Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина

ПІЗНІ НЕДОНОШЕНІ ДІТИ – НЕДООЦІНЕНА ГРУПА ВИСОКОГО РИЗИКУ В НЕОНАТОЛОГІЇ

Т. Знаменська, О. Воробйова, Д. Добрянський — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Ризики, пов'язані з пізніми передчасними пологами, залишалися поза увагою протягом багатьох років. Пізні недоношені немовлята (ПНН) мають недорозвинені, структурно та функціонально незрілі легені з недостатньою кількістю сурфактанту, зменшеними об’ємом та площею поверхні, а також потовщеними альвеолярними стінками, що погіршує ефективність газообміну. Незрілими залишаються й інші життєво важливі органи і системи, насамперед, мозок. Незважаючи на те, що більшість таких дітей народжуються та швидко виписуються додому в задовільному стані, порівняно з доношеними, ПНН загалом характеризуються вищою перинатальною і довгостроковою захворюваністю та смертністю та відповідно потребують значно дорожчої медичної та соціальної допомоги. Саме тому важливо запобігати пізнім передчасним пологам, моніторувати перебіг постнатальної адаптації ПНН з особливою увагою до профілактики, діагностики та лікування гіпотермії, дихальних і метаболічних розладів, інфекцій, труднощів з годуванням тощо. На даний момент немає надійних доказів, які би обґрунтовували певну клінічну практику лікування захворювань легень у ПНН. Близько половини таких дітей з респіраторним дистрес-синдромом можуть потребувати лікування сурфактантом. Для визначення потреби у сурфактанті у цій категорії пацієнтів на сьогодні можна використовувати критерії, наведені у цій публікації. Лікарям первинної ланки потрібно знати особливості пізніх недоношених дітей й уважно спостерігати та контролювати їх харчування, стан здоров’я та розвитку.

ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ В АКУШЕРСЬКОМУ СТАЦІОНАРІ ІІІ РІВНЯ: РЕАЛІЇ СЬОГОДЕННЯ

ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

У Полтавській області, як і в усій Україні, на тлі демографічної кризи, що виникла внаслідок повномасштабної війни, розв’язаної російською федерацією проти України, та міграції жіночого населення, відбувається зменшення загальної кількості пологів та збільшення відсотку жінок, розроджених шляхом кесаревого розтину.

Мета дослідження. З’ясувати ключові акушерські та неонатальні проблеми стаціонару ІІІ рівня при наданні перинатальної допомоги в умовах воєнного стану.

Матеріали і методи. Проаналізовані річні звіти акушерських стаціонарів Полтавської області про медичну допомогу вагітним, роділлям та породіллям (форма №21, затверджена Наказом МОЗ України № 378 від 10.07.2007 р.) та звіти про медичну допомогу роділлям (породіллям), новонародженим та дітям першого року життя (форма №21-а, затверджена Наказом МОЗ України № 24 від 24.01.2008 р.), отримані з відділу економічної, медичної статистики та аналітики, моніторингу і оцінки КП «Полтавський обласний центр громадського здоров'я Полтавської обласної ради» за 2020-2024 рр. Вивчені дані річних звітів акушерського стаціонару, відділення патології вагітних та екстрагенітальної патології, а також відділення анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених із виїзною неонатальною бригадою Перинатального центру (ПЦ) КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В.Скліфосовського ПОР», а також проаналізовані 217 історій вагітності і пологів пацієнток, що були розроджені в КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В.Скліфосовського ПОР» у 2024 році.

Результати дослідження та їх обговорення. При аналізі роботи акушерського стаціонару ПЦ КП «ПОКЛ ім. М.В.Скліфосовського ПОР» показано щорічне збільшення з початком військового стану відсотку передчасних пологів, майже у 1,5 рази у порівнянні із 2020 р. збільшилася кількість жінок, які народжували на тлі поєднаної та тяжкої прееклампсієї; більше, ніж в 3 рази частіше у порівнянні із довоєнними часами вагітність ускладнювалась гестаційним цукровим діабетом. В умовах військового часу пацієнтки без соматичної та акушерської патології, які мали рубець на матці після попереднього кесаревого розтину або тазове передлежання плода частіше прислуховувались до рекомендації лікарів щодо можливостей запобігання оперативного розродження. Піднято питання про перевищення більше, ніж в 4 рази рекомендованого відсотку кесаревих розтинів в стаціонарах І рівня надання перинатальної допомоги, імовірну недооцінку чинників ризику необхідності реанімації новонароджених при виборі локації розродження пацієнток на І та ІІ рівнях надання перинатальної допомоги.

