Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина

ДО 80-РІЧЧЯ ЗАСНУВАННЯ БУКОВИНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ: НАУКОВІ ДОСЯГНЕННЯ

І. Геруш — 2024-11-08

Буковинський державний медичний університет – провідний заклад вищої медичної освіти України, який у жовтні 2024 року святкує своє 80-річчя від дня заснування. Пріоритетним напрямком діяльності університету є науковий. За роки існування закладу створено дослідницьку інфраструктуру та можливості для підготовки науково- педагогічних кадрів за спеціальностями «221 Стоматологія», «222 Медицина», «223 Медсестринство» та «228 Педіатрія». В університеті видається 7 фахових науково- практичних журналів, серед яких 2 віднесено до категорії А. У Буковинському державному медичному університеті активно функціонує Студентське наукове товариство та Рада молодих вчених. На сьогодні Буковинський державний медичний університет впевнено тримає курс на інтеграцію у світовий науковий простір. Міжнародні наукові проєкти, співпраця з провідними дослідницькими центрами світу, обмін досвідом та знаннями – все це робить університет справжнім флагманом медичної науки і практики.

ОГЛЯД ІННОВАЦІЙ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я

І. Геруш — 2024-11-13

Система охорони здоров’я перебуває під постійним тиском через зростання і старіння населення, збільшення витрат на охорону здоров’я, обмеженість ресурсів на тлі зростання попиту. Для досягнення потрійної мети охорони здоров’я – покращення обслуговування, зміцнення здоров’я та зниження витрат – необхідні інновації. Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), інновації в охороні здоров’я – це розробка та впровадження нових або вдосконалених політик, систем, продуктів, технологій, послуг і методів їх надання, які покращують здоров’я людей, з особливим акцентом на потреби вразливих груп населення. Інновації в охороні здоров’я мають як технологічний (інноваційні продукти, послуги чи процеси), так і нетехнологічний (організаційні, політичні, освітні та соціальні інновації) виміри та відіграють критичну роль у підвищенні
продуктивності, ефективності, надійності, стійкості, безпеки та рентабельності охорони здоров’я. Стаття є першою у серії публікацій, присвячених темі інновацій та підприємництва в охороні здоров’я. У роботі розглянуто основні типи та категорії інновацій та підприємництва; проаналізовано сучасні інноваційні тенденції та напрямки у сфері охорони здоров’я; фактори, які впливають на розвиток та впровадження інноваційних технологій; продуктів та процесів у практику медицини, особливості підприємницької діяльності та застосування людино- центрованого підходу до дизайн- мислення в охороні здоров’я. У статті також розглянуто концепцію ціннісно- орієнтованої охорони здоров’я, яка фокусується на наданні медичної допомоги високого рівня для досягнення найкращих результатів для кожного пацієнта, ефективно використовуючи наявні ресурси, а також роль інновацій у покращенні якості, вартості та доступу до медичних послуг.

РЕАБІЛІТАЦІЯ У НЕФРОЛОГІЇ: ІСТОРІЯ, СЬОГОДЕННЯ, ПЕРСПЕКТИВИ

В. Безрук — 2024-11-08

Реабілітаційна допомога у закладах охорони здоров’я – комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування осіб, які зазнають або можуть зазнати обмеження повсякденного функціонування у їхньому середовищі. Нефрологія – розділ медичної науки, що вивчає аспекти етіології та патогенезу, розробляє і вдосконалює методи діагностики, лікування та профілактики спадкових і набутих первинних і вторинних уражень нирок на всіх етапах їх розвитку. Захворювання органів сечовидільної системи залишаються актуальною проблемою в педіатрії у зв’язку з високим рівнем поширеності в дитячій популяції з акцентом на хронічний перебіг захворювань нирок з огляду на їх рецидивуючий характер та ускладненнями із розвитком найнебезпечнішого серед них захворювання – хронічної хвороби нирок (ХХН). Сучасна система охорони здоров’я розглядається як високовитратна галузь виробництва медичних послуг, де кошти на лікувальну та реабілітаційну допомогу (стаціонарний та амбулаторний етапи) становлять більшу частину поточних витрат.
У статті наведено результати аналізу та узагальнення рекомендацій міжнародних та вітчизняних медико-технологічних документів на засадах доказової медицини щодо реабілітаційної допомоги у дитячій нефрологічній практиці із представленням методології формування клінічного та реабілітаційного маршрутів з індивідуальним реабілітаційним планом щодо найбільш поширених захворювань органів сечовидільної системи серед пацієнтів дитячого віку на рівні госпітального округу. Наукове дослідження виконане в межах наукової тематики кафедри педіатрії, неонатології та перинатальної медицини Буковинського державного медичного університету та НДР на тему «Хронобіологічні й адаптаційні аспекти та особливості вегетативної регуляції при патологічних станах у дітей різних вікових груп». Державний реєстраційний номер: 0122U002245, термін виконання: 01.01.2022-31.12.2026 рр.

СТАВЛЕННЯ ТА ОБІЗНАНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ І ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ ДО ВАКЦИНАЦІЇ

С. Никитюк — 2024-11-08

Вакцинація в сучасному світі – найбільш дієвий та доказовий метод профілактики захворюванності й важкого перебігу інфекційних хвороб. На сьогодні ВООЗ визнала нерішучість населення щодо щеплення глобальною небезпекою для здоров’я населення [25]. Соціально – культурне походження людей впливає на сприйняття вакцин, що спонукало нас до вивчення даної проблеми.

Мета. Вивчити вплив соціально – демографічних факторів на ставлення щодо проведення щеплень серед дитячого та дорослого населення центрального та західного регіонів України.
Матеріали та методи. Проведено перехресне дослідження, що включало опитування населення різного соціального статусу. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено біоетичною комісією. Також проведено аналіз літературних даних PubMed, Medscape, СDC. Робота виконана в рамках НДР 0122U000039 «Удосконалення методів діагностики, лікування та реабілітації найбільш поширених захворювань дитячого віку». Конфлікт інтересів відсутній.
Результати досліджень і їх обговорення. Опитано 1000 респондентів шляхом анкетування з Київської, Черкаської, Кіровоградської, Хмельницької, Житомирської, Чернівецької, Тернопільської, Рівненської, Волинської, Івано – Франківської, Львівської областей. Анкети включали запитання щодо віку, статі, професії. Отримані нами дані свідчать про перешкоди до вакцинації, спричинені низькою обізнаністю населення щодо імунізації, надмірним негативним впливом лідерів думок, поширеністю міфів та фейків про вакцинацію, браком ресурсів охорони здоров’я та низьким постачанням рекомендованих вакцин; вимушеною міграція населення. Також низька обізнаність та низький рівень охоплення вакцинацією пов’язані з недостатньою обізнаністю медичного персоналу, який безпосередньо не працює з вакцинами; підробка даних про імунізацію, наявність
антивакцинаторів серед медичних працівників. Також дуже вагомим є негативне ставлення батьків до імунізації, оскільки від цього страждають їх діти.
Висновки.
1. Одним із встановлених факторів відмови від вакцинації були побоювання побічних ефектів, довготривалих ускладнень і сумніви щодо якості вакцин.
2. Найбільш поширеною групою відмови від вакцинації є люди похилого віку (53,3 %), чоловіки (16,8 %).
3. Дороговартісність вакцин, які не включені до списку обов’язкових, є однією з причин зниження показників вакцинації.
4. Покращення комунікації між лікарем та пацієнтом є одним із факторів підвищення рівня вакцинації серед населення.
5. Слід інформувати про наявність вакцин і місця вакцинації, особливості поствакцинаційного періоду та про можливі наслідки ігнорування вакцинації у засобах масової інформації (телебачення, радіо), особливо серед людей похилого віку.

ХАРАКТЕРИСТИКА КИШКОВИХ ШУМІВ У ПЕРЕДЧАСНО НАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ РІЗНОГО ПОСТКОНЦЕПТУАЛЬНОГО ВІКУ

