Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина

ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ДІТЕЙ ІЗ ХРОНІЧНОЮ СОМАТИЧНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ В УМОВАХ ТРИВАЛОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРЕСУ: ВАЛІДИЗАЦІЯ ОПИТУВАЛЬНИКА ТА АНАЛІЗ КЛЮЧОВИХ ДЕТЕРМІНАНТ

М. Гончарь — 2025-11-27

Стрес відіграє ключову роль у формуванні психологічних і психосоматичних розладів, проявляючись у різноманітних реакціях організму на стресорні впливи. Проблема стає особливо актуальною через зростання кількості критичних подій та небезпечних обставин у житті кожної людини, особливо у дітей з соматичною патологією, яка впливає на якість життя, у тому числі, в контексті сьогодення України.

Мета дослідження – визначити фактори, що впливають на якість життя дітей із хронічною соматичною патологією в умовах тривалого соціального стресу шляхом валідизації оригінального «Опитувальника визначення факторів ризику, що впливають на якість життя дітей в умовах соціального стресу» та використання адаптованих опитувальників Health-Related Quality of Life (HRQL).

Наукові дослідження виконані відповідно до етичних норм та принципів, що регулюють медичні дослідження людини.

Робота виконана в рамках НДР кафедри «Якість життя та перебіг соматичної патології у дітей в умовах соціального стресу», термін виконання 2023-2025 р., державний реєстраційний номер: 0123U101768.

Матеріали та методи. Обстежено 225 підлітків (середній вік 13,1±2,8 року), з яких 186 мали хронічні соматичні захворювання (цукровий діабет, синдром подразненого кишківника, ідіопатичний ювенильний артрит, синдром артеріальної гіпертензії); 39 осіб становили «умовно» здорову контрольну групу. З урахуванням регіону проживання респонденти були розподілені на групи: мешканці прифронтового міста Харкова та тилового міста Полтави. Для аналізу використано авторський «Опитувальник визначення факторів ризику, що впливають на якість життя дітей в умовах соціального стресу» та стандартизовані HRQL-інструменти. Проведено описовий, порівняльний та структурний аналіз показників.

Результати дослідження. Підлітки, які проживали в умовах тривалої війни у прифронтовому регіоні (м. Харків), значно частіше відзначали зниження якості життя в останні місяці порівняно з однолітками з тилової території. Серед пацієнтів із соматичною патологією виявлено виражене погіршення самопочуття у післявоєнний період: частка низьких оцінок теперішнього стану здоров’я у групі м. Харкова становила понад третину вибірки. Встановлено чітку залежність між тривалістю перебування у фронтових/прифронтових зонах та погіршенням суб’єктивних показників здоров’я та якості життя. За всіма аналізованими параметрами рівень стрес-опосередкованих порушень був більш значущим серед дітей, які проживали у прифронтовій зоні.

Висновки. Довготривалий соціальний стрес, обумовлений воєнними діями, є вагомою детермінантою погіршення якості життя підлітків із хронічною соматичною патологією. Найбільш уразливими виявилися діти, які тривалий час проживали в умовах прифронтової зони. Отримані результати підтверджують необхідність впровадження комплексних мультидисциплінарних стратегій підтримки, орієнтованих на стабілізацію психоемоційного стану, зміцнення сімейних ресурсів та забезпечення безперервності медичної допомоги. Валідизований опитувальник може бути використаний як надійний інструмент клінічного моніторингу та оцінки ефективності реабілітаційних втручань у педіатричній практиці.

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК У СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ: ДОСВІД ВИКЛАДАННЯ КУРСУ «ОСНОВИ СПІЛКУВАННЯ З ДИТИНОЮ»

О. Волосовець — 2025-11-27

Сучасна медична освіта дедалі більше орієнтується не лише на засвоєння фундаментальних знань із клінічних та біомедичних наук, а й на розвиток так званих «soft skills», серед яких провідне місце займають комунікативні компетентності. У педіатрії ефективна комунікація має особливе значення, адже вона охоплює не лише дитину, але й її батьків чи опікунів. Курс «Основи спілкування з дитиною» було впроваджено в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця з метою формування цих компетентностей на ранньому етапі підготовки майбутніх лікарів.

Мета дослідження. Оцінити ефективність курсу «Основи спілкування з дитиною» у формуванні комунікативних навичок у студентів першого курсу Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 153 студенти першого курсу Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Оцінювання рівня засвоєння знань здійснювалося за шкалою ECTS. Використовувалися такі методи: поточний і підсумковий контроль знань, виконання практичних завдань та рольових ігор, а також анкетування студентів щодо задоволеності курсом і методикою викладання. Дослідження не мало грантової підтримки та виконувалося у межах науково-дослідної роботи кафедри педіатрії № 2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Код державної реєстрації 0120U100804.

Результати. Результати показали достатній рівень засвоєння теоретичного матеріалу, розвиток практичних умінь у сфері активного слухання, емпатії та встановлення ефективного контакту з дітьми. Студенти продемонстрували позитивну динаміку під час роботи зі змодельованими клінічними ситуаціями. Розподіл результатів за шкалою ECTS свідчить про переважання високих оцінок. Понад 94% респондентів відзначили високий рівень задоволеності курсом, а більше ніж 88% – суттєве покращення комунікативних навичок. Найбільший інтерес (93%) викликала практична складова – спілкування з дітьми та аналіз клінічних випадків. Основними труднощами виявилися відсутність попереднього досвіду спілкування з дітьми (56,2%), зокрема найбільші виклики виникали у взаємодії з дітьми до 3 років (35,9%) та підлітками 14–18 років (23,5%).

Висновки. Курс «Основи спілкування з дитиною» продемонстрував ефективність у покращенні як теоретичних знань, так і практичних комунікативних умінь студентів-медиків першого курсу. Інтерактивні методи навчання такі, як рольові ігри, симуляції, групові дискусії високо оцінені студентами та суттєво сприяли зростанню їхньої впевненості у педіатричній комунікації. Отримані результати підтверджують актуальність інтеграції цієї дисципліни у навчальні плани та підкреслюють необхідність приділення більшої уваги стратегіям спілкування з дітьми молодшого віку та підлітками.

ЕФЕКТИВНІСТЬ НАВЧАННЯ ПІДЛІТКІВ ІЗ ПЕРВИННОЮ АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ З УРАХУВАННЯМ МОДИФІКОВАНИХ ЧИННИКІВ ТА ПРИХИЛЬНОСТІ ДО ЇХ ПОДОЛАННЯ

Т. Сорокман — 2025-11-27

Початок навчання у закладах вищої освіти викликає психоемоційне перенапруження підлітків, що може бути чинником підвищення артеріального тиску. Оскільки початкова стадія хвороби в переважній більшості перебігає безсимптомно, підлітки не звертаються за медичною допомогою.

Мета: дослідити рівень поінформованості підлітків із первинною артеріальною гіпертензією щодо чинників розвитку патології та оцінити прихильності до подолання. Методи дослідження. Дизайн дослідження включав проспективне дослідження впродовж 12 місяців з елементами простої рандомізації. У дослідження були залучені 187 студентів різних спеціальностей першого курсу Буковинського державного медичного університету. Середній вік залучених в дослідження здобувачів освіти становив 16,2±1,1 роки. Скринінгове обстеження включало вимірювання частоти серцевих скорочень, артеріального тиску та анкетування (визначення ймовірних факторів ризику артеріальної гіпертензії). Сформовано дві групи підлітків: група I – особи з показниками АТ >120/80 мм.рт.ст. (50 осіб, 24 хлопці та 26 дівчат) та група II – особи з нормальними показниками АТ (137 осіб, 64 хлопці та 73 дівчини). Підлітки були залучені до навчання за відповідною програмою щодо ймовірних ризиків розвитку артеріальної гіпертензії та їм були надані рекомендації щодо модифікації способу життя.
Результати. Серед 50 26,7%) осіб, які мали відмінні від норми показників артеріального тиску та були віднесені до групи первинної артеріальної гіпертензії за результатами добового моніторування, у 34 (18,2%) осіб (16 хлопців та 18 дівчат), добовий час гіпертензії, який перевищував 95-перцентиль відповідно до статі та зросту, становив вище 25% від добового часу. Це дозволило встановити у них лабільну артеріальну гіпертензію. У 16 (8,5%) підлітків (7 хлопців та 9 дівчат) встановлено стабільну артеріальну гіпертензію, оскільки підвищення АТ більше 95- перцентилі відзначено впродовж 50-80% добового часу. За результатами опитування встановлено, що тільки третина підлітків (35,8%) поінформовані щодо ймовірних факторів розвитку артеріальної гіпертензії. Із 187 підлітків, які були залучені в дослідження, відвідувати навчальні заняття погодилися 69 (36,8%). Результати повторного контролю артеріального тиску у групі пілітків, які проходили навчання та виконали повністю рекомендації щодо модифікації способу життя, показали достатню ефективність навчальної програми.
Висновки. 1. Частота артеріальної гіпертензії у підлітків становить 26,7% (18,2% - лабільна артеріальна гіпертензія та 8,5% - стабільна артеріальна гіпертензія). 2. Визначено низьку поінформованість підлітків щодо чинників ризику розвитку артеріальної гіпертензії. 3. Ефективність навчальної програми для підлітків достатня, а прихильність щодо подолання модифікованих чинників ризику низька.

НАСЛІДКИ ГІПОКСИЧНО-ІШЕМІЧНОЇ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ, ЯКИМ ПРОВОДИЛАСЯ ЛІКУВАЛЬНА ГІПОТЕРМІЯ В ПІСЛЯАСФІКТИЧНОМУ ПЕРІОДІ

Т. Мавропуло — 2025-11-27

Гіпоксично-ішемічна енцефалопатія середнього та тяжкого ступеня, незалежно від проведення лікувальної гіпотермії, становить значний ризик затримки неврологічного розвитку у дітей раннього віку. Для немовлят, які підлягали проведенню лікувальної гіпотермії, критично важливим є досконалий довготривалий нагляд. Раннє виявлення затримки розвитку у дітей є важливим для своєчасного втручання. Формальні оцінки розвитку, такі як шкала Бейлі для дітей раннього віку, вважаються золотим стандартом, але такі оцінки є трудомісткими, дорогими та вимагають фізичної присутності дитини та опікунів. Альтернативою є використання скринінгових тестів, щоб визначити, хто потребуватиме подальшого обстеження. Опитувальник віку та стадій розвитку (ASQ-3) - є поширеним інструментом оцінки розвитку з високою специфічністю та позитивною прогностичною цінністю при виявленні затримки. Infant and Toddler Quality of Life Questionnaire (ITQOL-97) - багатовимірний опитувальник якості життя для дітей раннього віку (від 2 місяців до 5 років), який пройшов валідацію та використовується у педіатричних дослідженнях, він оцінює не тільки фізичні симптоми, але й поведінкові, емоційні аспекти та вплив на батьків.

Метою дослідження була оцінка нейророзвитку (за допомогою скринінгових шкал) дітей другого року життя без несприятливих наслідків гіпоксично-ішемічної енцефалопатії, яким проводилася системна неапаратна лікувальна гіпотермія у післяасфіктичному періоді.

Матеріали та методи дослідження. У дослідження були включені 18 дітей після лікувальної гіпотермії. Контрольну групу становили 22 дитини відповідного віку, які не мали ознак асфіксії при народженні. Оцінювання за шкалою ASQ-3 проводилося за допомогою анкет, класифікуючи розвиток як нормальний (біла зона) або затримку (сіра/чорна зона) за п'ятьма доменами (комунікація, велика моторика, дрібна моторика, вирішення проблем та особистісно-соціальний) на основі оцінки батьків. Якість життя дітей раннього віку оцінювали за допомогою опитувальника ITQOL-97 (Infant and Toddler Quality of Life Questionnaire, 1997), адаптованого для використання в популяції дітей віком від 2 місяців до 5 років. Опитувальник заповнювався батьками/офіційними опікунами у присутності дослідника. Дані аналізували за кожним доменом окремо (середнє значення доменів).

Дослідження проводилося в рамках НДР кафедри педіатрії 3 та неонатології «Підходи до діагностики та лікування хвороб дитячого віку з позиції безпеки пацієнта», № держреєстрації - 0121U114304. Дослідження схвалене комісією з етики Дніпровського державного медичного університету.

Результати та обговорення.

Достовірні відмінності між основною та контрольною групою щодо результатів використання опитувальника ASQ-3 не визначались (підрахунок критерія Фішера, р>0,05), хоча слід зазначити тенденцію до збільшення частоти затримки сфер дрібної моторики, вирішення проблем (адаптивність) та особистісно-соціального розвитку у дітей після лікувальної гіпотермії. Серед дітей, яким проводилась лікувальна гіпотермія, 38,9 % мали відхилення від нормальних показників білої зони, а 5,6 % демонстрували затримку розвитку у сфері дрібної моторики та особистісно-соціального розвитку («чорна зона»).

Достовірні відмінності (р<0,05) між основною та контрольною групою за шкалою ITQOL-97 визначались в наступних сферах: фізичні здібності та рухова активність, ріст і розвиток, загальна поведінка, вплив захворювання на емоційний стан та часові ресурси батьків.

Опитувальник ITQOL-97 фіксує суб’єктивне батьківське сприйняття здоров’я та вплив хвороби на сім’ю, а отже може бути більш чутливим до прихованих або функціональних проблем (втомлюваність при іграх, харчові труднощі, зміни поведінки), які не завжди призводять до зниження бальних показників у структурованих моторно-когнітивних тестах.