Висновки. У Полтавській області з початком повномасштабної війни відбулось збільшення відсотку розродження жінок шляхом кесаревого розтину, зросла кількість передчасно народжених дітей, ускладнень вагітності тяжкою і поєднаною прееклампсією та гестаційним цукровим діабетом. Своєчасне доправлення вагітних з високим ризиком материнських та дитячих ускладнень на ІІІ рівень надання перинатальної допомоги (в перинатальний центр КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В.Скліфосовського ПОР») сприятиме максимальній безпеці перинатальної допомоги.

АНАЛІЗ ЧИННИКІВ ТА СТРУКТУРА УРОДЖЕНИХ ВАД ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ В ДІТЕЙ

Т. Сорокман, С. Сокольник — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Уроджені вади розвитку шлунково-кишкового тракту (УВРШКТ) займають четверте місце у структурі вроджених вад розвитку у новонароджених.

Мета – проаналізувати чинники та структуру уроджених вад шлунково-кишкового тракту в дітей.

Матеріали і методи дослідження. Проведено ретроспективне когортне епідеміологічне дослідження УВРШКТ в Чернівецькій області з детальним аналізом ймовірних чинників розвитку вад у 96 дітей із УВРШКТ. Групу порівняння становили 96 дітей без УВРШКТ. Основною одиницею зберігання інформації була «Анкета обстеженої дитини», на якій фіксувалися та поєднувалися всі дані єдиним кодом, що був автоматично генерованим для кожної дитини і оброблені загальноприйнятими в медицині методами варіаційної статистики. Це дослідження отримало схвалення комісії з питань етики. Дизайн дослідження та всі методи, використані в цьому дослідженні, були розглянуті та схвалені комісією з питань біоетики Буковинського державного медичного університету (протокол № 4 від 12//2024).

Результати дослідження. Серед усіх УВР частка УВРШКТ становила 9,9%. Перше рейтингове місце у структурі УВРШКТ належить атрезії ануса (13,5%), друге – атрезії стравоходу (12,5%), третє – пілороспазму (11,5%). Найрідше траплялися вади підшлункової залози (3,1%), хвороба Гіршпрунга та евентерація петель кишечника (4,1%). У кожної четвертої дитини траплялося поєднання УВРШКТ з вадами розвитку інших органів. За наявності у дитини УВРШКТ вагітність перебігала з токсикозом першої та другої половини (відповідно 35,4% та 29,2%). Анемія першої половини вагітності, загроза переривання вагітності фетоплацентарна недостатність траплялися частіше у матерів, які народили дітей із УВРШКТ. 23,8% жінок під час вагітності дитиною із УВРШКТ перенесли інфекцію респіраторного тракту або загострення хронічної патології інших органів та систем. Обстеження на наявність інфікованості внутрішньоклітинними збудниками під час вагітності виявили специфічні Іg G у 15,6% випадків народження дітей із УВРШКТ. Ознаки морфо-функціональної незрілості та асфіксію під час пологів частіше спостерігали у дітей із УВРШКТ (18,8% та 15,6% відповідно). Матері дітей із УВРШКТ частіше приймали ліки під час вагітності.

Висновок. Уроджені вади розвитку шлунково-кишкового тракту мають високу поширеність, часто поєднуються з іншими вадами розвитку. У структурі уроджених вад шлунково-кишкового тракту переважають атрезії ануса та стравоходу. Виділені ймовірні чинники уроджених вад шлунково-кишкового тракту включають токсикози вагітності, фетоплацентарну недостатність, анемію та інфекції у матері, вживання медикаментів під час вагітності, шкідливі звички, внутрішньоутробні інфекції, морфофункціональна незрілість плода, передчасні пологи.

НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЯКОСТІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ЛІКАРІВ

Н. Каспрук, С. Батрановська, С. Мельничук, Т. Унгурян, Т. Копчук, А. Петрюк — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Пошук і впровадження новітніх інформаційних технологій в діагностично-лікувальний процес має ключове значення. Важлива орієнтація як на вітчизняний педагогічний досвід, так і на надбання досвіду країн європейського простору освіти. Інноваційні методи, що будуть сприяти оптимальному розумінню теоретичних положень і складових актуальних тем для практикуючих лікарів та максимально можливому якісному оволодінню практичних навичок і вмінь у своїй лікарській спеціальності – це невід’ємна частина нової системи безперервного професійного розвитку медичних працівників. Обов’язковою складовою підтримання якісного рівня державної лікарської післядипломної підготовки на сучасному етапі реформування медицини в Україні слід вважати забезпечення умов для українських лікарів щодо усіх форм навчання, які застосовують наші іноземні колеги.

Мета – навести переваги використання інноваційних методів навчання лікарів-інтернів на післядипломному етапі освіти з урахуванням специфіки викладання дисциплін та міжпредметної інтеграції для удосконалення якості післядипломної освіти лікарів.

Матеріали та методи. Протягом 5 років на кафедрах клінічної імунології, алергології та ендокринології та фармакології викладачами проаналізовано якість викладання дисципліни «Клінічна імунологія та алергологія» та виживаність знань з фармакології на циклах тематичного удосконалення лікарів та інтернатурі, зокрема спеціальностей «Загальна практика-сімейна медицина», «Дерматовенерологія», «Анестезіологія та реанімація», «Стоматологія».

Результати та обговорення. На першому етапі була проведена оцінка вихідного рівня знань за даними базисного письмового контролю із діагностики та лікування алергопатології. Позитивні відповіді на тестові завдання вихідного рівня виявили у 55% випадків. Найнижчий бал демонстрували інтерни-стоматологи (до 50%).

З метою поліпшення якості навчання було проведено анкетування 75 лікарів-інтернів, які проходили навчання протягом останніх двох років. Виявлено, що 95% лікарів-інтернів позитивно оцінили використання інтерактивних методів навчання та відзначили доцільність їх використання у післядипломній освіті. Проте 5% лікарів визнали труднощі щодо оволодіння та застосування комп’ютерних технологій та брак часу.

Згідно з результатами обговорення із колегами, запропоновані нами методи навчання підвищили якість самостійної підготовки до занять, активності лікарів-інтернів під час обговорення клінічних кейсів, мотивацію до навчання, сприяли розвитку клінічного мислення, тренували вміння доводити власну позицію в професійній тематиці. Позитивні результати тестування на заключному етапі навчання зафіксували у 97% слухачів.

Висновки. Сучасна вища медична освіта спрямована на виконання своїх завдань шляхом формування освітнього середовища, яке дозволить виховати конкурентоспроможних та компетентних на ринку праці спеціалістів системи охорони здоров’я, здатних якісно та ефективно виконувати професійні обов’язки, швидко приймати рішення в умовах воєнного часу, постійно вдосконалюватися протягом професійного життя тощо.

Отже, для поліпшення якості післядипломної освіти лікарів, коли фізична присутність у закладах вищої медичної освіти обмежена або взагалі неможлива, педагогічною перевагою стало запровадження комплексу інноваційних методів навчання, в тому числі, дистанційного навчання – форми організації навчального процесу, учасники якого віддалені один від одного та взаємодіють за допомогою сучасних цифрових технологій. На підставі аналізу наукових досліджень та методичної літератури щодо впровадження інноваційних методів навчання у вищих медичних навчальних закладах показано, що підготовка лікарів із застосуванням сучасних педагогічних технологій дозволяє їм якісно і творчо удосконалювати свою професійну майстерність та ефективно працювати в єдиному професійному європейському просторі.

ПРЕДИКТОРИ РОЗВИТКУ ГІПОКСИЧНО-ІШЕМІЧНОЇ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ У ДОНОШЕНИХ ТА ПЕРЕДЧАСНО НАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ ВІД МАТЕРІВ З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ У РАННЬОМУ НЕОНАТАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ

ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Останні дослідження свідчать про прямий зв’язок між гіпоксично-ішемічною енцефалопатією (ГІЕ) та надмірною масою тіла або ожирінням у матері. ГІЕ є однією з провідних причин неонатальної смертності та довготривалої неврологічної інвалідизації новонароджених. ГІЕ має системний характер і охоплює не лише центральну нервову систему, а й інші органи, зокрема печінку. Одним із непрямих біохімічних маркерів гіпоксичного ушкодження є підвищення активності печінкових трансаміназ — аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ). Окрему увагу привертає участь оксиду азоту (NO) у патогенезі ГІЕ.

