Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина

ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА ДОКТОРІВ ФІЛОСОФІЇ-МЕДИКІВ ЗА УМОВ COVID19 ТА ВІЙНИ З РОСІЄЮ: НОВІ РЕАЛІЇ

Ю. Кучин, Л. Лимар — Tue, 08 Aug 2023 00:00:00 +0300

Вступ. Пандемія COVID-19 в 2020-2021 та повномасштабні військові дії росії у 2022, мали значний вплив на додипломну та післядипломну медичну освіту в Україні, зокрема на «навчання під час та після обстрілів». Незважаючи на
всі виклики, дистанційне навчання майбутніх докторів філософії-медиків довело академічні переваги.
Мета дослідження – визначення особливостей дистанційного навчання майбутніх докторів філософії медиків,
включаючи його організацію, головні переваги та недоліки, та виклики.
Матеріал та методи дослідження. Для визначення ефективності дистанційного навчання майбутніх докторів філософії – медиків, були проаналізовані показники успішності вибірки 247 майбутніх докторів філософії-медиків, віком від
21 до 59 років, які вивчали курс «Академічна та медична англійська мова для майбутніх докторів філософії - медиків»
на базі ПВНЗ «Київський медичний університет», Буковинського державного медичного університету, Запорізького
державного медичного університету, Харківської медичної академії післядипломної освіти в 2021-2022 н.р., та Національного медичного університету імені О.О. Богомольця в 2019-2023 н.р, а також проведено опитування для визначення суб’єктивного сприйняття дистанційного навчання здобувачами. Багатоцентровість дослідження обрана з метою нейтралізації географічних факторів. Участь в дослідженні добровільна, за отримання усної згоди респондентів.
Статистичний та математичний аналіз показників проведено за допомогою програми Statistica 19.0, визначення статистичної значимості проводилось з використанням тестів Вілкоксона і Стьюдента.
Дослідження було проведено в рамках докторського дослідження Л. Лимар "Розвиток англомовної академічної компетентності майбутніх докторів філософії галузі "Охорона здоров'я" засобами дистанційного зв'язку", схваленого Науковою Радою Національного Медичного Університету імені О. Богомольця 25.11.2021, протокол № 4.
Результати дослідження. Дистанційне навчання медиків в Україні здійснюється в синхронному, асинхронному та
змішаному форматах, із використанням систем управління навчанням Google Classroom, Microsoft Teams, Moodle, та
в НМУ імені О.О. Богомольця -LIKAR_NMU. Проаналізовано показники англомовної комунікативної компетентності
майбутніх докторів філософії - медиків, сформовані протягом дистанційного навчання. Визначено статистично, що внаслідок дистанційного навчання, загальний рівень англомовної комунікативної компетентності покращився на 0,3-0,5
бали за 5-бальною шкалою. Також показано позитивне відношення опитаних здобувачів до дистанційного навчання
після курсу.
Визначено переваги дистанційного навчання: економія часу, відсутність проблеми аудиторного фонду, прозорість
системи електронного оцінювання, розширені можливості співпраці. Дистанційне навчання сприяло обмеженню поширення інфекції COVID19, а з 2022 - обмеженню ризиків, пов’язаних з військовою агресією росії. Недоліки дистанційного навчання для майбутніх докторів філософії-медиків включають абсолютну залежність навчання від інтернет з’єднання, електропостачання та роботи технічного обладнання.
Висновки. Дистанційне навчання майбутніх докторів філософії медиків сприяло покращенню показників успішності та компетентностей, та позитивному ставленню здобувачів до дистанційного навчання. Переваги дистанційного
навчання включають економію часу, відсутність проблеми аудиторного фонду, можливості освітніх систем, та медичну
і військову безпека українських здобувачів освіти. Недоліками дистанційного навчання є залежність від електропостачання, інтернет зв’язку, а також психологічна неготовність учасників процесу

ДОСВІД БУКОВИНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ У ПРОВЕДЕННІ ЗАХОДІВ БЕЗПЕРЕРВНОГО ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ДЛЯ МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ, ЯКИЙ ЗДІЙСНЮЄ НЕОНАТАЛЬНИЙ ТА ПЕДІАТРИЧНИЙ СУПРОВІД В УКРАЇНІ

А. Бабінцева, Ю. Годованець — Tue, 08 Aug 2023 00:00:00 +0300

Безперервне підвищення кваліфікації лікарів та медичних сестер із застосуванням сучасних інструментів навчання є запорукою якості та ефективності неонатологічної та педіатричної допомоги в Україні, особливо враховуючи надзвичайно складні виклики військового часу. Основні засади здійснення безперервного професійного розвитку (БПР) українських медичних та фармацевтичних працівників затверджено постановою Кабінету міністрів України від 14 липня 2021 року № 725 «Положення про систему безперервного професійного розвитку медичних та фармацевтичних працівників».
У статті представлено досвід кафедри педіатрії, неонатології та перинатальної медицини Буковинського державного медичного університету (БДМУ) (завідувач – д.мед.н., професор Нечитайло Ю. М.) у проведенні заходів БПР для медичного персоналу, який здійснює неонатальний та педіатричний супровід в Україні.
На базі кафедри проводяться цикли спеціалізації та стажування за фахом «Неонатологія» та «Дитяча анестезіологія», різноманітні фахові семінари, майстер-класи, симуляційні тренінги та фахові школи. Цільовою групою заходів БПР є лікарі-неонатологи, дитячі анестезіологи, педіатри, дитячі неврологи, лікарі сімейної медицини, екстренної медицини тощо.
Навчальний процес здійснюється на базі Тренінгового центру сучасних технологій перинатальної медицини (керівник – д.мед.н., професор Годованець Ю. Д.), Центру симуляційної медицини та інноваційних технологій COSMIT БДМУ та клінічних базах кафедри. Освітній процес передбачає використання очної та дистанційної форми навчання.
Відповідно до сучасних освітніх вимог та Наказу МОЗ України від 10.11.2022 № 2016 на кафедрі педіатрії, неонатології та перинатальної медицини БДМУ розпочато цикли БПР для фахівців з фаховою передвищою, початковим рівнем (короткий цикл) та першим (бакалаврським) рівнем вищої медичної і фармацевтичної освіти та магістрів з медсестринства.

ДО ПИТАННЯ ПРО ПОРУШЕННЯ СЛУХУ У ПЕРЕДЧАСНО НАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ, ЩО ПЕРЕНЕСЛИ ОКСИДАТИВНИЙ СТРЕС ПРИ НАРОДЖЕННІ

Т. Клименко, Т. Знаменська, О. Карапетян, О. Мельничук — Tue, 08 Aug 2023 00:00:00 +0300

Вступ. Важливе місце серед перинатальної патології займає порушення слуху (ПС). За даними ВООЗ частота тяжких порушень слуху спостерігається у 1 – 2 дітей на 1000 новонароджених та у 15 % новонароджених, які вимагали
проведення інтенсивної терапії після народження, а ПС легкого та середнього ступеня зустрічаються у 1 – 2 % дітей з
перинатальною патологією.
Мета роботи – вивчити предиктори порушення слуху та фактори, що визначають характер та тяжкість приглухуватості у дітей віком 2–3-х місяців, які перенесли оксидативний стрес при народженні.
Матеріал та методи дослідження. Робота виконана в межах НДР кафедри педіатрії №3 та неонатології ХНМУ
«Вивчення особливостей перебігу хвороб оксидантного стресу у новонароджених» 2022–2024 рр. (держреєстрація №
А22U000025).
Проаналізовано 131 випадок спостереження новонароджених 27–36 тижнів гестації з порушенням слуху у КНП
«МПЦ» м. Харкова. З дослідження виключено дітей, в сім'ях яких були випадки порушення слуху будь-якого генезу.
Для вирішення мети роботи були сформовані альтернативні групи: І група (n=51) з однобічним та ІІ група (n=80) – двобічним порушенням слуху.
Для визначення предикторів тяжкості ПС у групах порівняння вивчалися фактори, що детермінують приглухуватість,
встановлена їх прогностична інформативність. Визначалися критерії t-Стьюдента та φ-Фішера, використаний алгоритм
неоднорідної послідовної процедури Вальда-Генкіна, визначені прогностичні коефіцієнти (ПК) та інформативність (I).
Рішенням комісії з біоетики №3 від 21.03.2023 року матеріали дослідження відповідають Токійській декларації
Всесвітньої медичної асоціації, Міжнародним рекомендаціям Гельсинської декларації щодо прав людини, Конвенції
Ради Європи щодо прав людини і біомедицини, Законам України, вимогам Етичного кодексу лікаря України.
Результати дослідження. Фактори акушерського та соматичного анамнезу матері не впливали на характер ПС у дитини. Серед ускладнень вагітності та пологів в анамнезі дітей з двобічним ПС частіше спостерігалися фетоплацентарна
недостатність 33,8% проти 13,7 % (р<0,001), загроза переривання вагітності 30,0 % проти 17,6 % (<0,05), анемія вагітних 31,2 % проти 13,7 % (р<0,001), дистрес плода 56,2 % проти 37,3 % (р<0,01), народження шляхом кесаревого розтину
68,8 % проти 47,1 % (р <0,001), особливо з приводу дистресу плода – 67,3 % проти 29,2 % (р<0,001).
Частота двобічного ПС у дітей обернуто пропорційно терміну гестації та масі тіла при народженні та асоціюється з
низькою оцінкою за шкалою Апгар. Виявлений статевий диморфізм: у групі з двобічним ураженням слуху переважали
дівчинки 56,2 % проти 35,3 % (р<0,001). Діти з двобічним ПС частіше вимагали сурфактантної терапії 78,8 % проти 33,3
% (р<0,001), а також більш тривалої респіраторної підтримки та оксигенотерапії.
У проведеному дослідженні двобічне ПС частіше зустрічалося у дітей із захворюваннями, патогенез яких тісно
пов’язаний з оксидативним стресом: перивентрикулярною лейкомаляцією (ПВЛ) 55,0 % проти 7,8 % (<0,001); бронхолегеневою дисплазією (БЛД) 2 та 3 ступеню: 23,7 % проти 2,0 % (р<0,001) та 23,7 % проти 0 % (р<0,001) відповідно;
ретинопатією недоношених 2–3 ступеню 42,5 % проти 17,6 % (р<0,001); відкритою артеріальною протокою 81,3 % проти
41,2 % (р<0,001), у тому числі при необхідності її хірургічного закриття 18,5 % проти 9,5 % (р<0,05).
Найвища інформативність порушення слуху у дітей, що перенесли оксидативний стрес належіть наступним ознакам:
терміну гестації (6,14), загальній тривалості ШВЛ (5,54), масі тіла (5,44), БЛД (5,4), тривалості ШВЛ в режимі нормовентиляції (4,1), тривалості оксигенотерапії (3,91), відкритій артеріальній протоці (3,72).
Найбільш значущі прогностичні коефіцієнти двобічного порушення слуху: наявність БЛД 2–3 ст. (-13,8); ВШК 2–3
ст. (-12,4); загальна тривалість ШВЛ ≥21 доби (-10,33); термін гестації ≤29 тиж. (-8,6); ПВЛ 2–3 ст. (-8,48); тривалість
оксигенотерапії ≥21 дня (-7,38); маса тіла (-6,94).
Висновки. Найбільш значущі прогностичні коефіцієнти двобічного порушення слуху: наявність БЛД 2–3 ст. (-13,8);
ВШК 2–3 ст. (-12,4); загальна тривалість ШВЛ ≥21 доби (-10,33); термін гестації ≤29 тиж. (-8,6); перивентрикулярная
лейкомаляція 2–3 ст. (-8,48); тривалість оксигенотерапії ≥21 дня (-7,38); маса тіла (-6,94) тощо. Двобічне порушення
слуху прогнозується у гестаційно незрілих новонароджених (термін гестації ≤ 29 тижнів), з БЛД 2–3 ступеня, ВШК
2–3 ст., загальної тривалості ШВЛ та оксигенотерапії > 21 доби, ПВЛ 2–3 ступеня. У нашому дослідженні достовірного зв’язку між характером порушення слуху передчасно народженої дитини та соматичним й акушерським анамнезом
матері не виявлено. Гендерні особливості серед передчасно народжених дітей із двобічним порушенням слуху характеризувалися перевагою жіночої статі 56,2 % проти 35,3 % (р<0,001).