Висновки. Наші результати підтверджують існуючу концепцію: хоча системна неапаратна терапевтична гіпотермія зменшує частоту тяжких неврологічних наслідків у ранньому віці, у частини дітей зберігаються функціональні труднощі, які ймовірно краще виявляються за допомогою комплексного підходу — поєднання скринінгових тестів і оцінки якості життя. Приблизно у третини новонароджених (38,9 %) спостерігалися затримки розвитку, що підкреслює необхідність структурованого спостереження та заходів реабілітації.

ПРОФІЛІ СТАТЕВИХ ГОРМОНІВ У ДІТЕЙ ПРЕПУБЕРТАТНОГО ТА ПУБЕРТАТНОГО ВІКУ ПРИ ІНФЕКЦІЇ SARS-COV-2 ТА МУЛЬТИСИСТЕМНОМУ ЗАПАЛЬНОМУ СИНДРОМІ

К. Козак — 2025-11-27

Статеві гормони не лише впливають на тяжкість перебігу інфекції SARS-CoV-2, але й самі можуть бути мішенню для вірусного ураження. Водночас у дитячій популяції їх визначення не входило до протоколів менеджменту COVID-19, що зумовило недостатню вивченість змін гормонального профілю при SARS-CoV-2 та мультисистемному запальному синдромі у дітей (MIS-C).

Мета дослідження: вивчити особливості рівнів лютеїнізуючого гормону (ЛГ), фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), тестостерону та естрадіолу у дітей препубертатного та пубертатного віку, інфікованих вірусом SARS-CoV-2.

Матеріали і методи дослідження. Обстежено 123 дитини із COVID-19, 32 пацієнти із MIS-C та 25 здорових дітей, не інфікованих вірусом SARS-CoV-2, віком 1−17 років. Рівні гормонів визначали за допомогою тест-систем AccuBind ELISA Kit (Monobind Inc., Lake Forest, CA 92630, USA). Дослідження схвалено комісією з біоетики Тернопільського національного медичного університету ім. І. Я. Горбачевсього Міністерства охорони здоров’я України (Протокол № 71 від 25 жовтня 2022 року). Статистичний аналіз проведено з використанням програм IBM SPSS Statistics 21.0 та GraphPad Prism 8.4.3.

Науково-дослідна робота «Оптимізація діагностики клініко-патогенетичних характеристик коронавірусної інфекції COVID-19 у дітей з коморбідною патологією та особливості лікування», УДК: 616.98:578.834.1-06-071-08-053.2б № держ. реєстрації 0123U100064, терміни виконання – 2023−2025 роки.

Результати дослідження. У хлопчиків із COVID-19 відзначено достовірне зниження рівнів ЛГ та тестостерону у пубертатному віці, а також тестостерону у препубертатному періоді порівняно зі здоровими однолітками. Для MIS-C у хлопчиків характерне зниження рівнів ЛГ, ФСГ і тестостерону як у препубертатному, так і пубертатному віці. Попри статистично значуще зниження рівня тестостерону відносно контролю його показники залишалися у межах референтних норм. У дівчаток із COVID-19 спостерігалося зниження ФСГ у препубертатному віці та ЛГ і ФСГ у пубертатному періоді, тоді як при MIS-C відзначено прогресивне зниження концентрацій гонадотропінів. Порівняльний аналіз відносно референтних значень продемонстрував достовірно вищу частоту зниженого рівня ФСГ при COVID-19 (13,43%) і MIS-C (25,00%), а також підвищеного рівня ФСГ при MIS-C (18,75%) порівняно з контролем у препубертатному віці (р<0,05). Третина підлітків з MIS-C (31,25%) характеризувалася зниженим рівнем ФСГ, що не було властивим для контрольної групи (р<0,05)

Висновки. Перебіг COVID-19 та MIS-C у дітей асоціюється із дисфункцією гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної осі, що варто враховувати при клінічному спостереженні та подальшому менеджменті пацієнтів після перенесених форм захворювання.

ЗМІНИ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ У ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ З ГОСТРОЮ ПНЕВМОНІЄЮ

Ю. Нечитайло — 2025-11-27

Гострі запальні захворювання дихальних шляхів залишаються основною причиною захворюваності, госпіталізації та смертності дітей у всьому світі. Серед них є значущою гостра позалікарняна пневмонія (ГПП), на яку припадає приблизно 16 % світових смертей серед дітей віком до п’яти років. Педіатричні прояви пневмонії помітно відрізняються від тих, що спостерігаються у дорослих, однак наявність серцево-судинних супутніх захворювань може ускладнити клінічний перебіг у всіх вікових групах. Достовірно встановлено, що респіраторна патологія викликає серцево-судинні зміни, які пов’язані зі значно підвищеним ризиком несприятливих наслідків.

Мета дослідження. Оцінити зміни артеріального тиску у дітей з гострою позалікарняною пневмонією під час гострої фази та раннього одужання.

Матеріали та методи. У дослідження було включено 30 дітей віком 8-12 років (середній вік 11,0±0,2 року) з діагнозом ГПП. Групу порівняння склали 30 здорових дітей однакового віку та статі. У групі хворих вимірювання АТ проводили двічі: у день госпіталізації та на ранньому етапі відновлення. Також оцінювали частоту серцевих скорочень і насичення крові киснем. Дослідження проводилося з урахуванням принципів Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації «Етичні принципи медичних досліджень за участю людини в якості об’єкта дослідження». У всіх осіб включених в дослідження було отримано інформовану згоду на участь (батьків дітей або їх опікунів), яка акцентувала увагу на відсутності інвазійних утручань. Протокол дослідження обговорено та затверджено на засіданні комісії з біоетики Буковинського державного медичного університету, рішенням якої воно було схвалено. Аналіз описової статистики проводили за допомогою програми Statistica (v.6, Statsoft). Кількісні дані подано як середнє значення та стандартна похибка середнього (М ± SE); при порівнянні використовували двосторонні p-значення, і p<0,05 вважалося статистично значущим. Для оцінки та пояснення даних використовувалася програма штучного інтелекту «Copilot» (Microsoft). Робота виконана в рамках планової науково-дослідної роботи кафедри педіатрії, неонатології та перинатальної медицини Буковинського державного медичного університету: «Хронобіологічні й адаптаційні аспекти та особливості вегетативної регуляції при патологічних станах у дітей різних вікових груп» (№ державної реєстрації 0122U002245, термін виконання 2022-2026 рр.).

Результати дослідження. Відповідно до загального стану всі випадки пневмонії були класифіковані як легкі або середньої тяжкості; тяжких або ускладнених форм не виявлено. У гострій фазі спостерігалися ознаки системної запальної відповіді, зокрема підвищення температури тіла, тахікардія та тахіпное, а також прояви легкої гіпоксемії, які зберігалися і в ранній період одужання. Показники АТ (систолічного, діастолічного та пульсового) в обидва періоди були нижчими, ніж у здорових дітей, що, ймовірно, пов’язано з вазодилатацією та змінами вегетативної регуляції на тлі запалення. На початку захворювання відмічалося зниження ударного об’єму та серцевого викиду, яке згодом змінювалося зростанням цих показників у процесі лікування разом із поступовим зниженням частоти серцевих скорочень. Отримані результати узгоджуються з даними попередніх досліджень і свідчать про функціональний та зворотний характер гемодинамічних і оксигенаційних змін у дітей із гострою пневмонією.

Висновки. У випадках ГПП зростає фізіологічне навантаження як на серцево-судинну, так і на дихальну системи. Відновлення призводить до часткової нормалізації, але для деяких параметрів, таких як SаO₂ і серцевий викид, може знадобитися більше часу, щоб повністю повернутися до вихідного рівня. ГПП як системне захворювання вражає декілька систем органів, і одужання є поступовим, а не миттєвим. При лікуванні дітей з ГПП слід уникати агресивного навантаження рідиною у осіб з ознаками порушення серцевої діяльності.

ВПЛИВ ПАНДЕМІЇ ІНФЕКЦІЇ SARS-COV-2 (COVID-19) НА СТРУКТУРУ (НОЗОМОРФОЗ) НЕВРОПАТОЛОГІЇ У ДІТЕЙ

Л. Вакуленко — 2025-11-27

Пандемія інфекції SARS-CoV-2 (COVID-19) залишається глобальною проблемою, яка впливає на економічні, демографічні, культурологічні, наукові та медичні аспекти сучасного життя. Аналіз актуальної медичної літератури, що присвячена питанням інфекції SARS-CoV-2, баз Web of Science, PubMed доводить, що сучасні наукові дослідження повинні бути спрямовані на визначення тягаря цієї пандемії. Вивчення наслідків пандемії інфекції COVID-19 у дітей повинне продовжуватись для вдосконалення профілактичних стратегій, визначення груп високого ризику та забезпечення оптимального лікування. Характеристика нозоморфозу в невропатології є необхідною для того, щоб системи охорони здоров'я та медицини могли ефективно реагувати на виклики, пов'язані з пандемією COVID-19. Визначення нозоморфозу нейропатології має важливе значення в реагуванні системи громадського здоров’я і медицини на виклики, що поставила пандемія COVID-19 і повинне включати зміни на інституціональному (адаптація структур закладів охорони здоров’я, спрямування інвестицій, втілення інновацій, зміни в освітньо-професійних програмах навчальних медичних закладах тощо) та персональному (підвищення професійної кваліфікації, просвітницька діяльність, адвокація вакцинації тощо) рівнях.

Мета: Визначити вплив пандемії інфекції SARS-CoV-2 (COVID-19) на структуру (нозоморфоз) нейропатології у дітей, шляхом аналізу госпітальної захворюваності дітей з гострими ураженнями нервової системи у «допандемійний час» та на сучасному етапі.

Матеріали і методи дослідження. Дослідження проведено методом ретроспективного аналізу історій хвороб дітей, яких було госпіталізовано з гострими ураженнями центральної та периферійної нервової систем за період з 01.01.2017 по 01.01.2024 роки в Комунальному некомерційному товаристві "Регіональний медичний центр родинного здоров'я" Дніпропетровської обласної Ради" м. Дніпро. Всього для вивчення було відібрано 32 дітей, що підпадали під вище вказані критерії включення, з яких в І-у групу, «допандемійну», потрапило 17 випадків, а у ІІ-у групу, «пандемійну» - 15 випадків. Проводився статистичний аналіз вікових, гендерних співвідношень, тривалості перебування в стаціонарі та структури невропатології у дітей у «допандемійний час» та на сучасному етапі. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначених установ. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. На проведення дослідження отримано інформовану згоду. Для статистичного аналізу результатів застосовувалися методи описової та аналітичної статистики. Нормальність розподілу перевіряли за критеріям Шапіро-Уілка. При нормальному розподілі дані подано як М та 95% довірчий інтервал (95% ДІ), при відмінному від нормального – як Me (25%–75%). Для порівняння двох незалежних вибірок використовувався t-тест (Ст’юдента) або U-тест Манна-Уїтні залежно від типу розподілу. Порівняння відносних величин здійснювали за допомогою χ²-тесту (Пірсона) з поправкою Йейтса. Статистична обробка проводилася за допомогою Microsoft Excel Microsoft Excel та програмного забезпечення trial software TIBCO Statistica™ 14.0.0. Статистично значущими вважали відмінності при p<0,05, а тенденції фіксувалися при 0,05≤p<0,5. Робота виконана в рамках НДР «Визначення епігенетичних факторів, що впливають на формування набутого імунітету при гострих та хронічних інфекційних захворюваннях у дітей та дорослих», Шифр НДР: ІН.01.22, № держ. реєстрації 0122U001998 Термін виконання: 2022-2026 рр.

Результати досліджень. В проведеному дослідженні у допандемічний період домінували бактеріальні менінгіти (41,2%) і це зумовлювало переважання бактеріальної етіології нейроінфекцій (52,9%). Серед збудників вірусного енцефаліту в даній групі переважали герпетичні енцефаліти (В00.4), які реєструвались у 17,6%. У постковідний період, згідно наших досліджень, простежується зсув структури уражень у бік вірусних (40,0%) та неуточнених (46,7%) форм при суттєвому зниженні частки бактеріальних (13,3%). Переважну кількість дітей в обох групах складали діти віком до двох років (59% та 40% в І та ІІ групах відповідно).

Висновки. При клінічному порівнянні особливостей перебігу нейроінфекцій у пацієнтів в доковідний та постковідний час виявлено, що в структурі захворюваності на нейроінфекції у дітей в постковідний період стали переважати поствірусні енцефаліти, а кількість бактеріальних менінгоенцефалітів значно знизилась у порівнянні з доковідним періодом. За етіологічною структурою відмічається статистична відмінність між групами на рівні тенденції, що свідчить про можливу постковідну трансформацію етіології нейроінфекцій у дітей, та потребує подальших досліджень. Потребує також подальшого вивчення вплив пандемії SARS-CoV-2 на дітей, особливо грудного та переддошкільного віку, які перенесли захворювання з важким перебігом та з ускладненнями з боку нервової системи й можливим подальшим розвитком постковідного синдрому.

КЛІНІКО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТУПОЇ АБДОМІНАЛЬНОЇ ТРАВМИ У ДІТЕЙ: РОЗРОБКА КРИТЕРІЇВ ПРОФІЛАКТИКИ ДИТЯЧОГО ТРАВМАТИЗМУ

Е. Кіндратів — 2025-11-27

Тупа абдомінальна травма залишається однією з провідних причин захворюваності та смертності серед дитячого населення, характеризуючись високим ризиком ускладнень та потребуючи розробки ефективних заходів профілактики. Травматизм є провідною причиною смертності дітей у всьому світі, а абдомінальна травма становить 8-15% від усіх травматичних пошкоджень у дітей. Особливості анатомо-фізіологічної будови дитячого організму роблять дітей особливо вразливими до абдомінальних травм.

