ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ВНУТРІШНЬОВЕННОГО ІМУНОГЛОБУЛІНУ У ЛІКУВАННІ ГЕМОЛІТИЧНОЇ ХВОРОБИ НОВОНАРОДЖЕНИХ
DOI:
https://doi.org/10.24061/2413-4260.V.3.17.2015.23Ключові слова:
гемолітична хвороба новонароджених, внутрішньовенний імуноглобулінАнотація
Гемолітична хвороба новонароджених (ГХН) залишається важливою проблемою неонатології, що призводить до серйозних ускладнень з подальшою інвалідизацією немовлят.
Мета роботи. Дослідити ефективність застосування внутрішньовенних імуноглобулінів у лікуванні ГХН на основі аналізу даних зарубіжної літератури та застосування їх у власній практиці.
Результати дослідження. У статті висвітлено особливості лікування ГХН, зокрема, застосування внутрішньовенного імуноглобуліну (ВВІГ). Досліджено його ефективність на основі аналізу даних зарубіжної літератури. Представлено власний клінічний випадок новонародженої дитини з гемолітичною хворобою, у якої використання ВВІГ у комплексному лікуванні дало можливість уникнути проведення операції замінного переливання крові.
Висновки. Результати аналізу іноземних досліджень та власних спостережень підтверджують ефективність використання ВВІГ та доцільність їх впровадження у вітчизняну клінічну практику.
Посилання
.1 Alcock GS, Liley H. Immunoglobulin infusion for isoimmune haemolytic jaundice in neonates (Review). Cochrane Database Syst Rev. 2009;1:31.
.2 Smits-Wintjens VEHJ, Walther FJ, Lopriore E. Rhesus hemolytic disease of the newborn: postnatal management, associated morbidity and long-term outcome. Semin Fetal Neonatal Med. 2008;13:265–271.
.3 Nakaz № 255 Ministerstva okhorony zdorov’ia Ukrainy «Pro zatverdzhennia klinichnoho protokolu nadannia neonatal'noi dopomohy ditiam “Zhovtianytsia novonarodzhenykh”» [On approval of the clinical protocol providing neonatal care for children “Jaundice newborns”] vid 27.04.2006 r (in Ukrainian).
.4 Steiner LA, Bizzarro, MJ Ehrenkranz RA. A decline in the frequency of neonatal exchange transfusions and its effect on exchange-related morbidity and mortality. Pediatrics. 2007;120:27–32.
.5 Thayyil S, Milligan DW. Single versus double volume exchange transfusion in jaundiced newborn infants. Cochrane Database Syst Rev. 2006;18(4):13p.
.6 Inglis GD, Davies MW. Prophylactic antibiotics to reduce morbidity and mortality in neonates with umbilical venous catheters. Cochrane Database Syst Rev. 2005;4:CD005251.
.7 Sinha A, Fernandes CJ, Kim JJ et al. Atrial flutter following placement of an umbilical venous catheter. Am J Perinatol. 2005;22:275–277.
.8 Mohan MS, Patole SK. Neonatal ascites and hyponatremia following umbilical venous catheterization. 2002;38:612–614.
.9 Butler-O’Hara M, Buzzard CJ, Reubens L et al. A randomized trial comparing long-term and short-term use of umbilical venous catheters in premature infants with birth weights of less than 1251 grams. Pediatrics. 2006;118:25–35.
.10 Baris S, Ercan H, Cagan HH. Efficacy of intravenous immunoglobulin treatment in children with common variable immunodeficiency. J Investig Allergol Clin Immunol. 2011;21(7):514–521.
.11 Korinthenberg R, Schessl J, Kirschner J et al. Intravenously administered immunoglobulin in the treatment of childhood Guillain-Barré syndrome: a randomized trial. Paediatrics. 2005;116(1):8–14.
.12 Criteria for the clinical use of intravenous immunoglobulin in Australia. 2nd ed. 2012;276p.
.13 Orange JS. Clinical Update in Immunoglobulin Therapy for Primary Immunodeficiency Diseases. Immune Deficiency Foundation: Clinical Focus. 2011;14:9p.
.14 Tsai MH, Huang YC, Yen MH et al Clinical responses of patients with Kawasaki disease to different brands of intravenous immunoglobulin. Journal of Paediatrics. 2006;148(1):38–43.
.15 Robinson P, Anderson D, Brouwers M et al. Evidence-Based Guidelines on the Use of Intravenous Immune Globulin for Hematologic and Neurologic Conditions. Transfusion Medicine Reviews. 2007;21(1):3–8.
.16 Bierling P. Intravenous immunoglobulin for autoimmune thrombocytopenic purpura. Human Immunology. 2005;66(4):387–394.
.17 Imbach P. Treatment of immune thrombocytopenia with intravenous immunoglobulin and insights for other diseases. Swiss Med Wkly. 2012;142:1–10.