Мета: проаналізувати і виявити фактори ризику гіпоксично-ішемічної енцефалопатії у доношених та передчасно народжених дітей від матерів з метаболічним синдромом, побудувати клінічні прогностичні моделі.

Матеріали і методи. У дослідження було включено 125 новонароджених: у першу групу ввійшли немовлята, народжені матерями з метаболічним синдромом, і які мали ГІЕ (n=45), у другу групу – немовлята, які народились від матерів без метаболічного синдрому і без проявів ГІЕ (n=79). Концентрацію нітритів досліджували шляхом визначення діазосполук, що утворилися у реакції з сульфаніловою кислотою, з подальшим проведенням реакції з реактивом Грісса-Ілосвая). Біоетичні принципи виконання дослідження підтверджені комісією з етичних питань та біоетики Полтавського державного медичного університету (протокол №233 від 21.12.2024 р.). Статистичний аналіз проводили за допомогою пакету прикладних програм STATA 14.0. Робота виконана у межах НДР кафедри педіатрії № 1 із неонатологією Полтавського державного медичного університету «Розробити клініко-лабораторні критерії, методи прогнозування та запобігання метаболічних порушень у дітей раннього віку» (державний реєстраційний номер 0120U102856, термін виконання 2020-2024 рр.).

Результати дослідження та їх обговорення. На початку дослідження було проведено аналіз клінічного стану дітей після народження. Найчастіше у доношених немовлят діагностувалися синдром пригнічення, синдром дихальних розладів, серцеву недостатність, судоми та м’язеву дистонію. Серед передчасно народжених найпоширенішими станами були синдром пригнічення, м’язева дистонія та судоми. ГІЕ у доношених немовлят супроводжується комплексом уражень інших органів та систем, у той час як у передчасно народжених дітей більшість клінічних проявів стосується нервової системи. Було проведене дослідження метаболічного профілю, який підтверджує мультиорганні прояви ГІЕ. Виявлено, що на першу добу життя у передчасно народжених немовлят з ГІЕ рівень АСТ та АЛТ був достовірно вищим за передчасно народжених немовлят без ГІЕ (р=0,055 та р=0,049). Рівень нітритів в сечі у передчасно народжених немовлят з ГІЕ був достовірно вищим за рівень нітритів передчасно народжених немовлят без ГІЕ (р=0,025), подібні зміни нами отримано і для доношених немовлят – вищий рівень нітритів у немовлят з ГІЕ (р=0,042). Ґрунтуючись на отриманих даних, ми розробили прогностичні моделі розвитку ГІЕ в ранньому неонатальному періоді. Після корекції на гестаційний вік та активність АЛТ або АСТ рівень нітритів в сечі є достовірним прогностичним маркером розвитку ГІЕ як у передчасно народжених, так і у доношених немовлят, при цьому площі під ROC кривими в моделях, що включають такі змінні перемінні як рівень нітритів в сечі, гестаційний вік та АЛТ або АСТ становлять 0,9952 і 0,9279 відповідно.

Висновки. ГІЕ у новонароджених супроводжується комплексом уражень інших органів та систем. Враховуючи поліорганність патології, було вивчено можливі метаболічні маркери і серед них виявлено достовірні фактори ризику розвитку ГІЕ у ранньому неонатальному періоді у новонароджених від матерів з метаболічним синдромом, а саме рівень АЛТ та АСТ сироватки крові та нітритів сечі. Зважаючи на неоднорідність групи дітей за гестаційним віком, для коректної інтерпретації отриманих даних було застосовано множинний логістичний регресійний аналіз з обов’язковою корекцію на гестаційний вік. Було побудовано прогностичну модель розвитку ГІЕ, яка включає рівень нітритів та рівень АЛТ. Новонароджені, які народилися з ГІЕ від матерів з метаболічним синдромом потребують обов’язкового контролю АЛТ та АСТ під час раннього неонатального періоду, а визначення нітритів в сечі є оптимальним біомаркером щодо прогнозування розвитку ГІЕ.