Мета дослідження. Визначити клініко-епідеміологічні особливості тупої абдомінальної травми в дітей різних вікових груп, встановити основні фактори ризику та розробити критерії профілактики дитячого травматизму на основі аналізу механізмів травмування.

Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 186 випадків тупої абдомінальної травми в дітей віком від 1 місяця до 18 років за період 2018-2023 рр. на базі КНП "Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня ІФ ОР". Діти були розподілені на 5 вікових груп: 1 міс-1 рік (n=12), 1-3 роки (n=26), 4-6 років (n=35), 7-11 років (n=79), 12-18 років (n=34). Застосовано клініко-статистичний, морфологічний методи та методи променевої діагностики. Дослідження проводилося у повній відповідності з принципами Гельсінської декларації. Протокол дослідження був схвалений комісією з біоетики Івано-Франківського національного медичного університету (протокол №7 від 15.03.2024). Статистичний аналіз проводився з використанням SPSS 28.0 та R version 4.3.0.

Результати дослідження. Встановлено, що тупа абдомінальна травма найчастіше зустрічається в дітей молодшого шкільного віку (7-11 років) - 42,5% випадків. Серед постраждалих переважали хлопчики (64,0%). Основними механізмами травмування були дорожньо-транспортні пригоди (38,2%), падіння з висоти (24,7%) та побутова травма (21,5%). У дітей першого року життя переважала побутова травма (58,3%), з віком збільшувалася частка ДТП та спортивних травм. Найчастіше уражувалися селезінка (34,4%) та печінка (28,0%). Консервативне лікування застосовувалося в 78,5% випадків. Летальність становила 3,2%.

Висновки. Розроблені критерії профілактики дитячого травматизму включають посилення заходів безпеки в транспорті з обов'язковим використанням дитячих автокрісел, облаштування безпечних ігрових зон та спортивних майданчиків, підвищення обізнаності батьків щодо факторів ризику абдомінальної травми, розробку освітніх програм з безпеки життєдіяльності для різних вікових груп та удосконалення системи медичної допомоги при травмах.

ПАТОГЕНЕЗ ТУНЕЛЬНИХ НЕВРОПАТІЙ У ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА ДЦП, З ДЕФОРМАЦІЯМИ СТОПИ ТА КОНТРАКТУРАМИ СУГЛОБІВ

О. Шульга — 2025-11-27

Тунельна невропатія є одним із ускладнень клінічного перебігу в дітей з дитячим церебральним параличем (ДЦП). За даними різних джерел, на долю невропатій нижніх кінцівок припадає від 65% до 80%, а верхніх кінцівок – від 12% до 20%. Але етіопатогенез компресійно-ішемічних невропатій є недостатньо вивчений. Порушення м’язового тонусу в дітей із ДЦП часто поєднується з психічними та мовними розладами, що ускладнює діагностику невропатій і потребує розробки нових алгоритмів обстеження.

Мета: визначити діагностичні критерії та патогенез виникнення тунельних невропатій у дітей, хворих на дитячий церебральний параліч.

Матеріали і методи дослідження. Проаналізовані матеріали, отримані при дослідженні 40 пацієнтів, хворих на ДЦП, із спастичною диплегією та тетрапарезом. У залежності від порушення м’язового тонусу, пацієнти були розділені на 3 групи. Для діагностики застосовували клінічні та інструментальні методи обстеження.

Дослідження проводилося відповідно до принципів Гельсінської декларації. Дане дослідження схвалене комісією з питань етики НМАПО імені П.Л. Шупика (протокол №9 від 06.11. 2017). На проведення досліджень була отримана інформована згода пацієнтів.

Результати. За результатами дослідження встановлена залежність виникнення тунельних невропатій від деформацій верхніх та нижніх кінцівок у дітей з порушеннями м’язового тонусу. Відзначали обернену кореляцію між стадією тунельної невропатії та швидкістю розповсюдження збудження, а також, прямий кореляційний зв’язок між больовим синдромом і субфасціальним тиском, що створює пріоритетність інструментальних методів обстеження.

Висновки.

Виникнення спастично-ішемічних невропатій у дітей, хворих на ДЦП, тісно пов’язане з деформаціями стопи і контрактурами суглобів
Оцінка показників субфасціального тиску в поєднанні з результатами електронейроміографії дає можливість визначити ступінь важкості патологічного процесу та визначити оптимальний метод лікування.

ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ - СУЧАСНИЙ ІНСТРУМЕНТ ДІАГНОСТИКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО БОЛЮ

Я. Семкович — 2025-11-27

Достатньої кількості інформації щодо діагностики та лікування болю у дітей є вкрай мало. Саме тому гострий та хронічний біль у дітей є актуальною проблемою медичної та соціальної сфери. Хронічний біль, який визначається як біль, що триває або рецидивує довше трьох місяців, може бути первинним (незалежно від будь-якого виявленого біологічного чи психологічного фактору, що сприяє) або вторинним по відношенню до чіткої, основної етіології. Ефективне післяопераційне знеболення має вирішальне значення для одужання дітей та вимагає точної оцінки болю. Хоча цифрові технології, у тому числі штучний інтелект (ШІ), все частіше застосовується для оцінки болю (аналіз міміки, рухів тіла та вокалізацій), існує помітна нестача даних щодо їх ролі в менеджменті післяопераційного болю у дітей.

Мета. Запропонувати сучасний цифровий інструмент прогнозування хронічного післяопераційного болю у дітей.

Матеріали та методи дослідження. Обстежено та проліковано 205 дітей, оперованих з приводу апендициту, гриж, варікоцеле, гідроцеле з гострим та хронічним болем, які були поділені на 2 групи. До 1 групи ввійшло 114 дітей, які були оперовані з приводу апендициту (1А підгрупа - 83 дитини з гострим післяопераційном болем; 1Б підгрупа – 31 дитина з гострим післяопераційном болем у яких через три та 6 місяців діагностовано ознаки хронічного болю. До другої групи ввійшли 91 дитина, які були оперовані з приводу гриж черевної стінки, крипторхізму, варикоцеле та гідроцеле (2А підгрупа - 61 дитину з гострим післяопераційном болем; 2Б підгрупи – 30 дітей з гострим післяопераційном болем у яких через три та 6 місяців діагностовано ознаки хронічного болю. Оцінка якості знеболення та наявності гострого болю проводилась за допомогою візуально-аналогової шкали (ВАШ), шкали FLACC (обличчя, позиція ніг в ліжку, активність, плач, емоційний стан). Визначення показників ВАШ, FLACC проводилось з першої до шостої доби у всіх дітей. Симптоми хронічного болю проводили за допомогою опитувальників DN4 та LАNSS через три та шість місяців після оперативного втручання. Усі клінічні та лабораторні дослідження проводилися відповідно до Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації «Етичні принципи медичних досліджень за участю людини як об’єкт дослідження». Робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри дитячих хвороб післядипломної освіти Івано-франківського національного медичного університету на тему: «Стан здоров’я та особливості адаптації дітей Прикарпаття із соматичними захворюваннями, їх профілактика» (номер державної реєстрації 0121U111129, терміни виконання 2021-2026 рр.).

Результати дослідження та їх обговорення. Під час дослідження підтверджено необхідність верифікації та моніторингу гострого болю (шкали болю ВАШ, FLACC) для можливості прогнозування хронічного післяопераційного болю (шкали болю DN4, LANSS) у дітей після оперативного втручання на нижньому відділі черевної порожнини. Було встановлено дискримінуючу здатність даних шкал болю на 1, 3, 6 доби після оперативного втручання. Складено алгоритм прогнозування хронічного болю. За допомогою штучного інтелекту розроблено HTML додаток для пацієнтів, що дозволяє в післяопераційному періоді запідозрити ймовірність виникнення хронічного больового синдрому.

Висновок. Швидкий розвиток цифрових технологій, у тому числі штучного інтелекту, дозволяє об’єктивізувати оцінку гострого післяопераційного болю та надає можливість прогнозування хронічного післяопераційного болю. Це дозволяє лікарям спостерігати за цими пацієнтами та здійснювати менеджмент болю на ранніх етапах формування хронічного больового синдрому.

МІНІМАЛЬНО ІНВАЗИВНА КОНТРАКТОРКОТОТОМІЯ ДИСТАЛЬНОГО ВІДДІЛУ БЕДРЕННОЇ КІСТКИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ВРОДЖЕНИМИ ПОРУШЕННЯМИ ФУНКЦІЙ НИЖНІХ КІНОГ (ЗІ ЗБЕРЕЖЕННЯМ СТРУКТУР МЕДУЛЛЯРНОГО КАНАЛУ)

Х. Мірзамуродов — 2025-11-27

Зростаючий попит на ортопедичну корекцію вимагає вдосконалення хірургічних технік, що максимізують регенерацію кісток і мінімізують ятрогенну травму медулярного каналу.

Мета дослідження: оцінити результати нової подвійної кортикотомії стегнової кістки у пацієнтів з гіпохондроплазією та ахондроплазією.

Матеріали та методи. У проспективному динамічному активному дослідженні взяли участь 40 пацієнтів. Когорту було розділено на групу порівняння (група 1, n = 20) та дослідну групу (група 2, n = 20), до складу яких входили пацієнти дитячого віку від 7 до 18 років з полісегментарними деформаціями та укороченням нижніх кінцівок генетичної етіології. Група 1 пройшла традиційну кортикотомію з одним підходом, а група 2 – кортикотомію стегнової кістки з двома послідовними підходами – мінімально інвазивну контркортикотомію через передньомедіальний, а потім передньолатеральний доступ – іе з обов'язковою кінцевою стабілізацією за допомогою системи зовнішньої фіксації з натяжними стрижнями або шарнірними вузлами. Результати лікування оцінювали за чотирма параметрами: досягнуте подовження сегмента, відсутність залишкової деформації, збереження функції кінцівки та суглоба, а також показники задоволеності пацієнтів. Протокол дослідження отримав етичне схвалення від Етичної комісії Республіканського спеціалізованого науково-практичного медичного центру травматології та ортопедії (схвалення № 8-2023 від 15 серпня 2023 року). Всі процедури проводилися відповідно до Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (поправки 2000 року). Статистичний аналіз проводився за допомогою Microsoft Excel 2013. З огляду на розміри вибірки в групах, було застосовано непараметричну статистику з рівнем значущості, встановленим на рівні p ≤ 0,05. Кількісні характеристики вибірки представлені в таблиці у вигляді медіани (25-75-й процентиль) та кількості спостережень (n), що відповідає кількості крокових циклів. Статистична значущість відмінностей була визначена за допомогою непарного тесту Вілкоксона.

Фінансування. Дане дослідження виконано в рамках плану науково-дослідних робіт Бухарського державного медичного інституту (05.2022 DSc.135) «Розробка нових підходів до ранньої діагностики, лікування та профілактики патологічних станів організму, що впливають на здоров’я населення Бухарського регіону після COVID-19 (2022–2026)».

Результати дослідження. У групі 1 (n=20), де класичну кортикотомію в дистальній третині стегнової кістки проводили через передньолатеральний доступ, результати були відмінними у 85% пацієнтів, добрими у 5% і задовільними у 10%. У групі 2 (n=20), де застосовувалася подвійна контра-кортикотомія із збереженням медулярного каналу, результати були відмінними у 90%, добрими у 5% і задовільними у 5%.

Висновок. Обидві техніки забезпечили ретельне збереження структур медулярного каналу і дали високий відсоток задовільних результатів. Нова двостороння кортикотомія стегнової кістки виявилася життєздатною і ефективною альтернативою класичній техніці для пацієнтів з гіпохондроплазією та ахондроплазією.

КЛІНІКО-ІМУНОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТАКТИКИ ЛІКУВАННЯ ГОСТРОЇ СПАЙКОВОЇ ТОНКОКИШЕЧНОЇ НEПPOХІДНОСТІ: ПРОГНОСТИЧНА ШКАЛА ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ІМУНОКОРЕКЦІЇ

Б. Хамдамов — 2025-11-27

Гостра спайкова непрохідність тонкої кишки (ГСНТК) є однією з найчастіших причин екстрених операцій на органах черевної порожнини. Однак стандартні підходи до оцінки тяжкості та вибору тактики лікування не враховують вираженість імунологічних порушень, що супроводжують цей стан.

Мета дослідження. Підвищити ефективність діагностики та лікування ОСНТК шляхом впровадження клініко-імунологічної шкали стратифікації ризику та оцінки впливу імунотерапії на клінічні та імунні результати захворювання.

Матеріали та методи. Всього було зареєстровано 115 пацієнтів з AASBO, які були розподілені на контрольну групу (n=56; стандартне лікування) та дослідну групу (n=59; стандартне лікування плюс імунотерапія). Було проаналізовано комплексні клінічні, лабораторні, радіологічні та імунологічні параметри. Була розроблена прогностична шкала, що включала 25 змінних. Всі процедури проводилися відповідно до Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (поправки 2000 року). Було ретельно оцінено динаміку імунної відповіді та частоту ускладнень. Статистичний аналіз було проведено за допомогою програмного забезпечення SPSS 22.0 та MedCalc. Нормальність було оцінено за допомогою тесту Шапіро-Уілка. Для порівняння між групами було використано тест Манна-Уїтні, t-тест Стьюдента, тест хі-квадрат Пірсона та кореляційний аналіз Спірмена. Прогностична ефективність оцінювалася за допомогою ROC-аналізу з розрахунком площі під кривою (AUC). Статистична значущість визначалася як p < 0,05.