ТРАЄКТОРІЇ 25(ОН)D КРОВІ У ДІТЕЙ З ПАРАЛІТИЧНИМИ СИНДРОМАМИ ПРИ ВЖИВАННІ ВІТАМІНУ D РІЗНИХ ВИРОБНИКІВ ТА У РІЗНИХ ДОЗАХ

О. Ріга, О. Міхайлова — Tue, 08 Aug 2023 00:00:00 +0300

Вступ. Поширеність дефіциту та недостатності вітаміну D значно відрізняється в різних субпопуляціях дітей залежно від віку та захворювань, а рекомендацій щодо їх корекції у дітей з паралітичними синдромами обмежені.
Мета. Емпіричне визначення траєкторії 25(ОН)D крові у дітей з паралітичними синдромами при вживанні вітаміну D різних виробників та у різних дозах.
Матеріал та методи. Досліджували 25(OH)D (нг/мл) сироватки крові імуноферментним методом «Labline-90» (Австрія) з тест-системою “MonobindInc.” (ELISA,США) у 77 дітей з паралітичними синдромами віком 1 – 18 років, повторне дослідження після дотації вітаміну D3 проведено у 36 дітей. Розраховували швидкість підйому концентрації 25(OH)D за місяць.
Використовували методи описової статистики, непараметричного кореляційного аналізута аналізу виживання Kaplan-Meier з програмою MedCalc Statistical Software (Бельгія).
Дане дослідження схвалено Комітетом з Етики (протокол № 5 від жовтня 2021 р.), яке проводилося із залученням неповнолітніх пацієнтів і не містило заходів, які можуть завдати шкоди їх здоров’ю.
Дослідження проведено в межах НДР кафедр педіатричного профілю Харківського національного медичного університету «Медико-соціальні аспекти адаптації дітей з соматичною патологією в сучасних умовах» (номер державної реєстрації 0120U102471, 2020 рік).
Результати дослідження. У 17 % дітей з паралітичними синдромами діагностовано недостатність вітаміну D, а у 73 % - дефіцит, тому рекомендували щоденні дози 2000 – 4000 МО вітаміну D3 різних виробників на розсуд батьків упродовж 6 місяців. Реально діти отримували дози від 500 до 5000 МО хаотично, від 2 до 7 місяців. Дози стратифікували як понад 2000 МО та менше 2000 МО. Якщо дитина отримала дозу 2000 МО та більше, то швидкість підйому 25(OH)D в крові у дітей було 3,6нг/мл на місяць, якщо дозу менше 2000 МО - 1,6 нг/мл на місяць.
Висновки. Діти з паралітичними синдромами мають підлягати скринінгу та моніторингу рівня 25(ОН)D сироватки крові. При рівні 25(ОН)D сироватки крові менше 20 нг/мл щоденне призначення вітаміну D3 у дозі не менше 2000 МО упродовж не менше ніж 6 місяців дозволяє досягти рівня 25(ОН)D 30нг/млу більшості з них. З метою доповнення сучасних рекомендацій із дотації вітаміну D3дітям з паралітичними синдромами потрібно проведення подальших широкомасштабних досліджень.

АЛГОРИТМ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ПІДХОДУ ДО МЕНЕДЖМЕНТУ ПЕРСИСТУЮЧОЇ ЛЕГЕНЕВОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ У ПЕРЕДЧАСНО НАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ

Т. Клименко, М. Кононович — Tue, 08 Aug 2023 00:00:00 +0300

Вступ. Оксидативний стрес (ОС) визнано фактором, що сприяє розвитку персистуючої легеневої гіпертензії (ПЛГ) у передчасно народжених дітей. Недостатність у сучасній літературі однозначних рекомендацій щодо менеджменту ПЛГ з урахуванням рівнів ОС визначає потребу в розробці диференційованого підходу до надання допомоги новонародженим із легеневою гіпертензією.
Мета дослідження. Підвищення ефективності надання медичної допомоги передчасно народженим дітям з персистуючою легеневою гіпертензією з асфіксією та респіраторним дистрес-синдромом на підставі розробки алгоритму диференційованого підходу до ведення легеневої гіпертензії з урахуванням рівнів оксидативного стресу за визначенням рівня 8-гідрокси-2-дезоксигуанозину (8-OHdG) в сечі.
Матеріал та методи дослідження.
Були проведені систематизовані спостереження над 96 передчасно народженими дітьми терміном гестації 26/1–34/6 тижнів: І групу склали 50 дітей з респіраторним дистрес-синдромом (РДС), групу ІІ - 50 дітей з РДС у поєднанні з асфіксією при народженні. Проведено визначення наявності ПЛГ в першу та на 3-5 добу життя за допомогою ехокардіографії, а 44 дітям проведено кількісне визначення рівня 8-OHdG (нг/мл) на першу добу життя та повторно – на 3–5 добу методом імуноферментного аналізу (ІФА). Для комплексної променевої оцінки ПЛГ всім дітям було проведено Ro ОГК з підрахунком індексів Мура, Шведеля та кардіоторакального індексу (КТІ).
Статистичний аналіз проводився за допомогою програмного забезпечення Microsoft Excel 2019 року. За умов нормального розподілу величин застосовано параметричні методи статистики з розрахунком середньої арифметичної величини (M) та похибки репрезентативності середньої величини (m). Кількісні параметри аналізувалися за допомогою кутового критерію Фішера (φ). Для розроблення діагностичних критеріїв застосовувалася неоднорідна послідовна процедура Вальда. Суть процедури полягає в визначенні як діагностичних (ДК), прогностичних коефіцієнтів (ПК) і діагностичної інформативності (І) досліджуваних показників. Мінімальною інформативністю ознаки, необхідною для додавання до розробленого алгоритму вважали I ≥ 0,25.
Алгоритм створювався на основі діагностичних коефіцієнтів клініко-анамнестичних даних обстежених груп дітей, ультразвукових критеріїв наявності та визначення ступеню тяжкості ПЛГ, динаміки рівнів ОС та зіставлення їх з показниками комплексної променевої оцінки легеневої гіпертензії у передчасно народжених дітей з РДС та перинатальною асфіксією у поєднанні з РДС в гестаційному віці 26-34 тижні.
Дизайн дослідження був обговорений та схвалений на засіданні медико-етичної комісії Харківської медичної академії післядипломної освіти (протокол № 5 від 18.12.2020 р.). Усі батьки дали інформовану згоду на обстеження своїх дітей.
Дослідження проведено відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри неонатології Харківської медичної академії післядипломної освіти «Вивчення особливостей перебігу хвороб оксидативного стресу у новонароджених» (січень – грудень 2024 р.), номер державної реєстрації 0122U000025.
Результати дослідження. Розроблено алгоритм диференційованого підходу до ведення недоношених новонароджених з РДС та асфіксією з ПЛГ, сутність якого – у вдосконаленні та індивідуалізації вибору методики штучної вентиляції легенів (ШВЛ) для кожного окремого випадку.
Висновки. Передчасно народженим дітям в терміні гестації 26-34 тижні для визначення тяжкості ОС важливо визначення рівня 8-OHdG в сечі в першу та в динаміці – на 3-5 добу життя. При веденні новонароджених з ПЛГ у випадку зростання рівню 8-OHdG к 3-5 добі життя рекомендовано підвищення параметрів ШВЛ; при зниженні – пом’якшення параметрів ШВЛ або екстубація дитини.