Т. Мавропуло — 2024-11-13

Оцінка стану кишечника у передчасно народжених дітей є ключовою для ранньої діагностики потенційно небезпечних захворювань. Зниження або відсутність кишкових шумів протягом короткого періоду спостереження може вказувати на серйозні захворювання, такі як сепсис або некротизуючий ентероколіт у новонароджених. Метод виявлення звуку кишечника за допомогою електронного стетоскопа можна використати для отримання візуальних форм сигналу, що призводить до підвищення об’єктивності в аналізі звуку кишечника. Але на теперішній час недостатньо даних для характеристики нормальної звукової активності кишечника у передчасно народжених дітей, які потребують розширення ентерального харчування.
Метою дослідження було вивчення особливостей звуків кишечника, отриманих за допомогою електронної аускультації у передчасно народжених дітей в залежності від постконцептуального віку та стану ентерального харчування.
Матеріали та методи. Було проведене проспективне когортне дослідження недоношених новонароджених дітей. Критерії включення: гестаційний вік новонароджених 24-32 тижні, маса при народженні до 1500 г. Критерії виключення: підтверджені захворювання кишечника, які були б протипоказаннями до ентерального харчування протягом тривалого часу, в тому числі вроджені аномалії шлунково- кишкового тракту, неспецифічнинй ентероколіт стадій 2А-3Б; вроджені вади розвитку інших органів та хромосомні аномалії; критичний стан дитини з потребою вазопресорної підтримки. До першої групи увійшли 16 дітей, які отримували ентеральне харчування у зростаючому об’ємі (від 10 мл/кг/добу до
160 мл/кг/добу). До другої групи увійшли 9 новонароджених дітей, які не отримували ентерального харчування у зв’язку з тимчасовими протипоказаннями. Діти потребували інвазивної або неінвазивної вентиляції легень, проводилось повне або часткове парентеральне харчування. Проводилась електронна аускультація кишечних шумів з використанням електронного фонендоскопу 3M™ Littmann® CORE 2 Digital Stethoscope. Дослідження проводили між 30 і 120 хвилинами до та після ентерального введення молока через назогастральний зонд, або 1 раз в день, якщо дитина не годувалась ентерально. Отримували безперервний 60-секундний запис кишкових шумів, проводили цифровий запис, ручний підрахунок та верифікацію патернів кишечних шумів. Отримані кишечні звуки були оцінені згідно класифікації Siok Siong Ching and Yih Kai Tan. Визначали
наступні види звуків: ізольовані, згруповані та тривалі. Інтервал між звуками визначався періодом між закінченням одного звуку та початком наступного. Аналізувались записи, які були зроблені в термінах постконцептуального віку: 26-28 тижнів, 28-31 тиждень, 32-33 тижні, 34-36 тижнів. Результати. Проведений аналіз 23 записів звуків кишечника групи дітей, які не отримували ентерального харчування. У 4 випадках (17,4 %) реєстрація звуків кишечника була відсутньою, у 16 випадках (69,6 %) реєструвались тільки ізольовані звуки, у 3 випадках (13,0 %) реєструвались ізольовані та згруповані звуки. Тривалі кишкові звуки не були зареєстровані в групі. Середній інтервал між звуками становив 9,63±2,04 сек (Ме – 8,68 сек). У групі новонароджених, які отримували ентеральне харчування на момент обстеження, до годування (49 записів) в 11 випадках (22,4 %) реєструвались тільки ізольовані звуки, у 36 випадках (73,5 %) реєструвались ізольовані та згруповані звуки, в 2 випадках (4,1 %) реєструвались звуки всіх типів. Середній інтервал між звуками становив 2,10±0,27 сек (Ме – 1,55 сек). При обстеженні після годування (47 записів) у 14 випадках (29,8 %) реєструвались тільки ізольовані звуки, у 30 випадках (63,8 %) реєструвались ізольовані та згруповані звуки, у 3 випадках (6,4 %) реєструвались звуки всіх типів. Середній інтервал між звуками становив 2,93±0,42 сек (Ме – 1,76 сек). У новонароджених з ПКВ 28-31 тиждень, які харчувались ентерально, достовірно вищою була кількість виявлених ізольованих звуків кишечника (порівняно з групою новонароджених, які не годувались), а також кількість згрупованих звуків. Достовірно більшим був інтервал між кишковими шумами в групі новонароджених, які не годувались.
У новонароджених з постконцептуальним віком 32-33 тиждень достовірно вищою була кількість ізольованих та згрупованих звуків порівняно з дітьми, які не годувались. У групі дітей з постконцептуальним віком 34-36 тижнів також достовірно вищою була кількість ізольованих звуків. Була виявлена достовірна різниця в кількості ізольованих звуків до та після годування та тривалості інтервалу між звуками. При аналізі даних без урахування постконцептуального віку відзначалось достовірне зменшення кількості ізольованих звуків після їжі з 29,4±1,49 до 24,5±1,89 та збільшення тривалості інтервалу між звуками з 2,10±0,27 до 2,93±0,42. У загальній групі спостереження зі збільшенням ПКВ відбувалось достовірне збільшення частоти реєстрації ізольованих звуків, зміни інших показників у нашому дослідженні не були достовірними.
Висновки. Точна оцінка кишкових шумів служить специфічним маркером здорового та життєздатного кишечника. Зокрема, зростання кількості ізольованих та згрупованих звуків, а також, зменшення інтервалів між звуками відзначається у недоношених немовлят із готовністю до ентерального харчування на відміну від дітей з непереносимістю ентерального харчування. Збільшення постконцептуального віку також супроводжується збільшенням кількості ізольованих звуків під час спостереження. Ми вважаємо, що кількісний моніторинг звуків кишечника у новонароджених може мати клінічну користь у недоношених немовлят із групи ризику дисфункції кишечника.

ОСОБЛИВОСТІ ДОЗРІВАННЯ БІОЕЛЕКТРИЧНОЇ АКТИВНОСТІ ГОЛОВНОГО МОЗКУ У ПЕРЕДЧАСНО НАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ ЗА ДАНИМИ АМПЛІТУДНО- ІНТЕГРОВАНОЇ ЕЛЕКТРОЕНЦЕФАЛОГРАФІЇ

А. Бабінцева — 2024-11-13

Сучасні реалії незалежної України асоційовані з багатьма викликами внаслідок вторгнення сусідньої країни-агресора. Відповідно національним статистичним даним чисельність новонароджених дітей у 2023 році зменшилася на 31,05 % порівняно з 2021 роком при збільшенні частоти народження дітей з малою масою тіла, у тому числі передчасно народжених, з 5,99 до 6,09 %. Одним з органів- мішеней, які вражаються внаслідок несприятливого впливу різноманітних патологічних анте-, інтрата постнатальних факторів на тлі морфо- функціональної незрілості систем органів, є центральна нервова система. Амплітудно- інтегрована електроенцефалографія (аЕЕГ) є сучасним методом тривалого моніторингу функції головного
мозку у новонароджених із можливістю одночасного безперервного відеоспостереження. Основні покази до проведення даного методу дослідження у передчасно народжених дітей включають: 1) оцінку церебральної функції та ступеню церебрального пошкодження при гіпоксично- ішемічній енцефалопатії або асфіксії при народженні (часто у поєднанні з лікувальною гіпотермією); 2) оцінку циклічності фаз «сну-неспання»; 3) розпізнавання судом; 4) оцінку зрілості церебральної функції. Інтерпретацію результатів аЕЕГ слід проводити з урахуванням «фізіологічних» норм для різного гестаційного віку. Мета дослідження – вивчити особливості дозрівання біоелектричної активності головного мозку у передчасно
народжених дітей за даними амплітудно- інтегрованої електроенцефалографії. Матеріал та методи дослідження. Дослідження проведено в межах спільної бюджетної науково- дослідної роботи кафедри педіатрії, неонатології та перинатальної медицини та кафедри акушерства і гінекології Буковинського державного медичного університету на тему: «Удосконалення напрямків надання допомоги вагітним, новонародженим та
дітям раннього віку в умовах воєнного та післявоєнного часу в Україні» (КПКВК 2301020, термін виконання 2024-2026 рр.). Проведено комплексне клініко- параклінічне обстеження 62 дітей, які народилися раніше фізіологічного терміну гестації (до повних 37 тижнів) та яким було проведено 131 дослідження з використанням методу аЕЕГ. Запис проводився за допомогою амплітудно- інтегрованого електроенцефалографу «Симплекс ЕЕГ-ЦМФ» (ТОВ «УКРМЕДСПЕКТР», м. Харків, Україна) або електроенцефалографічного комп’ютерного комплексу «BRAINTEST» (ТОВ НВП «DX-СИСТЕМИ»,
м. Харків, Україна). Для стратифікації ступеня тяжкості порушення біоелектричної активності головного використана система класифікації для аЕЕГ за L. Hellström- Westas. Дослідження виконане із дотриманням «Правил етичних принципів проведення наукових медичних досліджень за
участю людини», затверджених Гельсінською декларацією (1964-2013 рр.), ICH GCP (1996 р.), Директиви ЄЕС № 609 (від 24.11.1986 р.), наказу МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р. та підтверджено висновком Комісії з питань біомедичної етики Буковинського державного медичного університету (Протокол № 1 від 21.09.2023 р.). На проведення досліджень було отримано письмову згоду батьків новонароджених дітей. Для статистичного аналізу результатів використано ліцензовані програми Statistica (StatSoft Inc., Version 7), Microsoft Excell (AtteStat, Version 12.5) та MedCalc Software Ltd (Version 22.021). Результати дослідження. При аналізі 131 запису аЕЕГ у передчасно народжених дітей встановлено, що фоновий патерн
безперервного нормального вольтажу (Continuous Normal Voltage, CNV) спостерігався у 39,7 % випадків, переривчастого нормального вольтажу (Discontinuous Normal Voltage, DNV) – у 27,5 % випадків, «Спалах- пригнічення» (Burst Suppression, BS) – у 24,4 % випадків, низького вольтажу (Low Voltage, LV) – у 5,3 % випадків, неактивного фонового патерну (Flat Trace, FT) – у 3,1 % випадків. У ході дослідження встановлено зворотні кореляційні залежності ступеня тяжкості патерну аЕЕГ (від CNV до FT) з гестаційним віком новонароджених (r = – 0,63, p < 0,0001), постконцептуальним віком (r = –0,53, p < 0,0001), оцінкою за шкалою Апгар наприкінці першої (r = –0,46, p = 0,0002) та п’ятої (r = –0,49, p < 0,0001) хвилин життя; позитивні кореляційні залежності – з внутрішньошлуночковими крововиливами ІІ-ІV ступенів (r = 0,57, p < 0,0001) та тривалістю штучної вентиляції легень (r = 0,67, p < 0,0001). Продемонстровано прямі кореляційні залежності фаз «сну-неспання» на аЕЕГ у передчасно народжених дітей з гестаційним віком (r = 0,43, p = 0,0005) і постконцептуальним віком (r = 0,49, p < 0,0001) та їх формування після досягнення 32 тижнів гестації. Діагностовано електроенцефалографічні судоми у 12,9 % випадків, що дозволило призначити своєчасну, патогенетично обґрунтовану протисудомну терапію.
Запропоновано критерії патологічної аЕЕГ у передчасно народжених дітей з перинатальною патологією, зокрема: патерни низького вольтажу (Low Voltage, LV) та неактивний фоновий патерн (Flat Trace, FT) у дітей любого гестаційного та постконцептуального віку; патерн «Спалах- пригнічення» (Burst Suppression, BS) у дітей з гестаційним або постконцептуальним віком більше 32 тижнів; патерн переривчастого нормального вольтажу (Discontinuous Normal Voltage, DNV) у дітей з гестаційним або постконцептуальним віком більше 36 тижнів; відсутність фаз «сну-неспання» у дітей гестаційним або постконцептуальним віком більше 32 тижнів; судомні графоелементи у дітей любого гестаційного та постконцептуального віку.
Висновки. 1. Проведення аЕЕГ є обов’язковим методом моніторингу біоелектричної активності головного мозку у пацієнтів відділень інтенсивної терапії новонароджених, основними завданнями якої є ідентифікація основного патерну, визначення фаз «сну-неспання» та встановлення електроенцефалографічних судом. 2. У передчасно народжених дітей оцінку результатів аЕЕГ необхідно проводити з урахуванням фізіологічних особливостей дозрівання головного мозку залежно від гестаційного віку при народженні та постконцептуального віку на момент проведення обстеження, а також тяжкості соматичної патології та складності терапевтичних втручань. 3. Передчасно народжені діти, у яких встановлені вище
зазначені критерії, повинні бути обов’язково включенні до програми катамнестичного спостереження та раннього втручання з метою своєчасної діагностики, профілактики та лікування наслідків пошкодження центральної нервової системи.