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ГАСТРОІНТЕСТИНАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ У ПЕРЕДЧАСНО НАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ

О. Годованець — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Частота патології гастроінтестинальноїї системи у передчасно народжених дітей (ПНД) складає від 33,8% до 53,45%. Недоношені діти потребують часу для структурного та функціонального дозрівання системи травлення після народження, внаслідок чого відзначається недостатність повноцінного засвоєння основних харчових інгредієнтів за допомогою ентерального харчування. Важливим є обговорення патофізіологічних механізмів розвитку травної дисфункції у дітей від народження для своєчасної постановки діагнозу, корекції терапевтичних заходів у постнатальному періоді та профілактики розвитку функціональних гастроінтестинальних розладів у подальші роки життя.

Мета. Провести аналіз клініко-лабораторних маркерів харчової недостатності при перинатальній патології у передчасно народжених дітей для діагностики гастроінтестинальної дисфункції та уточнення патофізіологічних механізмів її розвитку.

Матеріали і методи. Загальна кількість новонароджених, які включені до програми дослідження, складала 355 ПНД гестаційним віком від 26 -36/6 тижнів, з яких: І групу склали 54 дитини, які мали термін гестації 26-31/6 тижні та тяжкий стан при народженні; ІІ групу - 149 дітей з терміном гестації 32-33/6 тижні, з яких: ІІА підгрупа - 67 дітей, які мали з тяжкі форми перинатальної патології, ІІБ підгрупа – 82 дитини з перинатальною патологією середнього ступеня тяжкості; ІІІ групу - 102 дітей терміном гестації 34-36/6 тижні, з яких: ІІІА підгрупа – 41 дитина з клінічними формами тяжкої перинатальної патології, ІІІБ підгрупа – 61 дитина з перинатальною патологією середнього ступеня тяжкості; IV групу - 50 умовно здорових новонароджених гестаційного віку 34-36/6 тижнів.

Комплекс лабораторних досліджень передбачав перелік маркерів сироватки крові, які характеризують функціональний стан гепатобіліарної системи та підшлункової залози, а також показників копрофільтрату, які показують функцію кишківника. Схвалення Комісії з питань біоетики Буковинського державного медичного університету (Протокол № 2 від 09.02.2015 р.). Статистична обробка результатів здійснювалася на персональному комп’ютері Pentium MMX CPU з використанням пакету програмного забезпечення “Statistica” (StatSoft Inc., Version 13, США), Microsoft Excel (2010), Microsoft Office (2010) та MedCalc Software (Version 16.1). Дослідження проводилося у межах комплексної науково-дослідної роботи кафедри педіатрії, неонатології та перинатальної медицини БДМУ на тему: «Удосконалення напрямків прогнозування, діагностики і лікування перинатальної патології у новонароджених та дітей раннього віку, оптимізація схем катамнестичного спостереження та реабілітації», державний реєстраційний номер 0115U002768; термін виконання 01.2015-12.2019 рр.

Результати дослідження. Тяжкість стану у ПНД була обумовлена гіпопксичним ураженням організму за умов морфо-функціонально незрілості. Відзначено такі клінічні діагнози, як асфіксія, респіраторний дистрес-синдром, первинні ателектази легень, хвороба гіалінових мембран, синдром поліорганної недостатності з ураженням центральної нервової, дихальної, серцево-судинної, сечовидільної, гастроінтестинальної систем; геморагічний, судомний та анемічний синдроми. Клінічними маркерами харчової недостатності були: залишковий об’єм більше 50%, зригування та/або блювота, збільшення розмірів печінки або гепатолієнальний синдром; метеоризм кишківника, кров у копрофільтраті, ахолічні випорожнення, жовтяниця та синдром ендотоксикозу. Додатковими лабораторними критеріями, які підтверджують наявність харчової дисфункції та характеризують патофізіологічні механізми її формування у новонароджених є: з боку гепатобіліарної системи - підвищення активності аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лактатдегідрогенази (синдром цитолізу); збільшення рівня лужної фосфатази та загального білірубіну (синдром холестазу); зниження рівня загального білка та зростання рівня холестерину (синдром печінково-клітинної недостатності); з боку підшлункової залози - зниження рівня амілази, ліпази, трипсину та лейцинамінопептидази (зниження екзокринної функції); з боку кишківника - підвищення рівня фекального кальпротектину, альбуміну, α-1-антитрипсину, фекальної еластази-1 та зниження PMN – еластази (місцеве запалення, недостатність ферментативної активності, підвищення проникливості слизової оболонки). Вираженість та частота порушень харчової толерантності корелювала з тяжкістю перинатальної патології та меншим гестаційним віком новонароджених.