ЧИННИКИ РИЗИКУ ТРИВАЛОЇ ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНЬ У НЕМОВЛЯТ З ДУЖЕ МАЛОЮ МАСОЮ ТІЛА ПРИ НАРОДЖЕННІ

А. Меньшикова, Д. Добрянський — Tue, 08 Aug 2023 00:00:00 +0300

Вступ. Штучна вентиляція легень (ШВЛ) залишається рятівним утручанням для тяжко хворих новонароджених з дуже малою масою тіла (ДММТ) при народженні. Незважаючи на широке використання методів неінвазивної дихальної підтримки, чимало новонароджених з ДММТ потребують ШВЛ під час їхнього перебування в лікарні. Оскільки тривала ШВЛ пов’язана з несприятливими наслідками, важливо знати чинники, які підвищують ймовірність тривалішої ендотрахеальної вентиляції у цій популяції немовлят. Метою дослідження було визначити чинники ризику, які впливають на тривалість ШВЛ у дітей з ДММТ при народженні.
Матеріал та методи дослідження.
У ретроспективному когортному дослідженні були використані дані із проспективно створеної комп’ютерної бази даних. Ця база включала інформацію про 1086 немовлят із дуже малою масою тіла та терміном гестації < 32 тижнів, які знаходились на ШВЛ у будь-який час під час перебування в лікарні третинного рівня допомоги в період із січня 2010 р. по грудень 2020 р. Було визначено чинники, які потенційно впливали на тривалість ШВЛ.
Дослідження виконано з дотриманням вимог біоетики у рамках планової наукової роботи кафедри (№ держреєстрації 0122U000164).
Отримані дані аналізували за допомогою описової та порівняльної статистики, а також коефіцієнта рангової кореляції Спірмена й одностороннього коваріантного аналізу (ANCOVA). Дані вимірювань з нормальним розподілом представлено як середнє (стандартне відхилення), а непараметричні дані – як медіану (нижній-верхній квартилі). Усі результати вважали значущими, якщо p <0,05.
Дослідження виконано у рамках планової наукової роботи кафедри «Клініко-лабораторне та інструментальне обґрунтування диференційних підходів до діагностики, лікування та профілактики захворювань дитячого віку» (№ держреєстрації 0122U000164) без зовнішніх джерел фінансування.
Результати дослідження. За даними одноваріантного аналізу бронхолегенева дисплазія (БЛД) (rS=0,32; p<0,05), тяжка БЛД (rS=0,418; p<0,05), пневмоторакс (rS=0,06; p=0,05), тяжкі внутрішньошлуночкові крововиливи (ВШК) (rS=0,255; p<0,05), перивентрикулярна лейкомаляція (ПВЛ) (rS=0,15; p<0,05), сепсис (rS=0,087; p<0,05), некротизуючий ентероколіт (rS=0,088; p<0,05), більша тривалість антибіотикотерапії ( rS=0,168; p<0,05) та менший гестаційний вік (rS=-0,118; p<0,05) асоціювались із тривалішою ШВЛ у немовлят з ДММТ при народженні. БЛД (F=18,544; p<0,0001), тяжка БЛД (F=109,810; p<0,0001), тяжкі ВШК (F=23,859; p<0,0001), ПВЛ (F=15,031; p<0,0001) і триваліша антибактеріальна терапія (F=13,173; p<0,0001) достовірно та незалежно впливали на тривалість ШВЛ за результатами одностороннього коваріантного аналізу ANCOVA.
Висновки: Тяжкі ураження легень і головного мозку, а також триваліше застосування антибіотиків були основними чинниками ризику, які достовірно і незалежно подовжували тривалість ШВЛ у немовлят з ДММТ при народженні.

АНАЛІЗ РИЗИКУ ВИНИКНЕННЯ РЕЦИДИВУЮЧОГО ВІЗИНГУ У ДІТЕЙ ХВОРИХ НА БРОНХІОЛІТ НА ОСНОВІ МАТЕМАТИЧНОЇ МОДЕЛІ ВЕЙБУЛЛА

Н. Токарчук, О. Очередько, А. Оверчук — Tue, 08 Aug 2023 00:00:00 +0300

Вступ. Враховуючи частоту виникнення рецидивуючого візингу (до 50 % випадків) у дітей раннього віку протягом першого року після перенесеного бронхіоліту, особливої уваги потребує оцінка прогностичної цінності діагностичних біологічних маркерів бронхіоліту.
Відповідно до сучасних уявлень, вагоме значення у патогенезі бронхіоліту відіграють опасисті клітини, еозинофіли, при дегрануляції яких спостерігається вивільнення катіонних білків (еозинофільного катіонного білка (ECP), еозинофільного нейротоксину (EDN)) та молекулярних медіаторів, а саме васкулярної молекули клітинної адгезії - 1 (VCAM-1), яка є регулятором адгезії лейкоцитів та їх трансендотеліальної міграції. Саме тому, VCAM-1, ECP та EDN обговорюються як важливі прогностичні маркери в оцінці ризику виникненні рецидивуючого візингу у дітей хворих на бронхіоліт.
Мета дослідження. Провести аналіз факторів ризику виникненні рецидивуючого візингу у дітей хворих на бронхіоліт з урахуванням алергологічного анамнезу, впливу зовнішніх факторів (пасивного тютюнопаління, місця проживання), рівнів VCAM-1, ECP, EDN у сироватці крові.
Матеріал і методи дослідження. Представлена стаття є фрагментом науково – дослідної роботи кафедри педіатрії №1 Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова на тему «Оптимізація діагностики та лікування соматичної патології у дітей», № держреєстрації 0115U007075.
Проведене клінічне обстеження 67 дітей малюкового віку. Основну групу склали 34 дітей хворих на бронхіоліт без обтяженого алергологічного анамнезу. Групу порівняння становили 33 дітей, хворих на бронхіоліт, які мали обтяжений алергологічний анамнез. Середній вік дітей основної групи становив 8,4±1,6 міс, групи порівняння – 6,2±1,4 міс. Аналітичний компонент дослідження базувався на параметричних моделях виживання (Вейбулла та генералізованої Гамма). Аналіз моделей Вейбулла проводили в пакетах статистичної аналітичної системи R для Mac OS X FAQ, Версія 3.1.0 2014-04-10, R. app 1.64 на базі платформи Mac OS X 10.9, архітектура 64-bit Intel Core i7.
Дослідження погоджено Комісією з питань біомедичної етики щодо дотримання морально-правових правил проведення медичних наукових досліджень Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. Встановлено, що дослідження не суперечать основним біоетичним нормам і відповідають принципам відповідності основним положенням GCP (1996), Конвенції Ради Європи з прав людини і біомедицини (04.04.1997), Гельсінкської декларації. Всесвітньої медичної асоціації з етичних засад дослідження за участю людини (1964-2008) та наказ МОЗ України №690 від 23.09.2009 (зі змінами, внесеними згідно з наказом МОЗ України № 523 від 12.07.2012). Усі пацієнти були поінформовані про мету та можливі наслідки дослідницьких процедур. Усі пацієнти перед маніпуляцією підписали інформовану письмову згоду на участь у дослідженні.
Результати дослідження. Ризик рецидивуючого візингу у дітей хворих на бронхіоліт за моделлю Вейбулла становили: алергологічний анамнез (β=1,996); змішане вигодовування, і в ще більшій мірі штучне вигодовування ( β=7,832 та β=8,337). Високі рівні ECP β=5,03, EDN β=0,182 та VCAM-1 β=0,0254 у сироватці крові є достовірними маркерами підвищеного ризику рецидивуючого візингу у дітей хворих на бронхіоліт. Проживання у сільській місцевості ( β=-5,8) значно зменшує ризик рецидивуючого візингу у малюків хворих на бронхіоліт у порівнянні із дітьми, які проживають у міській місцевості ( β= 0,0162).
Висновки. 1. Рівні VCAM-1, ECP та EDN у сироватці крові визначено достовірними маркерами прогнозу рецидивуючого візингу у дітей хворих на бронхіоліт. Рівень EDN ≤ 7 нг/мл у сироватці крові є прогностичним маркером для ризику виникненні рецидивуючого візингу у дітей хворих на бронхіоліт.
2. Гіпотеза про те, що штучне вигодовування у дітей хворих на бронхіоліт із обтяженим алергологічним анамнезом, підтверджує та достовірно підвищує ризик рецидивуючого візингу у дітей хворих на бронхіоліт. Гіпотеза про роль впливу пасивного тютюнопаління у достовірному підвищенні ризику рецидивуючого візингу у дітей хворих на бронхіоліт підтверджена лише для хворих із рівнем EDN, що не перевищує 7 нг/мл у сироватці крові.

МІКРОЦИРКУЛЯЦІЙНІ ПРЕДИКТОРИ ФОРМУВАННЯ ПЕРВИННОЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ У ДИТЯЧОМУ ВІЦІ

Д. Нечитайло, Т. Міхєєва, О. Буряк, О. Годованець — Tue, 08 Aug 2023 00:00:00 +0300

Вступ. Проблема ранньої діагностики артеріальної гіпертензії у дітей має надзвичайну актуальність. За даними деяких закордонних науковців впродовж останніх десяти років відзначається зростання поширеності цього захворювання у дітей шкільного віку в світі. Найбільш схильні до розвитку артеріальної гіпертензії діти препубертатного і пубертатного віку, що багато в чому визначається властивими цим періодам дитинства вегетативними дисфункціями та розладами мікроциркуляції.
Доведено, що зміни мікроциркуляції визначаються варіантом артеріальної гіпертензії та є досить раннім маркером ступеня ураження органів-мішеней.
Мета дослідження – вивчити мікроциркуляційні предиктори формування первинної артеріальної гіпертензії у дитячому віці.
Матеріал та методи доcлідження.
Обстежено 113 дітей шкільного віку жителів Чернівецької області та м. Чернівці. Обстежених дітей було розподілено на дві групи: основну групу склали 30 дітей із артеріальною гіпертензією та контрольну групу – 83 дитини з нормальним рівнем артеріального тиску.
Вимірювання рівня артеріального тиску проводилось автоматичними тонометрами зi змінними манжетами в ранковий час на обох руках, тричі, з інтервалом у 2 хвилини. Результати оцінювалися за перцентильними таблицями відносно віку, статі та зросту. Для діагностики артеріальної гіпертензії у дітей використовувались рекомендації Американської педіатричної академії (American Academy of Pediatrics, ААР). Для оцінки стану периферичної мікроциркуляції в обстежених дітей було застосовано капіляроскопічне дослідження нігтьового ложа. Оцінювалися кількісні та якісні параметри мікроциркуляції.
Дослідження виконані з дотриманням «Правил етичних принципів проведення наукових медичних досліджень за участю людини», затверджених Гельсінською декларацією (1964-2013 рр.), ICH GCP (1996 р.), Директиви ЄЕС № 609 (від 24.11.1986 р.), наказів МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р., № 944 від 14.12.2009 р., № 616 від 03.08.2012 р.
Робота виконана в рамках планової науково-дослiдної роботи кафедри педiатрiї, неонатологiї та перинатальної медицини Буковинського державного медичного унiверситету: Хронобіологічні й адаптаційні аспекти та особливості вегетативної регуляції при патологічних станах у дітей різних вікових груп, (№ 0122U002245, термін виконання 2022 – 2026 рр.).
Результати дослідження. При порівнянні кількісних капіляроскопічних показників нігтьового ложа між групами виявлено, що у дітей із основної групи спостерігалися вірогідні відмінності окремих показників (знижена лінійна щільність, більша відстань між капілярами, у 2 рази менша кількість анастомозів, зміна форми капілярів) у порівнянні з контрольною групою що вказує на зміни периферичної мікроциркуляції у дітей з підвищеним рівнем артеріального тиску.
Провівши кореляційний аналіз отриманих даних нами були виявлені кореляції між змінами мікроциркуляції нігтьового ложа та показниками функціонального стану серцево-судинної системи у вигляді змін лінійної щільності капілярів та відстані між ними, наявності підвищеної звивистості капілярів і «сладжуванням». Так, лінійна щільність капілярів мала високі кореляційні зв’язки із рівнем систолічного артеріального тиску (r=0,73, р<0,05) та рівнем діастолічного артеріального тиску (r=0,69, р<0,05).
При проведенні багатофакторного аналізу простежується чітка залежність між змінами показників стану серцево-судинної системи з одного боку та капілярів нігтьового ложа – з іншого.
Висновки.
1. Мікроциркуляторні розлади у капілярах нігтьового ложа є відображенням змін у центральній гемодинаміці та можуть бути ранніми ознаками артеріальної гіпертензії у дітей.
2. За результатами епідеміологічного аналізу було встановлено наявність предикторів розвитку первинної артеріальної гіпертензії у дітей. Цими факторами є зменшена кількість капілярів на одиницю