Результати. Встановлено, що рівні CD4⁺ <600 кл/мкл, HLA-DR⁺ <30%, IL-6 >30 пг/мл і TNF-α >25 пг/мл достовірно асоційовані з тяжким перебігом. В основній групі летальність знижена в 3,3 рази, тривалість госпіталізації скорочена на 28,1%, частота ускладнень III-V ступеня за Clavien-Dindo - в 2,4 рази. Показана висока прогностична цінність інтегральної шкали (AUC = 0,917).

Висновок. Включення клініко-імунологічної стратифікації та імунотерапії в алгоритм ведення хворих з ОСНТК дозволяє достовірно поліпшити результати лікування, знизити частоту ускладнень і летальність.

ПРОГРЕС У ТЕХНІЦІ АЛОПЛАСТИКИ БЕЗ НАПРУЖЕННЯ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ВЕНТРАЛЬНИХ ГРИЖ У ПАЦІЄНТІВ З ОЖИРІННЯМ

І. Шоназаров — 2025-11-27

Вентральні грижі залишаються однією з найпоширеніших і соціально значущих проблем у сучасній абдомінальній хірургії. Пацієнти з ожирінням представляють особливі труднощі через специфічну патологічну анатомію, знижену регенеративну здатність тканин і підвищений ризик післяопераційних ускладнень.

Мета. Підвищити безпеку та ефективність лікування вентральних гриж у пацієнтів з ожирінням шляхом оптимізації технічних аспектів відкритої безнатяжної алопластики гриж.

Матеріали та методи. У цьому проспективному дослідженні взяли участь 121 пацієнт з вентральними грижами та супутнім ожирінням, які були прооперовані у Самаркандському відділенні Республіканського центру невідкладної медичної допомоги у період з 2016 по 2025 рік. Пацієнтів розподілили на дві групи: контрольна група (54 пацієнти) перенесла герніопластику за методом Девліна з модифікацією Жебровського, а основна група (67 пацієнтів) отримала нову техніку безнапружної герніопластики з фіксацією краю дефекту грижі U-подібним швом і накладенням ендопротеза. Передопераційна підготовка включала консультації кардіолога та пульмонолога, а також тести функції легень. Передопераційна підготовка включала консультації кардіолога та пульмонолога, а також тести функції легень, включаючи тест Стенджа, життєву ємність легенів, максимальну добровільну вентиляцію та інші оцінки. Нова техніка передбачала ретельне розсічення тканин та фіксацію ендопротеза без апоневротичного натягу, щоб мінімізувати ризик пошкодження органів та ускладнень. Всі процедури проводилися відповідно до Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (поправки 2000 року).

Результати. Післяопераційні ускладнення виникли у 6 (8,9%) пацієнтів у первинній групі проти 8 (14,8%) у контрольній групі, що свідчить про статистично значуще зменшення при застосуванні нової техніки (p=0,045). Ускладнення включали проблеми, пов'язані з раною, та бронхолегеневі ускладнення, з рідкісними серцево-судинними подіями та одним випадком синдрому абдомінального компартменту в контрольній групі. Шлунково-кишкова функція була збережена у 119 (98,4%) пацієнтів. Довгострокове спостереження (1–5 років) за 98 (76,8%) пацієнтами показало відсутність рецидивів у первинній групі, на відміну від контрольної групи. Середня тривалість перебування в лікарні становила 7 днів в обох групах, при цьому в первинній групі спостерігалося зменшення болю та швидше повернення до роботи.

Висновки. Нова техніка алопластики грижі без натягу, що використовує U-подібні шви та накладний ендопротез, виявилася високоефективною у пацієнтів з ожирінням, значно зменшивши післяопераційні ускладнення та усунувши довгострокові рецидиви грижі. Цей метод мінімізує хірургічну травму, прискорює одужання та покращує клінічні результати, пропонуючи перспективний підхід до лікування черевних гриж у цій групі високого ризику.

ПОІНФОРМОВАНІСТЬ ДІВЧАТ-ПІДЛІТКІВ І ЇХНІХ БАТЬКІВ ЩОДО ГІНЕКОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я: ВІКОВІ РОЗБІЖНОСТІ

О. Андрієць — 2025-11-27

Проблематика збереження гінекологічного здоров’я у дівчат підліткового віку залишається одним із важливих напрямів сучасної медичної науки.

Мета і завдання дослідження: дослідити рівень поінформованості дівчат-підлітків та їхніх батьків щодо гінекологічного здоров’я, інфекцій, що передаються статевим шляхом, та профілактики вірусу папіломи людини; оцінити роль сімейної комунікації й довіри до лікаря-гінеколога у формуванні профілактичної поведінки підлітків.

Матеріали і методи дослідження. У дослідженні використано метод анонімного анкетування. Опитано 96 дівчат віком 13–18 років та 56 матерів у Чернівецькій і Хмельницькій областях. Анкетування проводилось у паперовому та електронному форматах на базах шкіл і ліцеїв. Обом цільовим групам було запропоновано анкети, що містили 18 запитань. Із них 16 запитань були ідентичними для підлітків і їхніх матерів та стосувалися поінформованості щодо симптомів генітальних інфекцій, шляхів передачі, профілактики, вакцинації проти вірусу папіломи людини (ВПЛ), а також характеру взаємодії з лікарем-гінекологом. Два запитання в анкетах відрізнялися: у дівчат вони стосувалися наявності статевого життя та віку його початку, а у матерів – проведення профілактичних бесід із доньками та ставлення до важливості таких розмов. Схвалення Комісії з питань біомедичної етики ЗВО Буковинського державного медичного університету (Протокол № 10 від 16.06.2025 р.). Статистичний аналіз проведено з використанням програмного забезпечення Microsoft Exсel для Windows 2011 методами варіаційної статистики відповідно до сучасних методологічних підходів. Стаття є фрагментом НДР кафедри акушерства та гінекології закладу вищої освіти Буковинський державний медичний університет «Збереження та відновлення репродуктивного здоров’я жінок та дівчат при акушерській і гінекологічній патології» (№ держреєстрації 0121U110020, термін виконання 2021-2025 рр.).

Результати та їх обговорення. Профілактично відвідують гінеколога лише 22 % дівчат, 42 % не відвідують узагалі; При появі скарг 41 % дівчат звертались до лікаря, але лише 18 % матерів повідомили про такі звернення своїх дочок. Тільки 35 % дівчат зверталися при підозрі на інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), у матерів – 5 %. До профілактики більшість дівчат і батьків відносять гігієну (87 % / 65,22 %), огляди у гінеколога (77 % / 56,52 %) та використання презервативів (76 % / 78,26 %). Лише 24 % дівчат і 56,52 % батьків пов’язують ІПСШ із ризиком безпліддя Про ВПЛ як онкогенну інфекцію знають 36 % дівчат і 60,87 % батьків, вакциновані лише 10 % підлітків; понад 50 % не планують щеплення. Більшість батьків вважають просвітницькі бесіди важливими (69,57 %), але відкрито спілкуються з дочками лише 65,22 %.

Висновки: На основі проведеного дослідження встановлено, що рівень обізнаності дівчат-підлітків щодо гінекологічного здоров’я, інфекцій, що передаються статевим шляхом, та методів профілактики є недостатнім: більшість не звертаються до лікаря при появі симптомів, не проходять профілактичні огляди та не усвідомлюють потенційних ускладнень. Більшість підлітків не вакциновані проти ВПЛ, а мотивація до щеплення залишається низькою через брак інформації та страх побічних ефектів.

МЕДИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ЖІНОК ІЗ СОМАТОГЕНІЄЮ ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ ТА ПОЛОГІВ ГОМЕОКІНЕТИЧНИМ ДИХАННЯМ

В. Сокрут — 2025-11-27

Соматогенії вагітних у формі тривожно-депресивного синдрому чи паніко-фобічних реакцій до та після пологів пов’язані з вегетативним паспортом вагітної та коморбідністю (кальцій-дефіцитною або кальцій-надлишковою). Вегетативна дисфункція (ваго-інсулінова чи симпато-адреналова) формує порушення параметрів гомеокінезу, які негативно можуть впливати на процес пологів та їх емоціональне сприйняття (якість життя). Вважається, що дихальні вправи допомагають зменшити тривожність і фобії, потенційно скорочують тривалість пологів, але доказова база усунення різних форм соматогеній методами гомеокінетичного дихання недостатня та суб’єктивна.

Мета дослідження. Визначити вплив гомеокінетичного дихання на психо-вегетативний стан вагітних жінок до та після пологів, усунення материнської тривоги, депресії чи паніко-фобічних реакцій в залежності від її вегетативного паспорту.

Матеріал і методи дослідження. У дослідженні взяли участь 53 дорослих вагітних жінок із терміном гестації 38 – 42 тижні, які раніше не народжували (опитна група). Жінки були розділені на дві підгрупи згідно даним автоматизованого тестування за визначенням «вегетативного паспорту» і клінічної форми соматогенії: перша група – 39 вагітних-ваготоніки (домінування вагуса, схильних до ацетилхолінових серотонін-дефіцитних тривожно-депресивних соматогеній) та друга – 24 вагітні-симпатотоніки (домінування симпатичної системи, схильних до адренергічних серотонін-надлишкових паніко-фобічних соматогеній). Показники норми вивчалися в групі здорових студенток в аналогічній віковій категорії (n= 35). Контрольну групу склали вагітні (n=32, відповідно ваготоніки – 18 і симпатотоніки – 14), яким проводили заплановані огляди та психологічне тестування, але дихальна гімнастика не призначалася. Обидві групи раніше не мали досвіду дихальних тренувань. Гомеокінетичне дихання призначали по запропонованій авторами методиці. Оцінка вегетативного тонусу здійснювалася методом спектрального аналізу ЕКГ; тип соматогенії визначали за допомогою тестів Сокрута, індекса рівноваги біологічних амінів (ІРБА). Для вимірювання материнської тривожності під час пологів було використано 20-пунктовий опитувальник тривожності станів (0-4 балів ступеня важкості). Форму коморбідності (кальцій-дефіцитну чи кальцій-надлишкову) встановлювали за рівнем внутрішньоклітинного кальцію при спектральному дослідженні волосся жінок на атомно-абсорбційному спектрометрі. Біохімічними методами вивчали порушення параметрів гомеокінезу і розраховували індекси рівноваги окислювальних систем (ІРОС), співвідношення в крові біологічно-активних речовин (ІРБА – нормованого серотоніну та гістаміну), індекс гормональної рівноваги (ІГР – катаболічних: кортизол, естрогени, тіроксин та анаболічних гормонів: інсулін, прогестіни, пролактин); індекс кислотно-лужної рівноваги (ІКЛР). Використовували клініко-лабораторні, інструментальні, біохімічні і статистичні методи дослідження. Усі жінки надали свою інформовану згоду на участь у дослідженні. Етичний комітет лікарні схвалив дослідження. Статистична обробка отриманих результатів дослідження проведена з допомогою варіаційного, непараметричного, кореляційного, регресивного, одно- (ANOVA) і багатофакторного (ANOVA/MANOVA) дисперсійного аналізу (програми «Microsoft Excel» і «Statistica-Stat-Soft», США).

Результати та їх обговорення.

Запропонована методика гомеокінетичного дихання показала свою ефективність в корекції вегетативної дисфункції, оптимізації параметрів гомеокінезу, усуненні схильності до різних форм соматогеній у студенток з урахуванням їх вегетативного паспорту і типу коморбідності. Фізіологічний перебіг вагітності відбувається на тлі домінування парасимпатичної системи (індекс симпато-вагусної рівноваги < 1,6), вмісту стрес-лімітуючих гормонів, які відображають певну динамічну рівновагу статевих гормонів, оптимальних для розвитку дитини. Співвідношення естрогенів (E₃) / прогестинів (ПГ) зміщується в бік ПГ і дорівнює 2,5, рівень інсуліну (анаболічний гормон) збільшується в 1,5 рази, але нормований вміст катаболічних та анаболічних гормонів (ІРКАГ) при цьому зростає недостовірно, що відображає стресовий вплив вагітності на організм матері та створює оптимальні умови для перебігу вагітності. Форми соматогенії у вагітних залежали від вегетативного паспорту, коморбідності та порушених параметрів гомеокінезу. У вагітних-ваготоніків спостерігали ацетилхолінові, серотонін-дефіцитні, тривожно-депресивні стани, у вагітних-симпатотоніків домінували адренергічні серотонін-надлишкові паніко-фобічні реакції з дратівливістю, які погіршували якість життя матері і знижували її стресостійкість. Регулярне диференційне проведення дихальної гімнастики з урахуванням вегетативного паспорту сприяло оптимізації вегетативного тонусу і усуненню соматоформних порушень у вагітних дослідної групи та поліпшенню якості життя жінок за такими показниками: загальний стан здоров'я (GH) – t=2.020; p=0,046, життєва активність (VT) – t=3,427; p<0,001, емоційний стан (RE) – t=2,071; p=0,041, психічне здоров'я (MH) – t=4,056; p<0,001. У дослідній групі у вагітних-ваготоніків при використанні діафрагмального дихання і вправ з номерами 1, 3, 5, 6, 8, відзначалося зменшення кількості скарг тривожно-депресивного характеру, що пов'язано зі зниженням парасимпатичної активності. Навпаки, у вагітних-симпатотоніків ефективнішим виявилось проведення седативного гомеокінетичного грудного дихання з вправами 2, 4, 7, які зменшували кількість паніко-фобічних реакцій. У групі порівняння (контрольній) в емоційній, когнітивній, поведінковій сфері позитивних змін не відбувалося.