Висновок: Результати проведених досліджень дозволили обгрунтувати необхідний перелік клініко-лабораторних показників, які можна використовувати для підтвердження харчової недостатності в комплексі ознак перинатальної патології, з визначенням основних складових гепатобіліарної системи, підшлункової залози та кишківника, а також, патофізіологічних механізмів розвитку порушень. Розуміння даного напрямку дисфункції організму дозволяє провести своєчасну корекцію терапевтичних утручань у гострому періоді захворювань, а також спланувати відповідні реабілітаційні заходи та динамічне спостереження за дітьми у подальшому.

ВІДДАЛЕНІ НАСЛІДКИ УРАЖЕННЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ У ПЕРЕДЧАСНО НАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ

О. Яблонь, В. Власенко — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Неонатальна енцефалопатія та неврологічні ускладнення, пов'язані з передчасними пологами, увійшли до переліку 10 патологічних станів, найчастіше пов'язаних з розвитком інвалідності протягом життя. Основними механізмами ураження головного мозку є гіпоксія та запалення, які можуть призводити до серйозних неврологічних наслідків та формування інвалідизуючої патології. Незважаючи на те, що ураження головного мозку у передчасно народжених дітей – поширені і багатофакторна патологія, точний патогенез та протоколи специфічної профілактики та лікування досі відсутні, а інформація щодо віддалених наслідків в літературі обмежена.

Мета дослідження. Встановити віддалені наслідки ураження головного мозку у передчасно народжених дітей.

Матеріали і методи дослідження. До дослідження залучено 38 передчасно народжених дітей, які від народження знаходились на лікуванні у відділенні інтенсивної терапії недоношених та хворих новонароджених, а в подальшому — на диспансерному спостереженні в кабінеті катамнезу міського перинатального центру. Критерії залучення до дослідження: термін гестації менше 32 тижнів, маса тіла при народженні менше 1500 г, ураження головного мозку підтверджене за допомогою нейросонографії. Дітей було розділено на 2 групи. До І групи увійшли передчасно народжені діти, які перенесли сепсис в неонатальному періоді. До ІІ групи увійшли діти, які народилися передчасно і не мали сепсису в неонатальному періоді. Після виписки діти обох груп перебували під наглядом у кабінеті катамнестичного спостереження. Статистичний аналіз проведено з використанням програмного забезпечення Microsoft Exсel для Windows 2011 методами варіаційної статистики відповідно до сучасних методологічних підходів. Дослідження дозволене комітетом біоетики Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. Робота виконується в рамках НДР «Клініко-метаболічні та імуно-генетичні особливості перебігу органічних захворювань та соматоформних розладів у дітей» (№ 012U101080).

Результати дослідження. За результатами клінічної оцінки у дітей І групи було виявлено сепсис, а найчастішими патологіями неонатального періоду були пневмонія, гостре ураження нирок, кардит та ураження головного мозку. Неонатальний період дітей ІІ групи був обтяжений важкою асфіксію та дихальними розладами важкого ступеню. Достовірно частіше у дітей І групи було зафіксовано наявність судомного синдрому, ВШК 3-4 ступеня, ПВЛ, гідроцефальний синдром. Затримка патернів психомоторного розвитку спостерігалась у всіх дітей з сепсисом в анамнезі у віці 12 місяців. У неврологічному статусі дітей І групи у скорегованому віці 12 місяців було виявлено порушення моторної сфери, лікворо-динамічні порушення, гідроцефальний та епісиндроми, порушення зору та нейросенсорну приглуховатість, які зустрічались частіше (p <0,05) ніж у дітей ІІ групи.

Висновки. Сепсис перенесений в неонатальному періоді, чинить негативний вплив на неврологічний розвиток передчасно народженої дитини і сприяє затримці психомоторного розвитку, збільшенню частоти порушень моторної сфери, підвищує ризик розвитку інвалідизуючої патології та необхідність у подальшій реабілітації.