ПРОБЛЕМИ ДИФЕРЕНЦІЙНОЇ ДІАГНОСТИКИ ЦЕЛІАКІЇ ТА НЕПЕРЕНОСИМОСТІ ГЛЮТЕНУ У ДІТЕЙ

Г. Сенаторова, О. Омельченко, Т. Тесленко, Г. Муратов, Н. Орлова, К. Чатикян — Tue, 08 Aug 2023 00:00:00 +0300

Вступ. На сьогодні у клінічній практиці виділяють 3 види «глютенозалежних захворювань»: целіакія, непереносимості глютену без целіакії (НГБЦ) і алергія на злакові, зокрема пшеницю. Целіакія – це хронічне, імунозапальне захворювання, яке виникає у генетично схильних осіб у відповідь на контакт із основним білком злакових – глютеном, і характеризується ураженням слизової оболонки тонкої кишки та призводить до розвитку її атрофії із відповідними клінічними кишковими та позакишковими проявами; лікується за допомогою пожиттєвої безглютенової дієти. НГБЦ – це стан, який характеризується появою симптоматики, подібної до синдрому подразненого кишечника, за декілька годин або днів після споживання глютеновмісних страв. Ці прояви швидко зникають після припинення споживання глютеновмісних продуктів. Причинами НГБЦ є інгібітори амілази, трипсину та фруктани (FODMAPS), які є складовими пшениці та інших глютеновмісних та безглютенових продуктів харчування. У 2020 році з’явилися нові рекомендації Європейського товариства педіатрії, гастроентерології, гепатології та нутриціології (ESPGHAN) для діагностики целіакії у дітей. Діагноз НГБЦ потребує виключення целіакії та алергії на пшеницю.
Метою дослідження було визначити особливості клінічного перебігу целіакії та НГБЦ (проаналізувати кишкові та позакишкові симптоми), серологічні та морфологічні характеристики для диференціальної діагностики та визначення тактики ведення дітей.
Матеріал та методи дослідження. До дослідження було залучено 30 дітей за період 2016-2023 роки, віком від 9 місяців до 11 років; 13 (43,3%) хлопчиків і 17 (56,6%) дівчаток, р=0,1391. Дослідження включало детальне вивчення анамнезу, оцінку об’єктивного огляду дитини, фізичного розвитку. Визначення загального титру антитіл IgA, IgA до тканинної трансглутамінази (tTG-IgA), ендомізію IgA (ЕМА-IgA), гліадину IgG, антитіл до пшениці IgE, ендоскопію та морфологічне дослідження біоптатів слизової оболонки дванадцятипалої кишки. Використовували описовий аналіз, порівняння двох пропорцій (непараметричні методи для перевірки висунутих у роботі гіпотез: логістична регресія з використанням показника відносного ризику (RR) і 95% довірчого інтервалу (CI). Різницю параметрів вважали статистично значущою при р<0,05.
Дослідження погоджено Комісією з питань біомедичної етики щодо дотримання морально-правових правил проведення медичних наукових досліджень Харківського національного медичного університету. Встановлено, що дослідження не суперечать основним біоетичним нормам і відповідають основним положенням GCP (1996), Конвенції Ради Європи з прав людини та біомедицини (04.04.1997), Гельсінкської декларації. Всесвітньої медичної асоціації з етичних засад дослідження за участю людини (1964-2008) та наказу МОЗ України №690 від 23.09.2009 (зі змінами, внесеними згідно з наказом МОЗ України № 523 від 12.07.2012). Обидва батьки пацієнтів були поінформовані про мету й обсяг дослідницьких процедур і підписали інформовану письмову згоду на участь їхніх дітей у даному дослідженні.
Статистичний аналіз було проведено за допомогою програм Statistica 7.0 StatSoft Inc.1984-2004, (Serial Number 12255555555, USA) and MedCalc version 14.8-© 1993-2014 MedCalc Software bvba (Acacialaan 22 B-8400 Ostend, Belgium). Процедури, логіка та інтерпретація одержаних статистичних параметрів математично-статистичного аналізу базувалися на загальноприйнятих положеннях медичної та біологічної статистики. Використовували описовий аналіз, порівняння двох пропорцій. Використовували непараметричні методи для перевірки висунутих у роботі гіпотез: логістична регресія з використанням показника відносного ризику (RR) і 95% довірчого інтервалу (CI). Різницю параметрів вважали статистично значущою при р<0,05. У процесі дослідження пацієнтів було розподілено на дві групи за діагнозом: целіакія та НГБЦ.
Представлена стаття є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри педіатрії №1 та неонатології Харківського національного медичного університету на тему: «Медико-соціальні аспекти адаптації дітей із соматичною патологією в сучасних умовах» (номер державної реєстрації 0120U102471).
Результати дослідження.
У 66,6% дітей із загальної когорти було встановлено діагноз целіакія, а у 33,3% дітей – НГБЦ, р=0,0053. Середній вік дітей із целіакією – 8,4±1,0 рік. Розподіл за статтю серед дітей з целіакією - 50,0% хлопчиків, 50,0% дівчаток, р=1,0000. Середній вік дітей з НГБЦ – 9,1±1,0 рік. Розподіл за статтю серед дітей з НГБЦ - 70,0% хлопчиків і 30,0% дівчаток, р=0,0001. У 65,0% дітей із целіакією діагноз встановлюється на більш ранньому етапі, ніж у дітей із НГБЦ, р=0,0350. Обтяження сімейного анамнезу автоімунною патологією спостерігалось у 40% дітей з целіакією. Усі хворі на целіакію були серопозитивними за серологічними біомаркерами. У 95,0% дітей з целіакією визначались IgA до тканинної трансглутамінази tTG-IgA (RR=20,4; 95% CI 1,4‒307,2; p=0,0292).
У 18/30 дітей із загальної когорти виявлено діарею та болі в животі (RR=0,8; 95% CI 0,4‒1,4; p=0,5050), у 17/30 дітей – зниження апетиту (RR=0,7; 95% CI 0,4‒1,3; p=0,2695), у 15/30 дітей – закреп і погану прибавку маси тіла (RR=0,7; 95% CI 0,3‒1,5; p=0,4209), у 14/30 дітей – затримку фізичного розвитку і слабкість (RR=0,9; 95% CI 0,4‒1,9; p=0,7929). Синдром гіперактивності та дефіциту уваги, порушення нічного сну мала третина обстежених дітей. У всіх дітей із целіакією було виявлено різні стадії атрофії слизової оболонки тонкої кишки за класифікацією Marsh-Oberhuber. У дітей із НГБЦ не виявлено атрофічних змін слизової оболонки тонкої кишки (ворсинки та крипти нормальної будови), однак у 60% цих пацієнтів виявлені інфільтративні зміни (збільшення інтраепітеліальних лімфоцитів).
Висновки. Під час проведення порівняльного аналізу достовірних відмінностей між клінічними проявами целіакії та НГБЦ не знайдено. У сімейному анамнезі дітей із НГБЦ автоімунна патологія не виявлена, тоді як у 40% пацієнтів із целіакією він був обтяжений. НГБЦ діагностують після виключення в родинному анамнезі автоімунної нозології; відсутності автоантитіл до тканьової транглутамінази та дезамінованим пептидам гліадину, ендомізіальних автоантитіл, які визначаються на тлі глютен-вмісної дієти, а також відсутності специфічних IgE до пшениці. У всіх дітей із целіакією виявлені різні стадії атрофії слизової оболонки тонкої кишки за класифікацією Marsh-Oberhuber, а у дітей із НГБЦ атрофічних змін не знайдено, однак у 60% пацієнтів з НГБЦ виявлені інфільтративні зміни слизової оболонки тонкої кишки.

СПОСІБ ПРОФІЛАКТИКИ ГІПЕРАЛГЕЗІЇ У ДІТЕЙ ПРИ ВИКОРИСТАННІ РІЗНИХ МЕТОДИК ЗНЕБОЛЕННЯ

Я. Семкович, Д. Дмитрієв — Tue, 08 Aug 2023 00:00:00 +0300

Вступ. Гіпералгезія, спричинена опіоїдами характеризується парадоксальною реакцією, за якої пацієнт, який отримує опіоїди для лікування болю, насправді може стати більш чутливим до певних больових подразників. Регіонарна анестезія також може впливати на центральну сенсибілізацію та зменшувати гіпералгезію після операції.
Метою дослідження було встановити спосіб профілактики гіпералгезії в ранньому післяопераційному періоді при різних схемах знеболення у дітей з операціями на передній черевній стінці.
Матеріал та методи дослідження. У дослідженні взяли участь 87 дітей віком 7-18 років, яким проводилось оперативне втручання на передній черевній стінці із різними варіантами анестезіологічного знеболення. І групу склали 33 дітей, оперованих на передній черевній стінці під загальним знеболенням із використанням фентанілу. ІІ групу склали 27 дітей, оперованих на передній черевній стінці, під загальним знеболенням із застосуванням регіонарного блоку поперечної фасції живота (TFPB). ІІІ групу склали 27 дітей, оперованих на передній черевній стінці, під загальним знеболенням із застосуванням регіонарного блоку поперечної фасції живота (TFPB) в поєднанні з блокадою квадратного м'яза попереку (QLB-4) із одного уколу.
Усі клінічні та лабораторні дослідження проводилися відповідно до Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації «Етичні принципи медичних досліджень за участю людини як об’єкт дослідження». Відповідно до чинного законодавства перед початком дослідження кожен його суб’єкт (батьки або повнолітні опікуни пацієнта) підписав детальну форму інформованої згоди на участь у дослідженні. Стаття пройшла комісію з питань етики на базі КНП «Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня ІФОР», що підтверджується витягом з протоколу комісії №2 від 24.02.2022 року.
Статистичну обробку отриманих даних проводили з застосуванням методів варіаційної статистики, кореляційного аналізу, критерію Стьюдента. Вірогідними вважались відмінності при р<0,05. Порівняння часток здійснювалось за допомогою z-критерія.
Робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри дитячих хвороб ПО ІФНМУ: «Стан здоров’я та особливості адаптації дітей Прикарпаття із соматичними захворюваннями, їх профілактика», номер державної реєстрації 0121U111129, терміни виконання 2021-2026 рр., автор є співвиконавцем теми.
Результати дослідження. В більшості пацієнтів I групи (48,5 %) реакція на подразнення виникала лише при застосуванні сили тиску 8 та 10 г, а рухова реакція була на подразнення з силою 8 г з оцінкою по шкалі FLACC 5,1±0,3 бали, що свідчило про недостатній больовий поріг та можливий розвиток опіоїд-індукованної гіпералгезії в ранньому післяопераційному періоді. У пацієнтів II та III груп реакція на подразнення з силою 8 г та оцінка по шкалі FLACC склала 2,9±0,27 і 2,4±0,32 балів відповідно (р<0,05).
Висновки. Отримані результати підтверджують переваги застосування регіонарних методик знеболення в комплексі із традиційною аналгезією.

