхронної телереабілітації.

Матеріал та методи дослідження. Публікації іноземних науковців у галузях клінічної, фізичної та реабілітаційної медицини, біометрії, цифрових технологій з питань впровадження синхронних технологій моніторингу за станом пацієнтів з різною патологією

Результати. Дослідження сучасних публікацій показало, що проведення синхронних сеансів віддаленого обстеження пацієнтів дозволяє з високим ступенем вірогідності провести загальний огляд пацієнта, провести антропометричне та деякі функціональні дослідження. Серед останніх дослідження змін ЧСС, артеріального тиску, частоти дихання, сатурації кисню, дані ЕКГ та ЕЕГ досліджень. Їх результати можуть передаватися для безпосередньої оцінки лікарем. Існують певні проблеми під час синхронного проведення тестів з фізичним навантаженням до відмови у зв’язку з неможливістю дотримання умов безпечності. Знайдено технічні рішення щодо передачі біметричних сигналів під час проведення процедури телереабілітації. Так, поєднання віртуальної реальності або доповненої реальності з такими пристроями, як роботи, датчики та носії може використовуватися для дистанційного моніторингу, оцінки та діагностики. Ці передові методи прокладають шлях для переходу від традиційної до персоналізованої реабілітації, визначаючи потреби кожного пацієнта та пристосовуючи процес реабілітації до його індивідуальних особливостей.

Висновки. Розвиток сучасних технологій та цифрової медицини призвів до появи в системі реабілітації напрямку віддаленого надання послуг, що з одного боку істотно збільшує можливості доступу до системи реабілітації, а з іншого, істотно підвищує вимоги для їх реалізації. Насамперед це стосується безпечності проведення процедур телереабілітації. Дотриманню основних вимог безпечності має надаватися належна увага, що можна досягти, в першу чергу, з використанням віддаленого синхронного моніторингу стану пацієнта, коли лікар ФРМ може об’єктивізувати зміни в організмі пацієнта за безпосереднього впливу засобів телереабілітації.

ФУНКЦІЇ ТА ОКРЕМІ МЕХАНІЗМИ ВПЛИВУ BIFIDOBACTERIA НА СТАН ЗДОРОВ’Я НЕМОВЛЯТ (ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД)

2024-12-28T00:21:17+02:00

Біфідобактерії є членами кишкової мікробіоти людини, а деякі штами здатні чинити оздоровчий вплив. Рід Bifidobacterium належить до актинобактерій (Actinobacteria phylum). Firmicutes, Bacteroidetes та Actinobacteria складають найчисленнішу філу в мікробіоті кишечника людини, причому Firmicutes та Bacteroidetes переважають у дорослих, а Actinobacteria - у немовлят на грудному вигодовуванні, де біфідобактерії можуть досягати рівня, що перевищує 90% від загальної бактеріальної популяції. Вони є одними з перших мікробних колонізаторів кишечника новонароджених і відіграють ключову роль у розвитку їхньої фізіології, включаючи дозрівання імунної системи та використання харчових компонентів. Дійсно, деякі поживні речовини, такі як олігосахариди людського молока, є важливими факторами розвитку біфідобактерій. Наразі існують добре задокументовані наукові докази ефективності препаратів, що містять біфідобактерії, при деяких кишкових та позакишкових патологіях. У цьому огляді ми зосередимося на ролі біфідобактерій як членів кишкової мікробіоти людини та їх застосуванні як пробіотиків для профілактики та лікування захворювань.

КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК МУЛЬТИКІСТОЗНОЇ ДИСПЛАЗІЇ ЛІВОЇ НИРКИ У НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ – НАУКОВО-ПРИКЛАДНІ РЕАЛІЇ

2024-12-28T00:30:06+02:00

Клінічна картина вроджених аномалій нирок і сечовидільної системи може варіювати від ізольованих ниркових аномалій до синдромальних фенотипів. Сучасні складові менеджменту вроджених аномалій нирок і сечовидільних шляхів, описані у статті на прикладі клінічного випадку вродженої полікістозної дисплазії лівої нирки, допоможуть поглибити науково-прикладні компетентності лікарів, які входять у мультидисциплінарну команду медичного процесу цієї вродженої аномалії розвитку, а також батьків або осіб, відповідальних за дитину.

АСТРОЦИТОМА ШИЙНОГО ВІДДІЛУ СПИННОГО МОЗКУ У ДИТИНИ МАЛЮКОВОГО ВІКУ З КРИВОШИЄЮ

2024-12-28T00:50:47+02:00

Актуальність проблеми визначається досить високою поширеністю пухлин центральної нервової системи у дітей та необхідністю онкологічної настороженості. Презентація клінічного випадку ілюструє необхідність ретельного аналізу початкових клінічних ознак, які зазвичай мають неспецифічний характер і можуть нагадувати симптоми інших захворювань. Випадок із практики описує своєчасну діагностику пілоцитарної астроцитоми у дитини першого року життя з кривошиєю як дебют захворювання. Діагноз ставився на основі ретельного клінічного, неврологічного, імуногістохімічного обстеження, використання методів нейровізуалізації з метою подальшого хірургічного, медикаментозного та променевого лікування.