Висновки: Позитивний вплив гомеокінетичної дихальної гімнастики на перебіг вагітності реалізувався через оптимізацію вегетативної дисфункції жінки, індекс симпато-вагусної рівноваги та кислотно-лужний баланс крові у жінок дослідної групи нормалізувався. Доказана доцільність включення до комплексу медичної реабілітації вагітних різних методів гомеокінетичного дихання з урахуванням вегетативного паспорта, які реалізують свій вплив на баланс серотоніна / гістаміна, кислотно-лужну рівновагу в крові для усунення соматогенії та підвищення якості життя матері.

ПРОФІЛЬ VEGF І МАРКЕРІВ ОКСИДАТИВНОГО СТРЕСУ В КРОВІ ВАГІТНИХ ІЗ ХРОНІЧНИМ БАГАТОВОДДЯМ. СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПАТОГЕНЕТИЧНИХ МЕХАНІЗМІВ РОЗВИТКУ ПЕРИНАТАЛЬНИХ УСКЛАДНЕНЬ В УМОВАХ ХРОНІЧНОГО СТРЕСУ

Н. Гайструк — 2025-11-27

У роботі проведено аналіз патогенетичних механізмів розвитку дистресу плода у вагітних із хронічним багатоводдям з урахуванням сучасних наукових поглядів.

Мета роботи: оцінити інформативність рівнів фактора росту ендотелію судин (VEGF) та маркерів оксидативного стресу як потенційних діагностичних і прогностичних показників дистресу плода у вагітних із хронічним багатоводдям, а також визначити їх стратегічне значення для раннього виявлення та попередження перинатальних ускладнень в умовах довготривалої дії екзогенних і психоемоційних стресорів.

Матеріали та методи. Обстежено 30 жінок із фізіологічним перебігом вагітності та 90 вагітних з хронічним багатоводдям. У сироватці крові, отриманій після стандартного забору та центрифугування, визначали рівень VEGF методом ІФА, активність супероксиддисмутази та ксантиноксидази, а також концентрацію малонового діальдегіду та карбонільних груп протеїнів за стандартними спектрофотометричними методиками. Статистичну обробку проводили із застосуванням критеріїв Ст’юдента та Манна–Уітні, кореляційного аналізу Пірсона/Спірмана; достовірними вважали відмінності при р<0,05. Проведення досліджень передбачало збереження основних принципів біоетики. Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою стандартних методів із застосуванням пакету прикладних програм «MS Excel» та «Statistica SPSS 10.0 for Windows». Результати представляли у вигляді середньої арифметичної та середньої помилки середньої (М±m). Робота виконана відповідно до основних напрямів науково‑дослідної роботи Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова «Встановлення сучасних аспектів збереження та відновлення здоров’я жінок різних вікових груп» (No державної реєстрації: 01212U109714, терміни виконання: січень 2020 – грудень 2024 рр.).

Результати. Встановлено, що хронічне багатоводдя супроводжується достовірним зниженням рівня VEGF на 20,2% та пригніченням активності СОД на 18,4%, що відбувається на тлі гіперактивації ксантиноксидази (на 29,7%) та накопичення продуктів ліпопероксидації. Розвиток дистресу плода асоціюється з поглибленням дисбалансу: рівень VEGF знижується на 26,4% відносно норми, а концентрація МДА зростає майже в 1,5 рази.

Висновки. Молекулярною основою дистресу плода при багатоводді є поєднання ангіогенного дефіциту та неконтрольованого оксидативного стресу, що посилюється під впливом екзогенних факторів (інфекції, психоемоційний стрес).

РІВНІ СЕРЦЕВОГО ПЕПТИДУ NT- proBNP ТА ПОКАЗНИКИ ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАФІЧНОГО ТА УЛЬТРАЗВУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ СЕРЦЯ ПРИ РАННІЙ ПРЕЕКЛАМПСІЇ ВАГІТНИХ

Н. Русой — 2025-11-27

N-кінцевий промозковий натрійуретичний пептид NT-proBNP – серцевий пептид, який переважно синтезується та секретується міокардом лівого шлуночка. Він вважається одним із ключових біохімічних маркерів серцевих захворювань. Відомо, що його рівень у крові достовірно підвищується у пацієнтів із серцевою недостатністю. Втім, досі не проводилися дослідження взаємозв’язків між концентрацією NT-proBNP та показниками ЕКГ, та ультразвукового дослідження серця при патологічних станах, пов’язаних із вагітністю, зокрема при прееклампсії.

Мета дослідження. Вивчити зв’язок між концентраціями в сироватці крові серцевого пептиду NT-proBNP та показниками ЕКГ і ультразвукового дослідження серця при ранній прееклампсії вагітних.

Матеріал і методи. Загальна кількість жінок, включених до дослідження, склала 90 осіб. Всі вагітні були обстежені в терміні вагітності 32-36 тижнів. До основної групи увійшли 60 вагітних із ранньою помірною прееклампсією. Контрольну групу склали 30 жінок із фізіологічним перебігом вагітності. Рівень NT-proBNP визначали за допомогою тест-системи MAGLUMI BNP (виробник: Shēnzhèn New Industries Biomedical Engineering, Шеньчжень, Китай); забір венозної крові у вагітних проводили одноразово натще о 8:00 ранку. ЕКГ серця проводилось на апараті Heaco ECG600G, 6/12-канальний кардіограф медичний апарат ЕКГ. УЗД серця проводилось із використанням системи ультразвукового апарату GE Voluson E8 Expert 3ав. 3143/1144/0178 Bиробник: General Electric, Aвстрія. Схвалення Комісії з питань біоетики Буковинського державного медичного університету (Протокол № 2 від 09.02.2015 р.). Статистична обробка результатів здійснювалася на персональному комп’ютері із використанням пакету програмного забезпечення «Statistica» (StatSoft Inc., Version 13, США), Microsoft Excel (2010), Microsoft Office (2010) та MedCalc Software (Version 16.1). Порівняння кількісних показників здійснювалося із використанням t-критерію Стьюдента для незалежних вибірок. Дослідження проводили у межах комплексної науково-дослідної роботи кафедри акушерства і гінекології БДМУ на тему: «Збереження та відновлення репродуктивного здоров'я жінок та дівчат при акушерській і гінекологічній патології»; державний реєстраційний номер: 0121U110020; термін виконання 01.2021-12.2025 рр.

Результати. У вагітних із ранньою ПЕ діагностовано вірогідно вищий середній рівень NT-proBNP, порівняно з контролем (79,5±37,4 пг/мл і 32,0±12,0 пг/мл, p<0,001). У пацієнток основної групи спостерігалося вірогідне збільшення товщини задньої стінки, у порівнянні з КГ як у фазі діастоли (1,10 ± 0,05 см проти 0,82 ± 0,05 см,p < 0,0001), так і під час систоли (1,30 ± 0,04 см проти 1,10 ± 0,05 см, p < 0,0001). Подібні зміни відмічалися і для міжшлуночкової перетинки: у систолу її товщина досягала 1,30 ± 0,05 см проти 1,10 ± 0,06 см (p < 0,0001), а в діастолу – 1,09 ± 0,05 см проти 0,80 ± 0,04 см (p < 0,0001). У дослідній групі також виявлено зміни електрокардіографічних показників, порівняно зі здоровими вагітними. Середній інтервал PR у жінок з прееклампсією був подовжений до 208,0 ± 9,1 мс порівняно з 161,3 ± 8,4 мс у контрольній групі (p < 0,0001). Тривалість зубця P збільшилася до 129,4 ± 9,0 мс проти 98,3 ± 11,4 мс (p < 0,0001), а комплекс QRS – до 107,9 ± 9,6 мс проти 88,8 ± 10,2 мс (p < 0,0001). Зубець T подовжувався до 261,5 ± 9,2 мс порівняно з 180,2 ± 10,6 мс (p < 0,0001). Також відмічено збільшення інтервалу QT/QTc до 461,7 ± 10,0 мс проти 402,8 ± 10,2 мс (p < 0,0001). Нами встановлено наступні кореляційні зв’язки між показниками, що вивчалися: у жінок з прееклампсією значення NT-proBNP в плазмі крові слабко корелювало з товщиною міжшлуночкової перетинки в діастолу (r = 0,291, p = 0,0093), а також демонструвало слабку негативну кореляцію з інтервалом QT/QTc (r = -0,21, p=0,001). У контрольній групі рівень NT-proBNP також демонстрував помірну кореляцію з товщиною задньої стінки лівого шлуночка в діастолу (r = 0,312, p = 0,0089) та слабку негативну – з інтервалом QT/QTc (r= - 0,205, p=0,02).

Висновки. 1. Рівень серцевого пептиду NT-proBNP вірогідно зростає в крові жінок, чия вагітність ускладнилася прееклампсією. 2. Отримані в групі жінок з ранньою помірною прееклампсією показники ЕКГ та УЗД серця відповідають типовим проявам початкової гіпертрофії лівого шлуночка. 3.Збільшення товщини стінок і міжшлуночкової перетинки є морфологічним маркером ремоделювання міокарду під впливом гемодинамічного перевантаження. 4. Електрокардіографічні ознаки - подовження інтервалів PR, QRS, QT та збільшення тривалості зубця P і T - відображають як уповільнення проведення імпульсу в міокарді, так і можливі зміни реполяризаційних процесів на тлі помірної прееклампсії.

ГЕНЕТИЧНІ ТА ЕПІГЕНЕТИЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ДИЗМЕТАБОЛІЧНОЇ НЕФРОПАТІЇ У ДІТЕЙ

Н. Кіян — 2025-11-27

Дизметаболічна нефропатія (ДН) є одним з найпоширеніших нефрологічних захворювань дитячого віку, що характеризується метаболічними розладами з утворенням кристалів у нирках та вражає 21-31% дитячого населення України. Стаття висвітлює результати комплексного дослідження генетичних та епігенетичних детермінант ДН у дітей, особливості клінічного перебігу, біохімічних порушень та молекулярних механізмів патогенезу при різних генотипах. Актуальність дослідження обумовлена полігенною природою ДН, коли до 90% випадків успадковуються полігенно з розвитком, що визначається складною взаємодією спадкових та середовищних чинників.

Мета – характеристика генетичних та епігенетичних детермінант дизметаболічної нефропатії у дітей на основі аналізу поліморфізмів генів VDR, GSTM1, GSTT1 та факторів раннього розвитку.

Матеріали та методи. Обстежено 108 дітей віком 6-17 років з ДН та 44 здорові дитини з Івано-Франківської області. Використано ПЛР-генотипування для визначення поліморфізмів VDR (TaqI, ApaI) та делецій GSTM1/GSTT1. Проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження з оцінкою метаболічних порушень, окислювального стресу та факторів раннього розвитку. Дослідження проведено відповідно до принципів Гельсінської декларації. План дослідження схвалено комісією з питань етики Івано-Франківського національного медичного університету (протокол № 145/24 від 20.03.2024 р.). Статистична обробка проводилася з використанням пакету SPSS. Для порівняння груп застосовували t-критерій Стьюдента, U-критерій Манна-Вітні, критерій χ². Обчислювали відношення шансів (ВШ) з 95% довірчим інтервалом. Дослідження виконане в межах науково-дослідної роботи ДУ «Інститут спадкової патології НАМН України» «Пошук маркерів ранньої діагностики та диференціальної діагностики природжених вад розвитку, асоційованих із недиференційованою дисплазією сполучної тканини» (№ держреєстрації 0114U001549) та в межах науково-дослідної роботи Івано-Франківського національного медичного університету «Особливості психосоматичної адаптації у дітей із хронічною соматичною патологією» (№ держреєстрації 0112U004423), терміни виконання 2012-2021; «Стан здоров’я та особливості адаптації дітей Прикарпаття із соматичними захворюваннями, їх профілактика» (№ держреєстрації 0121U111129), терміни виконання 2021-2026.

Результати. У дітей з ДН виявлено значущі асоціації з поліморфізмами гена VDR: гетерозиготний генотип Aа (ApaI) асоціювався з підвищенням ризику ДН у 5,69 раза (p<0,001), генотип Tt (TaqI) – у 2,66 раза. Подвійна делеція GSTM1/GSTT1 підвищувала ризик ДН у 4,73 раза. Серед епігенетичних факторів найбільш значущими були: загроза переривання вагітності (15,83% проти 8,93%), гестоз І половини вагітності (53,83% проти 28,57%), раннє штучне вигодовування (67,31% проти 14,28%) та часті ГРЗ у дитинстві (71,15% проти 12,50%). У хворих виявлено підвищення маркерів окислювального стресу та порушення обміну сполучної тканини.

Висновок. ДН у дітей має полігенну природу з вагомим внеском епігенетичних факторів. Виявлені генетичні маркери можуть використовуватися для ранньої діагностики груп ризику, а корекція епігенетичних факторів – для профілактики захворювання.

МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧНІ ПРЕДИКТОРИ ВАЖКОСТІ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ В ОСІБ ІЗ СУПУТНІМ АТЕРОСКЛЕРОЗОМ

Г. Бабеня — 2025-11-27

Генералізований пародонтит є хронічним запальним захворюванням із багатофакторним патогенезом, перебіг якого значною мірою модулюється системними станами, включаючи атеросклероз. Обидві патології мають спільні механізми, такі як хронічне системне запалення, ендотеліальна дисфункція та зміни кісткового ремоделювання. У зв’язку з цим зростає інтерес до вивчення генетичних чинників, здатних впливати на індивідуальну тяжкість перебігу пародонтиту, особливо у пацієнтів із супутніми судинними захворюваннями.