ЗМІНИ ІНТЕНСИВНОСТІ МАТКОВОГО КРОВОТОКУ У ВАГІТНИХ З ХРОНІЧНИМ ЕНДОМЕТРИТОМ В АНАМНЕЗІ

В. Ліхачов, О. Тарановська — Tue, 08 Aug 2023 00:00:00 +0300

Вступ. Для хронічного ендометриту характерні морфо-функціональні зміни в слизовій оболонці та розлади мікроциркуляції в басейні спіральних артерій. Розвиток вагітності на такому фоні супроводжується порушенням гестаційної перебудови спіральних артерій і сприяє підвищенню резистентності матково-плодового кровотоку.
Мета дослідження – вивчення кровотоку в спіральних артеріях матки та маткових артеріях в процесі вагітності у жінок з хронічним ендометритом в анамнезі та оцінка ролі преконцепційної підготовки у профілактиці гестаційних ускладнень.
Матеріал та методи дослідження.
Спостерігали за гестацією у 303 жінок, які до настання вагітності мали хронічний ендометрит. 135 з них преконцепційно отримували лікування (І група), яке включало антибактеріальні засоби широкого спектру дії, замісну гормональну терапію впродовж 3 місяців та L-аргінін протягом преконцепційного періоду та впродовж перших 17-18 тижнів гестації. Інші 168 жінок лікування не отримували (ІІ група). 20 здорових пацієнток, які до настання вагітності хронічного ендометриту не мали, склали контрольну групу.
Дослідження виконані із дотриманням «Правил етичних принципів проведення наукових медичних досліджень за участю людини», затверджених Гельсінською декларацією (1964-2013 рр.).
Проводилося визначення систоло-діастолічного відношення (СДВ); пульсового індексу (ПI) та індексу резистентності (ІР) у спіральних та маткових артеріях на 5-6 та 17-18 тижнях вагітності. Показники обробляли методами математичної статистики з розрахунком середніх вибіркових значень (М), дисперсії (σ) та помилок середніх значень (m), оцінкою критерію Ст’юдента та розрахунку вірогідності шансів за допомогою програми «STATISTICA» («StatSoft Inc.», США).
Стаття є фрагментом ініціативної НДР кафедри акушерства і гінекології №2 Полтавського державного медичного університету «Оптимізація підходів до ведення вагітності у жінок груп високого ризику по виникненню акушерської та перинатальної патології» (№держреєстрації0122U201228, термін виконання 10.2022-09.2027).
Результати дослідження. У здорових жінок в терміні 5-6 тижнів вагітності в спіральних артеріях матки має місце низькорезистентний кровоток з низькою пульсацією і високим діастолічним компонентом, про що свідчать відносно низькі значення індексів судинного опору. У пацієнток ІІ групи, гестація яких настала на фоні хронічного ендометриту, у спіральних артеріях виявлене зростання СДВ на 11,3% (р<0,01), ПІ на 36% (р<0,01), ІР на 36,2% (р<0,05) на 5-6 тижні вагітності, а також в 17-18 тижнів: СДВ на 23% (р<0,001), ПІ - на 63% (р<0,001), ІР на 47,5% (р<0,01) в порівнянні з показниками у здорових жінок. Достовірних змін індексів опору в маткових артеріях не виявлено. Вимірювані в 5-6 тижнів вагітності у спіральних артеріях матки індекси кровотоку виявилися достовірно вищими у тих жінок ІІ групи, вагітність яких у подальшому ускладнилася розвитком прееклампсії. У таких пацієнтів СДВ на 12,4% (р<0,05), ПІ – на 21,7% (р<0,05), а ІР на 17,7% (р<0,05) були вищими за показники у тих жінок ІІ групи, які прееклампсії в ході подальшого перебігу вагітності не мали. При цьому, чим більшим було зростання судинного опору на початку вагітності, тим більш тяжкою виявилася прееклампсія. У 17-18 тижнів вагітності зростання доплерометричних індексів кровотоку в спіральних артеріях матки було більш виразним і поєднувалося зі збільшенням СДВ, ПІ та ІР в маткових артеріях.
У жінок І групи, які отримували преконцепційне лікування хронічного ендометриту, як в 5-6 тижнів, так і в 17-18 тижнів вагітності значення індексів судинного опору в спіральних артеріях матки були достовірно меншими в порівнянні зі значеннями в групі пацієнток, що такого лікування не отримували. Відмічений також більш сприятливий перебіг вагітності: в 2,3 рази зменшувалася частота самовільного викидня (ВШ 5,20; ДІ 95% [1,75-15,42]; р <0,05); в 1,8 рази – частота прееклампсії (ВШ 2,3; ДІ 95% [1,25-4,31]; р <0,05). При цьому зросла частка помірних її форм (85% випадків помірної прееклампсії у осіб І групи групи проти 73% у ІІ групі) і зменшилася частка тяжкої (15% проти 27% відповідно). Середній термін маніфестації хвороби зменшився (34,3±0,4 тижні в І групі проти 29,4±0,6 тижнів в ІІ групі).
Висновки: У пацієнток, вагітність яких настала на фоні хронічного ендометриту, мають місце висока частота самовільного переривання вагітності, особливо на ранніх термінах, та прееклампсії. Це поєднується з вазоконстрикцією і спазмом у спіральних артеріях матки, про що свідчить достовірне зростання індексів опору в цих судин, яке з’являється ще на початку вагітності, у 5-6 тижнів, і прогресує до 17-18 тижнів. Воно є більш вираженим у жінок, вагітність яких ускладнилася розвитком прееклампсії. Проведення преконцепційного лікування хронічного ендометриту дає можливість зменшити судинну резистентність преплацентарного кровотоку на етапі цитотрофобластичних перетворень в стінках спіральних артерій і призводить до зменшенням частоти самовільних викиднів та прееклампсії, особливо тяжких її форм.

СТАН ПЛОДІВ ТА НОВОНАРОДЖЕНИХ У ЖІНОК З ЦЕРЕБРО-ВАСКУЛЯРНИМИ ПОРУШЕННЯМИ ТА ФАКТОРАМИ РИЗИКУ ЩОДО ЇХ РОЗВИТКУ

Н. Абдуллаєва, В. Лазуренко — Tue, 08 Aug 2023 00:00:00 +0300

Вступ. Цереброваскулярні захворювання (ЦВЗ) у вагітних - це одна з найважливіших проблем сучасного акушерства та перинатології, яка виникла внаслідок неухильного зростання материнської та неонатальної захворюваності. Цукровий діабет та гіпертензивні розлади - два найпоширеніші ускладнення вагітності, які негативно впливають як на короткострокові, так і на віддалені результати для матері, плода та новонародженого.
Мета дослідження – визначити стан плода та новонародженого у вагітних із церебральними порушеннями з урахуванням факторів ризику (гіпертонічні розлади, цукровий діабет).
Матеріал та методи дослідження
Обстежено 92 вагітних, з яких до основної групи (77 вагітних) увійшли жінки з екстрагенітальною патологією, зокрема, церебро-васкулярними захворюваннями (ЦВЗ) – 20 (21,7%), гіпертензивними розладами (ГР) – 23 (29,8%), цукровим діабетом (ЦД) – 34 (44,1%). До контрольної групи залучено 15 жінок (16,3%) з фізіологічною вагітністю та їх новонароджені.
Статистична обробка даних, отриманих у процесі дослідження, виконувалася з використанням електронних таблиць Microsoft Office Excel 2016 («Microsoft», США) і програми Statistica 10.0 («StatSoft», США). Значущі відмінності ознак залежних угруповань із ознаками нормального розподілу оцінювали за парним критерієм Стьюдента (t-критерій залежних вибірок).
Наукові дослідження пройшли комісію з біоетики, порушень не виявлено (протокол №7 від 05.04.2023 р.).
Дана робота є фрагментом комплексної НДР кафедри акушерства і гінекології №2 Харківського національного медичного університету «Оптимізація діагностики, лікування захворювань репродуктивної системи та ускладнень вагітності у жінок з екстрагенітальною патологією» (№ державної реєстрації 0121U11923).
Результати дослідження. ЦВЗ були представлені наслідками черепно-мозкової травми у 8 (40%) випадках, гострим порушенням мозкового кровообігу (ішемічне, геморагічне) – у 5 (25%), епілепсією – у 5 (25%), енцефалопатією при ДЦП – у 3 (15%), артеріовенозною трансформацією, ангіоматозною каверною – по 2 (10%) випадки. Серед жінок групи ГР прееклампсія діагностована у 11 (47,8%), гестаційна АГ – у 8 (34,7%), хронічна АГ - в 4 (17,4%) випадках. Передгестаційний діабет виявлено у 8 (23,5%) вагітних групи ЦД, гестаційний – у 26 (76,5%).
При допплерометричному дослідженні кровоплину у середній мозковій артерії (СМА) було відзначено достовірне зниження (р<0,05) пульсаційного індексу у вагітних основної групи (1,24±0,09) порівняно з жінками, які мали фізіологічний перебіг ґестаційного процесу (1,82±0,11). Також відрізнявся показник систоло-діастолічного відношення у СМА між жінками основної та контрольної групи (2,4±0,2 та 3,5±0,3 відповідно) (р<0,05).
При аналізі показників кислотно-лужного стану новонароджених було відмічено, що показники рН у групах з екстрагенітальною патологією мали зрушення в кислу сторону. Найбільше ці зрушення відзначені в групі з плацентарною дисфункцією, обумовленою наявністю цукрового діабету, де рН в середньому становила 7,18±0,05, на тлі підвищених показників PCO2 до 56,3±3,4 мм рт.ст. (р<0,05), що свідчило про наявність респіраторного ацидозу у плодів. Зниження показників дефіциту лужних основ у плодів цієї групи в середньому до -7,1±0,69 ммоль/л (р<0,05) свідчило про виникнення у них проявів метаболічного ацидозу.
Висновки. Цереброваскулярні захворювання частіше відзначалися у вагітних жінок старше 30 років, переважно мешканок області (80%), що може бути пов’язано з високим ризиком травматизації, недостатнім рівнем обстеження та лікування основного захворювання, а також із резус-негативним типом крові (35%), гіпертензивними розладами, цукровим діабетом, плацентарною дисфункцією, розродження яких проводять достроково, що підвищує ризик неонатальних ускладнень та перинатальної захворюваності. Гіпертензивні розлади та цукровий діабет можна вважати факторами ризику розвитку цереброваскулярних порушень у вагітних та перинатальних ускладнень.

