СУЧАСНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ПЛАЦЕНТАРНОЇ ДИСФУНКЦІЇ НА ТЛІ ГЕНІТАЛЬНИХ ІНФЕКЦІЙ
DOI:
https://doi.org/10.24061/2413-4260.XVI.2.60.2026.18Ключові слова:
плацентарна дисфункція; плацента; генітальні інфекції; плідАнотація
Інфекційні агенти є одними з найпоширеніших зовнішніх чинників, що спричиняють порушення нормального перебігу вагітності. За даними ВООЗ, приблизно
20 % вагітних у світі мають урогенітальні інфекції нижнього відділу статевого тракту, і ці інфекції асоціюються з клінічними ускладненнями вагітності, включно з дисфункцією плаценти, передчасними пологами, низькою масою тіла при народженні, передчасним розривом плодових оболонок та післяпологовим ендометритом. Попередні дослідження також вказують, що урогенітальні інфекції виникають у значної частини вагітних, і на їх фоні плацентарний функціональний стан істотно порушується.
Мета роботи. Метою даного клініко-статистичного дослідження було вивчення частоти, особливостей перебігу та структурних проявів плацентарної дисфункції у вагітних на тлі генітальних інфекцій за даними ретроспективного аналізу для формування груп ризику вагітних та раннього диференційованого лікування.
Матеріал та методи дослідження. У дослідження було включено 100 вагітних, які перебували під динамічним акушерським наглядом та були розроджені у лікувальному закладі. Відповідно до основної мети та завдань наукового дослідження клінічні групи були представлені таким чином: основна група – 50 вагітних із підтвердженими генітальними інфекціями та клініко-інструментальними ознаками дисфункції плаценти, контрольна група – 50 вагітних без ознак генітальних інфекцій, у яких перебіг вагітності був фізіологічним. Усі обстежені дали інформовану згоду на участь у дослідженні. Протокол дослідження відповідав принципам біоетики та положенням Гельсінської декларації (Протокол комісії з біоетики № 2 від 19.10.2023 р.). Дослідження проводилося відповідно до положень наказу МОЗ України №1437 від 09.08.2022 р. «Про затвердження Стандарту медичної допомоги «Нормальна вагітність»», який регламентує обсяг клінічного обстеження вагітних, зокрема скринінг та діагностику інфекційних захворювань під час вагітності. Статистичну обробку отриманих результатів проводили з використанням сучасних методів варіаційної статистики із застосуванням програмного забезпечення Statistica, SPSS та Microsoft Excel. Кількісні показники перевіряли на відповідність нормальному розподілу за критерієм Шапіро–Уїлка. За умови нормального розподілу результати подавали у вигляді середнього значення та стандартного відхилення (M ± SD). Для порівняння середніх значень між групами використовували t-критерій Стьюдента. У разі ненормального розподілу застосовували непараметричні методи статистики, зокрема критерій Манна-Уїтні. Якісні показники аналізували з використанням критерію χ² Пірсона або точного критерію Фішера. Дослідження є фрагментом НДР кафедри акушерства та гінекології Буковинського державного медичного університету, № державної реєстрації 012U110020, терміни виконання 01.01.2021-31.12.2025 рр.).