ПОРУШЕННЯ СИСТЕМИ ТРАВЛЕННЯ У ПЕРЕДЧАСНО НАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ ПРИ ПЕРИНАТАЛЬНІЙ ПАТОЛОГІЇ: ФАКТОРИ РИЗИКУ, ЧУТЛИВІСТЬ ТА СПЕЦИФІЧНІСТЬ ЛАБОРАТОРНИХ ПОКАЗНИКІВ

Т. Дроник — 2024-11-13

За даними ВООЗ, щороку передчасно народжується від 9 до 16 % немовлят. Однією з основних причин неонатальної захворюваності та смертності є передчасне народження, з яким пов’язані коротко- та довгострокові наслідки для фізичного та нервово- психічного розвитку, а також ранній старт хронічних захворювань. Незрілість розвитку впливає на системи органів, викликаючи їх пошкодження під час перинатального та неонатального періодів. Запалення кишечника, яке представляє підвищену активність кишкових нейтрофілів, а також втрату білка, супроводжується високим рівнем маркерів кишкового запалення та виступає важливим фактором затримки росту в дитинстві. Незрілість кишечника і пов’язаний з цим підвищений ризик захворюваності та харчової непереносимості у передчасно народжених дітей роблять вибір відповідного ентерального харчування надзвичайно важливим.
Мета дослідження. Проаналізувати фактори ризику порушень функціонального стану кишечника при перинатальній патології, а також результати клініко- лабораторних досліджень у передчасно народжених дітей для визначення чутливості та специфічності показників з метою можливості їх використання у практичній медицині.
Матеріали і методи дослідження. Проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження 91 передчасно народженої дитини, у яких відмічались клінічні прояви перинатальної патології середнього та важкого ступеню з ознаками порушень функціонального стану системи травлення (І група, термін гестації 29 (0/7) – 36 (6/7) тижнів) та 57 умовно здорових новонароджених (II група, термін гестації 35 (0/7) – 36 (6/7). Загальна кількість обстежених дітей склала 148 осіб. Критерії включення: новонароджені в терміні гестації 25-36 (6/7) тижнів, маса тіла від 500 до 2500 г, наявність інформованої згоди батьків на участь у клінічному дослідженні. Критерії виключення: термін гестації < 25 тижнів та ≥ 37 тижнів, маса тіла < 500 г та ≥ 2500 г, наявність вроджених вад розвитку та септичних станів, відсутність інформовано згоди батьків на участь у клінічному дослідженні.
Дослідження копрофільтрату у дітей груп спостереження, зокрема визначення рівнів α-1-антитрипсину, PMN- еластази, альбуміну, фекального кальпротектину та фекальної еластази-1 було проведено за допомогою ензим-зв’язаного імуносорбентного методу (ELISA) на базі Німецько- Української лабораторії «БУКІНМЕД» (м. Чернівці, Україна) з використанням реактивів фірми «Immundiagnostic AG» (Німеччина). Дослідження виконувалися із дотриманням основних положень GCP (1996 рік), Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (від 4 квітня 1997 р.), Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини (1964-2008 рр.), наказу МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р. (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 523 від 12.07.2012 р.). Дослідження схвалено Комісією з питань біомедичної етики Буковинського державного медичного університету (протокол № 2 від 9.02.2015 року). Статистична обробка отриманих даних проведена з використанням пакету програмного забезпечення «STATISTICA» (StatSoft Inc., USA, Version 10), програми MedCalc Software (Version 16.1). з розрахунком відношення шансів коефіцієнту ексцесу (Chi-squared), коефіцієнту співвідношення шансів (КСШ, Odds ratio, OR), 95 % довірчого інтервалу (95 % Confidence Interval, CI), статистично значимі відмінності між групами дослідження було враховано при значенні р<0,005. За допомогою MedCalc Software (Version 16.1) було проведено аналіз ROC-кривих (Receiver Operating Characteristic Curve – операційних характеристичних кривих), AUROC (Area Under ROC) – площа під операційною характеристичною кривою, а також чутливості (ЧТ, Sensitivity) та специфічності (СП, Specifi city).
Дисертаційна робота виконувалась в межах науково- дослідних робіт кафедри педіатрії, неонатології та перинатальної медицини Буковинського державного медичного університету на тему: «Удосконалення напрямків прогнозування, діагностики і лікування перинатальної патології у новонароджених та дітей раннього віку, оптимізація схем катамнестичного спостереження та реабілітації» (Державний реєстраційний номер 0115U002768, термін виконання 2015 р. – 2019 р.) та «Хронобіологічні й адаптаційні аспекти та особливості вегетативної регуляції при патологічних
станах у дітей різних вікових груп» (Державний реєстраційний номер 0122U002245, термін виконання 2020 р. – 2024 р.).
Результати дослідження. Обтяжений фон екстрагенітальної та акушерсько- гінекологічної материнської патології має значний вплив на ризик формування важкої перинатальної патології у передчасно народжених дітей. На порушення функціонального стану кишечника впливає ряд факторів, які за умов розвитку перинатальної патології призводять до непереносимості харчування. Підвищення проникності слизової оболонки кишечника та порушення його цілісності внаслідок місцевого запалення спричиняє транслокацію патогенної та умовно- патогенної мікрофлори до кров’яного русла. Присутність місцевого запального процесу та ендокринної недостатності підшлункової залози провокує порушення процесів
пристінкового всмоктування. Використання специфічних, чутливих та малоінвазивних показників надасть змогу своєчасно прогнозувати дисфункцію кишечника та розвиток харчової інтолерантності у новонароджених при перинатальній патології.
Висновки.
1. Причинами порушень системи травлення у передчасно народжених дітей при перинатальної патології є реалізація несприятливого впливу комплексу антенатальних, перинатальних та постнатальних факторів.
2. Визначення критеріїв харчової інтолерантності у передчасно народжених дітей при порушенні функціонального стану травної системи надасть змогу підвищити ефективність лікувально–діагностичних заходів в неонатальному періоді.

АНАЛІЗ ІНДЕКСІВ СИСТЕМНОГО ЗАПАЛЕННЯ НА ОСНОВІ ПОКАЗНИКІВ ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ У ПЕРЕДЧАСНО НАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ ПРИ ПЕРИНАТАЛЬНІЙ ПАТОЛОГІЇ

О. Годованець — 2024-11-13

Аналіз гематологічних показників у передчасно народжених дітей, які мають клінічні ознаки перинатальної патології, є важливим і дозволяє оцінити адаптивну відповідь організму, зокрема за умов негативного впливу гіпоксії. Майже половина всіх передчасних пологів викликана запальними процесами у матері, що призводять до розриву плодових оболонок з або без хоріоамніоніту. Передчасно народжені діти мають певні проблеми адаптації в неонатальному періоді, що обумовлено функціональною незрілістю систем органів та регуляторних механізмів. Порушення збалансованої адаптивної реакції при зміні умов зовнішнього середовища за рахунок дизрегуляції імунного захисту та імуносупресії є основою запуску патофізіологічних механізмів гіпоксичного стресу та пошкодження організму, починаючи із субклітинного рівня. Це спричиняє важкі дисметаболічні зміни з формуванням важкого перебігу захворювань з високим ризиком летальності та формування віддалених наслідків патології у тих, що виживають, зменшуючи якість життя пацієнтів у подальші роки життя. Матеріали і методи. Проведено обстеження 68 дітей гестаційним віком від 32 до 33/6 тижнів, які мали клінічні ознаки перинатальної патології (Основна група дослідження). До підгрупи А увійшли 35 новонароджених, які мали важкий перебіг захворювань, до підгрупи Б – 33 дітей, загальний стан яких був розцінений як середньої важкості. Групу
порівняння склала 31 дитина з гестаційним віком від 34 до 36/6 тижнів (Контрольна група). Критеріями включення були підтверджені клінічні ознаки перинатальної патології середнього та важкого ступеню; критеріями виключення – гестаційний вік дітей при народженні менше 32 тижнів та 37 і більше тижнів, вроджені вади розвитку. Проводилося комплексне клініко- лабораторне обстеження новонароджених з урахуванням основної та супутньої патології. На основі показників загального аналізу крові проведено розрахунок співвідношення показників: NLR (паличкоядерних нейтрофілів до лімфоцитів), PLR (тромбоцитів до лімфоцитів), MLR (моноцитів до лімфоцитів); а також, індексів SII (індекс системного імунного запалення); SIRI (індекс відповіді на системне запалення); PIV (індекс тромбоцитів, нейтрофілів, моноцитів і лімфоцитів). З урахуванням отриманих даних виявлено ризик погіршення стану новонароджених за умов реалізації перинатальних факторів ризику, визначені межі показників та індекси системного гіпоксичного запалення відносно патології середнього та важкого ступеню. Наукові дослідження виконувалися із дотриманням основних положень GCP (1996 рік), Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (від 4 квітня 1997 р.), Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини (1964-2008 рр.), наказу МОЗ України № 690 від
23.09.2009 р. (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 523 від 12.07.2012 р.).
Протокол наукового дослідження Комісії з питань біомедичної етики БДМУ від 12.09.2015 року. З урахуванням виконання комплексної теми науково- дослідної роботи, було отримано інформаційну згоду батьків новонароджених дітей після ознайомлення з метою, завданнями та запланованими методами лабораторних та функціональних досліджень. Статистична обробка результатів проводилась із використанням програмного забезпечення «STATISTICA» (StatSoft Inc., USA, Version 10). Порівняння кількісних показників з нормальним розподілом здійснено за допомогою t-критерію
Стьюдента, вірогідність відмінностей вважали статистично значущою при р<0,001. Результати дослідження. Результати проведеного дослідження показали, що поряд із оцінкою клінічних ознак патології, для визначення важкості загального стану у передчасно народжених дітей доцільно проводити поглиблений аналіз результатів загального аналізу крові з вивченням співвідношення окремих показників та визначенням індексів системного запалення. Це дозволяє удосконалити підходи до диференційної діагностики важкості перебігу захворювань неонатального
періоду за рахунок використання невартісного загальноприйнятого методу, при цьому отримавши більш коректні висновки. Показники загального аналізу крові у новонароджених підтверджують наявність компенсаторної активації еритроїдного, мієлоїдного та гранулоцитарного ростків гемопоезу у відповідь на гіпоксію в ранньому неонатальному періоді. Отримані дані засвідчили суттєві відмінності порівняно з контрольними показниками, що корелювало із важкістю стану новонароджених. Резерви підвищення ефективності медичної допомоги ПНД повинні передбачати удосконалення діагностичних заходів для уточнення патофізіологічних механізмів гіпоксичного запалення для зменшення летальності та
профілактики розвитку віддалених наслідків патології зі збереженням здоров’я і якості життя пацієнтів.
Висновки:
1. Визначення співвідношення показників ЗАК та індексів системного запалення може бути якісним доповненням діагностики для уточнення патофізіологічних механізмів гіпоксичного ураження організму та об’єктивізації підходів до оцінки важкості стану новонароджених з різними формами перинатальної патології.
2. Ризик погіршення стану у дітей з розвитком патології середньої важкості слід передбачити при наступних межах співвідношення показників: збільшення NLR з 0,295 до 0,343, зменшення PLR з 7,982 до 7,290 та MLR з 0,096 до 0,093; підвищення індексів системного запалення: SII – з 66,546 до 76,386, SIRI – з 0,802 до 0,975, PIV – з 180,825 до 225,130.
3. Важкий перебіг захворювань у новонароджених прогнозується за умови співвідношення показників: NLR – до 0,238, PLR–до 5,923, MLR–до 0,086 та наявності індексів системного запалення: SII–до 51,230, SIRI–до 0,745 та PIV–до 160,310.

