Застосування лімфотропної протимікробної терапії у лікуванні гострих лімфаденітів у дітей

M. O. Talko

Анотація


Мета дослідження – вивчити ефективність застосування лімфотропної протимікробної терапії гострих лімфаденітів у дітей

Матеріали та методи

Для вирішення поставленої задачі на базі хірургічного відділення №2 ДМКЛ№1 було відібрано 60 пацієнтів віком від 3 років з гострими  ЛА інфекційної етіології різної локалізації. За методом терапії останніх розділено на дві групи по 30 чол.: в першій (порівняльна) застосовувався лімфотропний, а в другій (контрольна)—внутрішьовенний шляхи введення препарату. В кожній із них виділено по дві підгрупи в залежності від стадії запального процесу: ексудативно-інфільтраційних змін та абсцедування. Розподіл пацієнтів в даних групах згідно віку, локалізації процесу був однаковий. Регіонарне лімфотропне введення антибіотика здійснювалося підшкірно на глибину 1,5-2см. у проміжок між І-шим і ІІ-гим пальцями руки, ноги  або ділянку сосковидного відростку, по загальновідомій методиці із використанням 0,25% новокаїну. Лімфотропно застосовували гентаміцин із розрахунку 1мг/кг/добу з інтервалом 24 год.  в перші  дві доби, надалі через добу, внутрішьовенно -- гентаміцин у дозі 2 мг/кг/добу із 8 год. проміжком. Місцеве лікування при серозному лімфаденіті здійснювалося шляхом накладання повязок із 25% розчином димексиду та УВЧ терапією, при абсцедуванні – оперативне втручання. Для оцінки результатів використовували динаміку температурної реакції, лабораторних показників (рівень лейкоцитів та лейкоцитарна формула; ШОЕ), УЗ картини та локальні прояви. Критерієм відміни протимікробної терапії були нормалізація температури тіла, позитивна динаміка локальних та УЗ проявів, нормалізація лабораторних показників.

Результати дослідження

При проведенні даного дослідження отримано слідуючі показники. На момент госпіталізації порушення загального стану відмічалося у 53% дітей переважно молодшого віку із ЛА шийно-щелепно-лицевої ділянки. Підвищення температури тіла відмічалося у 86.6% (52), однак гектичних значень вона досягала лише у 13,3% (8). При гнійних ЛА після оперативного втручання її нормалізація протягом першої доби в групі порівняння відмічалася у 61,1% дітей (11), та до кінця другої доби -- у 94,4% (17), на відміну від контрольної, в якій тільки на третю добу у 88,8% (16) пацієнтів даний показник був у межах норми. При серозних ЛА на фоні лімфотропної терапії на третю добу нормальна температурна реакція відмічалася у 83,3% (10), в контрольній же групі становила у 66,7% (8).

На момент госпіталізації лабораторні дані в обох групах вказували на наявність запального процесу: лейкоцитоз із сувом лейкоцитарної формули вліво у 80% (48), зростання ШОЕ у 60% (36). При застосуванні лімфотропної антибактеріальної терапії (порівняльна група) відмічалася прискорена нормалізація лабораторних показників: вже на третю добу вміст лейкоцитів та лейкоцитарна формула були в межах вікової норми у 93,3% пацієнтів, на відміну від контрольної групи, де даний результат спостерігався лише на пяту добу. Рівень ШОЕ був помірно підвищеним в обох групах та характеризувався більш сповільненими темпами відновлення.

Протікання ранньового процесу та загоєння післяопераційної рани в обох групах відбувалося симультанно, на  відміну від гострих серозних ЛА, де в групі порівняння спостерігалися прискорені темпи нормалізації, насамперед, зменшення ЛВ та локальної болючості.

 Середня кількькість ін’єкцій при лімфотропному введенні АБ склала 4, а при внутрішньовенному шляху – 15. Середній ліжко день у групі порівняння при гострих гнійних ЛА склав 7,0, а при серозних – 8,3, тоді як у контрольній – 9,5 відповідно.

 Висновки

1. Застосування лімфотропної терапії при гострих лімфаденітах у дітей є патогенетично обгрунтованим.

2. При застосуванні антибактеріальної ЛТ у лікуванні бактеріальних лімфаденітів, як в стадії серозного запалення так і абсцедування,  відмічалися прискорені нормалізація температурної реакції організму, лабораторних показників та локальних проявів.

3. Використання ЛТ у двох дітей на початковій стадії деструкції ЛВ (за даними УЗД) дозволило уникнути нагноєння та досягти одужання консервативним шляхом.

4. Застосування лімфотропного регіонарного введення  АБ  при  даній  патології дає можливості вводити препарат 1раз  кожні 24-48год. і скоротити, таким чином, як загальну дозу препарату в 2-3рази, так і кількість ін’єкцій.  Це істотно не тільки з економічних позицій, а й з огляду на зниження алергізації і токсичного впливу антибіотикотерапії.


Ключові слова


лімфотропна терапія; антибіотикотерапія; гострий лімфаденіт

Повний текст:

PDF

Посилання


.1 Zaykov SV. Differentsial'naya diagnostika sindroma limfadenopatii [Differential diagnosis of lymphadenopathy syndrome]. Klinichna imunolohiia. Alerholohiia. Infektolohiia. 2012;4:16-24. (in Russian)

.2 Kharitonov DYu, Volodin AI, Dremalov BM. Optimizatsiya differentsial'noy diagnostiki ostrykh limfadenitov chelyustno-litsevoy oblasti u detey [Optimization of differential diagnosis of acute lymphadenitis of the maxillofacial region in children]. Detskaya khirurgiya. 2012;1:17-9. (in Russian)

.3 Unich NK, Berezhnyi VV. Limfadenopatii u ditei ta pidlitkiv: dyferentsiina diahnostyka i likars'ka taktyka [Lymphadenopathy in children and adolescents: differential diagnosis and drug tactics]: navch.-metod. posib. dlia likariv-interniv i likariv-slukhachiv zakladiv pisliadyplomnoi osvity. Kyiv, 2012. S. 17; 66-7. (in Ukrainian).