Мета роботи – опис клінічного випадку астроцитоми шийного відділу спинного мозку, яка маніфестувала проявами кривошиї у дитини на першому році життя.

Матеріал та методи дослідження. Клінічне, біохімічне, імуногістохімічне та візуалізаційне обстеження дитини малюкового віку.

Результати дослідження. Обстежено дитину з проявами кривошиї, яка виникла у віці одинадцяті місяців життя. Під час обстеження виключено варіанти вродженої та набутої кривошиї, запальних захворювань центральної нервової системи. За даними клiнічного, неврологічного дослідження та нейровізуалізації встановлено діагноз: доброякісне інтрамедулярне новоутворення спинного мозку, пілоцитарна астроцитома C₅ – Th_2. Проведено оперативне втручання з частковим видаленням пухлини з гістохімічним дослідженням із наступною відновною терапією та спостереження у віддаленому післяоперційному періоді.

Висновки. Раптова поява симптомів кривошиї у дитини першого року життя може свідчити про наявність пухлини спинного мозку. Своєчасна діагностика дозволяє надати дитині високоспеціалізовану допомогу, провести оперативне втручання, сприяти покращенню загального стану та якості життя.

УЗД ЯК ІНСТРУМЕНТ СКРИНІНГУ ГЛАУКОМИ ПЛОДА: КЛІНІЧНИЙ ПІДХІД

2024-12-28T01:10:44+02:00

Ініціатива Всесвітньої організації охорони здоров'я VISION 2020 визнала дитячу глаукому третьою провідною причиною значних порушень зору і сліпоти у дітей в країнах з низьким і середнім рівнем доходу, на яку припадає 5% світової дитячої сліпоти. Дитяча глаукома є критичним станом в дитячій офтальмології, оскільки спричиняє пошкодження зорового нерва та гангліозних клітин.

Мета дослідження - оцінити доцільність проведення ультразвукового скринінгу у вагітних жінок для раннього виявлення ймовірної вродженої глаукоми у плода.

Матеріал і методи дослідження. Для цього було проведено комплексне ультразвукове обстеження 500 вагітних жінок на базі Республіканського центру скринінгу матері та дитини у 2022-2024 роках. Статтю підготовлено на основі результатів запланованого дисертаційного дослідження (Шифр реєстрації - В2023.3.DSc/Tib902; строки виконання: 2022 -2025 рр.).

Результати. Ультразвукові дослідження вагітних жінок надають важливу інформацію для офтальмологів. Ультразвуковий скринінг вагітних з моніторингом орбіт та очних яблук плодів проводився з 20 по 40 тиждень вагітності. Із загальної кількості було проаналізовано дані про 2 (0,4%) випадки патології очей плода, в яких були виявлені ехографічні ознаки глаукоми, відомі як буфтальм. Після народження у дітей було підтверджено підозру на вроджену глаукому, що потребувало екстреної госпіталізації та хірургічного втручання. Це особливо важливо для дітей з вродженою глаукомою, щоб запобігти сліпоті та порушенням зору в майбутньому.

Висновки: Ця візуалізація може слугувати економічно ефективним і безпечним методом скринінгу, який надає важливу інформацію для офтальмологів. Комплексна ультразвукова оцінка ембріональних очних структур може надати важливу інформацію та виявити вроджену глаукому у немовлят. Точна діагностика та верифікація вродженої глаукоми, як правило, вимагає більш спеціалізованого офтальмологічного обстеження постнатально.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЙМОВІРНОСТІ ВИНИКНЕННЯ РОЗЛАДІВ ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ У ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ

2024-12-28T01:17:40+02:00

Розлади харчової поведінки є надзвичайно актуальною проблемою, оскільки їх поширеність серед дітей підліткового віку помітно зросла за останні 50 років. Крім того, розлади харчової поведінки асоційовані з вираженими негативними медико-соціальними наслідками та мають найвищий рівень смертності серед усіх психічних захворювань у більшості країн із середнім і високим рівнем доходу. Розлади харчової поведінки, зазвичай, починаються у підлітковому чи молодому віці, але можуть виникнути в будь-який період життя, зокрема в дитинстві, що стає все більш глобальним явищем, особливо після недавньої пандемії Covid-19. Педіатри є першими, які мають справу із цією проблемою, і тому повинні бути добре обізнані щодо виявлення та контролю даних розладів, які можуть спричиняти фізичні та психологічні ускладнення, погіршувати якість життя дитини та його родини. Мета-аналіз 94 досліджень засвідчив гендерну відмінність щодо поширеності розладів харчової поведінки з переважанням серед жінок (8 %) та значно рідше серед чоловіків (2 %).