ОРГАНОВИДАЛЯЮЧІ ТА ОРГАНОЗБЕРІГАЮЧІ ОПЕРАТИВНІ ВТРУЧАННЯ ПРИ ПАТОЛОГІЧНИХ СТАНАХ СЕЛЕЗІНКИ У ДІТЕЙ

О. Боднар — 2024-11-13

На сьогодні хірургія селезінки є досить актуальною проблемою дитячої хірургії. Існують захворювання, при яких тільки спленектомія дозволяє дитині жити повноцінним життям. До таких відносять: серповидно- клітинну анемію, ідіопатичну тромбоцитопенічну пурпуру, спадковий мікросфероцитоз (хвороба Мінковського- Шоффара), таласемію, аутоімунну гемолітичну анемію. Селезінка вражається при тупій травмі живота у дітей в 25 % – 30 % випадків. Втрата більше 45 % обʼєму циркулюючої крові призводить до нестабільного гемодинамічного стану дитини. Питання хірургічного лікування і збереження селезінки при гемоперитонеумі внаслідок її ушкодження є життєво необхідними. Мета. Вивчити можливості хірургічного лікування патологічних станів та травм селезінки у дітей. Матеріал і методи. Проведено аналіз оперативних втручань з приводу захворювань та травм селезінки у дітей, віком від 2 до 17 років з 2019 по 2024 роки. Дослідження проведені на базі хірургічних відділень КНП ЛОР «Клінічний центр
дитячої медицини», структурного підрозділу «Лікарня Охматдит», структурного підрозділу «Західноукраїнського спеціалізованого центру» (м. Львів), КНМ «Міська дитяча клінічна лікарня» (м. Чернівці). Із патологією селезінки було 27 дітей (17 дівчаток, 10 хлопчиків), з травмами селезінки поступало 43 (23 дівчаток, 20 хлопчиків) дітей. Показами до спленектомії при захворюваннях селезінки були: серповидно- клітинна анемія (9 дітей),
ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура (4 дитини), спадковий мікросфероцитоз (хвороба Мінковського- Шоффара) (6 дітей), таласемія (1 дитина), аутоімунна гемолітична анемія (1 дитина). З кістами селезінки було 6 дітей: 3 дітей–посттравматичні кісти селезінки, 3 дітей – паразитарні кісти селезінки. З приводу травм селезінки оперовані 20 дітей. Були виконані наступні оперативні втручання: лапароскопічна санація черевної порожнини, збереження селезінки + подальша консервативна терапія (13 дітей); лапароскопічна спленектомія (2 дітей); лапаротомія, ушивання селезінки (2 дітей); відкрита спленектомія (3 дітей).
Результати. Консервативне лікування травм селезінки різного ступеня, згідно Американської асоціації хірургії травми (AAST) проведено 23 (53,49 %) дітям. Резорбція гемоперитонеуму у випадку консервативного лікування травм селезінки відбувалася на 11-14 доби після початку лікування. Безпечну повноцінну фізичну активність розпочинали через 6 тижнів після консервативного лікування травми селезінки. Оперативні втручання за різними методиками були виконані 20 (46,51 %) дітям. 17 пацієнтам була проведена лапароскопія. 2 дітям виконана лапароскопічна спленектомія при IV ступені за AAST та нестабільній гемодинаміці. У 15 випадках лікування розпочинали з консервативної терапії, однак протягом моніторингу спостерігали наростання гемоперитонеуму, що було показом до виконання лапароскопії. Лапароскопія проведена 13 дітям. Лапароскопічно, мінімально у дітей було вилучено 100 мл крові, максимально 400 мл крові. Оглядали черевну порожнину, констатували зупинку кровотечі. У випадку огортання селезінки сальником, остатній не відділювали від селезінки. Операцію закінчували встановленням дренажної трубки в параселезінковому простірі. У 2 дітей перейшли на конверсію при ІV ступеню за AAST при якій вдалося ушити селезінку із зупинкою кровотечі та подальшим залишенням дренажу біля ложа селезінки. V ступінь ушкодження селезінки за AAST у 3 дітей, була показом до виконання лівобічної підреберної лапаротомії та видалення селезінки. При захворюваннях селезінки, лапароскопічна спленектомія буда виконана у 12 (44,44 %) дітей, при чому високу
ефективність вона виявляла при хворобі Мінковського- Шоффара у поєднанні із камінням у жовчевому міхурі (3 дітей), коли була можлива симультанна холецистектомія. Лапароскопічне видалення кіст селезінки також було виправданим у 3 (11,11 %) дітей. Однак, видалення паразитарних кіст потребували відкритої спленектомії у 3 пацієнтів. Відкрита спленектомія проведена у 9 дітей при хворобах селезінки. У 5 дітей недоцільність лапароскопії була обумовлена вираженим периспленітом, великою вагою селезінки та малим віком дітей.
Висновки: 1. Морфологічна структура селезінки сприяє спонтанному гемостазу, що є підставою до забезпечення консервативного лікування при травмах селезінки у 53,49 % дітей. 2. Підставою до обрання способу лікування закритих тупих травм селезінки у дітей може бути AAST класифікація травм селезінки з І по V ступінь, показники гемодинаміки та УЗД контроль кровотечі, що продовжується. 3. Неефективність консервативного лікування, нестабільність гемодинаміки та триваюча кровотеча у дитини із травмою селезінки протягом 4 годин є показом до виконання лапароскопії. 4. Ушивання селезінки, лапароскопічний контроль мають бути приорітетними способами при лікуванні закритої травми селезінки
у дітей, задля збереження органу. 5. Обрання способу хірургічного втручання при захворюваннях селезінки у дітей має бути індивідуальним та залежить від захворювання, віку дитини, розмірів селезінки та наявності ускладнень хвороби.

АСПЕКТИ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ЕХІНОКОКОЗУ ПЕЧІНКИ

К. Рахманов — 2024-11-13

За даними ВООЗ, «…у будь-який момент часу ехінококозом уражено понад 1 мільйон людей у всьому світі…». У зв’язку з відсутністю тенденції до зменшення кількості хворих та існуванням ендемічних регіонів, де рівень захворюваності коливається від 1,2 до 9,0 на 100 000 населення, це паразитарне захворювання продовжує залишатися серйозною медико- соціальною проблемою. На сучасному етапі діагностика ехінококозу не представляє значних труднощів, в основному завдяки появі неінвазивних методів візуалізації, інформативність комплексного застосування яких досягає 95-100 %.
Мета дослідження. Покращення результатів лікування хворих на ехінококоз печінки.
Матеріали дослідження. У дослідження включено 328 хворих на ехінококоз печінки, які поступили до хірургічного відділення багатопрофільної клініки Самаркандського державного медичного університету в період з 2005 по 2023 роки. Залежно від вибору методу лікування пацієнти були розподілені на дві групи: групу порівняння склали 154 (46,9 %) пацієнта, прооперовані за період з 2005 по 2012 рр., а основну групу – 174 (53,0 %) пацієнта, прооперовані за період з 2013 по 2023 рр.
Результати дослідження. Порівняно з групою порівняння, в основній групі пацієнтів інтраопераційні ускладнення зменшилися з 6,5 до 2,3 %, а ускладнення в ранньому післяопераційному періоді – з 18,2 до 5,2 %. У пізньому післяопераційному періоді рецидиви захворювання зменшилися з 16,2 % до 3,6 %.
Висновки. Впровадження в практику удосконаленого хірургічного інструментарію – модифікованої пункційної голки, «кошикового затискача» дозволило нівелювати ризик засіву навколишніх тканин ембріональними елементами. Впровадження пристрою для виявлення прихованих жовчних нориць у залишковій порожнині після ехінококектомії з печінки дозволило зменшити кількість підтікань жовчі. При впровадженні модифікованого способу ліквідації залишкової порожнини після ехінококкектомії з печінки кількість ускладнень під час операції та в ранньому післяопераційному періоді була зведена до мінімуму.

