Резюме. Згідно із визначенням ВООЗ «синдром професійного вигорання» (СПВ) або «Burnout» – це фізичне, емоційне або мотиваційне виснаження, яке характеризується порушенням продуктивності в роботі та втомою, безсонням, підвищеною схильністю до соматичних захворювань, а також вживанням алкоголю або інших психоактивних речовин з метою отримання тимчасового полегшення, що має тенденцію до розвитку фізіологічної залежності та (у багатьох випадках) суїцидальної поведінки. Цей синдром звичайно розцінюється як стрес-реакція у відповідь на безжалісні виробничі та емоційні вимоги, що є наслідком надмірної відданості людини своїй роботі, що одночасно супроводжується зневагою до сімейного життя та/або відпочинку. Формування СПВ у персоналу неонатальних відділень пов'язано з негативними змінами його психо-емоційного стану та безпосередньо впливає на рівень надання медичної допомоги пацієнтам, особливо дітям, які народилися з екстремально малою масою тіла, з вродженими вадами розвитку, у стані тяжкої асфіксії та знаходяться в умовах end-of-life. Мета дослідження. Вивчити частоту формування та потенційні чинники ризику СПВ у лікарів, які надають медичну допомогу пацієнтам неонатального віку, шляхом персоналізованої оцінки його ризику за допомогою тесту Maslach Burnout Inventory (MBI) та розробленого дослідниками опитувальника NeoBurn. Матеріали та методи дослідження. У ході дослідження проведено персоналізоване опитування 50 лікарів-неонатологів та дитячих анестезіологів, які надають медичну допомогу пацієнтам неонатального віку (до 28 діб життя), на базі 8 відділень 6 стаціонарів (м. Київ, м. Чернівці, Україна) з вересня 2019 року по лютий 2020 року. Опитувальник NeoBurn розроблено дослідниками з урахуванням даних сучасної наукової літератури щодо найбільш вагомих чинників ризику СПВ у медичного персоналу неонатальних відділень. Даний опитувальник включає перелік питань загального характеру; питання, які визначають особливості праці; питання, які характеризують власну оцінку особистості тощо. Тест Maslach Burnout Inventory (MBI) включає три блока питань, відповіді на які можуть допомогти у визначенні ознак виснаження або депресивного тривожного синдрому (Розділ А), ознак деперсоналізації або втрати емпатії (Розділ В) та ознак зниження особистісних досягнень (Розділ С). Результати дослідження. В опитуванні прийняло участь 36 лікарів-неонатологів (72 %) та 14 лікарів-дитячих анестезіологів (28 %), при цьому, у 80 % випадків респондентами були представниці жіночої статті, а біля 1/3 неонатальної спільноти мали вік старше 50 років. Більшість респондентів (72 %) на момент опитування працювали на посаді лікарів-ординаторів відділень, 8 (16 %) – завідувачів відділень, 6 (12%) – наукових співробітників профільних кафедр. Основним робочим місцем лікарів у 70 % випадків були відділення інтенсивної терапії новонароджених, у 30 % випадків – відділення неонатального догляду. У 21 людини (42 %) стаж роботи в неонатології склав більше 20 років. Більше половини респондентів (54 %) працювали більше ніж на 1 ставку, 37 лікарів (74 %) мали нічні чергування. Переважна більшість лікарів (94 %) зазначили, що рівень їх доходів є недостатнім для комфортного життя в Україні. Опитування за допомогою тесту MBI засвідчило, що найбільш вразливою є сфера деперсоналізації, важкий ступінь якої встановлено у 24 % випадків, помірний ступінь – у 40 % випадків. Виражене зниження значимості особистісних досягнень виявлено у 22 % випадків, помірного ступеня – у 30 % випадків. Найбільш «збереженою» виявилася опція виснаження, важкий ступінь якого діагностовано лише у 4 % випадків, помірного ступеня – у 24 % випадків. Слід зазначити, що при опитуванні не виявлено жодного лікаря з відсутністю порушень усіх трьох характеристик тесту MBI. Висновки. Медичний персонал, який надає допомогу пацієнтам неонатального віку (у перші 28 діб життя) складає групу високого ризику щодо формування СПВ, що пов'язано зі значним потенційним рівнем смертності та захворюваності пацієнтів, високими вимогами до професійного рівня лікарів, необхідністю постійного удосконалення для впровадження нових сучасних перинатальних технологій, наявністю нічних чергувань, недостатньо високою заробітною платою тощо. При опитуванні українських лікарів-неонатологів і дитячих анестезіологів з використанням тесту MBI найбільш виражені порушення встановлено у сфері деперсоналізації та зниження значимості особистісних досягнень, що потребує впровадження у практику роботи лікувальних закладів програми ідентифікації, профілактики та корекції СПВ із залученням міждисциплінарної команди спеціалістів.

синдром емоційного вигорання; неонатолог; дитячий анестезіолог; тест Maslach Burnout Inventory

.1 Chuang C-Y, Tseng P-C, Lin C-Y, et al. Burnout in the intensive care unit professionals. A systematic review. Medicine (Baltimore) [Internet]. 2016[cited 2020 Jul 16];95(50):e5629. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC5268051/ doi: 10.1097/MD.0000000000005629.