Мета дослідження: Визначити рівень ймовірності виникнення розладів харчової поведінки серед учнів 7- 10 класів різних регіонів України та вивчити рівень обізнаності щодо розладів харчової поведінки серед студентів ВНМУ ім. М.І. Пирогова.

Матеріали та методи. У ході дослідження було проведено анонімне опитування серед учнів 7–10 класів м. Чорноморська, м. Вінниці та м. Чернігова з метою оцінки ризику розладів харчової поведінки. Для збору даних використовувався стандартизований опитувальник EAT-26 (Eating Attitudes Test-26). Дослідження погоджено Комісією з питань біомедичної етики щодо дотримання морально-правових правил проведення медичних наукових досліджень Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. Статистична обробка отриманих даних проводилася із використанням програмного пакету IBM SPSS «STATISTICA 12» StatSoft Inc. та Excel XP для Windows 10 на персональному комп’ютері з використанням параметричних і непараметричних методів обчислення. Дослідження виконано в рамках пошуково-ініціативної тематики.

Результати дослідження. За результатами анкетування серед учнів 7 - 10 класів виявлено, що переважна більшість дітей (56,32 %) мали низький ризик ймовірності виникнення розладів харчової поведінки та лише 26,44 % дітей характеризувалися високим ризиком ймовірності виникнення розладів харчової поведінки. Учні ліцею № 4 м. Чорноморськ мали найвищі шанси розвитку високого ризику розладів харчової поведінки, особливо серед дітей 8-го класу. Тоді як учні комунального закладу «Вінницький ліцей №7 ім. О. Сухомовського» м. Вінниці та колегіуму №11 м. Чернігова характеризувалися низьким ризиком розвитку розладів харчової поведінки. Аналіз отриманих даних, з урахуванням гендерних аспектів засвідчив, що серед 49 респондентів, які мають ймовірність розвитку розладів харчової поведінки, переважали дівчата 34 (69,4%) особи, тоді як хлопців було у 2,3 рази менше 15 (30,6%) осіб. Отримані нами результати свідчать про виражену гендерну диференціацію у схильності до розладів харчової поведінки, що корелює із літературними даними.

Висновки. Здоров’я дітей і підлітків можна покращити шляхом запровадження регулярного скринінгу, вдосконалення діагностичної чутливості, підвищення обізнаності про розлади харчової поведінки. Для оцінки ризику розвитку розладів харчової поведінки серед дітей доцільним є використання скринінгових опитувальників SCOFF, тест «EAT-26». Серед учнів 7 - 10 класів м. Чорноморська, м. Вінниці та м. Чернігова 26,44 % дітей характеризувалися високим ризиком ймовірності виникнення розладів харчової поведінки. За результатами опитування серед студентів ВНМУ ім. М.І. Пирогова щодо рівня обізнаності розладів харчової поведінки встановлено, що переважна більшість (75 %) студентів старших курсів продемонстрували низький рівень компетентності з даної проблеми. Тоді як студенти молодших курсів (92,31 %) мали високий рівень знань щодо розладів харчової поведінки.

ЕНТЕРАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ ПЕРЕДЧАСНО НАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ (2022): ПОЗИЦІЙНИЙ ДОКУМЕНТ ВІД ЄВРОПЕЙСЬКОГО ТОВАРИСТВА ДИТЯЧОЇ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ, ГЕПАТОЛОГІЇ ТА ХАРЧУВАННЯ І ЗАПРОШЕНИХ ЕКСПЕРТІВ

2024-12-28T01:35:34+02:00

Фаховий переклад українською мовою оновлених консенсусних висновків та рекомендацій Комітету з питань харчування ESPGHAN щодо споживання поживних речовин і організації харчування для передчасно народжених дітей з вагою при народженні <1800 г. Ці рекомендації можна використовувати в клінічній практиці, але підкреслюється відсутність переконливих доказів у кількох тематичних областях і потреба в подальших високоякісних дослідженнях, особливо дослідженнях, які оцінюють довгострокові функціональні результати.

Стаття супроводжується додатковим цифровим вмістом, який надає більш повне пояснення літератури та відповідної фізіології: вступ і огляд; довідкові дані щодо жіночого молока; споживання води, білків, енергії, жирів, вуглеводів, електролітів, мінеральних речовин, мікроелементів, водорозчинних вітамінів і жиророзчинних вітамінів; режим годування, включаючи мінімальне ентеральне харчування, швидкість збільшення об’єму годування, тактика по відношенню до шлункових залишків, розміщення шлункового зонда та болюсне або безперервне годування; зростання; грудне молоко, пероральне надходження молозива, донорське жіноче молоко та ризик цитомегаловірусної інфекції; гідролізований білок і осмоляльність; додаткові біонутрієнти і використання збагачувача грудного молока.