Комунікаційні протоколи як інструмент підвищення безпеки новонароджених під час лікувально-діагностичного процесу

Автор(и)

  • A. I. Belorus ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», Україна
  • R. M. Fedosiuk ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», Україна
  • O. M. Kovalova ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України», Україна

DOI:

https://doi.org/10.24061/2413-4260.VII.4.26.2017.5

Ключові слова:

комунікаційний протокол, міжпрофесійна взаємодія, інформаційна похибка, інформаційна безпека

Анотація

Вступ. Міжпрофесійна, міждисциплінарна передача інформації про стан пацієнта, стала важливою складовою лікувально-діагностичного процесу. Недоотримання або викривлення важливої клінічної інформації під час передачі зміни є провідною причиною виникнення медичних помилок, сентинельних (граничних) та несподіваних подій, що закінчились смертю або серйозними тілесними ушкодженнями, або мали ризик їх виникнення.
Мета. Обґрунтувати потенційні напрями підвищення рівня безпеки пацієнтів у неонатальних відділеннях перинатального центру шляхом аргументування та розроблення стандартів до міжпрофесійних та міждисциплінарних комунікаційних протоколів.
Матеріали та методи дослідження. Для досягнення мети проведено контент-аналіз рекомендаційної бази Ради Європи, що стосується безпеки медичної допомоги, та релевантних матеріалів Першого національного конгресу з безпеки пацієнтів, що пройшов у м. Києві 29-30 листопада 2012 р., вивчення закордонного досвіду із впровадження Першої та Другої глобальних ініціатив ВООЗ з безпеки пацієнтів у медичну практику різних країн світу та дослідження окремих аспектів міжпрофесійної та міждисциплінарної комунікації в неонатальних клініках розвинених країн світу
Результати дослідження. Висвітлено основні причини виникнення несприятливих подій внаслідок недоотримання або викривлення інформації пацієнта під час передачі зміни, основними серед яких є великий обсяг інформації, який необхідно передати, відносно корекції та змін лікувальної тактики пацієнта, наявність проміжного етапу передачі зміни, низька якість передачі вербальної інформації та мінімальний рівень потрібної інформації в структурованих паперових комунікаційних протоколах. Запропоновано основні стратегії для покращення міжпрофесійних та міждисциплінарних комунікацій: а) стандартизація процесу передачі інформації; б) розроблення структурного шаблону комунікаційного протоколу; в) комунікаційні тренінги та г) використання мнемотехніки для стандартизації передачі зміни. Розроблений шаблон зовнішнього міждисциплінарного комунікаційного протоколу, який дозволяє мінімізувати прогалини у передачі інформації між різними спеціалістами при транспортуванні новонародженого із закладу ІІ рівня у заклад ІІІ рівня. Запропонований міжпрофесійний комунікаційний протокол, в якому вказано усі ключові аспекти догляду за новонародженими, які слід обговорювати з медсестрами.
На основі пакетного рішення I-PASS інструменту обгрунтовано та розроблено основні структурні компоненти внутрішнього комунікаційного протоколу з прикладами його застосування в неонатальній практиці. Визначено 5 основних складових: I- illness severity (важкість захворювання), P - patient summary (загальний висновок про стан дитини), A - action list (план дій), S - situation awareness and contingency plans (розуміння ситуації та можливі дії); S - synthesis by receiver (розуміння одержаної інформації членами команди наступної зміни).
Висновки. Зростає потреба в розробці та впровадженні в роботу неонатальних відділень паперових/електронних зовнішніх та внутрішніх комунікаційних протоколів для передачі чергування в межах одного відділення. Показана необхідність інтеграції в електронну карту розвитку новонародженого (історію хвороби) розроблених комунікаційних протоколів та навчання лікарів-інтернів користування сучасним пакетним рішенням передачі чергування лікарям наступної зміни.

Посилання

.1 Nagpal K, Abboudi M, Fischler L, Schmidt T, Vats A, Manchanda C, et al. Evaluation of postoperative handover using a tool to assess information transfer and teamwork. Ann Surg. 2011;253(4):831-7.

.2 The Joint Commission. Sentinel Event [Internet]: Sentinel event statistics data: root causes by event type. [updated 2011 Sept 27; cited 2017 Nov 2]. Available from: http://www.jointcommission.org/sentinel_event_statistics.