.4 Shulakov VV, Tsarev VN, Smirnov СН. Sovremennye algoritmy diagnostiki i lecheniya vospalitel'nykh zabolevaniy chelyustno-litsevoy oblasti [Modern algorithms for diagnosis and treatment of inflammatory diseases of the maxillofacial region]: ucheb. posob. dlya sistemy poslevuzovskogo i dopolnitel'nogo professional'nogo obrazovaniya vrachey. Moskva: Novik; 2012. 91 s. (in Russian)

.5 Lobach YuB. Imunolohichni porushennia v tkanynakh yasen u ditei iz zapal'nymy nespetsyfichnymy zakhvoriuvanniamy pidnyzhn'oschelepnykh limfatychnykh vuzliv ta patohenetychne obhruntuvannia yikh korektsii v kompleksnomu likuvanni [Immunological disorders in the tissues of the gums in children with nonspecific inflammatory diseases submandibular lymph nodes and pathogenetic substantiation of their correction in treatment] [avtoreferat]. Poltava, 2015. S. 7. (in Ukrainian).

.6 Petrenko VM. Limfologiya kak mediko-biologicheskaya nauka: sovremennye predstavleniya v Rossii i istoriya ikh razvitiya [Lymphology as a biomedical science: modern ideas in Russia and the history of their development]. Nauchnoe obozrenie. Meditsinskie nauki. 2016;2:84-90. (in Russian)

.7 Zhanalina BS. Limfatychnyi transport likars'kykh preparativ z reflektornoi stymuliatsiieiu - novyi pidkhid v likuvanni ditei z hostroiu odontohennoiu infektsiieiu [Lymphatic transport drugs from reflex stimulation - a new approach in the treatment of children with acute odontogenic infection]. Problemy stomatolohii. 2000;3:137-9. (in Ukrainian).

.8 Chernekhovskaya NE, Shishlo VK, Andreev VG, Povalyaev AV. Limfaticheskaya terapiya v prakticheskoy meditsine [Lymphatic therapy in practical medicine]. Mockva: MEDpress-inform; 2011. S. 26-35. (in Russian)

.9 Vyrenkov YuE, Chernyakhovskaya NE, Efimenko NA. Rukovodstvo po klinicheskoy limfologii [Guide to Clinical Lymphology]. Moskva: OOO «Polimag»; 2001. S. 115-8. (in Russian)

.10 Vtorenko VI, Esipov AV, Musailov VA, Shishlo VK. Limfaticheskaya terapiya v khirurgicheskoy praktike [Lymphatic therapy in surgical practice]. Khirurgicheskaya praktika. 2014;3:4-9. (in Russian)


Пристатейна бібліографія ГОСТ


1. Зайков СВ. Дифференциальная диагностика синдрома лимфаденопатии. Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2012;4:16-24.

2. Харитонов ДЮ, Володин АИ, Дремалов БМ. Оптимизация дифференциальной диагностики острых лимфаденитов челюстно-лицевой области у детей. Детская хирургия. 2012;1:17-9.

3. Уніч НК, Бережний ВВ. Лімфаденопатії у дітей та підлітків: диференційна діагностика і лікарська тактика: навч.-метод. посіб. для лікарів-інтернів і лікарів-слухачів закладів післядипломної освіти. Київ, 2012. С. 17; 66-67.

4. Шулаков ВВ, Царев ВН, Смирнов СН. Современные алгоритмы диагностики и лечения воспалительных заболеваний челюстно-лицевой области: учеб. пособ. для системы послевузовского и дополнительного профессионального образования врачей. Москва: Новик; 2012. 91 с.

5. Лобач ЮБ. Імунологічні порушення в тканинах ясен у дітей із запальними неспецифічними захворюваннями піднижньощелепних лімфатичних вузлів та патогенетичне обгрунтування їх корекції в комплексному лікуванні [автореферат]. Полтава, 2015. С. 7.

6. Петренко ВМ. Лимфология как медико-биологическая наука: современные представления в России и история их развития. Научное обозрение. Медицинские науки. 2016;2:84-90.

7. Жаналіна БС. Лімфатичний транспорт лікарських препаратів з рефлекторної стимуляцією - новий підхід в лікуванні дітей з гострою одонтогенною інфекцією. Проблеми стоматології. 2000;3:137-9

8. Чернеховская НЕ, Шишло ВК, Андреев ВГ, Поваляев АВ. Лимфатическая терапия в практической медицине. Моква: МЕДпресс-информ; 2011. С. 26-35.

9. Выренков ЮЕ, Черняховская НЕ, Ефименко НА. Руководство по клинической лимфологии. Москва: ООО «Полимаг»; 2001. С. 115-8.

10. Вторенко ВИ, Есипов АВ, Мусаилов ВА, Шишло ВК. Лимфатическая терапия в хирургической практике. Хирургическая практика. 2014;3:4-9.





DOI: https://doi.org/10.24061/2413-4260.VII.2.24.2017.6

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Copyright (c) 2017 M. O. Talko

Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Creative Commons License
Журнал «Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина» ISSN 2413-4260 (Online), ISSN 2226-1230 (Print) This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.