Мета дослідження – визначити особливості розподілу поліморфізмів генів VDR (BsmI), CASR (A986S), PTH (rs6256), CALCR (C/T), MTHFR (C677T) та OPN (C/T) у пацієнтів із генералізованим пародонтитом на тлі супутнього атеросклерозу та встановити їх можливий зв’язок із тяжкістю перебігу захворювання пародонта.

Матеріали та методи. У дослідження включено 15 пацієнтів із генералізованим пародонтитом та підтвердженим атеросклерозом. Пацієнтів поділено на групи в залежності від ступеня генералізованого пародонтиту: І, І-ІІ ст. (n = 9) та ІІ, ІІ-ІІІ ст. (n = 6). Генотипування поліморфізмів VDR (BsmI), CASR (A986S), PTH (rs6256), CALCR (C/T), MTHFR (C677T) та OPN (C/T) здійснювали методом алель-специфічної трипраймерної ПЛР з подальшим електрофоретичним аналізом. Розподіл генотипів порівнювали між клінічними групами методом аналізу частот. Дослідження має пілотний характер. Дослідження здійснювалося з дотриманням принципів Етичного кодексу Всесвітньої медичної асоціації (Гельсінська декларація), що підтверджено висновком Комісії з питань біоетики ДУ «ІСЩЛХ НАМН» (протокол № 1011 від 14.04.2022). Розподіл генотипів між групами оцінювали за методом простого порівняння частот. У зв’язку з малою кількістю спостережень дослідження має пілотний характер і спрямоване на виявлення потенційних тенденцій без використання інференційної статистики, що може спотворити результати при малій вибірці. Особливу увагу приділено аналізу генотипів, які потенційно пов’язані з ремоделюванням кісткової тканини та системними запальними процесами, характерними для поєднання пародонтиту й атеросклерозу. Дослідження є фрагментом науково‑ дослідної роботи «Корекція порушень процесів остеогенезу при лікуванні та профілактиці ускладнень стоматологічних захворювань у воєнний час», державна реєстрація No 0123U103247.

Результати. Серед досліджених генетичних маркерів лише поліморфізм CALCR (C/T) показав чітку асоціацію з тяжкістю перебігу пародонтиту: генотип TT реєстрували у 83,3% пацієнтів із ГП ІІ–ІІІ ступеня, тоді як у групі І–ІІ ст. переважав варіант CT. Поліморфізми VDR (BsmI), CASR (A986S), MTHFR (C677T) та OPN (C/T) не продемонстрували значущого зв’язку з клінічними проявами. Поліморфізм PTH rs6256 (G>A) показав тенденцію до більшої частоти генотипу AA у пацієнтів із легшими формами пародонтиту, що може свідчити про потенційно модулювальний ефект алеля A. Усі пацієнти мали атеросклероз, який формує фон системного запалення та може модифікувати генетичні впливи.

Висновки. Поліморфізм CALCR (C/T) є потенційним молекулярно-генетичним предиктором тяжкого перебігу генералізованого пародонтиту у пацієнтів із супутнім атеросклерозом. В інших генах (VDR, CASR, MTHFR, OPN) асоціацій із тяжкістю перебігу не виявлено. Поліморфізм PTH rs6256 продемонстрував тенденцію до протекторного впливу алеля A. Генетичний вплив на перебіг пародонтиту може змінюватися під впливом системного запалення при атеросклерозі; необхідні подальші дослідження з більшою вибіркою.

ВИПАДОК РОЗВИТКУ ГОСТРОГО ПАРАПРОКТИТУ У ХВОРОГО, ЯКИЙ ПІДДАВСЯ МОДИФІКОВАНІЙ МЕТОДИЦІ ЛАЗЕРНОЇ АБЛАЦІЇ КОРОТКОГО СКЛАДНОГО ПРЯМОКИШЕЧНОГО СВИЩА

С. Шеховцов — 2025-11-27

Незважаючи на те, що з моменту першої наукової згадки про прямокишкові свищі минуло багато століть, проблема їх лікування як і раніше залишається актуальною. На даний момент існує чіткий поділ методів їх лікування на класичні та сучасні (пластичні закриття, VAAFIT®, технологія FiLAC® та інші). Звичайно, сучасні методи тільки прагнуть досягти рівня ефективності класичних, але, з точки зору безпеки, вони довели свою ефективність як методи, що зберігають функцію сфінктера, що особливо важливо для пацієнтів із симптомами анального нетримання або високим ризиком його розвитку.

Клінічний випадок: пацієнт 39 років, звернувся до хірургічного відділення лікувально-діагностичної клініки AIMS в червні 2022 року зі скаргами на біль і дискомфорт в анальній області, гнійно-кров'янисті виділення з зовнішнього отвору свищевого ходу, свербіж і печіння шкіри навколо ануса. Хворий із серпня 2021 року, коли йому було виконано розтин і дренування гострого парапроктиту. Протягом наступних кількох місяців у хворого розвинувся прямокишковий свищ. Пацієнт був обстежений у плановому порядку. Клінічний діагноз: передній екстрасфінктерний свищ 1-го ступеня складності. У зв'язку з цим у червні 2022 року, в якості першого етапу лікування у свищевий хід була введена дренуюча латексна лігатура. Через місяць була проведена лазерна абляція свищевого ходу з використанням нашої модифікації технології FiLAC. На 10-й день після операції у пацієнта розвинулися симптоми гострого парапроктиту. При виконаному 3D-УЗД була виявлена невелика за розміром порожнина з неоднорідним вмістом, паралельно розташована до проекції колишнього свищевого ходу. У зв'язку з чим пацієнту було виконано розтин і дренування гострого парапроктиту. Післяопераційний період протікав гладко, без особливостей. Пізніше, в якості заключного етапу лікування було проведено висічення свищевого ходу з ушиванням сфінктера.

Висновки. У сучасній літературі описано достатню кількість випадків розвитку гострого парапроктиту у пацієнтів, які перенесли лазерну абляцію прямокишкових свищів. Однак, практично відсутні дані про можливі причини таких ускладнень і способи їх профілактики. Ми вважаємо важливим представляти випадок таких післяопераційних ускладнень не тільки з точки зору аналізу причин їх виникнення, але і для розробки оптимальних способів їх профілактики.

ФЕТАЛЬНА АНАТОМІЧНА МІНЛИВІСТЬ ВЕРХНЬОЩЕЛЕПНОЇ АРТЕРІЇ

Р. Солтис — 2025-11-27

Верхньощелепна артерія є ключовою судиною, що перебуває під ризиком пошкодження її гілок під час численних оперативних втручань у ротовій порожнині та щелепно-лицевій хірургії. Детальне знання її відстані до анатомічних орієнтирів допомагає підвищити безпеку пацієнтів та запобігти важким кровотечам. Через глибоке розташування на обличчі верхньощелепна артерія недоступна для прямої перев’язки, і при кровотечі з її гілок або при операціях у цій зоні зазвичай перев’язують зовнішню сонну артерію.

Мета. З’ясувати особливості фетальної топографії гілок крилоподібної частини верхньощелепної артерії з урахуванням їхньої індивідуальної анатомічної мінливості.

Матеріал та методи. Дослідження проведено на препаратах 27 плодів людини 81,0-375,0 мм тім’яно-куприкової довжини (ТКД) за допомогою макромікроскопічного препарування, ін’єкції судин і морфометрії без зовнішніх ознак анатомічних відхилень або природжених вад розвитку структур ділянок голови і шиї. Комісією з питань біомедичної етики Буковинського державного медичного університету (протокол № 2 від 16.10.2025 р.) порушень морально-правових норм під час проведення науково-дослідної роботи не виявлено. Дослiдження є фрагментом комплексної теми кафедри анатомiї, клінiчної анатомiї та оперативної хiрургiї «Статево-вікові закономірності онтогенетичних перетворень і морфометричні параметри органів та структур за умов норми і експерименту. Морфо-функціональні та антропометричні особливості опорно-рухового апарату спортсменів» (номер державної реєстрації 0125U001531, терміни виконання 01.2025 р. – 12.2029 р.).

Результати. Встановлено значну варіабельність топографії гілок крилоподібної частини верхньощелепної артерії, зокрема утворення анастомозів між передньою та задньою глибокими скроневими артеріями, а також рідкісний атиповий варіант початку задньої глибокої скроневої артерії від нижньої коміркової артерії. У 3 випадках нами виявлена середня глибока скронева артерія. Жувальна артерія входить у товщу однойменного м’яза в ділянці верхньо-заднього кінця та ділиться на 2–9 гілок, які анастомозують між собою, утворюючи внутрішньом’язову артеріальну сітку, при цьому жувальний нерв проходить більш поверхнево і перетинає артеріальні гілки під гострим кутом. Передня та задня, а за наявності й середня глибокі скроневі артерії формують внутрішньом’язові артеріальні сітки, розташовані відповідно до напрямку м’язових пучків: передня – вертикально, середня – косо, задня – горизонтально, що забезпечує рівномірне кровопостачання всіх відділів скроневого м’яза. Артеріальні гілки входять у присередній та бічній крилоподібні м’язи з боку його внутрішньої поверхні, розташовуються під прямим кутом щодо м’язових пучків, формують густу дрібнопетлисту сітку та у поодиноких випадках отримують додаткове кровопостачання від щічної артерії.

Висновки. У плодів людини верхньощелепна артерія локалізується у міжкрилоподібному та скронево-крилоподібному клітковинних просторах, формує 2–3 вигини, два з яких відповідають розташуванню крилоподібних м’язів. Виявлено варіабельність початку гілок крилоподібної частини верхньощелепної артерії, включно з рідкісними анастомозами та атиповими відгалуженнями задньої глибокої скроневої артерії. Жувальна та глибокі скроневі артерії формують внутрішньом’язові артеріальні сітки у товщі відповідних м’язів, з більш глибоким розташуванням артерій відносно нервів, що забезпечує рівномірне кровопостачання. Отримані дані підкреслюють важливість врахування можливих варіантів топографії судин і нервів при хірургічних втручаннях на жувальних м’язах і розширюють знання про анатомічну варіабельність гілок верхньощелепної артерії у плодів людини.

ОСОБЛИВОСТІ ВІКОВОЇ МОРФОЛОГІЇ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ У ПРЕНАТАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ ОНТОГЕНЕЗУ ЛЮДИНИ

О. Цигикало — 2025-12-27

Сучасними топографо-анатомами та клініцистами все більше приділяється уваги віковій, конституційній та індивідуальній анатомічній мінливості органів різних систем і, зокрема, складових утворень ротової порожнини, їх впливу на перебіг патологічних процесів в організмі людини.

Метою дослідження було з’ясувати особливості морфогенезу, становлення топографії та варіантну анатомію органів і структур власне ротової порожнини у плодовому періоді онтогенезу людини.

Матеріал та методи дослідження. Дослідження проведено на препаратах голови 25 передплодів 14,0-80,0 мм тім’яно-куприкової довжини та 20 плодів за допомогою комплексу методів морфологічного дослідження – ін’єкції судин, макромікроскопічного препарування, виготовлення і вивчення гістологічних препаратів, тривимірного комп’ютерного реконструювання, морфометрії та статистичного аналізу. Дослідження проведено відповідно до основних біоетичних положень Конвенції Ради Європи з прав людини та біомедицини (від 04.04.1997 р.), Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини (1964-2013 рр.), наказу Міністерства охорони здоров’я України від 23.09.2009 р. № 690 та з урахуванням методичних рекомендацій Міністерства охорони здоров’я України «Порядок вилучення біологічних об’єктів від померлих осіб, тіла яких підлягають судово-медичній експертизі та патологоанатомічному дослідженню, для наукових цілей» (2018 р.). Комісією з питань біомедичної етики Буковинського державного медичного університету (протокол № 2 від 16.10.2025 р.) порушень морально-правових норм під час проведення науково-дослідної роботи не виявлено. Дослiдження є фрагментом планової комплексної теми кафедри гістології, цитології та ембріології Буковинського державного медичного університету «Структурно-функціональні особливості тканин і органів в онтогенезі, закономірності варіантної, конституційної, статево-вікової та порівняльної морфології людини». Державний реєстраційний номер: 0121U110121. Терміни виконання: 01.2021-12.2025.

Результати. Власне ротова порожнина до 3-місячного віку майже відсутня; через короткі гілки нижньої щелепи, коротке та широке піднебіння і відсутність зубів вона дуже коротка. У пізніх плодів і новонароджених власне ротова порожнина примикає до нижньої стінки очної ямки, що спричинено слабким розвитком верхньої щелепи.

Висновки. 1. У пренатальному періоді онтогенезу людини розмежування ротової порожнини на присінок роту та власне ротову порожнину відбувається по ясенному краю, який гістологічно відзначається місцем переходу багатошарового плоского незроговілого епітелію ясенного краю у багатошаровий епітелій ротової порожнини із значно меншою кількістю пластів, а також підлеглою присінковою пластинкою. 2. Жирове тіло щоки, яке добре виражене у пренатальному періоді онтогенезу людини, на відміну від дорослих, впливає на топографію привушної протоки, яка описує над ним дугоподібний хід. 3. Нижня стінка ротової порожнини у пренатальному періоді розвитку вирізняється від дефінітивної будови місцем початку задніх пучків щелепно-під’язикового м’яза на рівні зачатка шостого, рідше – п’ятого зуба. 4. Верхня стінка ротової порожнини (тверде піднебіння) вирізняється анатомічною варіабельністю різцевого отвору та різцевої кістки.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЛІФЕРАТИВНОЇ АКТИВНОСТІ КЛІТИН ПРИВУШНИХ СЛИННИХ ЗАЛОЗ У БЕЗПОРОДНИХ БІЛИХ ЩУРІВ З ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО ІНДУКОВАНИМ РЕВМАТОЇДНИМ АРТРИТОМ: РОЛЬ KI-67

О. Харібова — 2025-12-27

Позасуглобові прояви є значним напрямком досліджень ревматоїдного артриту. Визначення рівня експресії маркера проліферації Ki-67 є ефективним методом оцінки кількісних та якісних змін у органах травлення при ревматоїдному артриті.

