ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЛИЦЕВОГО ВІДДІЛУ ЧЕРЕПА ЛЮДИНИ
DOI:
https://doi.org/10.24061/2413-4260.XIII.2.48.2023.15Ключові слова:
ембріональний розвиток; лицевий відділ черепа; перетинчастий і хрящовий остеогенез; людинаАнотація
Вступ. З’ясування особливостей морфогенезу структур щелепно-лицевої ділянки людини не втрачає актуальності серед вчених-анатомів, ембріологів, щелепно-лицевих і дитячих хірургів, що пояснюється досить великою уродженою патологією структур лиця людини, які посідають третє місце серед всіх уроджених вад розвитку (УВР). Морфологічні дослідження джерел закладки та хронологічної послідовності появи кісток лицевого відділу голови людини, з’ясування критичних періодів їх розвитку сприятиме розробці нових та удосконаленню існуючих методів ранньої діагностики та ефективній хірургічній корекції УВР лиця.
Мета дослідження. Уточнити джерела, з’ясувати хронологічну послідовність появи закладок та особливості морфогенезу кісток лицевого відділу черепа людини.
Матеріал і методи дослідження. Досліджено препарати 20 зародків та 25 передплодів людини віком від 4-го до 12-го тижнів внутрішньоутробного розвитку (ВУР) (4,0-80,0 мм тім’яно-куприкової довжини (ТКД)). Застосовано комплекс класичних та сучасних методів морфологічного дослідження: виготовлення та вивчення серій послідовних гістологічних зрізів, мікроскопія, морфометрія, тривимірне реконструювання.
Дослідження проводилося відповідно до основних положень Резолюції Першого національного конгресу з біоетики «Загальні етичні принципи експериментів на тваринах» (2001), ICH GCP (1996), Конвенції Європейського Союзу про права людини та біомедицину (1997), а також Гельсінської декларації про етичні принципи медичних досліджень із залученням людей (1964-2008), Директив ЄС №609 (1986), Наказів МОЗ України № 690 від 23.09.2009, № 944 від 14.12.2009, № 616 від 03.08.2012.
Робота виконується в рамках ініціативної науково-дослідної роботи кафедри гістології, цитології та ембріології Закладу вищої освіти «Буковинський державний медичний університет» на тему «Структурно-функціональні особливості тканин і органів в онтогенезі, закономірності варіантної, конституційної, статево-вікової та порівняльної морфології людини». Державний реєстраційний номер: 0121U110121. Терміни виконання: 01.2021-12.2025.
Результати. На препаратах 4-тижневих ембріонів людини визначаються джерела лицевих структур – мезенхіма п’яти лицевих виступів (лобовий відросток, парні нижньощелепна та під’язикова зяброві дуги). Наприкінці 4-го тижня ВУР помітні два відростка нижньощелепної зябрової дуги – верхно- та нижньощелепний, а головний мозок оточений ектоменінгеальною капсулою, джерелом якої є мезенхіма нейроектодермального походження. Її зовнішній шар (ектоменінкс) формує спланхнокраніум – зачаток кісток лицевого відділу черепа, який скостеніває як перетинчастим, так і хрящовим шляхом. На 5-му тижні ВУР починається процес зрощення похідних лицевих виступів. На 6-му тижні ВУР нижньощелепні відростки І зябрової дуги зливаються по серединній лінії, утворюючи зачаток нижньої щелепи. На 7-му тижні ВУР ектоменінгеальна капсула диференціюється у хрящову структуру, яка на 8-му тижні ВУР стає безперервною навколо головного мозку і дає зачатки кісток основа черепа та хрящову носову капсулу. Носова капсула є джерелом розвитку решітчастої кістки, носової перегородки та нижньої носової раковини. На 7-му тижні ВУР верхньощелепний, присередній та бічний носові відростки стикаються між собою, що призводить до завершення морфогенезу верхньої щелепи. На 8-му тижні ВУР вперше виявляється центр скостеніння у надбрівній ділянці зачатка лобової кістки. На 9-му тижні ВУР відбуваються активні процеси остеогенезу в нижній щелепі, в результаті яких формується її основа, тоді як вінцевий і виростковий відростки осифікуються шляхом хрящового остеогенезу з вторинних ¬центрів, які з’являються після 10-го тижня ВУР. Кожна носова кістка скостеніває з одного хрящового осередка на початку 9-го тижня ВУР, а слізні кістки осифікується з одного перетинчастого центру протягом 12-го тижня ВУР.