ЗАСТОСУВАННЯ ДОДАТКОВИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИ ПОРУШЕННІ ХАРЧОВОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ У ПЕРЕДЧАСНО НАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ

А. Хорош, О. Капустіна — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Порушення харчової толерантності та некротизуючий ентероколіт (НЕК) залишаються провідними причинами захворюваності та смертності серед передчасно народжених дітей. Відсутність універсальних діагностичних критеріїв харчової непереносимості (ХН) та варіабельність клінічної симптоматики ускладнюють ранню діагностику та визначення оптимальної тактики ентерального харчування (ЕХ). Традиційні методи діагностики, зокрема рентгенографія, мають обмежену прогностичну цінність і здебільшого виявляють захворювання на пізніх стадіях. У зв’язку з цим актуальним є застосування неінвазивних методів оцінки кишкової моторики та перфузії, зокрема доплерографії верхньої мезентеріальної артерії (ВМА), близько-інфрачервоної спектроскопії (NIRS) та електронної аускультації кишкових шумів (КШ).

Метою нашого дослідження була оцінка діагностичної значущості сукупного використання додаткових інструментальних методів обстеження при ХН у глибоко недоношених немовлят, зокрема їх здатності прогнозувати розвиток НЕК та визначати подальшу тактику ЕХ.

Матеріали і методи дослідження. Дослідження проведено у відділенні інтенсивної терапії для новонароджених з виїздною неонатологічною бригадою КП «Регіональний медичний центр родинного здоров'я». Представлені клінічні випадки - передчасно народжена двійня з гестаційним віком (ГВ) 28 тижнів і труднощами розширення ЕХ. У якості додаткових методів дослідження були використані доплерографія ВМА для оцінки судинної перфузії, NIRS для визначення рівня оксигенації спланхнічної області та електронна аускультація КШ для об’єктивного аналізу перистальтичної активності. Отримані дані порівнювали з клінічними параметрами, динамікою стану пацієнтів та лабораторними маркерами запалення.

Дослідження схвалене комісією з етики Дніпровського державного медичного університету. Письмова згода була отримана від батьків або опікунів кожного учасника. Статистична обробка результатів проводилась з використанням методів оцінки відмінностей між двома незалежними вибірками з невідомим розподілом за рівнем будь-якої ознаки, виміряної кількісно (критерій Колмогорова-Смірнова), та методу оцінки відмінностей при зіставленні показників кількох груп з невідомим розподілом (критерій Крускала-Уолліса). Для всіх видів аналізу критичне значення рівня значущості (p) приймалося < 0,05. Виконання роботи проводиться в рамках НДР кафедри педіатрії 3 та неонатології «Підходи до діагностики та лікування хвороб дитячого віку з позиції безпеки пацієнта» Дніпровського державного медичного університету, № держреєстрації - 0121U114304.

Результати. Збільшення індексу резистентності (ІР) ВМА після періоду умовної стабілізації у дитини в поєднанні зі зменшенням КШ передувало розвитку НЕК. Висока резистентність у ВМА свідчить про вазоконстрикцію судин кишечника, що може бути компенсаторним механізмом у відповідь на гіпоксію або системну гемодинамічну нестабільність. Зменшення кількості КШ є додатковим підтвердженням ішемічного ураження кишечника. Підвищення ІР ВМА на тлі посилення КШ при стабільному ЕХ може свідчити про функціональну активацію кишечника при збереженій моторній активності, але зі зниженою перфузією. Високий IР ВМА у поєднанні з активними КШ може бути маркером компенсаторної гіперперистальтики на тлі початкових проявів ішемії. Зниження IР ВМА відповідало ускладненню НЕК – перфорації. Втрата судинного тонусу є ознакою критичного пошкодження стінки кишечника. Середні рівні показників NIRS відповідали фазі стійкого розширення ЕХ. Це означає, що в початкових стадіях перфузія кишечника була достатньою для підтримки функціональної активності. Достовірне підвищення абсолютних значень NIRS корелювало з маніфестацією НЕК. Це свідчить про початкову фазу запалення, при якій локальне розширення судин може бути компенсаторним механізмом. Значне зниження NIRS відповідало прогресуванню процесу з погіршенням показників і абсолютною неспроможністю до ЕХ.

