РОЛЬ АНТИБАКТЕРІАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ В ЛІКУВАННІ АТОПІЧНОГО ДЕРМАТИТУ У ДІТЕЙ
DOI:
https://doi.org/10.24061/2413-4260.XII.4.46.2022.11Ключові слова:
мупіроцин; атопічний дерматит; Staphylococcus aureus; діти.Анотація
Вступ. Атопічний дерматит – одне з найпоширеніших хронічних запальних захворювань шкіри. При атопічному дерматиті зменшується різноманітність нормальної мікрофлори, внаслідок чого переважає S. aureus і зменшується кількість бактерій з антистафілококовою активністю. Метою даного дослідження було оцінити ефективність крему мупіроцину 2% при лікуванні атопічного дерматиту у дітей як додаткової терапії та вплив поліморфізму rs4696480 гена TLR2 на ефективність лікування.
Матеріали та методи. У дослідження були включені хворі на атопічний дерматит (n = 37) віком 1-18 років (7.9±4.9) з алер-
гологічного відділення Київської міської дитячої клінічної лікарні №2. Усі включені в дослідження діти з атопічним дерматитом мали позитивний посів на S. aureus. Пацієнти були рандомізовані на дві групи: група, яка отримувала мупіроцин 2% крем на уражені ділянки шкіри 2 рази на день 10 днів (група А) і контрольна група (група Б). Діти контрольної групи отримували лише симптоматичну терапію. Оцінка SCORAD та CDLQI (індекс якості життя дітей в дерматології) реєструвалися до і після лікування, побічні ефекти реєструвалися під час дослідження. Шкірні мазки брали до і після лікування. Генотипування TLR2 rs4696480 проводили за допомогою ПЛР у реальному часі.
Дослідження схвалено етичним комітетом НМУ імені О. Богомольця; всі пацієнти/батьки дітей дали інформовану згоду на участь. Статистичну обробку отриманих даних проводили за допомогою статистичного пакету IBM SPSS Statistics Base (версія 22) та програмного забезпечення EZR версії 1.32 (графічний інтерфейс середовища R (версія 2.13.0). Різниця в ефективності терапії між двох підгруп та вплив генотипу на ефективність терапії визначали за допомогою критерію Стьюдента для параметричних даних (T) та W-тесту Вілкоксона для непараметричних даних (W). Динаміку показників у кожній групі до та після лікування оцінювали за допомогою Т-тесту Вілкоксона (T-W). Ефективність ерадикації S. aureus оцінювали за відношенням шансів (OR) з 95% довірчим інтервалом (СІ). Результати вважалися статистично значущими на рівні p < 0,05.
Результати. В обох групах дітей покращення спостерігалося через 10 днів після лікування. У групі А покращення ΔSCORAD склало 13.8 балів (T-W=190.0, p<0.001). У групі Б також відбулося покращення: ΔSCORAD становило 8.5 балів (T-W=153.0, p<0.001). Різниця в показниках ΔSCORAD між групами А та В була статистично значущою (T=2.70, p=0.011). Зниження показника CDLQI після лікування становило 31,3% у групі А (T-W=190.0, p<0.001), і 18.3% у групі B (T-W=171.0, p<0.001). Різниця між цими двома групами не була статистично значущою (W=334.0, p=0.409). Після лікування шкірний посів показав, що в групі А 57.9% пацієнтів були S. aureus-негативними, у групі В тільки 22.2% дітей мали негативний посів (OR= 5.50, CI 1.3222,86). Ми порівняли ΔSCORAD залежно від генотипу поліморфізму rs4696480 в гені TLR2 і не виявили відмінностей у двох підгрупах: у підгрупі з генотипом АА ΔSCORAD було 12.6±3.7 балів; у підгрупі з генотипом ТТ ‒ 14.4±5.1 (T=0.84, p=0.413).
Висновки. Наші результати демонструють ефективність використання топічного мупіроцину в лікуванні атопічного дерматиту як додаткової терапії.
Посилання
.1 Volosovets' OP, Bol'bot YuK, Beketova HV, Berezenko VS, Umanets' TR, Rechkina OO, ta in. Alerhichnyi marsh u ditei Ukrainy [Allergic march in children of Ukraine]. Medychni perspektyvy. 2021;26(4):181-8. doi: 10.26641/2307-0404.2021.4.248227 (in Ukrainian).
.2 Volosovets' OP, Kryvopustov SP, Mozyrs'ka OV. Rol' mikrobiomu shkiry v rozvytku atopichnoho dermatytu u ditei [The role of skin microbiome in the development of atopic dermatitis in children]. Zdorov’ia dytyny. 2021;16(3):251-6. doi: 10.22141/2224-0551.16.3.2021.233911 (in Ukrainian).