Висновки.
1. Порушення процесів проліферації, злиття та трансформації зябрового апарату на 5-6-му тижнях внутрішньоутробного розвитку призводить до появи тяжких вад, зокрема, незрощення верхньої губи, коміркового відростка та піднебіння.
2. Конденсована мезенхіма передньої частини ектоменінгеальної капсули (попереду від зачатка гіпофіза) має нейроектодерсальне походження, а її зовнішній шар (ектоменінкс) формує спланхнокраніум – зачаток кісток лицевого відділу черепа (лобової, сльозової, виличної¬, носової кісток, леміша, верхньої і нижньої щелеп), і скостеніває як перетинчастим, так і хрящовим шляхом.
3. Лобова, сльозова, носова кістки, леміш, а також передщелепна частина (різцева кістка) верхньої щелепи походять від мезенхіми нижньощелепної зябрової дуги.¬ Верхня щелепа і вилична кістка походять з мезенхіми верхньощелепного відростка, тоді як нижня щелепа і барабанна частина скроневої кістки походять з мезенхіми нижньощелепного відростка І зябрової дуги.
4. Часові проміжки, протягом яких відбуваються активні проліферативні зміни та диференціація зачатків (7 та 10 тижні пренатального розвитку людини) можуть бути класифіковані як критичні періоди розвитку кісткових зачатків черепа людини з можливою появою уроджених вад розвитку.
Посилання
Choudhary G, Udayasankar U, Saade C, Winegar B, Maroun G, Chokr J. A systematic approach in the diagnosis of paediatric skull lesions: what radiologists need to know. Pol J Radiol [Internet]. 2019[cited 2023 Apr 28];84:e92-111. Available from: https://www.polradiol.com/Journal/-126/pdf-35895-10?filename=A%20systematic%20approach.pdf doi: 10.5114/pjr.2019.83101
Li X, Su L, Wang D, Gui Z, Jiang M, Yang X, et al. Clinical and imaging features of intraosseous arteriovenous malformations in jaws: a 15-year experience of single centre. Sci Rep [Internet]. 2020[cited 2023 Apr 28];10(1):12046. Available from: https://www.nature.com/articles/s41598-020-68967-3.pdf doi: 10.1038/s41598-020-68967-3
Mermans JF, Ghasemi SM, Lissenberg-Witte BI, Don Griot JPW. The Reproducibility of the Jaw Index in the Measurement of Healthy Newborns. Cleft Palate Craniofac J. 2020;57(5):574-80. doi: 10.1177/1055665619885726
Ryznychuk MA, Lastivka IV, Kryvchanska MI, Luchko EN. Congenital Hydrocephalus in Northern Bukovina: Probability and Risk Factors. Gazi Medical Journal. 2019;30(3):241-5.
Lanovenko O. Dynamics of frequency and peculiarities of the structure of congenital malformations in South Ukraine (monitoring study). International Journal of Medicine and Medical Research. 2021;7(1):5-11. doi:10.11603/ijmmr.2413-6077.2021.1.12465
Kitova TT, Kitov BD, Uchikova EH, Ahmad NT. Maternal age-a risk factor for congenital hydrocephalus. Clin Exp Obstet Gynecol. 2020;47(2):257-61 https://doi.org/10.31083/j.ceog.2020.02.5199
Rynhach NO, Moiseenko RO. Calculation of loss of child mortality in ukraine as an instrument for estimation of achievements of sustainable development goals in Ukraine. Wiad Lek. 2019;72(5);2:1145-9.