РОЛЬ МЕЛАТОНІНУ ПРИ УСКЛАДНЕНОМУ ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ

А. Пушкашу, А. Семеняк — Tue, 08 Aug 2023 00:00:00 +0300

Вступ.
За останні роки відбулися значні зміни в розумінні гормону мелатоніну (МТ). Підтверджено, що процеси зачаття, вагітність та дітонародження безпосередньо залежать від ритму і рівня секреції МТ, проте загальної концепції, яка могла б в деталях описати механізми впливу на онтогенез, не існує.
Мета дослідження. Оцінити МТ у крові вагітних з ретрохоріальною гематомою (РХГ) до 12 тижнів вагітності.
Матеріали та методи дослідження. Сформовано дві групи: І основна – 40 вагітних з РХГ, ІІ контрольна – 44 здорових вагітних. Проведено акушерське дослідження, імуноферментне для визначення МТ, УЗД.
Статистичний аналіз виконували за загальноприйнятими методами варіаційної статистики. Достовірність оцінювали за t-критерієм Стьюдента. Відмінності визнавали істотними при рівні значимості р≤0,05.
Схвалення наукової роботи було отримано від Біоетичної комісії Буковинського державного медичного університету (Україна). Обробку персональних даних здійснювали після отримання інформованої згоди пацієнтки.
Робота є фрагментом науково-дослідної роботи «Профілактика, діагностика та лікування розладів перинатального періоду та репродуктивної системи жінок і дівчат-підлітків» (№201110Н, номер державної реєстрації 0111U006499).
Результати дослідження. Виявлено достовірне зниження МТ у основній групі і залежність його рівня від розмірів РХГ: у випадку гематом до 1 см МТ (59,31±10,32 пг/мл) (р ˂ 0,001), чого не спостерігається при гематомах більше 1 см, які є більш небезпечними для вагітності, де МТ 93,98±14,52 пг/мл, що може свідчити про компенсаторне підвищення; та терміну вагітності (у 10-12 тижнів МТ 79,03±9,61 пг/мл (р ˂ 0,05), у 5-6 тижнів МТ 93,78±17,44 пг/мл).
Висновки. За наявності РХГ до 1 см кількість МТ з розвитком вагітності знижується, що можна використовувати як прогностичний маркер діагностики ускладнень вагітності. Зростання кількості МТ при розмірах РХГ більше 1 см можна розцінювати як компенсаторне підвищення для збереження вагітності та регулюючий вплив на подальший перебіг вагітності.

ВПЛИВ МЕЛАТОНІНУ НА КІЛЬКІСТЬ ЦИТОКІНІВ ПРИ ПРЕЕКЛАМПСІЇ

Р. Савка, А. Бербець, С. Приймак, О. Юзько, Д. Бербець — Tue, 08 Aug 2023 00:00:00 +0300

Вступ. У літературі є повідомлення про зниження рівня мелатоніну при прееклампсії, коли ступінь зниження корелює з тяжкістю процесу, а також про зниження експресії рецепторів мелатоніну в плацентарній тканині у випадку затримки розвитку плода.
Щодо змін у цитокіновому профілі при прееклампсії: є дані про те, що рівні прозапальних цитокінів, а саме TNF-α та IL-6, підвищуються при прееклампсії, тоді як концентрації протизапальних цитокінів, а саме IL-4 та IL -10, зменшуються. Мелатонін, навпаки, знижує секрецію прозапальних цитокінів, зокрема TNF-α, і збільшує продукцію протизапальних цитокінів, а саме IL-10. Тому нормалізація рівня мелатоніну може бути перспективним напрямком у лікуванні прееклампсії вагітних.
Мета дослідження. Оцінити патогенетичні механізми ускладнень, що виникають при зниженні мелатоніну, зокрема, з’ясувати зміни мелатоніну, IL-6 та IL-10, визначити кореляцію між ними.
Матеріал і методи дослідження.
У дослідженні, яке проводили у відділенні патології вагітності Чернівецького обласного перинатального центру, брали участь 32 жінки, вагітність яких ускладнилася прееклампсією. Контрольну групу склали 33 жінки з неускладненим перебігом вагітності, які спостерігалися у відділенні жіночої консультації Чернівецького обласного перинатального центру.
Формуляр інформованої згоди пацієнта та карта обстеження пацієнта схвалені комісією з питань біомедичної етики Буковинського державного медичного університету (БДМУ) МОЗ України (м. Чернівці). При виконанні роботи керувалися загальними положеннями Гельсінської декларації "Рекомендації для лікарів із проведення біомедичних досліджень із залученням людини" (1964), Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини (1964-2000 рр.) з урахуванням вимог Директиви 2001/20/ЄС Європейського Парламенту та Ради ЄС, ICH GCP, Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (від 04.04.1997 р.), наказу МОЗ України №690 від 23.09.2009 р.
Статистичні дані розраховували за допомогою програмного забезпечення MedCalc, розробленого компанією “MedCalc Software” (Остенде, Бельгія). Результати оцінювали за допомогою U-тесту Манна-Уітні для малих груп. Значення P <0,05 вважалося достовірним. Кореляційні та регресійні статистичні оцінки також проводили за допомогою згаданого програмного забезпечення.
НДР «Збереження та відновлення репродуктивного здоров'я жінок та дівчат при акушерській і гінекологічній патології». Державний реєстраційний номер: 0121U110020. Термін виконання: 01.2021-12.2025 рр.
Результати дослідження. Рівень мелатоніну у венозній крові, взятій у жінок з діагностованою прееклампсією, був достовірно нижчим (р=0,029), порівняно зі здоровими жінками. У нашому дослідженні ми встановили, що концентрації як прозапального IL-6, так і протизапального IL-10, були підвищені у жінок з прееклампсією порівняно з жінками з неускладненою вагітністю. Нами було проведено прогностичну оцінку впливу вивчених нами біохімічних показників на результати вагітностей обстежених пацієнток. Мелатонін, якщо він присутній в крові вагітної жінки в концентрації, вищій за встановлені нами порогові значення (6,71 pg/ml), з високим ступенем достовірності (р=0,00173) знижує шанси на появу клінічних проявів тяжкої прееклампсії. Ми припускаємо, що плацентарна дисфункція, зокрема, призводить до порушення синтезу антиоксиданту мелатоніну, що спричиняє порушення в тканинах матері, плаценти та плоду та, як наслідок, провокує клінічні прояви прееклампсії. Стан плаценти також погіршує субклінічний запальний процес, про що свідчить підвищення рівня ІЛ-6 у хворих з діагностованою прееклампсією; підвищення ІЛ-10 в досліджуваній групі, на нашу думку, є своєрідною компенсаторною реакцією, яка запобігає передчасним пологам. У жінок з вагітністю, що ускладнилася прееклампсією, мелатонін є прогностичним критерієм розродження до 38 тижнів гестації, причому це розродження переважно пов’язане з прогресуванням прееклампсії до тяжкої. В групі пацієнток з неускладненим перебігом вагітності прогностичне значення щодо спонтанного початку пологової діяльності в терміні до 38 тижнів має прозапальний інтерлейкін-6. Плацентарний фактор росту PlGF виступив предиктором народження дітей з масою тіла менше 3000 г в обох обстежених групах
Висновки. Концентрації мелатоніну у венозній крові у жінок, вагітність яких ускладнилася прееклампсією у ІІІ триместрі вагітності, достовірно нижчі порівняно з неускладненою вагітністю. Навпаки, рівні прозапального IL-6 та протизапального IL-10 достовірно підвищені в групі пацієнток з діагностованою прееклампсією порівняно з нормальною вагітністю.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЛИЦЕВОГО ВІДДІЛУ ЧЕРЕПА ЛЮДИНИ

О. Цигикало, І. Попова, Р. Дмитренко, Н. Кузняк, В. Гончаренко — Tue, 08 Aug 2023 00:00:00 +0300