Результати дослідження. За наявності плацентарної дисфункції в анамнезі часто спостерігаються ускладнення вагітності. У таких вагітних частота ранніх і пізніх гестозів становила 28 (56,0 %) і 16 (32,0 %), порівняно з 8 (16,0 %) і 4 (8,0 %) у жінок без проявів плацентарної дисфункції (р<0,05). Загроза переривання вагітності у жінок з плацентарною дисфункцією зафіксована в 32 (64 %) випадків, у жінок контрольної групи - 11 (22 %) (р<0,05), частіше були самовільні викидні - 36 (72 %) проти 6 (12 %), а вагітність супроводжувалась анемією - 22 (44%) проти 14 (28%) (р<0,05). Відсоток жінок з першими і повторними пологами був однаковим як серед вагітних з плацентарною дисфункцією, так і серед жінок контрольної групи (р >0,05). При проведенні специфічного обстеження вагітних основної групи було виявлено різні збудники генітальних інфекцій. Серед вагітних основної групи були вагітні з хламідіозом, уреаплазмозом, бактеріальною мікст-інфекцією та бактеріально-вірусною мікст-інфекцією. Переважала змішана інфекція, що спостерігалася у 20 (40 %) жінок, що свідчить про високий рівень хронізації інфекційного процесу. Серед факторів ризику розвитку дисфункції плаценти у вагітних основної групи найчастіше реєструвалися: хронічні запальні захворювання статевих органів, ендокринні порушення, обтяжений соматичний анамнез, шкідливі звички, соціально-економічні чинники. Комбінація двох і більше факторів ризику виявлена у 68 % пацієнток основної групи. В результаті проведеного ультразвукового дослідження нами були виділені ехографічні маркери несприятливого перебігу і результату вагітності в жінок з генітальними інфекціями та плацентарної дисфункції в ранньому ембріональному і ранньому фетальному періодах, що дало можливість у подальшому прогнозувати розвиток дисфункції плаценти в пізніх термінах вагітності.
Висновки. У вагітних високого ризику внутрішньоутробного інфікування плода характерні значні морфологічні та структурні зміни плаценти, плода, які характеризуються як ехографічний симптомокомплекс внутрішньоутробного інфікування плода. Підвищення частоти виявлення одного з клінічних проявів дисфункції плаценти – синдрому затримки росту плода – при мікст-інфекції свідчить не тільки про порушення морфології та функційного стану плаценти, але й про суттєві метаболічні зміни в організмі плода. Це вказує на пряму шкідливу дію збудників та їх токсинів на тканини плода, що розвивається.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Критерії авторського права, форми участі та авторства
Кожен автор повинен був взяти участь в роботі, щоб взяти на себе відповідальність за відповідні частини змісту статті. Один або кілька авторів повинні нести відповідальність в цілому за поданий для публікації матеріал - від моменту подачі до публікації статті. Авторитарний кредит повинен грунтуватися на наступному:
- істотність частини вклада в концепцію і дизайн, отри-мання даних або в аналіз і інтерпретацію результатів дослідження;
- написання статті або критичний розгляд важливості її інтелектуального змісту;
- остаточне твердження версії статті для публікації.
Автори також повинні підтвердити, що рукопис є дійсним викладенням матеріалів роботи і що ні цей рукопис, ні інші, які мають по суті аналогічний контент під їх авторством, не були опубліковані та не розглядаються для публікації в інших виданнях.
Автори рукописів, що повідомляють вихідні дані або систематичні огляди, повинні надавати доступ до заяви даних щонайменше від одного автора, частіше основного. Якщо потрібно, автори повинні бути готові надати дані і повинні бути готові в повній мірі співпрацювати в отриманні та наданні даних, на підставі яких проводиться оцінка та рецензування рукописи редактором / членами редколегії журналу.
Роль відповідального учасника.
Основний автор (або призначений відповідальний автор) буде виступати від імені всіх співавторів статті в якості основного кореспондента при листуванні з редакцією під час процесу її подання та розгляду. Якщо рукопис буде прийнята, відповідальний автор перегляне відредагований машинописний текст і зауваження рецензентів, прийме остаточне рішення щодо корекції і можливості публікації представленої рукописи в засобах масової інформації, федеральних агентствах і базах даних. Він також буде ідентифікований як відповідальний автор в опублікованій статті. Відповідальний автор несе відповідальність за подтверждленіе остаточного варіанта рукопису. Відповідальний автор несе також відповідальність за те, щоб інформація про конфлікти інтересів, була точною, актуальною і відповідала даним, наданим кожним співавтором.Відповідальний автор повинен підписати форму авторства, що підтверджує, що всі особи, які внесли істотний внесок, ідентифіковані як автори і що отримано письмовий дозвіл від кожного учасника щодо публікації представленої рукописи.