Lipowicz A, Wolański W, Kawlewska E, Zwolska P, Kulesa-Mrowiecka M, Dowgierd K, et al. Evaluation of Mandibular Growth and Symmetry in Child with Congenital Zygomatic-Coronoid Ankylosis. Symmetry [Internet]. 2021[cited 2023 Apr 28];13(9):1634. Available from: https://www.mdpi.com/2073-8994/13/9/1634 doi: 10.3390/sym13091634
Kambarova SA. Effect of surgical manipulation in morphometric growth of maxillofacial area at children with congenital lip and palate splits at I and II period of childhood. Annals of R.S.C.B. 2021;25(4):1853-8.
Kambarova SA. Statistical Processing Of Morphometric Measurements Of Craniofacial Area Of Children With Congenital Cleft Labia And Palate I And II Of The Childhood Period. Texas Journal of Multidisciplinary Studies. 2022;5:218-22.
Barbosa MDG, Castelo PM, Ferreira CLP, Haddad DS, Chiari BM, Santana MV, et al. Congenital heart disease in children: Orofacial myofunctional aspects, eating behavior and facial temperature. Int J Pediatr Otorhinolaryngol [Internet]. 2020[cited 2023 Apr 28];131:109883. Available from: https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0165587620300252?via%3Dihub doi: 10.1016/j.ijporl.2020.109883
Schultze-Mosgau S. Vascular reconstruction of congenital craniofacial defects. Int J Oral Maxillofac Surg [Internet]. 2019[cited 2023 Apr 28];48(1):24. Available from: https://www.ijoms.com/article/S0901-5027(19)30176-6/fulltext doi: 10.1016/j.ijom.2019.03.070
Zimmerer RM, Sander AK, Schönfeld A, Lethaus B, Gellrich NC, Neuhaus MT. Congenital Mandibular Hypoplasia: Patient-Specific Total Joint Replacement as a Line Extension in the Treatment of Complex Craniofacial Anomalies. J Maxillofac Oral Surg. 2023;22(2):410-8. doi: 10.1007/s12663-022-01780-9
Ruggiero J, Zocchi J, Gallo S, Pietrobon G, De Bernardi F, Bignami M, et al. Congenital Anterior Skull Base Encephaloceles: Long-Term Outcomes After Transnasal Endoscopic Reconstruction. World Neurosurg [Internet]. 2020[cited 2023 Apr 28];143:e324-33. Available from: https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S1878875020316491?via%3Dihub doi: 10.1016/j.wneu.2020.07.128
Xu J, Liu W, Deng X, Yang D, Li B, Chen K. Effects of mandibular distraction osteogenesis on anesthetic implications in children with hemifacial microsomia. Acta Anaesthesiol Scand. 2022;66(7):823-32. doi: 10.1111/aas.14073
Al Kaissi A, Ryabykh S, Nassib N, Bouchoucha S, Benjemaa L, Rejeb I, et al. Craniofacial Malformations as Fundamental Diagnostic Tools in Syndromic Entities. Diagnostics (Basel) [Internet]. 2022[cited 2023 Apr 28];12(10):2375. Available from: https://www.mdpi.com/2075-4418/12/10/2375 doi: 10.3390/diagnostics12102375
Grill FD, Behr AV, Rau A, Ritschl LM, Roth M, Bauer FX, et al. Prenatal intrauterine maxillary development - An evaluation with three-dimensional ultrasound. J Craniomaxillofac Surg. 2019;47(7):1077-82. doi: 10.1016/j.jcms.2019.01.029
Choudhary G, Udayasankar U, Saade C, Winegar B, Maroun G, Chokr J. A systematic approach in the diagnosis of paediatric skull lesions: what radiologists need to know. Pol J Radiol [Internet]. 2019[cited 2023 Apr 28];84:e92-111. Available from: https://www.polradiol.com/A-systematic-approach-in-the-diagnosis-of-paediatric-skull-lesions-what-radiologists-need-to-know,126,35895,1,1.html doi: 10.5114/pjr.2019.83101
Kabak SL, Zhuravleva NV, Melnichenko YM. Human Mandible Prenatal Morphogenesis. Journal of Morphological Sciences [Internet]. 2019[cited 2023 Apr 28];36(02):057-062. Available from: https://www.thieme-connect.de/products/ejournals/abstract/10.1055/s-0039-1685456 doi: 10.1055/s-0039-1685456
Gruber EA, Dover MS. Craniofacial Syndromes. In: Carachi R, Doss SHE, editors. Clinical Embryology: An Atlas of Congenital Malformations. 1st ed. Cham, Switzerland: Springer; 2019. p. 133-42.