Вступ. З’ясування особливостей морфогенезу структур щелепно-лицевої ділянки людини не втрачає актуальності серед вчених-анатомів, ембріологів, щелепно-лицевих і дитячих хірургів, що пояснюється досить великою уродженою патологією структур лиця людини, які посідають третє місце серед всіх уроджених вад розвитку (УВР). Морфологічні дослідження джерел закладки та хронологічної послідовності появи кісток лицевого відділу голови людини, з’ясування критичних періодів їх розвитку сприятиме розробці нових та удосконаленню існуючих методів ранньої діагностики та ефективній хірургічній корекції УВР лиця.
Мета дослідження. Уточнити джерела, з’ясувати хронологічну послідовність появи закладок та особливості морфогенезу кісток лицевого відділу черепа людини.
Матеріал і методи дослідження. Досліджено препарати 20 зародків та 25 передплодів людини віком від 4-го до 12-го тижнів внутрішньоутробного розвитку (ВУР) (4,0-80,0 мм тім’яно-куприкової довжини (ТКД)). Застосовано комплекс класичних та сучасних методів морфологічного дослідження: виготовлення та вивчення серій послідовних гістологічних зрізів, мікроскопія, морфометрія, тривимірне реконструювання.
Дослідження проводилося відповідно до основних положень Резолюції Першого національного конгресу з біоетики «Загальні етичні принципи експериментів на тваринах» (2001), ICH GCP (1996), Конвенції Європейського Союзу про права людини та біомедицину (1997), а також Гельсінської декларації про етичні принципи медичних досліджень із залученням людей (1964-2008), Директив ЄС №609 (1986), Наказів МОЗ України № 690 від 23.09.2009, № 944 від 14.12.2009, № 616 від 03.08.2012.
Робота виконується в рамках ініціативної науково-дослідної роботи кафедри гістології, цитології та ембріології Закладу вищої освіти «Буковинський державний медичний університет» на тему «Структурно-функціональні особливості тканин і органів в онтогенезі, закономірності варіантної, конституційної, статево-вікової та порівняльної морфології людини». Державний реєстраційний номер: 0121U110121. Терміни виконання: 01.2021-12.2025.
Результати. На препаратах 4-тижневих ембріонів людини визначаються джерела лицевих структур – мезенхіма п’яти лицевих виступів (лобовий відросток, парні нижньощелепна та під’язикова зяброві дуги). Наприкінці 4-го тижня ВУР помітні два відростка нижньощелепної зябрової дуги – верхно- та нижньощелепний, а головний мозок оточений ектоменінгеальною капсулою, джерелом якої є мезенхіма нейроектодермального походження. Її зовнішній шар (ектоменінкс) формує спланхнокраніум – зачаток кісток лицевого відділу черепа, який скостеніває як перетинчастим, так і хрящовим шляхом. На 5-му тижні ВУР починається процес зрощення похідних лицевих виступів. На 6-му тижні ВУР нижньощелепні відростки І зябрової дуги зливаються по серединній лінії, утворюючи зачаток нижньої щелепи. На 7-му тижні ВУР ектоменінгеальна капсула диференціюється у хрящову структуру, яка на 8-му тижні ВУР стає безперервною навколо головного мозку і дає зачатки кісток основа черепа та хрящову носову капсулу. Носова капсула є джерелом розвитку решітчастої кістки, носової перегородки та нижньої носової раковини. На 7-му тижні ВУР верхньощелепний, присередній та бічний носові відростки стикаються між собою, що призводить до завершення морфогенезу верхньої щелепи. На 8-му тижні ВУР вперше виявляється центр скостеніння у надбрівній ділянці зачатка лобової кістки. На 9-му тижні ВУР відбуваються активні процеси остеогенезу в нижній щелепі, в результаті яких формується її основа, тоді як вінцевий і виростковий відростки осифікуються шляхом хрящового остеогенезу з вторинних ¬центрів, які з’являються після 10-го тижня ВУР. Кожна носова кістка скостеніває з одного хрящового осередка на початку 9-го тижня ВУР, а слізні кістки осифікується з одного перетинчастого центру протягом 12-го тижня ВУР.
Висновки.
1. Порушення процесів проліферації, злиття та трансформації зябрового апарату на 5-6-му тижнях внутрішньоутробного розвитку призводить до появи тяжких вад, зокрема, незрощення верхньої губи, коміркового відростка та піднебіння.
2. Конденсована мезенхіма передньої частини ектоменінгеальної капсули (попереду від зачатка гіпофіза) має нейроектодерсальне походження, а її зовнішній шар (ектоменінкс) формує спланхнокраніум – зачаток кісток лицевого відділу черепа (лобової, сльозової, виличної¬, носової кісток, леміша, верхньої і нижньої щелеп), і скостеніває як перетинчастим, так і хрящовим шляхом.
3. Лобова, сльозова, носова кістки, леміш, а також передщелепна частина (різцева кістка) верхньої щелепи походять від мезенхіми нижньощелепної зябрової дуги.¬ Верхня щелепа і вилична кістка походять з мезенхіми верхньощелепного відростка, тоді як нижня щелепа і барабанна частина скроневої кістки походять з мезенхіми нижньощелепного відростка І зябрової дуги.
4. Часові проміжки, протягом яких відбуваються активні проліферативні зміни та диференціація зачатків (7 та 10 тижні пренатального розвитку людини) можуть бути класифіковані як критичні періоди розвитку кісткових зачатків черепа людини з можливою появою уроджених вад розвитку.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ У ЖІНОК, ХВОРИХ НА COVID-19

В. Москалюк, О. Юзько, Л. Дубик, Н. Чернецька — Tue, 08 Aug 2023 00:00:00 +0300

Однією з актуальних проблем сучасної медицини в теперішній час є вірусна інфекція, викликана коронавірусом SARS-CoV-2, яка набула не тільки медичного, а й, безумовно, соціального значення. Пандемія COVID-19 кинула виклик системам охорони здоров’я в усьому світі.
Найбільш вразлива категорія людей, поряд з особами старшого віку, − вагітні жінки. Через низьку імунну реактивність вони більше за інших схильні до тяжких ускладнень, що зумовлює актуальність проблеми перебігу вагітності у хворих на COVID-19.
Успішна вагітність вимагає змін в імунній системі вагітної жінки, щоб переносити генетично чужорідний плід. Ці зміни в імунній, а також в серцевій, легеневій та інших системах можуть призвести до підвищеної сприйнятливості або збільшення захворюваності та смертності від інфекції під час вагітності. Розглядаючи фізіологічну адаптацію, пов’язану з вагітністю, ми встановили, що високий метаболічний попит для підтримки нормального внутрішньоутробного розвитку збільшує тягар окисного стресу під час вагітності. Внутрішньоклітинні окиснювально-відновні зміни, переплетені з реакціями гострої фази на материнсько-фетальному інтерфейсі, можуть посилюватися під час вагітності. Цікаво, що передача SARS-CoV-2 від матері до плода не була виявлена у більшості випадків вагітності з COVID-19. Ця відносна відсутність вертикальної передачі може бути пов’язана з наявністю лактоферину в плаценті, амніотичній рідині та секреті молочних залоз. Однак цитокіновий шторм, викликаний під час вагітності, асоційованої з COVID-19, може спричинити серйозне запальне ураження плода, а якщо його не контролювати, згодом може призвести до розладів аутистичного спектру та аномалій розвитку мозку у новонароджених. Враховуючи цю серйозну загрозу здоров’ю для росту та розвитку дитини, профілактика COVID-19 під час вагітності має бути пріоритетною.
Ми поставили за мету вивчити фактори ризику та оцінити перебіг вагітності у жінок, хворих на COVID-19.
Робота виконана в рамках НДР «Клініко-патогенетичне обгрунтування диференційованого лікування поєднаної патології внутрішніх органів» (№0122U002209).

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ПЕДІАТРИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ (УАПС), ЄВРОПЕЙСЬКА АСОЦІАЦІЯ МЕДИЦИНИ СНУ ТА НЕЙЛОФІЗІОЛОГІЇ (ЄАМСН) РЕКОМЕНДАЦІЇ ІЗ БЕЗПЕЧНОГО СНУ ЯК ПРІОРИТЕТНЕ ПИТАННЯ У ПРОФІЛАКТИЦІ СИНДРОМУ РАПТОВОЇ СМЕРТІ НЕМОВЛЯТ

Л. Раковська, Д. Костюкова, Н. Домрес, Л. Барська — Tue, 08 Aug 2023 00:00:00 +0300

Синдром раптової дитячої смерті (СРДС) залишається актуальним питанням в усьому світі. Найбільша частка цих трагічних випадків припадає на перше півріччя життя. Багато з цих трагедій можна попередити, якщо дотримуватись рекомендацій з безпечного сну. Приклад імплементації масштабних освітніх програм з цих питань в багатьох розвинених країнах задокументував їх високу ефективність, що дозволило врятувати тисячі дітей.
В Україні відсутні національні настанови з питань попередження СРДС, тому ми об’єднали сучасні керівництва інших країн світу (США, Великобританія, Германія) і дані останніх досліджень і розробили рекомендації з безпечного сну дітей до 1 року, які включають позицію дитини під час сну (на спині), вимоги до поверхні для сну і до ліжечка дитини. Надані пропозиції щодо безпечного спільного сну, температурного режиму. Наводяться дані про сприятливий ефект грудного вигодовування і вакцинації для попередження СРДС і підвищення ризику при перегріванні, наявності мяких предметів біля сплячої дитини, курінні і вживанні алкоголю батьками.
Ці рекомендації мають поширюватись, як серед батьків, так і серед медичних працівників, які здійснюють догляд за немовлятами.

COVID-19 У НОВОНАРОДЖЕНИХ: ВЛАСНИЙ ДОСВІД НА ПРИКЛАДІ КЛІНІЧНИХ ВИПАДКІВ

Н. Друцул-Мельник, Л. Іванова, М. Гарас, І. Савка, С. Савка — Tue, 08 Aug 2023 00:00:00 +0300

Вступ. Наразі існує контраверсійна інформація щодо епідеміологічних характеристик та тяжкості перебігу COVID-19 як у когорті вагітних, так і новонароджених. Більшість дослідників повідомляють про однакову тяжкість захворювання у вагітних і невагітних жінок та легший перебіг захворювання у неонатальному періоді з можливістю розвитку критичних станів в окремих немовлят. Зазнали трансформацій уявлення щодо можливостей трансмісії SARS-CoV-2 новонародженій дитині. Оскільки внутрішньоутробна передача нового коронавірусу вважається наразі рідкісною, реалізація COVID-19 у новонароджених, зазвичай, пов’язана з постнатальною передачею вірусу.
Метою роботи було проаналізувати епідеміологічні та клінічні особливості інфекції COVID-19 у новонароджених на основі аналізу клінічних випадків.
Матеріал і методи дослідження.
В інфекційних відділеннях ОКНП «Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня» під спостереженням знаходилися 11 новонароджених, ушпиталених упродовж 2020 року на початку пандемії, спричиненої інфекцією COVID-19, зокрема 9 дітей скерованих лікарем первинної ланки з дому, та 2 – переведених з пологопомічних закладів. Верифікація діагнозу проводилася на підставі виявлення РНК вірусу SARS-CoV-2 у назо-/орофарингеальному мазку методом ПЛР.
Дослідження проводилися згідно з принципами біоетики, висновок комісії з питань біомедичної етики Буковинського державного медичного університету щодо дотримання морально-правових правил проведення медичних наукових досліджень, протокол № 6 від 16.03.2023 р.
Дослідження виконано в рамках НДР кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Буковинського державного медичного університету «Сучасні епідеміологічні, клініко-параклінічні та діагностичні особливості найбільш поширених запальних захворювань інфекційної та неінфекційної природи у дітей», № держреєстрації: 0122U002208.
Результати дослідження. Аналіз епідеміологічних даних дозволив установити внутрішньосімейне джерело інфікування у всіх встановлених випадках (в одному випадку джерело інфекції встановити не вдалося), у більшості випадків – це матері, по одному випадку джерелом інфікування були батько та бабуся. У більшості сімей новонароджених дітей є старші брати і сестри, що могло послугувати потенційним додатковим джерелом інфікування, респіраторні симптоми у сибсів верифіковано у третини сімей.
У пізньому неонатальному періоді з горизонтальною трансмісією вірусу більшість випадків характеризується нетяжким ураженням верхніх дихальних шляхів у вигляді гострого ринофарингіту, в одному із спостережень – у поєднанні із явищами секреторної діареї. Перебіг COVID-19 ще в однієї дитини супроводжувався ізольованою клінікою гострого гастроентериту з явищами дегідратації середньої тяжкості. Клінічна картина коронавірусної інфекції у решти третини випадків характеризувалася ураженням нижніх дихальних шляхів у вигляді гострого трахеобронхіту, гострого обструктивного бронхіту та бронхіоліту,
У двох дітей, що були народжені від матерів, в яких COVID-19 діагностовано перед початком пологів, що були переведені з пологопомічних закладів у зв’язку із позитивним результатом ПЛР тесту на визначення РНК вірусу SARS-CoV-2 у дитини, проведеним на І добу життя одразу після народження, відмічався безсимптомний перебіг без жодних клінічних чи лабораторних ознак інфекційно-запального процесу упродовж спостереження.
Висновки. Епідеміологічною особливістю COVID-19 у неонатальному періоді можна вважати наявність виключно родинного джерела інфекції. У випадку горизонтальної трансмісії вірусу SARS-CoV-2 у новонароджених захворювання COVID-19 у більшості випадків перебігає у вигляді нетяжкого ураження верхніх дихальних шляхів, рідше – з ураженням нижніх дихальних шляхів та гастроінтестинального тракту. В разі захворювання матері перед пологами та наявності клініки COVID-19 під час пологів, не можна спростувати вертикальний та/або антенатальний шлях інфікування з наступним безсимптомним перебігом захворювання.

КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК ОСИФІКУЮЧОГО МІОЗИТУ У ПРАКТИЦІ ЛІКАРЯ-ПЕДІАТРА

Г. Сенаторова, Т. Фролова, А. Сенаторова, О. Кіхтенко, Н. Осман — Tue, 08 Aug 2023 00:00:00 +0300

Вступ. Осифікуючий міозит – патологічний процес у м'язах, що характеризується формуванням осифікатів у м'яких тканинах. На тепер етіологічні фактори захворювання залишаються не до кінця з’ясованими. Пусковими факторами захворювання вважаються травматичні ушкодження, інвазивні медичні маніпуляції на тлі генетичної схильності.
Мета дослідження. Привернути увагу лікарів загальної практики і лікарів-педіатрів до рідкісного захворювання, а саме прогресуючої осифікуючої фібродисплазії у дітей та особливостей їїдіагностики.
Результати. У статті представлено клінічний випадок прогресуючої осифікуючої фібродисплазії (хвороба Munchmeyer) у дівчинки 4 років. При народжені у дитини була діагностована характерна для даної патології деформація стоп (укорочення I пальця плюснової кістки, згинально-ротаторна контрактура обох стоп). Клініка захворювання проявилась у віці 3-х років, коли після падіння на спину було помічено щільнеутворення в ділянці лівої лопатки. Через пів року після падіння з’явилась набряклість та болючість у крижово-куприковому відділі хребта. Дівчинка була консультована ортопедом, дерматологом, онкологом. При огляді дитини були виявлені характерні клінічні особливості прогресуючої осифікуючої фібродисплазії, а саме деформація і фіксоване положення грудної клітки, натягнуті м'язи шиї, різке обмеження рухів у всіх відділах хребта, обмеження згинання в лівому ліктьовому суглобі, клінодактилія, вальгусна деформація великих пальців ніг. При ультразвуковому досліджені були діагностовано наступні зміни: набряк м'язової тканини в ділянці шиї, підлопатковій ділянці ліворуч і крижово-куприковому зчленуванні; множинні гіпоехогенні утворення неправильної форми, неоднорідної ехоструктури з гіперехогенними включеннями з акустичною тінню; осередкова зміна м'язової структури у вигляді втрати характерної перистої структури перимизія. Діагноз підтверджено гістологічно. Характерних змін в клінічних та біохімічних дослідженнях виявлено не було. Дівчинка перебуває під наглядом. За останні чотири роки погіршення стану дитини не зафіксовано.

СКЛАДНОЩІ ДІАГНОСТИКИ КОАРКТАЦІЇ АОРТИ У НОВОНАРОДЖЕНИХ У РАННІЙ НЕОНАТАЛЬНИЙ ПЕРІОД: РОЗБІР КЛІНІЧНИХ ВИПАДКІВ

М. Гончарь, А. Бойченко, І. Кондратова, Б. Пономар — Tue, 08 Aug 2023 00:00:00 +0300

Вступ. Питання діагностики коарктації аорти у ранній неонатальний період залишається актуальним та має певні труднощі, які обумовлені особливостями гемодинамічної адаптації до позаутробного життя.
Мета дослідження - аналіз власних клінічних спостережень з акцентуванням на складнощі діагностики коарктації аорти у новонароджених у ранній неонатальний період та проведення диференційної діагностики з кінкінгом (псевдокоарктацією) аорти.
Дослідження проводились відповідно до етичних норм та принципів, що регулюють медичні дослідження людини.
Робота виконана в рамках НДР кафедри «Якість життя та перебіг соматичної патології у дітей в умовах соціального стресу», термін виконання 2023-2025 р., державний реєстраційний номер: 0123U101768.
Результати дослідження. У статті представлено два клінічних спостереження: перше – новонароджений з коарктацією аорти за відсутності критичності у перші дня життя за наявності виражених морфологічних змін нисхідної аорти; друге спостереження – новонароджений з клінічними ознаками гемодинамічних порушень з діагностованою гемодинамічною псевдокоарктацією (кінкінг) на етапі гемодинамічної адаптації до позаутробного життя. Адекватність медичного супроводу дозволяє уникнути розвиток тяжкої, потенційно динамічної гемодинамічної ситуації.
Висновки. Діагностика критичної коарктації аорти у новонароджених має певні труднощі, що пов’язано з особливостями гемодинаміки у ранній неонатальний період та функціонуванням фетальних комунікацій. Динамічне моніторування показників артеріального тиску і сатурації на верхніх та нижніх кінцівках, параметрів центральної гемодинаміки допомагає уникнути помилок в діагностиці критичності вади та своєчасно провести хірургічне втручання. Диференційний діагноз коарктації аорти з кінкінгом (псевдокоарктацією) аорти повинен ґрунтуватися на результатах динамічного спостереження градієнту тиску у нисхідному відділі аорти з контролем артеріального тиску та сатурації на чотирьох кінцівках протягом неонатального періоду.

КАЗУЇСТИЧНИЙ ВИПАДОК РЕТРОФАРИНГЕАЛЬНОГО АБСЦЕСУ З АТИПОВОЮ КЛІНІЧНОЮ КАРТИНОЮ У ДИТИНИ

О. Плаксивий, О. Мазур, М. Цуркан, Т. Чифурко, К. Яковець — Tue, 08 Aug 2023 00:00:00 +0300

Ретрофарингеальний абсцес – це гостре гнійне запалення лімфатичних вузлів і пухкої клітковини заглоткового простору. Заглотковий простір розташований від основи черепа до нижнього краю глотки. Він обмежений спереду задньою стінкою глотки, а ззаду – передвертебральною фасцією. З боків межує з парафарингеальними просторами і з судинно-нервовими пучками шиї, а донизу переходить в заднє межистіння, що сприяє розповсюдженню гнійника у середостіння, викликаючи медіастиніт. Лімфатичні вузли заглоткового простору є реґіонарними для носо-, і ротоглотки, задніх відділів порожнини носа, слухової труби, барабанної порожнини. Тому причинними факторами ретрофарингеального абсцесу є запальні захворювання верхніх дихальних шляхів і середнього вуха. Ретрофарингеальний абсцес є надзвичайно серйозною патологією раннього дитячого віку і спостерігається у дітей перших 4 років життя. У дітей, віком понад 4 роки практично не буває, тому що відбувається регрес і облітерація лімфатичних вузлів та зворотній розвиток заглоткового простору.
Нами описано клінічний випадок ретрофарингеального абсцесу у дитини 4 років 10 місяців, симптоматика і перебіг якого кардинально відрізняється від класичної симптоматики даного патологічного стану у дітей раннього дитячого віку. Проводячи диференційну діагностику ретрофарингеального абсцесу необхідно диференціювати його з низкою захворювань, а саме: гострою респіраторною вірусною інфекцією, гострим ринофарингітом, ангіна, в тому числі язикового і глоткового мигдаликів, стоматитом, паратонзилітом, паратонзилярним абсцесом, флегмоною дна порожнини рота, парафарингеальною флегмоною, флегмоною шиї, мононуклеозом, гострим стенозуючим ларинготрахеїтом, гострим підскладковим ларингітом (несправжній круп), пневмонією, лордозом шийного відділу хребта, аневризмою висхідної і глоткової артерій, пухлиною носоглотки, стороннім тілом глотки, гортані та шийного відділу стравоходу.
Дане захворювання небезпечне через цілу низку ускладнень. Найчастіше ускладнення спостерігається на другому тижні захворювання у випадках недіагностованого процесу - набряк гортані із розвитком гострого стенозу, пневмонія, сепсис, менінгоенцефаліт, розповсюдженість запалення у міжфасціальний простір шиї і заднє середостіння із розвитком гнійного медіастиніту і ряд септичних ускладнень. Найбільш неочікуваними і небезпечними ускладненнями є летальні наслідки від асфіксії, яка настає при самовільному розкритті абсцесу внаслідок аспірації гною.
Отже, ретрофарингеальний абсцес, в основному, виникає в ранньому дитячому віці у зв'язку з особливостями анатомічної будови заглоткового простору, пухкою клітковиною і лімфатичним вузлами. Ці анатомічні особливості будови глотки і заглоткового простору в дитячому віці та причинні фактори має враховувати лікар за будь якого погіршення загального стану дитини, що супроводжується гіпертермією та погіршенням дихання і ковтання. Але, також слід незабувати про, менш ймовірне, але можливе, виникнення ретрофарингеального абсцесу з атиповою клінічною симптоматикою і у віці після 4 років.
Комісія з біомедичної етики БДМУ МОЗ України (м.Чернівці) встановила, що дослідження виконане з дотриманням «Правил етичних принципів проведення наукових медичних досліджень за участю людини», затверджених Гельсінською декларацією (1964-2013 рр.), ICH GCP (1996р.), Директиви ЄЕС №609 (від 24.11.1986 р.) і наказів МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р., № 944 від 14.12.2009 р., № 616 від 03.08.2012 р. Наведений в роботі матеріал може бути рекомендований до друку (протокол №7 від 18.05.23 р.).