.2 Schaufeli W, Maslach C, Marek T, editors. Professional Burnout. Recent Developments in Theory and Research. London: Routledge, 1993. 312p. doi: 10.4324/9781315227979.

.3 Profit J, Sharek PJ, Amspoker AB, Kowalkowski MA, Nisbet CC, Thomas EJ, et al. Burnout in the NICU setting and its relation to safety culture. BMJ Qual Saf . 2014;23(10):806-13. doi: 10.1136/bmjqs-2014-002831.

.4 Tawfik DS, Phibbs CS, Sexton JB, Kan P, Sharek P, Nisbet CC, et al. Factors Associated With Provider Burnout in the NICU. Pediatrics [Internet]. 2017[cited 2020 May 4];139(5):e20164134. Available from: https://pediatrics.aappublications.org/content/139/5/e20164134.long doi: 10.1542/peds.2016-4134.

.5 Dweck N, Golombek S. NICU graduate reunion “A celebration of life”. Adv Neonatal Care. 2019;19(3):205-11. doi: 10.1097/ANC.0000000000000598.

.6 Wigert H, Blom M, Bry K. Parents experiences of communication with neonatal intensive care unit staff: an interview study. BMC Pediatr [Internet]. 2014[cited 2020 Jul 12];14(1):304. Available from: https://bmcpediatr.biomedcentral.com/articles/10.1186/s12887-014-0304-5.

.7 Hall SL, Cross J, Selix NW, Patterson C, Segre L, Chuffo-Siewert R, et al. Recommendations for enhancing psychosocial support of NICU parents through staff education and support. J Perinatol. 2015;35(S1):29-36. doi:10.1038/jp.2015.147.

.8 Clubbs BH, Barnette AR, Gray N, Weiner L, Bond A, Harden J, et al. A Community Hospital NICU Developmental Care Partner Program. Feasibility and Association With Decreased Nurse Burnout Without Increased Infant Infection Rates. Adv Neonatal Care. 2019;19(4):311-20. doi: 10.1097/ANC.0000000000000600.

.9 Grace MK, VanHeuvelen JS. Occupational variation in burnout among medical staff: Evidence for the stress of higher status. Soc Sci Med. 2019;232:199-208. doi: 10.1016/j.socscimed.2019.05.007.

.10 Tawfik DS, Profit J. Provider burnout: implications for our perinatal patients. Seminars Perinatol [Internet]. 2020[cited 2020 Jun 30];44(4):151243. Available from: https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0146000520300240?via%3Dihub doi: 10.1016/j.semperi.2020.151243.

.11 Hynan MT. Covid-19 and the need for perinatal mental health professionals: now more than ever before. J Perinatol. 2020;40:985-6. doi: 10.1038/s41372-020-0696-z.

.12 Zalaquett CP, Wood RJ, editors. Evaluating Stress: A Book of Resources. Maslach C, Jackson SE, Leiter MP, editors. The Maslach Burnout Inventory. Palo Alto, CA: Consulting Psychologists Press, 1997. p.191-218.

.13 Hall LH, Johnson J, Watt I, Tsipa A, O`Connor DB. Healthcare Staff Wellbeing, Burnout, and Patient Safety: A Systematic Review. PlosOne [Internet]. 2016[cited 2020 Jul 16];11(7):e0159015. Available from: https://journals.plos.org/plosone/article?id=10.1371/journal.pone.0159015 doi: 10.1371/journal.pone.0159015.

.14 Belliene CV, Righetti P, Ciampa R, Lacoponi F, Coviello C, Buonocore. Assessing burnout among neonatologist. J Matern Fetal Neonatal Med. 2012;25(10):2130-4. doi: 10.3109/14767058.2012.666590.

.15 Cox Т, Griffits А. The Burnout Companion to Study and Practice: A Critical Analysis (Issues in Occupational Health Series). 1st ed. CRC Press, 1998. 224p.

.16 Garcia CL, Abreu LC, Ramos JLS, Ramos JLS, de Castro CFD, Smiderle FRN, et al. Influence of burnout on patient safety: systematic review and meta-analysis. Medicina [Internet]. 2019[cited 2020 Jul 14];55(9):553. Available from : https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6780563/ doi: 10.3390/medicina55090553.

.17 Klein J, Frie KG, Blum K, von dem Knesebeck O. Burnout and perceived quality of care among German clinicians in surgery. Int J Qual Health Care. 2010;22(6):525-30. doi: 10.1093/intqhc/mzq056.

.18 Suttle M, Chase M, Sasser W, Moore-Clingenpeel M, Maa T, Werner J, et al. Burnout in pediatric critical care medicine fellows. Crit Care Med. 2020;48(6):872-80. doi: 10.1097/CCM.0000000000004290.

.19 Montgomery A, Panagopoulou E, Esmail A, Richards T, Maslach C. Burnout in healthcare: the case for organisational change. BMJ [Internet]. 2019[cited 2020 May 29];366:14774. Available from: https://www.bmj.com/content/366/bmj.l4774.long doi: https://doi.org/10.1136/bmj.l4774.