Мета. Метою дослідження є оцінка морфологічних змін у залозистому апараті привушної слинної залози у безпородних білих щурів, які зазнали впливу моделі ревматоїдного артриту, індукованого повним ад'ювантом Фрейнда, використовуючи рівень експресії маркера проліферації Ki-67 як показник тяжкості запального процесу.

Матеріали та методи. Експериментальна група складалася з 30 чотиримісячних безпородних білих щурів обох статей із середньою масою тіла 170,5 ± 9,1 г. Усіх лабораторних тварин було отримано з одного віварію та утримувалося за стандартних умов: відносна вологість 50–60%, температура навколишнього середовища 19–22°C та 12-годинний цикл світло/темрява. Ревматоїдний артрит індукували за допомогою повного ад'юванту Фрейнда. Усі дослідження були схвалені Етичним комітетом Бухарського державного медичного інституту та відповідали біоетичним стандартам, включаючи обґрунтування використання тварин; дотримання принципів 3R; використання гуманних методів; підтвердження компетентності дослідника. Зразки аналізували за допомогою тринокулярного мікроскопа при збільшенні 200–400×. Морфометричний аналіз проводили за допомогою програмного забезпечення QuPhat 4.4.0. Відсоток Ki-67-позитивних клітин розраховували відносно загальної кількості клітин у полі зору. Морфологія слинних залоз в експериментальній моделі ревматоїдного артриту. Код: 14.00.02 Морфологія. Роки реалізації: 2024–2026. Дослідження проводилося в рамках дослідницького плану Бухарського державного медичного інституту.

Результати та обговорення. У всіх досліджених зразках рівні експресії Ki-67 коливалися від 32,04% до 38,19%, що свідчить про підвищену клітинну проліферацію. Висока експресія Ki-67 у привушній залозі при змодельованому ревматоїдному артриті не дозволяє остаточно класифікувати пухлину як агресивну чи неагресивну, але може відображати активність клітинного циклу та проліферацію, типову для запальних процесів, таких як ревматоїдний артрит.

Висновки: Отримані дані підтверджують проліферативну активність у привушній залозі безпородних білих щурів з експериментально індукованим ревматоїдним артритом.

ЗВ'ЯЗОК МІЖ НОВИМИ ІНДЕКСАМИ СИСТЕМНОГО ЗАПАЛЕННЯ ТА ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ

Д. Юсупалієва — 2025-12-27

Роль запалення в патогенезі ішемічної хвороби серця (ІХС) добре відома. Нові дані вказують на зв'язок між новими системними показниками запалення та ІХС. Відомі маркери запалення, включаючи ІЛ-6 та С-реактивний білок, також демонструють значущий зв'язок з ІХС. Крім того, кореляція між цими біомаркерами та кальцифікацією коронарних артерій заслуговує на особливе дослідження, зважаючи на суперечливі дані в сучасній літературі.

Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 112 пацієнтів з підтвердженою ІХС віком 45-75 років та 42 учасники без ІХС (контрольна група). Ми проаналізували клінічні параметри, лабораторні показники (показники системного запалення, інтерлейкін-6, високочутливий С-реактивний білок (hs-CRP)) та показники кальцифікації коронарних артерій (CAC), визначені за допомогою багатозрізової комп'ютерної томографії. Усі процедури проводилися відповідно до Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (поправки 2000 року). Статистичний аналіз проводився за допомогою програм GraphPad Prism версії 10.1.1 (GraphPad Software, Inc., Ла-Хоя, Каліфорнія, США) та Microsoft Excel 2013. Для оцінки нормальності розподілу даних використовувався тест Шапіро-Уілка. Для нормально розподілених даних результати представлені у вигляді середнього значення (M) ± стандартне відхилення (SD). Для кількісних даних з ненормальним розподілом використовувалася медіана (Me) з верхнім і нижнім квартилями (Q1-Q3). Для оцінки статистичної значущості відмінностей між незалежними групами для нормально розподілених даних застосовувався t-критерій Стьюдента. Категоріальні змінні порівнювалися за допомогою критерію χ2 та точного критерію Фішера. Кореляційний аналіз проводився за допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона. Значення p менше 0,05 вважалося статистично значущим.

Результати. Пацієнти з ІХС демонстрували значно підвищені рівні п'яти ключових показників запалення порівняно з контрольною групою: NLR (2,1 ± 1,2 проти 1,5 ± 0,4, p = 0,0006); MLR (0,19 ± 0,08 проти 0,13 ± 0,04, p=0,0002); з найбільш вираженими відмінностями в комбінованих показниках: SIRI (0,76 ± 0,69 проти 0,33 ± 0,12, p<0,0001); SII (527,7 ± 404,2 проти 328 ± 101, p<0,0001); AISI (136,8 проти 75,9, p=0,0001). Тільки hs-CRP показав помірну позитивну кореляцію з CAC (r=0,439). Жодні інші параметри не продемонстрували значущих кореляцій.

Висновок. Включення маркерів системного запалення в клінічну практику покращує раннє виявлення, прогностичну стратифікацію та персоналізоване лікування ІХС.

СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ НАРОДЖУВАНОСТІ І ВИХОДЖУВАННЯ ДІТЕЙ, НАРОДЖЕНИХ ЗА ДОПОМОГОЮ ДОПОМІЖНИХ РЕПРОДУКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ (ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД)

Т. Знаменська — 2025-12-27

Сучасний стан поширеності безпліддя є одним із найгостріших медичних і соціальних викликів, що безпосередньо впливає на рівень народжуваності у світі. Допоміжні репродуктивні технології (ДРТ) стали важливим напрямом медицини, який дозволяє подолати різні форми безпліддя та реалізувати право на батьківство. Незважаючи на високу ефективність, застосування ДРТ може супроводжуватися певними ускладненнями, серед яких підвищений ризик багатоплідної вагітності, прееклампсії, гестаційного діабету, передчасних пологів і необхідності кесаревого розтину. Водночас удосконалення методик та належний медичний супровід значно знижують частоту цих ризиків і покращують перинатальні результати. Останніми роками у сфері репродуктивної медицини активно впроваджуються цифрові технології та штучний інтелект, які сприяють оптимізації відбору ембріонів, прогнозуванню успіху імплантації та індивідуалізації лікування. Це відкриває нові можливості для підвищення ефективності, безпеки та доступності ДРТ. Таким чином, ДРТ посідають провідне місце в сучасній медицині, поєднуючи науковий прогрес із гуманістичними цінностями, спрямованими на подолання безпліддя та забезпечення права кожної людини на батьківство.

Мета дослідження. На основі сучасних джерел медичної інформації проаналізувати сучасні проблеми народжуваності та особливості виходжування дітей, народжених за допомогою допоміжних репродуктивних технологій, а також оцінити медичні та соціальні аспекти використання допоміжних репродуктивних технологій.

Висновки: З огляду на зростання поширеності безпліддя серед жінок репродуктивного віку, застосування ДРТ набуває все більшого значення для збереження репродуктивного потенціалу суспільства. ДРТ не лише допомагають реалізувати право на батьківство, а й стають вагомим чинником стабілізації демографічної ситуації. Водночас із розширенням можливостей цих технологій постає низка медичних, етичних і правових питань, пов’язаних із безпекою матері та дитини.

АНКІЛОГЛОСІЯ: СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ДІАГНОСТИКИ ТА ТАКТИКА ВЕДЕННЯ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ

Т. Куріліна — 2025-12-27

Коротка вуздечка язика (анкілоглосія, язикова зв’язка) визначається як вроджена вада розвитку, яка обмежує рухливість язика, що призводить до порушення його функції. Розглянуто широкий ряд станів, які впливають на здатність немовляти годуватися грудьми, з формуванням «фенотипів орального годування» новонародженого.

Метою огляду є критичний аналіз актуальних класифікацій вуздечок язика, інструментів діагностики та сучасних підходів до корекції анкілоглосії у немовлят.

Для отримання інформації на обрану тему було проаналізовано літературні джерела у доступних наукометричних базах. У статті розглянуто результати останніх анатомічних досліджень вуздечки язика, які продемонстрували, що вона є динамічною структурою, яка складається із середньої складки фасції та створює структуру, подібну до діафрагми, що охоплює основу рота. Авторами статті проведений огляд класифікаційних систем з наведенням ілюстративного матеріалу. Зокрема, розглянуто Стенфордську класифікацію верхньої вуздечки, та детально представлено поточні системи класифікації язикової вуздечки Coryllos, Kotlow та Hazelbaker, які дозволяють ідентифікувати дітей з анкілоглосією, визначити симптоматичну анкілоглосію та відокремити дітей, яким буде корисна лінгвальна френотомія. При виникненні проблем при прикладанні до грудей та під час грудного вигодовування для оцінки вуздечки язика окремо розглянуто клінічний протокол Lingual Frenulum Evaluation Protocol for Infants, який дозволяє перевірити не тільки анатомічні характеристики вуздечки язика, але її функціональність. Авторами зауважено, що сучасні класифікації та шкали оцінювання вуздечок язика не дозволяють передбачити індивідуальні проблеми грудного вигодовування та чітко визначити наявність показань до френотомії, які повинні базуватися також на критеріях ефективності грудного вигодовування. Окремо у статті наведено дані щодо можливих ускладнень після френотомії, яку слід виконувати після мультидисциплінарної оцінки проблем з годуванням і виключення та усунення інших можливих причинних факторів порушення грудного вигодовування. У статті представлені окремі об’єктивні інструменти (шкали) для оцінювання проблем діади грудного вигодовування: NOMAS, IBFAT, SAIB, PIBBS. Детально розглянуто один з найбільш практичних інструментів – шкала LATCH. За результатами аналізу сучасних підходів до проблеми анкілоглосії у немовлят авторами зроблено висновок, що на сьогодні відсутні чіткі показання та не уніфікований підхід до методу френотомії, знеболення цієї процедури, а оптимальний вік для виконання френотомії залишається невизначеним. Серед вітчизняних протоколів та стандартів надання медичної допомоги відсутні чіткі рекомендації стосовно вирішення цієї проблеми. На практиці впровадження цільових підтримуючих інструментів та індивідуалізованих стратегій годування сприятиме покращанню ефективності грудного вигодовування та уникнення інвазивних втручань, пов’язаних з анкілоглосією.

НЕКРОТИЗУЮЧИЙ ЕНТЕРОКОЛІТ: ОБГОВОРЕННЯ ГОСТРИХ ПИТАНЬ (літературний огляд, частина 1)

Т. Знаменська — 2025-12-27

Некротизуючий ентероколіт (НЕК) залишається значущою патологією неонатального періоду з високим рівнем захворюваності та летальності, особливо в популяції недоношених немовлят. Патофізіологічні механізми НЕК ще не повністю з'ясовані, проте поточна парадигма передбачає, що хвороба виникає як відповідь на вплив харчових та бактеріальних тригерів в умовах імунологічної та структурної незрілості організму дитини. Прогресування захворювання може призводити до перфорації кишечника, тяжкої інфекції та розвитку небезпечного для життя сепсису.

У цьому огляді представлено стислий виклад актуальних епідеміологічних даних, чинників ризику, а також підходів до клінічної діагностики та проявів НЕК. Проведено систематизацію сучасних профілактичних стратегій залежно від етіопатогенетичних факторів, розглянуто новітні методи терапії на основі клінічних та інструментальних даних.

Особлива увага приділяється запобіганню та лікуванню НЕК на початкових стадіях, включаючи ідентифікацію нових біомаркерів та розробку препаратів для стримування прогресії хвороби. У статті також обговорюються перспективи клінічного впровадження цих підходів та існуючі обмеження.

ВРОДЖЕНІ ВАДИ СЕРЦЯ ТА ЇХ ЗВ’ЯЗОК ІЗ ДИСПЛАЗІЄЮ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ У ДІТЕЙ (ОГЛЯД)

М. Мельниченко — 2025-12-27

Вроджені вади серця (ВВС) у дітей залишаються однією з провідних причин дитячої захворюваності та смертності, що потребує ранньої діагностики та хірургічної корекції. Частота ВВС становить 6–10 випадків на 1000 новонароджених. Значний вплив на перебіг ВВС мають супутні патології, зокрема дисплазія сполучної тканини (ДСТ), яка зумовлює слабкість структур серця й судин, підвищує ризик післяопераційних ускладнень і погіршує довгостроковий прогноз.

Мета. Узагальнити сучасні літературні дані щодо особливостей перебігу та ускладнень ВВС у дітей з ДСТ, визначити ключові механізми ризику та перспективні підходи до діагностики й лікування.

Матеріали та методи. У статті розглянуто та проаналізовано світові тенденції щодо особливостей зв’язку та перебігу ВВС із ДСТ у дітей. Проводився аналіз наукових публікацій розміщених у міжнародних електронних наукометричних базах даних PubMed, ScienceDirect та Google Scholar за дослідженнями 2017-2024 років.