ОПТИМІЗАЦІЯ МЕТОДУ РОЗРОДЖЕННЯ ПРИ ЕКСТРЕМАЛЬНО ПЕРЕДЧАСНИХ ПОЛОГАХ

В. Біла — 2024-11-13

Сучасна класифікація передчасних пологів ґрунтується на стані недоношеного новонародженого – тяжкості дихальних порушень, морфо- функціональної незрілості, прогнозу для виживання та віддалених наслідків. Згідно з цими критеріями, новонароджені з гестаційним терміном до 28 тижнів вважаються екстремально недоношеними, оскільки їхнє виходжування є критично складним завданням. У статті представлено динаміку показників ранньої неонатальної смертності та летальності у разі вагінального та абдомінального розродження. Наведено аналіз сучасних світових
тенденцій до вибору методу розродження при передчасних пологах та при критично недоношеній вагітності.
Мета дослідження. Запропонувати модифікований підхід до вибору методу розродження у вагітних у гестаційні терміни 24-28 тижнів.
Матеріали та методи дослідження. Аналіз проведений серед 350 випадків екстремально передчасних одноплідних пологів (у терміні 24-28 тижнів), що сталися у Перинатальному центрі м. Києва у період 2019-2023 років. Виконано порівняння показника ранньої неонатальної смертності новонароджених з гестаційним терміном 24-28 тижнів залежно від способу розродження. Обчислено відносний ризик смертності в перші 7 днів і протягом першого року життя в залежності від способу розродження. Також проаналізовано частоту найбільш поширених ускладнень неонатального періоду новонароджених з екстремально низькою масою тіла, обчислено відносний ризик їх розвитку залежно від способу
розродження. Для підтвердження статистичної достовірності отриманих результатів використано критерій Фостера-Стюарта. Обидва середні показники порівняні між собою з використанням критерію Стьюдента, його значення ≤0,05 показує статистично значні зміни показника в динаміці. Проведені дослідження рекомендовані комісією з питань біоетичної експертизи та етики наукових досліджень Національного медичного університету імені О. О. Богомольця від 27.05.2024 р. протокол № 185. Дослідження проведені в рамках виконання наукової тематики кафедри акушерства і гінекології № 1 Національного медичного університету імені О. О. Богомольця: НДР «Збереження та відновлення репродуктивного здоров’я жінки в умовах стрімких медичних та соціальних змін» термін виконання 01.2023 р.–12.2024 р. Результати дослідження та їх обговорення.
Нами проведений аналіз динаміки ранньої неонатальної смертності в категорії 24-28 гестаційних тижнів з 2019 року по 2023 рік, де виявлені декілька факторів, серед яких активне впровадження інтранатальної магнезіальної терапії, підвищення якості неонатальної допомоги на технічному рівні. Згідно даним, у 2019 році рівень ранньої неонатальної смертності при дуже ранніх передчасних пологах досягав 43,3 %, до 2022 року досягнуто його зниження вдвічі – до 25,5 %. У 2019-2020 роках половина померлих протягом перших 7 діб – діти, які народилися шляхом кесарева розтину.
Співвідношення вагінальних пологів та пологів шляхом кесаревого розтину в гестаційні терміни до 28 тижнів – 2:1. Окрім зниження показника ранньої неонатальної смертності, відзначено двократне зниження показника саме серед дітей, народжених шляхом кесаревого розтину. Рівень смертності екстремально недоношених немовлят, незважаючи на стійку тенденцію до зниження, залишається досить високим – близько 34,2 % у 2023 році. Наші результати, засновані на розширенні показань до кесаревого розтину, а не рутинному його застосуванні при передчасних пологах, свідчать, що відносний ризик смерті новонародженого до 7 діб при вагінальних пологах порівняно з кесаревим розтином, розрахований з достовірним інтервалом 95 %, становив 2,65. Так само розрахований ризик для смерті протягом першого року життя 1,34. Для внутрішньошлуночкових крововиливів відносний ризик становив 3,12, тобто шлях розродження у цій когорті новонароджених впливає на частоту ускладнень. Ризик геморагічного синдрому є 0,97, що не доводить можливості попереджати його вибором абдомінального розродження. Частота абдомінального розродження у Перинатальному центрі не змінилася відчутно з часу розширень показань при передчасних пологах (відповідно 14,2 % у 2019 році та 15,2 %– у 2023). У тому числі, це досягнуто і шляхом раціонального підходу до кесаревого розтину при доношеній вагітності.
Висновки. 1. Протягом 2019-2023 років відзначено достовірне зниження показника ранньої неонатальної (з 43,3 до 23,6 %) та дитячої смертності (з 61,3 % до 34,2 %) у категорії новонароджених із гестаційним віком до 28 тижнів. 2. Показник ранньої неонатальної смертності у терміні до 28 тижнів менший серед новонароджених від кесаревого розтину, ніж від вагінальних пологів. 3. Оптимізація перинатальних показників залежить від індивідуального підходу до вибору методу розродження вагітних із передчасним розривом плодових оболонок у терміні до 28 тижнів.

ВПЛИВ УРОГЕНІТАЛЬНОЇ ІНФЕКЦІЇ У ВАГІТНИХ ЖІНОК НА МАТКОВО-ФЕТОПЛАЦЕНТАРНИЙ КОМПЛЕКС

А. Громова — 2024-11-13

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) близько 20 % вагітних жінок у світі мають інфекцію нижнього відділу статевого тракту. Урогенітальне інфікування призводить до проблем з настанням та виношуванням вагітності, а також впливає на перебіг післяпологового періоду (у тому числі: дисфункція плаценти, передчасні пологи, низька вага при народженні, передчасний розрив плодових оболонок, післяпологовий ендометрит). Маркером нормального функціонування плаценти, серед інших, є α2 – мікроглобулін фертильності (АМГФ), визначення якого
і відобразить наявність чи відсутність порушення матково – фетоплацентарного комплексу при урогеніальній інфекції у вагітних жінок.
Метою дослідження було виявити вплив урогенітальної інфекції на порушення функції матково–фетоплацентарного комплексу у вагітних жінок.
Матеріали та методи. Нами обстежено загальною кількістю 75 вагітних жінок, що склали такі групи: 55 вагітних – Основну групу (ОГ) – жінки з виявленою урогенітальною інфекцією (Підгрупа А – 35 вагітних, яким була проведена місцева санація урогенітальної інфекції відповідно до виявленого збудника, підгрупа Б – 20 вагітних, які відмовились від неї відповідно), 20 вагітних – Групу порівняння (ГП) – жінки без урогенітальної інфекції (бактеріоскопічне, бактеріологічне дослідження, полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)). Всім вагітним жінками було проведене визначення
АМГФ в сироватці крові імуноферментним методом.
Дослідження виконано відповідно до положень Гельсінської декларації. Протокол дослідження узгоджений Локальним етичним комітетом ПДМУ для усіх жінок, які брали участь у даному дослідженні. Статистична обробка була проведена за допомогою програми MedStat (серійний № MS00019).
Робота є частиною ініціативної НДР кафедри акушерства і гінекології № 1 Полтавського державного медичного університету «Патогенетична роль ендотеліальної дисфункції та генетичні особливості при патології під час вагітності та гінекологічних захворюваннях» (державний реєстраційний № 0117U005253, термін виконання 2017-2023 роки).
Результати дослідження. Отримані нами результати в ході проведеного дослідження встановили, що у вагітних жінок з урогенітальною інфекцією у 5,5 разів частіше в анамнезі зустрічався хронічний пієлонефрит (р = 0,03) та у 10,2 рази частіше – сальпінгоофорит (р < 0,001), що можуть бути джерелом прихованої інфекції. Найпоширенішими інфекційними агентами у вагітних жінок ОГ були: у 21,4 %– Ureaplasma urealyticum, у 19,04 %– гриби роду Candida, у 11,9 % – Gardnerella vaginalis та у 11,9 % -Toxoplasma gondii. Рівень АМГФ у вагітних жінок з урогенітальною інфекцією був у 4,3 рази менший, ніж у вагітних жінок ГП (р < 0,001). Санація інфекції нижнього відділу статевого тракту під час вагітності підвищує у 4 рази вироблення АМГФ (р < 0,001). Рівень АМГФ у вагітних жінок ГП був у 2,2 рази більший, ніж у вагітних жінок Підгрупи А (р < 0,004)
Висновки. Отже ми достовірно встановили значний вплив урогенітальної інфекції у вагітних жінок на порушення функції матково – фетоплацентарного комплексу та виявили, що проведення місцевої санації нижніх відділів статевого тракту у цих жінок, відповідно до підтвердженого збудника, позитивно вливає на роботу плаценти, але все ж таки не нівелює порушення її білково- синтезуючої функції.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ПРОФІЛАКТИКИ КАРІЄСУ ЗУБІВ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ДИТЯЧОГО ВІКУ