.18 Treatment of Neonatal Sepsis with Intravenous Immune Globulin. The INIS Collaborative Group. N Engl J Med. 2011;365:1201–1211.
.19 Stanley TV, Grimwood K. Classical Kawasaki disease in a neonate. Arch Dis Child Fetal Neonatal Ed. 2002;86:135–136.
.20 Kramariev CO, Vyhovs'ka OV. Zastosuvannia dovennykh imunohlobuliniv u ditei [The use of antibodies in children dovenno]. Suchasni infektsii. 2008;1;102–107.
.21 Elalfy MS, Elbarbary NS, Abaza HW. Early intravenous immunoglobin (two-dose regimen) in the management of severe Rh hemolytic disease of newborn-a prospective randomized controlled trial / M.S. Elalfy, Eur J Pediatr. 2011;170(4):461–467.
.22 Women and Newborn Health Service.Immunoglobulin infusion (IVIG) in isoimmune haemolytic jaundice: King Edward Memorial Hospital, Neonatology Clinical Care Unit. 2006;2р. (Neonatology Clinical Guidelines).
.23 Nasseri F, Mamouri GA, Babaei H. Early intravenous immunoglobin (two-dose regimen) in the management of severe Rh hemolytic disease of newborn-a prospective randomized controlled trial. Saudi Med J. 2006;27(12):1827–1830.
.24 Gottstein R, Cooke RWI. Systematic review of intravenous immunoglobulin in haemolytic disease of the newborn. Arch Dis Child Fetal Neonatal Ed. 2003;88:6–10.
.25 Greenough A. Intravenous Immunoglobulin in Neonatal Rhesus Hemolytic Disease. 2008;45:649–650.
.26 Queensland Maternity and Neonatal Clinical Guidelines Program Supplement: Neonatal jaundice.- 2012. – 34p.
.27 Girish G, Chawla D, Agarwal R et al. Efficacy of two dose regimes of intravenous immunoglobulin in Rh haemolytic disease of the newborn–a randomized controlled trial. Indian Pediatr. 2008;45:653–659.
.28 Al-Alaiyan S. Late hyporegenerative anemia in neonates with rhesus hemolytic disease. J Perinat Med. 1999;27:112–115.
.29 Aher S, Ohlsson A. Late erythropoietin for preventing red blood cell transfusion in preterm and / or low birth weight infants. Cochrane Database Syst Rev. 2012;9:85.
.30 Ohlsson A, Aher S. Early erythropoietin for preventing red blood cell transfusion in preterm and/or low birth weight infants. Cochrane Database Syst Rev. 2006;3:83.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2017 H. A. Pavlyshyn, I. M. Sarapuk, N. V. Skubenko, Yu. R. Maksymyak
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Критерії авторського права, форми участі та авторства
Кожен автор повинен був взяти участь в роботі, щоб взяти на себе відповідальність за відповідні частини змісту статті. Один або кілька авторів повинні нести відповідальність в цілому за поданий для публікації матеріал - від моменту подачі до публікації статті. Авторитарний кредит повинен грунтуватися на наступному:
- істотність частини вклада в концепцію і дизайн, отри-мання даних або в аналіз і інтерпретацію результатів дослідження;
- написання статті або критичний розгляд важливості її інтелектуального змісту;
- остаточне твердження версії статті для публікації.
Автори також повинні підтвердити, що рукопис є дійсним викладенням матеріалів роботи і що ні цей рукопис, ні інші, які мають по суті аналогічний контент під їх авторством, не були опубліковані та не розглядаються для публікації в інших виданнях.
Автори рукописів, що повідомляють вихідні дані або систематичні огляди, повинні надавати доступ до заяви даних щонайменше від одного автора, частіше основного. Якщо потрібно, автори повинні бути готові надати дані і повинні бути готові в повній мірі співпрацювати в отриманні та наданні даних, на підставі яких проводиться оцінка та рецензування рукописи редактором / членами редколегії журналу.
Роль відповідального учасника.
Основний автор (або призначений відповідальний автор) буде виступати від імені всіх співавторів статті в якості основного кореспондента при листуванні з редакцією під час процесу її подання та розгляду. Якщо рукопис буде прийнята, відповідальний автор перегляне відредагований машинописний текст і зауваження рецензентів, прийме остаточне рішення щодо корекції і можливості публікації представленої рукописи в засобах масової інформації, федеральних агентствах і базах даних. Він також буде ідентифікований як відповідальний автор в опублікованій статті. Відповідальний автор несе відповідальність за подтверждленіе остаточного варіанта рукопису. Відповідальний автор несе також відповідальність за те, щоб інформація про конфлікти інтересів, була точною, актуальною і відповідала даним, наданим кожним співавтором.Відповідальний автор повинен підписати форму авторства, що підтверджує, що всі особи, які внесли істотний внесок, ідентифіковані як автори і що отримано письмовий дозвіл від кожного учасника щодо публікації представленої рукописи.