.3 Horwitz LI, Meredith T, Schuur JD, Shah NR, Kulkarni RG, Jenq GY. Dropping the baton: a qualitative analysis of failures during the transition from emergency department to inpatient care. Ann Emerg Med. 2009;53(6):701-710.e4. doi: 10.1016/j.annemergmed.2008.05.007.

.4 Kitch BT, Cooper JB, Zapol WM, Marder JE, Karson A, Hutter M, et al. Handoffs causing patient harm: a survey of medical and surgical house staff. Jt Comm J Qual Patient Saf. 2008;34(10):563-70.

.5 Graham KL, Marcantonio ER, Huang GC, Yang J, Davis RB, Smith CC. Effect of a Systems Intervention on the Quality and Safety of Patient Handoffs in an Internal Medicine Residency Program. J Gen Intern Med. 2013;28(8):986-93. doi: 10.1007/s11606-013-2391-7.

.6 Arora VM, Johnson JK, Meltzer DO, Humphrey HJ. A theoretical framework and competency-based approach to improving handoffs. Qual Saf Health Care. 2008;17(1):11-4. doi: 10.1136/qshc.2006.018952.

.7 Horwitz LI, Moin T, Krumholz HM, Wang L, Bradley EH. What are covering doctors told about their patients? Analysis of sign-out among internal medicine house staff. Qual Saf Health Care. 2009;18(4):248-55. doi: 10.1136/qshc.2008.028654.

.8 Johnson JK, Arora VM. Improving clinical handovers: creating local solutions for a global problem. Qual Saf Health Care. 2009;18(4):244-5. doi: 10.1136/qshc.2009.032946.

.9 Starmer AJ, Spector ND, Srivastava R, West DC, Rosenbluth G, Allen AD, et al. Changes in medical errors after implementation of a handoff program. N Engl J Med. 2014;371(19):1803-12. doi: 10.1056/NEJMsa1405556.

.10 Farnan JM, Paro JA, Rodriguez RM, Reddy ST, Horwitz LI, Johnson JK, et al. Hand-off education and evaluation: piloting the observed simulated hand-off experience (OSHE). J Gen Intern Med. 2010;25(2):129-34. doi: 10.1007/s11606-009-1170-y.

.11 Li P, Ali S, Tang C, Ghali WA, Stelfox HT. Review of computerized physician handoff tools for improving the quality of patient care. J Hosp Med. 2013;8(8):456-63. doi: 10.1002/jhm.1988.

.12 Wayne JD, Tyagi R, Reinhardt G, Rooney D, Makoul G, Chopra S, et al. Simple standardized patient handoff system that increases accuracy and completeness. J Surg Educ. 2008;65(6):476-85. doi: 10.1016/j.jsurg.2008.06.011.

.13 U.S. Department of Health & Human Services. TeamSTEPPSTM [Internet]. USA.gov: The U.S. Government's Official Web Portal. 2013 [updated 2013 Nov 19; cited 2017 Nov 2]. Available from: http://teamstepps.ahrq.gov.

.14 Patterson ES, Roth EM, Woods DD, Chow R, Gomes JO. Handoff strategies in settings with high consequences for failure: lessons for health care operations. Int J Qual Health Care. 2004;16(2):125-32. doi: 10.1093/intqhc/mzh026.

.15 Riesenberg LA, Leitzsch J, Little BW. Systematic review of handoff mnemonics literature. Am J Med Qual. 2009;24(3):196-204. doi: 10.1177/1062860609332512.

.16 The Accreditation Council for Graduate Medical Education. Common Program Requirements [Internet]. Chicago, Illinois, United States; 2016 [updated 2016 Nov 9; cited 2017 July 1]. Available from: http://www.acgme.org/acgmeweb/tabid/429/ProgramandInstitutionalAccreditation/ CommonProgramRequirements.aspx.

.17 Custer JW, White E, Fackler JC, Xiao Y, Tien A, Lehmann H, et al. A qualitative study of expert and team cognition on complex patients in the pediatric intensive care unit. Pediatr Crit Care Med. 2012;13:278-84.

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-12-27

Як цитувати

Belorus, A. I., Fedosiuk, R. M., & Kovalova, O. M. (2017). Комунікаційні протоколи як інструмент підвищення безпеки новонароджених під час лікувально-діагностичного процесу. Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина, 7(4(26), 31–36. https://doi.org/10.24061/2413-4260.VII.4.26.2017.5