Д. Романюк — 2024-11-13

Високі показники поширеності та інтенсивності раннього дитячого карієсу в Україні та світі свідчать про недостатню увагу практичної стоматології до питання профілактики карієсу зубів у дітей раннього віку. Актуальною залишається розробка адаптованих програм профілактики з урахуванням чинників ризику розвитку захворювання.
Мета дослідження. Порівняння ефективності методів антенатальної та постнатальної профілактики раннього дитячого карієсу, в основу яких покладена корекція мікробного пейзажу ротової порожнини та макро- і мікроелементного забезпечення організму.
Матеріал і методи дослідження. Робота виконана в межах науково- дослідної роботи кафедри стоматології дитячого віку Буковинського державного медичного університету на тему «Розробка методів профілактики та лікування основних стоматологічних захворювань у дітей з урахуванням чинників ризику їх розвитку» (ДР № 0121U110122). Антенатальний метод профілактики карієсу зубів був реалізований у групі вагітних жінок (30 осіб), середній вік яких склав (25,17±1,05) років. Він включав застосування препаратів «Елевіт Пронаталь» та «Йодомарин 200» по одній таблетці щодня починаючи з ІІ триместру вагітності та курс місцевої пробіотичної терапії за допомогою пігулок для розжовування «БіоГая ПроДентіс», що застосовувалися протягом 20 днів у ІІ триместрі вагітності та за 20 днів до пологів. Як метод постнатальної профілактики карієсу зубів у дітей було застосовано профілактичний комплекс, що включав, застосування пробіотику «БіоГая ПроДентіс» та вітамінно- мінерального комплексу «Супервіт». Тривалість курсу – три тижні двічи на рік. Профілактичний комплекс був реалізований у групі дітей віком 2-3 років. Кількість дітей групи спостереження склала 30 осіб. Середній вік групи був (2,51±1,30) років. Ефективність проведених профілактичних заходів оцінювалася за даними поширеності та інтенсивності карієсу тимчасових зубів («кпв» та «кпппв»), стану гігієни ротової порожнини (індекс М. Е. Кузьміної), рівнем фосфат- іонів, неорганічного та іонізованого кальцію в ротовій рідині дітей, вмістом Str. mutans у ротовій порожнині та концентрацією sIgА в ротовій рідині дітей. Статистична обробка результатів дослідження здійснювалася за допомогою стандартних варіаційних методів. У дослідженні витримані всі біоетичні норми (висновок комісії з біоетики Буковинського державного медичного університету № 4 від 15.12.2022).
Результати дослідження. Застосування профілактичних комплексів щодо раннього дитячого карієсу, в основі яких лежить саплементація макро- і мікроелементів та вплив на мікробний пейзаж ротової порожнини, є ефективними методами профілактики карієсу тимчасових зубів у дітей, що підтверджується зменшенням показників поширеності та інтенсивності карієсу зубів у дітей в динаміці спостереження за ними. Антенатальні заходи є ефективнішими щодо профілактики раннього дитячого карієсу в дітей, оскільки оптимізують процеси первинної мінералізації твердих тканин зуба, і, як наслідок, зміцнюють їх, зменшуючи ризик розвитку карієсу зубів. Дещо менший профілактичний ефект щодо раннього дитячого карієсу має постнатальне використання препаратів, водночас позитивно впливаючи на процеси вторинної мінералізації емалі зубів, оскільки встановлено зростанням на 23,72 % (р<0,05) рівня фосфат- іонів та зниження загального рівня кальцію на 15,84 %, а його вільної фракції – на 25,86 % (р<0,05) у ротовій рідині дітей за цих умов.
Висновки. Одержані нами результати дають підстави говорити про ефективність обох способів профілактики раннього дитячого карієсу, проте клінічно більш дієвим щодо твердих тканин тимчасових зубів у дітей є антенатальна профілактика, що обумовлено її впливом на процеси первинної мінералізації емалі. Проведення постнатальних профілактичних заходів дає позитивний ефект щодо вторинної мінералізації твердих тканин тимчасових зубів та первинної мінералізації постійних зубів та матиме клінічний результат у віддаленій перспективі.

КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ У ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ОСТЕОСИНТЕЗУ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ КЛІТИННИХ ТЕХНОЛОГІЙ

А. Бамбуляк — 2024-11-13

У зв’язку зі значним збільшенням частоти та складності травм щелепно- лицевої ділянки, одним із пріоритетних напрямків розвитку сучасної хірургічної стоматології є пошук нових ефективних методів лікування переломів кісток лицевого скелета. Упродовж останніх десятиліть увага клініцистів зосереджена на біологічних методах лікування, направлених на відновлення кісткових дефектів із використанням клітинних технологій та біоімплантів.
Метою дослідження було виявити ефективність застосування остеопластичних матеріалів на основі мультипотентних мезенхімальних стромальних клітин жирової тканини у стоматологічних пацієнтів при хірургічному лікуванні перелому нижньої щелепи.
Матеріал та методи. Клінічний матеріал ґрунтується на дослідженні 56 пацієнтів, при цьому 13 із них операцію остеосинтезу нижньої щелепи проводили із застосуванням замінника кісткової тканини з гідроксиапатитом (підгрупа 1А); 25 досліджуваним – за допомогою комбінації мультипотентних мезенхімальних стромальних клітин жирової тканини, замінника кісткової тканини з гідроксиапатитом та збагаченої тромбоцитами плазмою (підгрупа 1Б); а також 18 пацієнтам – шляхом спонтанного загоєння лінії перелому (підгрупа 1В). Клінічний огляд пацієнтів проводили щоденно. На 1-у, 3-ю, 5-у, 7-у, 10-у, 14-у та 28-у добу після операції проводили визначення клінічних показників. Оцінку післяопераційного больового синдрому проводили по цифровій рейтинговій шкалі (Numerical Rating Scale, NRS) із урахуванням суб’єктивних больових проявів у прооперованих. Статистичну обробку результатів дослідження проводили з використанням програм статистичного аналізу для біомедичних досліджень «Microsoft Excel 21» та «Statistica» (ліцензійний номер STA862D175437Q). При статистичній обробці результатів використовували варіаційний аналіз рядів – розрахунок середньої арифметичної та її стандартної похибки (Mіm) – та оцінювали вірогідність відмінностей результатів, отриманих у групах порівняння, за допомогою методу Стьюдента. p<0,05вважали вірогідною різницею. [17]. Дослідження виконані з дотриманням основних положень «Правил етичних принципів проведення наукових медичних досліджень за участю людини», затверджених Гельсінською
декларацією (1964-2013 рр.), ICH GCP (1996 р.), Директиви ЄЕС № 609 (від 24.11.1986 р.), наказів МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р., № 944 від 14.12.2009 р., № 616 від 03.08.2012 р. Комісією з питань біомедичної етики Буковинського державного медичного університету порушень етичних та морально- правових норм при проведенні науково- дослідної роботи не виявлено (протокол № 6 від 16.03.2023 р.).Пацієнти підписували інформовану згоду на участь у даному дослідженні та були вжиті усі заходи щодо забезпечення їхньої анонімності.
Результати дослідження. Порівняльний аналіз клінічної ефективності застосування різних остеопластичних матеріалів при проведенні операції остеосинтезу нижньої щелепи переконливо довів перевагу використання замінника кісткової тканини на основі гідроксиапатиту та його комбінації із мультипотентними мезенхімальними стромальними клітинами жирової тканини перед спонтанною аугментацією, що підтверджено даними суб’єктивної та об’єктивної симптоматики у пацієнтів упродовж післяопераційного періоду.
Висновки. Отримані нами дані підтверджують, що остеопластичний матеріал на основі мультипотентних мезенхімальних стромальних клітин жирової тканини, замінника кісткової тканини із вмістом гіроксиапатиту та збагаченої тромбоцитами плазми є перспективним біоматеріалом, застосування якого покращує регенеративні та репараційні властивості кісткової тканини, полегшує перебіг післяопераційного періоду, скорочує терміни стаціонарного лікування пацієнтів, а також сприяє розвитку інноваційних шляхів реконструктивного остеогенезу сучасної щелепно- лицевої хірургії.

ВПЛИВ АКТИВНОСТІ СИСТЕМИ ДРУГОЇ СИГНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ МАТЕРІ НА ВЗАЄМОДІЮ МАТИ- ДИТИНА НА ЕТАПІ ВЕРБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ В КОНТЕКСТІ ВІЙНИ ТА КРИЗИ ЗДОРОВ’Я

Т. Знаменська — 2024-11-13

Перехід від невербальної до вербальної комунікації у дітей відбувається під значним впливом акивності другої сигнальної системи матері. Сучасні геополітичні кризи, такі як війна в Україні, кризи в громадському здоров’ї, зокрема пост- COVID-19 синдром, посилюють материнський стрес, потенційно впливаючи на взаємодію матері та дитини, а також на розвиток дитини.
Мета. Це дослідження має на меті вивчити відмінності в активності другої сигнальної системи між матерями, які повідомляють про труднощі у сприйнятті своїх дітей, і тими, хто їх не має, та зрозуміти вплив цих відмінностей на взаємодію матері та дитини на етапі вербального розвитку дитини. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 184 матері, які були розділені на дві групи: 98 матерів, які повідомили про труднощі у сприйнятті своїх дітей, і 86 матерів, які не повідомляли про такі труднощі. Для оцінки активності другої сигнальної системи за вісьмома субшкалами, що відповідають різним цитоархітектонічним полям, використовувався опитувальник «Опитувальник для оцінки активності другої сигнальної системи» (Мовно-когнітивний тест: наскільки добре ви розумієте і спілкуєтеся?) (Луньов, 2023). Для порівняння середніх балів за кожною субшкалою та загального інтегрального показника між групами були проведені незалежні вибіркові t-тести.
Результати. Значущі відмінності були виявлені за всіма субшкалами та інтегральним показником, що вказує на помітні розбіжності в активності другої сигнальної системи між двома групами. Матері, які повідомляли про труднощі, показували стабільно нижчі результати, що підкреслює необхідність цілеспрямованих втручань для підтримки їхньої комунікації та взаємодії з дітьми.
Обговорення. Результати дослідження підкреслюють критичну роль другої сигнальної системи у материнському сприйнятті та взаємодії з дитиною. Комбінований вплив травми, спричиненої війною, та пост- COVID-19 синдрому загострює ці проблеми, підкреслюючи необхідність комплексних програм підтримки. Результати досліджень обумовлюють важливість роботи з факторами прив’язаності поколінь та психічного здоров’я матерів для покращення стосунків між матір’ю та дитиною та сприяння здоровому розвитку дитини.