Результати. Аналіз сучасних досліджень свідчить, що молекулярні дефекти білків сполучної тканини (фібрилін, колаген, рецептори TGF-β) призводять до порушення ремоделювання серця й судин та підвищують вразливість клапанів і артерій. Для дітей з ДСТ характерні пролапси та регургітації клапанів, аортальні дилатації, аневризми, дисекції судин і підвищений ризик кровотеч та інфекцій після операцій. У таких пацієнтів частіше виникає потреба у повторних втручаннях, а загоєння ран відбувається повільніше. Найбільш відомі синдроми — Марфана, Лойса-Дітца, Елерса–Данлоса — мають чіткий зв’язок із серцево-судинними ураженнями. Ефективне ведення цих пацієнтів потребує мультидисциплінарного підходу: раннього виявлення фенотипових ознак, інструментальної діагностики (ЕХО, МРТ, ангіографії) та генетичного тестування. Регулярний моніторинг аорти й клапанів, своєчасне планування операцій та адекватна медикаментозна профілактика дозволяють знизити ризики тяжких ускладнень.

Висновки. ДСТ є важливим фактором ризику, що ускладнює перебіг ВВС, збільшує ймовірність післяопераційних ускладнень і потребує індивідуалізованої тактики лікування. Фенотипові прояви ДСТ мають враховуватися під час діагностики та планування хірургічних втручань у дітей із ВВС. Мультидисциплінарний підхід та використання сучасних інструментів діагностики й генетичного консультування є ключовими для зниження ризиків і покращення віддаленого прогнозу. Подальші дослідження у сфері молекулярної генетики та патогенезу ДСТ здатні забезпечити нові можливості для раннього прогнозування й персоналізованого лікування дітей з ВВС.

ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ДІТЕЙ З ХРОНІЧНОЮ ВТОМОЮ ТА СТРЕСОВИМИ РОЗЛАДАМИ ПІД ЧАС ВІЙНИ: СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

С. Никитюк — 2025-12-27

Проаналізувати дані сучасної наукової літератури щодо якості життя дітей, які мають хронічну втому та стресові розлади, визначити основні фактори, що впливають на їх фізичне, емоційне та соціальне функціонування.

Матеріали та методи. Нами проведено систематичний огляд публікацій у наукових базах даних (PubMed, Scopus, Web of Science, MEDLINE) за останні 5-10 років. До аналізу включено дослідження, що оцінювали симптоми хронічної втоми, стресові розлади та показники якості життя у дітей та підлітків під час війни.

Результати та їх обговорення. Виявлено, що діти з хронічною втомою та стресовими розладами, що спричинені війною демонструють зниження фізичної активності, емоційної стійкості, навчальної мотивації та соціальної взаємодії. Найчастіші чинники, що погіршують якість життя, – тривалий стрес, гострі респіраторні захворювання, порушення сну, проблеми з концентрацією, повторювані соматичні скарги. Дослідження підкреслюють необхідність ранньої діагностики та комплексної психологічної й медичної підтримки.

Висновки. Хронічна втома та стресові розлади суттєво знижують якість життя дітей, впливаючи на їх фізичний, емоційний і соціальний розвиток. Систематичні дані свідчать про потребу у комплексних втручаннях, що поєднують медичну, психологічну та соціальну підтримку, а також про необхідність розробки ефективних програм допомоги таким дітям та підліткам.

ПРОГНОЗУВАННЯ ПОТРЕБИ У ПАЛІАТИВНІЙ ТА ХОСПІСНІЙ ДОПОМОЗІ ДІТЯМ УКРАЇНИ МЕТОДОМ КОВЗНОГО ТРЕНДУ

В. Нестеренко — 2025-12-27

Паліативна та хоспісна допомога (ПХД) надається безнадійно хворим пацієнтам в останні тижні їх життя. Таких пацієнтів у світі нараховується приблизно 56,8 млн осіб, з яких 25,7 млн – упродовж останнього року життя. Кількість таких хворих коливається біля 1 % населення. Щороку кількість таких хворих зростає. Значна частина таких хворих – діти. В Україні паліативних хворих за різними даними від 130 тис. до 2 млн., але відсутній офіційно визначений перелік нозологій, які держава згодна лікувати як паліативні. У 2018 році Українським центром суспільних даних був виконаний розрахунок потреби у ПХД. До переліку паліативних патологій дітей було запропоновано включити вроджені вади розвитку, важкі перинатальні стани, дитячий церебральний параліч, злоякісні новоутворення, цукровий діабет, важку та глибоку розумова відсталість, ВІЛ/СНІД, запальні хвороби центральної нервової системи, декомпенсовані серцево-судинні захворювання, туберкульоз, фенілкетонурію, муковісцидоз, хронічні гепатити та мукополісахаридози. Потреба була визначена на рівні близько 66 тисяч. Протягом 2019 та 2020 довоєнних років ця потреба зменшувалась, що відповідало закономірності низхідного лінійного тренду. Але для прогнозування потреби на наступні роки цей метод виявився не точним.

Мета дослідження. Обрання кращого методу прогнозування потреби у паліативній та хоспісній допомозі інкурабельним дітям України з визначенням щорічної потреби у довоєнні роки.

Матеріали та методи дослідження. Вибір прогностичного методу для його вдосконалення був проведений між лінійним та нелінійними трендами (логарифмічним та експоненційним). Незважаючи на перевагу нелінійних методів не приймати від’ємні значення, які не мають фізичного сенсу, для вдосконалення був обраний більш точний лінійний тренд. Його було приведено до часового ряду за моделлю SARIMA (Seasonal Autoregressive Integrated Moving Average), до 5 % порогу нульової гіпотези та до 95 % довірчого інтервалу (ДІ). Для перевірки моделі був обраний довоєнний 2020 рік.

Результати. Фінальна модель прогнозування відповідала ковзному тренду з постійним сегментом згладжування. Потреба у ПХД серед дітей України у 2020 року, розрахована за наявними даними офіційної медичної статистики, склала 49 тис., що було на 7,8 % менше за 2019 рік. Прогноз лінійним трендом був меншим на 9,2 %; ковзним трендом – на 11,4 %. Найбільші розбіжності прогнозу та прямого розрахунку потреби у ПХД були обраховані для серцево-судинних захворювань (–26,3 %), злоякісних новоутворень (+11,5 %) та розумової відсталості (–10,7 %). Найточнішим був прогноз для туберкульозу. Ковзний тренд показав кращу точність (середня різниця –3,6 %) порівняно з лінійним (–1,4 %), але з меншою статистичною значимістю. Розрахунок 95 % ДІ показав високу точність для стабільних захворювань. Абсолютна похибка лінійного тренду склала 8,2 %; середня похибка ковзного тренду– 3,6 %. Значення р для гібридної моделі було <0,05 для 6 з 14 нозологій (проти 4 з 14 для лінійного тренду). Була виконана валідація вдосконаленого методу прогнозування ковзним трендом: 50 % нозологічних форм (7 з 14 випадків прогнозів ковзним трендом) потрапили в 95 % ДІ. Для 9 з 14 нозологій ковзний метод показав меншу похибку. Ковзний тренд був точніший за лінійний у 64,0 % випадків. Гібридний підхід до вдосконалення методу прогнозування дозволив звузити довірчий інтервал та досягти значення р<0,05 для 6 з 14 нозологій (проти 4 з 14 для лінійного тренду).

Висновки. Гібридний метод ковзного тренду з постійним сегментом згладжування, обрахованого на основі лінійного тренду, приведеного до часових рядів 5 % порогу нульової гіпотези та 95 % ДІ, покращив точність прогнозу потреби у ПХД у дітей України, але потребує калібрування для критичних нозологій (наприклад, для серцево-судинних захворювань паліативних стадій). Використання довірчого інтервалу похибки ковзного тренду дозволило виявити як сильні сторони моделі, так і напрямки для її вдосконалення.

ЛІСТЕРІОЗНА ІНФЕКЦІЯ У ВАГІТНИХ ЖІНОК ТА ДІТЕЙ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ТА ВЛАСНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ)

Л. Пипа — 2025-12-27

Лістеріозна інфекція відноситься до групи особливо небезпечних інфекційних хвороб. Захворювання вражає переважно людей зі зниженим імунітетом, у тому числі немовлят та вагітних жінок, в яких може проявитись важким ураженням центральної нервової системи з розвитком менінгіту, менінгоенцефаліту, абсцесу мозку і закінчитись одужанням, але з важкими резидуальними наслідками зі сторони нервової системи і навіть летальним кінцем.

Мета – висвітлити актуальність лістеріозної інфекції, її клінічні симптоми та продемонструвати сучасні методи діагностики і лікування лістеріозу, виходячи з власного досвіду та даних літературних джерел.

Матеріали та методи. Проведено аналіз літературних джерел, присвячених лістеріозній інфекції у вагітних жінок і дітей, а також результатів власних спостережень лістеріозу у новонародженої дитини з вродженим лістеріозом, інфікування якої відбулося від мами, яка перенесла дану інфекцію в латентній формі. При бактеріологічному дослідженні з ліквору дитини виділено збудник лістеріозу – Listersa monocytogenes. Захворювання протікало з помірно вираженим інтоксикаційним синдромом та з розвитком менінгоенцефаліту, який ускладнився гідроцефальним синдромом. Останній було діагностовано ще пренатально, що свідчить про внутрішньоутробне інфікування дитини. Лістерія була резистентною до комбінованої антибактеріальної терапії з ампіциліну та гентаміцину.

Висновки. Клінічні прояви лістеріозної інфекції поліморфні – від стертих до важких, особливо при ураженні нервової системи або розвитку сепсису. Переважно маніфестація лістеріозу з ураженням ЦНС має місце в ослаблених осіб, до яких слід відносити також новонароджених дітей та вагітних жінок. При будь-яких проявах ураження ЦНС в даної когорти осіб, їх слід обстежувати, в тому числі, на лістеріозну інфекцію.

РІДКІСНЕ ГЕНЕТИЧНЕ ПОРУШЕННЯ, ЗУМОВЛЕНЕ МУТАЦІЄЮ KAT6B: ФЕНОТИПОВІ ПРОЯВИ НА ПРИКЛАДІ КЛІНІЧНОГО ВИПАДКУ

Н. Токарчук — 2025-12-27

Захворювання, спричинені патогенними варіантами лізинацетилтрансферази 6B (KAT6B), гена розташованого на хромосомі 10q22.2 (розлади, пов'язані з KAT6B), включають дві алельні сутності: Синдром Сея-Барбера-Бісекера-Янга-Сімпсона (SBBYSS), як варіант синдрому Охдо, та генітопателярний синдром (GPS), які, як правило, зустрічаються у термінальних екзонах KAT6B. Збільшення кількості випадків із перекриваючими фенотипами GPS/SBBYSS сприяє до необхідності перевизначити цю групу захворювань як розлади, пов'язані з KAT6B, або розлади спектру KAT6B. Особи з SBBYSS зазвичай мають аномалії обличчя, гіпотонію, слабкість суглобів, проблеми з харчуванням та довгі великі пальці рук/стоп; зазвичай включає проблеми зі скелетом, включаючи гіпоплазію надколінка. Генітопателярний синдром (GPS), крім того, проявляється серйозною затримкою розвитку, генітальними особливостями. У статті представлено клінічний випадок та детальний фенотипічний аналіз хлопчика віком 11 місяців, із розладами, пов'язаними з KAT6B, у якого було виявлено гетерозиготний патогенний варіант гена KAT6B. Діагноз підтверджено молекулярно-генетичним методом дослідження. Описаний випадок демонструє дисморфізм обличчя, затримку розвитку та мовлення; гіпотонію, блефарофімоз; довгі великі пальці, дефекти скелета, вроджену аномалію нирок, судоми, спричинені міссенс-варіантом гена KAT6B. Пацієнт демонстрував фенотип, що поєднує фенотипи SBBYSS та GPS. Даний випадок опубліковано за згодою матері з дотриманням принципів біоетики.

Висновок. Аномалії, які виявлені у дитини, відповідають критеріям SBBYSS та GPS та підтверджують ширший спектр фенотипу захворювання. Аналіз клінічної варіабельності серед пацієнтів із SBBYSS та GPS потребує подальшого дослідження з метою встановлення діапазону розладів, пов'язаними з KAT6B.

ВИПАДОК ПОСТГЕМОТРАНСФУЗІЙНОГО ГОСТРОГО ГЕПАТИТУ В У ДИТИНИ

С. Никитюк — 2025-12-27

Метою представлення клінічного випадку було підвищити обізнаність лікарів щодо особливостей перебігу гострого гепатиту В у дітей, правил епідеміологічного нагляду за цією інфекцією та її профілактики на основі аналізу клінічного випадку постгемотрансфузійного гострого гепатиту В у 16-річного хлопчика, категорична антивакцинальна позиція батьків якого створила зазначений прецедент. У представленого пацієнта після тримісячного інкубаційного періоду розвинулася жовтянична форма гепатиту В з високим вірусним навантаженням. На тлі базисного лікування відбулося швидке одужання з елімінацією HBV, HBsAg та сероконверсією anti-HBs і anti-HBc. Клінічний випадок підкреслює, що попри рідкість посттрансфузійного гепатиту у дітей, він залишається цілком можливою небезпечною подією та підкреслює необхідність комплексного підходу до профілактики: від забезпечення вакцинації всіх новонароджених до впровадження високочутливих методів тестування донорської крові (зокрема NAT), що дозволяє мінімізувати залишковий ризик трансфузійної передачі HBV.

Висновки. Автори наголошують на необхідності:

широкого впровадження NAT-скринінгу для донорської крові;
максимального охоплення новонароджених вакцинацією від HBV;
довгострокового спостереження за дітьми, які перенесли гострий гепатит В через ризик хронізації процесу.