Gaca PJ, Lewandowicz M, Lipczynska-Lewandowska M, Simon M, Matos PAW, Doulis A, et al. Fetal Development of the Orbit. Klin Monbl Augenheilkd. 2022;239(1):27-36. doi: 10.1055/a-1717-1959
Sweta P, Thailavathy D, Sweta KD. Growth Mandible And Temporomandibular Joint. Eur J Mol Clin Med [Internet]. 2020[cited 2023 Apr 28];7(08):1819-23. Available from: https://ejmcm.com/article_4493_3baedfb3fbab25b43e9ac577f5c12d59.pdf
Chaurasia V, Tiwari R, Singh V, Agarwal P, Thanvi G. A Rare Case of Arteriovenous Malformation of Mandible: A case report. Journal of Mahatma Gandhi University of Medical Sciences & Technology [Internet]. 2019[cited 2023 Apr 28];4(1):15. Available from: https://www.jmgumst.com/abstractArticleContentBrowse/JMGUMST/21253/JPJ/fullText doi: 10.5005/jp-journals-10057-0100
Li T, Jia R, Fan X. Classification and treatment of orbital venous malformations: an updated review. Front Med. 2019;13(5):547-55. doi: 10.1007/s11684-018-0623-2
Lyons C, Lambert S, editors. Taylor and Hoyt's Pediatric Ophthalmology and Strabismus. 6th ed. Elsevier; 2022. Chapter 26, Craniofacial abnormalities; 284 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Критерії авторського права, форми участі та авторства
Кожен автор повинен був взяти участь в роботі, щоб взяти на себе відповідальність за відповідні частини змісту статті. Один або кілька авторів повинні нести відповідальність в цілому за поданий для публікації матеріал - від моменту подачі до публікації статті. Авторитарний кредит повинен грунтуватися на наступному:
- істотність частини вклада в концепцію і дизайн, отри-мання даних або в аналіз і інтерпретацію результатів дослідження;
- написання статті або критичний розгляд важливості її інтелектуального змісту;
- остаточне твердження версії статті для публікації.
Автори також повинні підтвердити, що рукопис є дійсним викладенням матеріалів роботи і що ні цей рукопис, ні інші, які мають по суті аналогічний контент під їх авторством, не були опубліковані та не розглядаються для публікації в інших виданнях.
Автори рукописів, що повідомляють вихідні дані або систематичні огляди, повинні надавати доступ до заяви даних щонайменше від одного автора, частіше основного. Якщо потрібно, автори повинні бути готові надати дані і повинні бути готові в повній мірі співпрацювати в отриманні та наданні даних, на підставі яких проводиться оцінка та рецензування рукописи редактором / членами редколегії журналу.
Роль відповідального учасника.
Основний автор (або призначений відповідальний автор) буде виступати від імені всіх співавторів статті в якості основного кореспондента при листуванні з редакцією під час процесу її подання та розгляду. Якщо рукопис буде прийнята, відповідальний автор перегляне відредагований машинописний текст і зауваження рецензентів, прийме остаточне рішення щодо корекції і можливості публікації представленої рукописи в засобах масової інформації, федеральних агентствах і базах даних. Він також буде ідентифікований як відповідальний автор в опублікованій статті. Відповідальний автор несе відповідальність за подтверждленіе остаточного варіанта рукопису. Відповідальний автор несе також відповідальність за те, щоб інформація про конфлікти інтересів, була точною, актуальною і відповідала даним, наданим кожним співавтором.Відповідальний автор повинен підписати форму авторства, що підтверджує, що всі особи, які внесли істотний внесок, ідентифіковані як автори і що отримано письмовий дозвіл від кожного учасника щодо публікації представленої рукописи.