КОМПЛЕКСНА ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ПАЦІЄНТІВ З АДГЕЗИВНИМ КАПСУЛІТОМ

О. Дорофєєва — 2024-11-13

Адгезивний капсуліт є переважно ідіопатичним станом і частіше зустрічається у пацієнтів із метаболічними порушеннями. Контрактура плечового суглобу може бути різного ступеня вираженості, залежно від патології плечового суглобу, з якою ми маємо справу. Цей стан сильно впливає на працездатність і якість життя за рахунок наявності болю, дискомфорту та обмеження повсякденної життєдіяльності. Тривалий больовий синдром може провокувати виникнення розладів сну та депресії. Порушення нормального сну, біль і депресія утворюють патологічне замкнене коло і сприяють підтриманню патологічного процесу в locus morbi. Розробка комплексної програми фізичної терапії для пацієнтів з адгезивним капсулітом із застосуванням сучасних засобів відновлення, що знизить ризик повторного дебюту хвороби, а також буде сприяти швидшому відновленню дієздатності опорно-рухового апарату пацієнток.
Мета роботи. Розробити та практично обґрунтувати комплексну програму терапії пацієнтів з адгезивним капсулітом з використанням засобів фізичної терапії.
Матеріали і методи дослідження. В основі роботи комплексна терапія 36 пацієнток з діагнозом адгезивний капсуліт у гострому періоді захворювання. Вивчалися показники рентгенографії та комп’ютерної томографії, проводили оцінку амплітуди рухів у плечовому суглобі, суглобо-м’язового апарату, аналізували показники інтенсивності болю.
Результати дослідження. Визначено та проведено порівняльний аналіз змін показників амплітуди рухів у плечовому суглобі, стан суглобово-м’язового апарату та інтенсивності болі пацієнток з адгезивним капсулітом в гострому періоді. Запропоновано комплексну терапію з застосуванням ударно-хвильової терапії, комплексу ідеомоторних вправ для створення уявлення пацієнток про правильний рух; правильне позиціонування кінцівки під час сну, повсякденної та професійної активності; пасивних вправ для збільшення обсягу безболісних рухів (згинання, зовнішня ротація); відновлення паттерну типових рухових дій значно покращила ефективність їх відновлення та короткотривалому та довготривалому етапах.
Висновки. Для покращення стану пацієнтів та оптимізації процесу лікування та реабілітації пацієнток з адгезивним капсулітом плечового суглобу в гострому періоді доцільно використовувати з диференціацією засоби терапевтичного втручання згідно діагнозу міжнародної класифікації функціонування. Оптимізація фізіотерапевтичних засобів та спеціальних засобів фізичної терапії дозволила скоротити терміни лікування та відновлення пацієнток з адгезивним капсулітом. Визначено, що найкращим поєднанням засобів терапевтичного втручання для пацієнток з
адгезивним капсулітом є застосування комплексу ідеомоторних вправ для створення уявлення пацієнток про правильний рух; правильне позиціонування кінцівки під час сну, повсякденної та професійної активності; пасивних вправ для збільшення обсягу безболісних рухів (згинання,
зовнішня ротація); відновлення паттерну типових рухових дій та оптимізації фізіотерапевтичних засобів за рахунок використання ударно-хвильової та TENS терапії значно покращила ефективність їх відновлення та короткотривалому та довготривалому етапах гострого періоду реабілітації.

ФЕТАЛЬНА УЛЬТРАЗВУКОВА АНАТОМІЯ І МОРФОМЕТРИЧНІ ПАРАМЕТРИ ЛІКТЬОВОЇ ТА ПРОМЕНЕВОЇ КІСТОК У ПЛОДІВ 19-22 ТИЖНІВ ВАГІТНОСТІ

О. Коваль — 2024-11-13

Вивчення довжини довгих трубчастих кісток плода, у тому числі і ліктьової та променевої кісток, використовується у сучасній фетальній анатомії та для оцінки гестаційного віку плода. Окрім цього, оцінка довжини довгих трубчастих кісток скелета має значення для виявлення диспропорцій скелета, а саме ахондроплазії та гіпоходроплазії. Уроджені дефекти також можна діагностувати пренатально, виконавши ультразвукове сканування.
Мета дослідження. Встановити морфометричні параметри довжини ліктьової та променевої кісток на 19-22 тижнях гестації.
Матеріали і методи. Для з’ясування фетальної анатомії структур ліктьової та променевої кісток використано такий метод візуалізації як ультразвукове сканування. Фетометричні вимірювання довжини ліктьової та променевої кісток плода проводили за допомогою прижиттєвої ультразвукової діагностики (УЗД) упродовж 19-22 тижнів вагітності. Проаналізовано 44 УЗД плодів у жінок із нормальним перебігом вагітності.
Результати. Із 19 тижня по 22 тиждень внутрішньоутробного розвитку довжина правої ліктьової кістки зростає з 2,77±0,17 мм до 3,22±0,12 мм, при цьому довжина лівої ліктьової кістки збільшується з 2,73±0,16 мм до 3,26±0,15 мм. Із 19 тижня по 22 тиждень внутрішньоутробного розвитку довжина правої променевої кістки зростає з 2,50±0,12 мм до 2,92±0,22 мм, при цьому довжина лівої променевої кістки збільшується з 2,46±0,12 мм до 2,88±0,20 мм.
Висновки. Фетометрія ліктьових та променевих кісток за допомогою УЗД відноситься до базових досліджень розвитку плода. Кістки передпліччя у досліджуваний період ростуть практично однаково і суттєвих відмінностей у їх рості не спостерігається. Нами встановлено, що періодом інтенсивного росту кісток передпліччя у другому триместрі є 20-21 тижні гестації, а періодом сповільненого росту – 19-20 тижні гестації.

ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ ТА СТАНОВЛЕННЯ ЕМБРІОТОПОГРАФІЇ ЩИТОПОДІБНОЇ ТА ПРИЩИТОПОДІБНИХ ЗАЛОЗ У ПЕРЕДПЛОДІВ ЛЮДИНИ 7-9 ТИЖНІВ

Л. Лопушняк — 2024-11-13

У статті наведено особливості розвитку та становлення варіантів зовнішньої форми й топічного розташування щитоподібної та прищитоподібних залоз у передплодів людини 7-9 тижнів.
Мета дослідження: виявити закономірності розвитку й становлення ембріотопографічних взаємовідношень щитоподібної та прищитоподібних залоз впродовж 7-9 тижня внутрішньоутробного розвитку людини.
Матеріал та методи дослідження. Дослідження проведено за допомогою комплексу морфологічних методів на 42 препаратах передплодів людини без зовнішніх ознак анатомічних відхилень чи аномалій розвитку, які було використано з музеїв кафедри анатомії людини імені М. Г. Туркевича та кафедри анатомії, клінічної анатомії та оперативної хірургії закладу вищої освіти Буковинського державного медичного університету.
Результати дослідження та їх обговорення. У результаті проведеного дослідження встановлено, що у передплодів людини 14,0-17,0 мм тім’яно-куприкової довжини (ТКД) відбуваються інтенсивні процеси органогенезу щитоподібної залози: виокремлення часток залози, втрата зв’язку з дугою аорти та встановлення тісних корелятивних взаємовідношень із зачатком гортані та блукаючими нервами, внаслідок чого щитоподібна залоза набуває форми півкільця. У передплодів 18,0-24,0 мм ТКД виявлено відмежування перешийка від бічних часток щитоподібної залози, що передусім зумовлено інтенсивним ростом дуги перснеподібного хряща, спостерігається поступова зміна форми залози на H-подібну та фрагментація каудального відділу щито-язикового тяжа. У передплодів 29,5-31,0 мм ТКД відзначено початок фолікулогенезу та зміна форми щитоподібної залози на підковоподібну. У 9-тижневих передплодів чітко виявляються індивідуальні варіації зовнішньої форми щитоподібної залози: у вигляді півкільця, літери «Н» та підковоподібна, проте у паренхімі щитоподібної залози, особливо у центрі, ще наявні ділянки недиференційованої епітеліальної тканини.
Висновки. Впродовж 7-9 тижнів внутрішньоутробного розвитку людини спостерігається ускладнення структурної організації зачатків щитоподібної та прищитоподібних залоз, між ними встановлюються тісні ембріотопографічні взаємовідношення. Посилюється васкуляризація та відбувається формування сполучнотканинних капсул щитоподібної та прищитоподібних залоз, при цьому їхні лінійні розміри швидко збільшуються.

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ТА ФАКТОРИ РИЗИКУ ЛЕГЕНЕВОГО ФІБРОЗУ У ПЕДІАТРИЧНИХ ПАЦІЄНТІВ З БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ

Т. Крючко — 2024-11-13

Діагностика легеневого фіброзу представляється надзвичайно актуальною проблемою, особливо в педіатричній практиці. Дані наукової літератури свідчать, що у педіатричних пацієнтів легеневий фіброз може бути ускладненням бронхіальної астми. Серед педіатричних пацієнтів на сьогоднішній день відмічається тенденція до постійного росту алергічних захворювань, зокрема бронхіальної астми. Не менш важливим аспектом являється поглиблене вивчення предикторів бронхіальної астми, до яких можна віднести дітей з глибокою недоношеністю в анамнезі. У свою чергу, недоношеність та мала вага при народженні є факторами ризику розвитку бронхолегеневої дисплазії. Численні клінічні дослідження неконтрольованого перебігу бронхіальної астми підтверджують необхідність вивчення впливу додаткових несприятливих чинників зовнішнього середовища, до яких можна віднести паління електронних систем. Незважаючи на те, що останніми роками проблема діагностики легеневого фі-
брозу у пацієнтів дорослої популяції набуває все більшої актуальності, залишається багато питань щодо доцільності вивчення даної проблеми у педіатричних пацієнтів.