.3 Edslev SM, Agner T, Andersen PS. Skin Microbiome in Atopic Dermatitis. Acta Derm Venereol [Internet]. 2020[cited 2022 Nov 10];100(12):adv00164. Available from: https://medicaljournalssweden.se/actadv/article/view/1695 doi: 10.2340/00015555-3514
.4 Iwamoto K, Moriwaki M, Miyake R, Hide M. Staphylococcus aureus in atopic dermatitis: Strain-specific cell wall proteins and skin immunity. Allergol Int. 2019;68(3):309-15. doi: 10.1016/j.alit.2019.02.006
.5 Paller AS, Kong HH, Seed P, Naik S, Scharschmidt TC, Gallo RL, et al. The microbiome in patients with atopic dermatitis. J Allergy Clin Immunol. 2019;143(1):26-35. doi: 10.1016/j.jaci.2018.11.015
.6 Yamazaki Y, Nakamura Y, Núñez G. Role of the microbiota in skin immunity and atopic dermatitis. Allergol Int. 2017;66(4):539-44. doi: 10.1016/j.alit.2017.08.004
.7 Ogonowska P, Gilaberte Y, Barańska-Rybak W, Nakonieczna J. Colonization With Staphylococcus aureus in Atopic Dermatitis Patients: Attempts to Reveal the Unknown. Front Microbiol [Internet]. 2021[cited 2022 Nov 10];11:567090. Available from: https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fmicb.2020.567090/full doi: 10.3389/fmicb.2020.567090
.8 Wu BC, Blimkie TM, Haney EF, Falsafi R, Akhoundsadegh N, Hancock REW. Host Response of Human Epidermis to Methicillin-Resistant Staphylococcus aureus Biofilm Infection and Synthetic Antibiofilm Peptide Treatment. Cells [Internet]. 2022[cited 2022 Nov 10];11(21):3459. Available from: https://www.mdpi.com/2073-4409/11/21/3459 doi: 10.3390/cells11213459
.9 Kim J, Kim BE, Ahn K, Leung DYM. Interactions Between Atopic Dermatitis and Staphylococcus aureus Infection: Clinical Implications. Allergy Asthma Immunol Res. 2019;11(5):593-603. doi: 10.4168/aair.2019.11.5.593
.10 Gonzalez T, Biagini Myers JM, Herr AB, Khurana Hershey GK. Staphylococcal Biofilms in Atopic Dermatitis. Curr Allergy Asthma Rep [Internet]. 2017[cited 2022 Nov 10];23;17(12):81. Available from: https://link.springer.com/article/10.1007/s11882-017-0750-x doi: 10.1007/s11882-017-0750-x
.11 Koh LF, Ong RY, Common JE. Skin microbiome of atopic dermatitis. Allergol Int. 2022;71(1):31-9. doi: 10.1016/j.alit.2021.11.001
.12 Fölster-Holst R. The role of the skin microbiome in atopic dermatitis - correlations and consequences. J Dtsch Dermatol Ges. 2022;20(5):571-7. doi: 10.1111/ddg.14709
.13 Rangel SM, Paller AS. Bacterial colonization, overgrowth, and superinfection in atopic dermatitis. Clin Dermatol. 2018;36(5):641-7. doi: 10.1016/j.clindermatol.2018.05.005
.14 Hwang J, Thompson A, Jaros J, Blackcloud P, Hsiao J, Shi VY. Updated understanding of Staphylococcus aureus in atopic dermatitis: From virulence factors to commensals and clonal complexes. Exp Dermatol. 2021;30(10):1532-45. doi: 10.1111/exd.14435
.15 Geoghegan JA, Irvine AD, Foster TJ. Staphylococcus aureus and Atopic Dermatitis: A Complex and Evolving Relationship. Trends Microbiol. 2018;26(6):484-97. doi: 10.1016/j.tim.2017.11.008
.16 Totté JE, van der Feltz WT, Hennekam M, van Belkum A, van Zuuren EJ, Pasmans SG. Prevalence and odds of Staphylococcus aureus carriage in atopic dermatitis: a systematic review and meta-analysis. Br J Dermatol. 2016;175(4):687-95. doi: 10.1111/bjd.14566
.17 Khadka VD, Key FM, Romo-González C, Martínez-Gayosso A, Campos-Cabrera BL, Gerónimo-Gallegos A, et al. The Skin Microbiome of Patients With Atopic Dermatitis Normalizes Gradually During Treatment. Front Cell Infect Microbiol [Internet]. 2021[cited 2022 Nov 10];11:720674. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC8498027/ doi: 10.3389/fcimb.2021.720674
.18 Błażewicz I, Jaśkiewicz M, Bauer M, Piechowicz L, Nowicki RJ, Kamysz W, et al. Decolonization of Staphylococcus aureus in patients with atopic dermatitis: a reason for increasing resistance to antibiotics? Postepy Dermatol Alergol. 2017;34(6):553-60. doi: 10.5114/ada.2017.72461
.19 Masiuk H, Wcisłek A, Jursa-Kulesza J. Determination of nasal carriage and skin colonization, antimicrobial susceptibility and genetic relatedness of Staphylococcus aureus isolated from patients with atopic dermatitis in Szczecin, Poland. BMC Infect Dis [Internet]. 2021[cited 2022 Nov 10];21(1):701. Available from: https://bmcinfectdis.biomedcentral.com/articles/10.1186/s12879-021-06382-3 doi: 10.1186/s12879-021-06382-3
.20 Del Rosal T, Méndez-Echevarría A, Garcia-Vera C, Escosa-Garcia L, Agud M, Chaves F, et al. Staphylococcus aureus Nasal Colonization in Spanish Children. The COSACO Nationwide Surveillance Study. Infect Drug Resist [Internet]. 2020[cited 2022 Nov 11];13:4643-51. Available from: https://www.dovepress.com/staphylococcus-aureus-nasal-colonization-in-spanish-children-the-cosac-peer-reviewed-fulltext-article-IDR doi: 10.2147/IDR.S282880.