КЕСАРІВ РОЗТИН В УКРАЇНІ ТА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ: ЗБІГИ ТА ВІДМІННОСТІ

Л. Лазуренко — 2024-11-13

Метою дослідження було проведення порівняльного аналізу операції кесаревого розтину в Україні та Великої Британії для покращення якості медичної допомоги та оптимізації результатів як для матері, так і для новонародженого.
Матеріали та методи дослідження. Для досягнення мети нами було проаналізовано уніфікований клінічний протокол «Кесарів розтин» МОЗ України від 5 січня 2022 року та клінічний протокол Великобританії NICE GUIDELINE «Caesarean birth» в останній редакції від 6 вересня 2023 року.
Робота виконана згідно плану НДР кафедри акушерства та гінекології № 2 ХНМУ: «Оптимізація діагностики, лікування захворювань репродуктивної системи та ускладнень вагітності у жінок з екстрагенітальною патологією» (№ державної реєстрації 0121U11923).
Результати. Порівняльне дослідження протоколів проведення кесарівого розрізу в Україні та Великої Британії надало важливі уявлення про сучасний стан акушерської практики в обох країнах. Зафіксована значуща різноманітність у протоколах КР в Україні та Великобританії. Особливо це стосується як клінічних аспектів, так і аспектів, пов’язаних з організаційними та соціокультурними чинниками. Був виявлений значущий вплив соціальних та культурних факторів в Британії на частоту КР. Відмінність української медичної системи та NHS Британії заключається переважно в питаннях контролю прийому наркотичних анальгетиків, тривалості післяопераційного періоду та врахування бажання жінки щодо методу розродження є досить дискутабельним Висновки. Негативна статистика демонструє, що зростання частоти КР є характерним не тільки для Великої Британії, але
і для України, хоча в Україні причиною цією ситуації є підвищення частоти акушерської та екстрагенітальної патології під час військового стану, а в Британії – бажання жінки. Розуміння відмінностей між країнами щодо підходів до КР сприятиме покращенню якості медичної допомоги та оптимізації результатів як для матері так і для новонародженого.

КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК CІМЕЙНОГО ГІПОФОСФАТЕМІЧНОГО РАХІТУ У ДИТИНИ

М. Аряєв — 2024-11-13

Х-зчеплений гіпофосфатемічний рахіт– спадковий розлад, спричинений мутаціями в гені PHEX. Гіпофосфатемія викликає порушення мінералізації кісток та в подальшому призводить до затримки зросту, рахітоподібних порушень та ураження інших органів та систем. Клінічно прояви стають значущими в період, коли дитина починає ходити.
Мета роботи – опис клінічного випадку вродженого гіпофосфатемічного рахіту у дитини.
Матеріал та методи дослідження. клінічне, біохімічне, генетичне та візуалізаційне обстеження дитини.
Результати дослідження. У статті наведений клінічний випадок сімейного гіпофосфатемічного рахіту у хлопчика 9 років. Дитина була усиновлена після вилучення з несприятливого психо- соціального оточення та поступила в Одеську обласну дитячу клінічну лікарню з метою уточнення діагнозу та тактики ведення. Мати пред’являла скарги на відставання у психо- фізичному розвитку, порушення пам’яті, наявність психо- соціальних дисфункцій, деформацію кісток верхніх та нижніх кінцівок, грудної клітки та черепу. Під час обстеження виявлено зниження рівня фосфору
в крові, підвищений рівень паратгормону та лужної фосфатази, а при проведенні рентгенологічного дослідження – ознаки остеомаляції. На основі диференційного діагнозу з вітамін Д залежним рахітом, мукополісахарідозом, нанізмом, гіперпаратиреозом, метафізарною хондродистрофією виставлено кінцевий діагноз, призначене відповідне лікування.
Висновки. Особливість клінічного випадку полягає у комбінації сімейного гіпофосфатемічного рахіту з аномалією Арнольда- Кіарі і сирінгомієлією. Спостереження підтверджує необхідність своєчасної диференційної діагностики рахіту з рахітоподібними захворюваннями.

КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК ВРОДЖЕНОЇ МАЛЬФОРМАЦІЇ ЛЕГЕНЕВИХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ У НОВОНАРОДЖЕНОГО

І. Логінова — 2024-11-13

Однією з численних причин респіраторного дистресу, який спостерігається у близько 7 % дітей в ранньому неонатальному періоді, є вроджена мальформація легеневих дихальних шляхів (Congenital pulmonary airway malformation, CPAM). У статті представлений опис клінічного випадку СРАМ у новонародженого, який супроводжувався ознаками дихальної недостатності тяжкого ступеня з перших годин життя дитини. Перебіг захворювання в періоді новонародженості був ускладнений повторним виникненням пневмотораксу, розвитком пневмонії та гіпоксично-ішемічного ураження центральної нервової системи. Проаналізовані клінічні особливості перебігу захворювання, їх кореляція з результатами лабораторних та інструментальних досліджень. Наведені результати рентгенологічного обстеження органів грудної клітки в динаміці та мультидетекторної спіральної комп’ютерної томографії легень.
Представлений клінічний випадок свідчить, що вроджена патологія легень, зокрема СРАМ, у неонатальному періоді протягом тривалого часу може бути нерозпізнаною причиною респіраторного дистресу. З метою своєчасної діагностики цього захворювання доцільно передбачити в комплексному обстеженні дитини не лише рентгенологічне дослідження органів грудної клітки, яке на початковому етапі не завжди є інформативним, а також проведення комп’ютерної томографії легенів. Оптимізація вибору діагностичних заходів сприяє підвищенню ефективності лікування, у тому числі хірургічного, та уникненню розвитку можливих ускладнень, покращує прогноз щодо життя та здоров’я дітей із зазначеною патологією.

ГОСТРА ІШЕМІЯ ЯЄЧКА, СПРИЧИНЕНА ПАХВИННОЮ ГРИЖЕЮ З УЩЕМЛЕНОЮ ПЕТЛЕЮ СИГМОВИДНОЇ КИШКИ У НОВОНАРОДЖЕНОГО.

А. Федорук — 2024-11-13

Автори описують клінічний випадок 14-денного новонародженого з лівою пахвинною грижею із защемленням петлі сигмовидної кишки, пов’язаною з ішемією яєчка, клінічну ситуацію, яка становила певні проблеми диференціальної діагностики. Мати дитини була скерована у відділення невідкладної допомоги. При об’єктивному обстеженні виявлено гіперемію та набряк лівої гемікротума, а при пальпації – тверду, незмінювану, болючу припухлість. Ургентно дитина була доставлена в хірургічне відділення. Під час ревізії виявлено ущемлену грижу, яка містила життєздатну петлю сигмовидної кишки з помірними набряковими змінами. Яєчко мало явні ішемічні зміни. З труднощами вдалося вправити сигмовидну кишку в черевну порожнину, спостерігаючи за відновленням васкуляризації яєчка, яка була збережена. Післяопераційний результат був позитивним, дитина
виписана в задовільному стані.

ДЕЯКІ ПОТЕНЦІЙНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ МІКРОБІОТИ КИШКІВНИКА У ПЕРЕДЧАСНО НАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ: ЧАСТИНА ІІІ

Т. Знаменська — 2024-11-13

Аномальна мікробна колонізація кишечника від народження у новонароджених впливає на ріст, розвиток і здоров’я, тобто призводить до короткострокових і довгострокових несприятливих наслідків. Формування мікробіоти передчасно народжених дітей має відмінності від мікробної колонізації доношених дітей. Адже передчасно народжені діти та їхні матері мають складніші пренатальні та постнатальні стани здоров’я, анатомо- функціональну незрілість органів і систем у залежності від терміну гестації. Материнські ускладнення, антибіотики, тип вигодовування та використання пробіотиків можуть суттєво впливати на мікробіоту кишечника передчасно народжених дітей у ранньому неонатальному періоді; однак з віком ці впливи зменшуються. Хоча на деякі фактори та процеси важко втрутитися або уникнути їх впливу, розуміння потенційних факторів та детермінант допоможе розробити своєчасні стратегії для формування здорової мікробіоти кишечника у передчасно народжених немовлят. У цьому огляді розглядаються деякі потенційні детермінанти мікробної колонізації кишечника у передчасно народжених дітей, механізми, що лежать в їх основі та рекомендації щодо усунення несприятливих наслідків.

PLACENTA ACCRETA SPECTRUM: КЛІНІЧНИЙ МАРШРУТ ПАЦІЄНТА В ПЕРИНАТАЛЬНОМУ ЦЕНТРІ М.КИЄВА

В. Лакатош — 2024-11-13

Питання небезпеки акушерських кровотеч не викликає сумніву. Протягом багатьох років основною попереджуваною причиною материнської смертності є перипологові геморагії. Патологія плаценти, а саме її розташування та прикріплення, – є однією з головних причин розвитку кровотеч в акушерстві, частота виникнення яких продовжує зростати, головним чином, через збільшення частки абдомінальних розроджень. Тому їм приділяється постійна увага вчених усього світу, відбувається перегляд рекомендацій щодо ведення вагітних, вибору оптимальних методу та часу
розродження задля забезпечення найкращого здоров’я матері та новонародженого. Досягти однозначного консенсусу між різними світовими школами у погляді на ці питання по цей день не вдалося. Останнім часом ми все частіше спостерігаємо випадки вростання/проростання передлежачої плаценти в стінку матки – стан під назвою placenta accreta spectrum, а також його особливої форми при проростанні ворсин хоріона
у нижній сегмент – placenta previa accreta. Вони становлять особливу небезпеку, оскільки вміщують у собі подвійний ризик розвитку масивної акушерської кровотечі. У статті наведено останні погляди на можливості органозберігаючої хірургії при цій патології, розглянуто рекомендації різних великих світових акушерсько- гінекологічних шкіл, а також надано власні алгоритми ведення та розродження жінок із патологічно інвазивною плацентою.