.21 Liu Y, Wang S, Dai W, Liang Y, Shen C, Li Y, et al. Distinct Skin Microbiota Imbalance and Responses to Clinical Treatment in Children With Atopic Dermatitis. Front Cell Infect Microbiol [Internet]. 2020[cited 2022 Nov 11];10:336. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC7350538/ doi: 10.3389/fcimb.2020.00336
.22 Matthijs S, Vander Wauven C, Cornu B, Ye L, Cornelis P, Thomas CM, et al. Antimicrobial properties of Pseudomonas strains producing the antibiotic mupirocin. Res Microbiol. 2014;165(8):695-704. doi: 10.1016/j.resmic.2014.09.009
.23 Lynch JP 3rd, Zhanel GG, Clark NM. Emergence of Antimicrobial Resistance among Pseudomonas aeruginosa: Implications for Therapy. Semin Respir Crit Care Med. 2017;38(3):326-45. doi: 10.1055/s-0037-1602583
.24 Blaser MJ. The theory of disappearing microbiota and the epidemics of chronic diseases. Nat Rev Immunol. 2017;17(8):461-3. doi: 10.1038/nri.2017.77
.25 Mozyrska OV, Volosovets OP, Kryvopustov SP, Goncharov SV, Kupkina AV, Iemets OV, et al. Single nucleotide polymorphism rs4696480 of TLR2 gene associates with severity of atopic dermatitis in children, but not with IgE sensitization to Malassezia. Wiad Lek. 2022;75(5 pt 1):1070-6. doi: 10.36740/WLek202205104
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Критерії авторського права, форми участі та авторства
Кожен автор повинен був взяти участь в роботі, щоб взяти на себе відповідальність за відповідні частини змісту статті. Один або кілька авторів повинні нести відповідальність в цілому за поданий для публікації матеріал - від моменту подачі до публікації статті. Авторитарний кредит повинен грунтуватися на наступному:
- істотність частини вклада в концепцію і дизайн, отри-мання даних або в аналіз і інтерпретацію результатів дослідження;
- написання статті або критичний розгляд важливості її інтелектуального змісту;
- остаточне твердження версії статті для публікації.
Автори також повинні підтвердити, що рукопис є дійсним викладенням матеріалів роботи і що ні цей рукопис, ні інші, які мають по суті аналогічний контент під їх авторством, не були опубліковані та не розглядаються для публікації в інших виданнях.
Автори рукописів, що повідомляють вихідні дані або систематичні огляди, повинні надавати доступ до заяви даних щонайменше від одного автора, частіше основного. Якщо потрібно, автори повинні бути готові надати дані і повинні бути готові в повній мірі співпрацювати в отриманні та наданні даних, на підставі яких проводиться оцінка та рецензування рукописи редактором / членами редколегії журналу.
Роль відповідального учасника.
Основний автор (або призначений відповідальний автор) буде виступати від імені всіх співавторів статті в якості основного кореспондента при листуванні з редакцією під час процесу її подання та розгляду. Якщо рукопис буде прийнята, відповідальний автор перегляне відредагований машинописний текст і зауваження рецензентів, прийме остаточне рішення щодо корекції і можливості публікації представленої рукописи в засобах масової інформації, федеральних агентствах і базах даних. Він також буде ідентифікований як відповідальний автор в опублікованій статті. Відповідальний автор несе відповідальність за подтверждленіе остаточного варіанта рукопису. Відповідальний автор несе також відповідальність за те, щоб інформація про конфлікти інтересів, була точною, актуальною і відповідала даним, наданим кожним співавтором.Відповідальний автор повинен підписати форму авторства, що підтверджує, що всі особи, які внесли істотний внесок, ідентифіковані як автори і що отримано письмовий дозвіл від кожного учасника щодо публікації представленої рукописи.