Висновки. Застосування комплексного підходу з використанням доплерографії ВМА, NIRS та електронної аускультації КШ дозволяє не лише діагностувати НЕК на ранніх стадіях, а й прогнозувати ризик розвитку ускладнень. Сукупне використання цих методик дає змогу персоналізувати підхід до ЕХ новонароджених із високим ризиком ускладнень.

ФАКТОРИ, ПОВ’ЯЗАНІ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ У НЕМОВЛЯТ, ЯКІ ОТРИМУВАЛИ ЛІКУВАЛЬНУ ГІПОТЕРМІЮ

М. Соломенко, О. Харитонова — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Асфіксія при народженні та гіпоксично-ішемічна енцефалопатія є основною причиною ушкоджень головного мозку немовлят. Лікувальна гіпотермія знижує ризик смерті або тяжкої інвалідності у віці 18–24 місяців у дітей з важкою асфіксією. Але серед тих, хто вижив, частка дітей має підвищений ризик порушень стану здоров’я, в тому числі і порушень слуху. Мало вивченою на теперішній час є частота порушень слуху у дітей після лікувальної гіпотермії з урахуванням різних технічних різновидів її проведення.

Тож, метою нашого дослідження було визначення частоти порушень слуху у немовлят після лікувальної гіпотермії з використанням простих засобів охолодження, а також дослідження факторів ризику, пов’язаних з нейросенсорною втратою слуху у немовлят з гіпоксично-ішемічною енцефалопатією.

Матеріали та методи. Було проведене ретроспективне когортне клінічне дослідження, куди були включені 82 дитини першого року життя (51 (72,2%) хлопчики та 31 (37,8%) дівчаток), які мали важку асфіксію псля народження і яким проводилась лікувальна гіпотермія (системна гіпотермія з використанням простих засобів охолодження) протягом 2020-2023 років. Критеріями включення були проведення лікувальної гіпотермії після народження відповідно до показань (гестаційний вік ≥35 тижнів; ознаки перинатальної депресії (оцінка за шкалою Апгар (ОША) < 6 на 10-й хвилині життя або проведення первинної реанімації протягом не менше 10-хвилин); помірна або важка гіпоксично-ішемічна енцефалопатія (за даними модифікованої шкали Sarnat), наявна у віці 1–6 годин). Критеріями виключення були гестаційний вік менше 35 тижнів, діагностовані вроджені вади розвитку, генетичні дефекти, прогресуюча вентрикуломегалія обструктивного характеру, перенесені нейроінфекції, гемолітична хвороба новонародженого.

Проводився трьохетапний скринінг слуху (перші два етапи з залученням отоакустичної емісії, третій етап – повне аудіологічне обстеження).

Статистична обробка результатів проводилась з використанням методів оцінки ефекту при альтернативній формі результату реакції (точний критерій Фішера, двосторонній; хі-квадрат), оцінки відмінностей між двома незалежними вибірками за рівнем будь-якої ознаки, виміряної кількісно, між малими вибірками (критерій Манна-Уітні). Для всіх видів аналізу критичне значення рівня значущості (p) приймалося < 0,05.

Виконання роботи проводилося в рамках НДР кафедри Педіатрії 3 та неонатології «Підходи до діагностики та лікування хвороб дитячого віку з позиції безпеки пацієнта», № держреєстрації - 0121U114304. Дослідження схвалене комісією з етики Дніпровського державного медичного університету.

Результати. Несприятливі наслідки гіпоксично-ішемічного ушкодження у вигляді деструктивних змін мозкової тканини та діагнозу дитячого церебрального паралічу були зафіксовані у 6 (7,3% дітей). Сім дітей (8,5 %) продемонстрували аномальні (позитивні) результати другого етапу отоакустичної емісії. Діагноз нейросенсорної туговухості був встановлений у 6 (7,3%) дітей (ці дані достовірно не відрізлись від результатів інших досліджень, де не була заявлена лікувальна гіпотермія з використанням простих засобів охолодження). Серед дітей з нейросенсорною туговухістю у 4 були виявлені деструктивні постішемічні ураження мозку, а у 2 виявлялась вентрикулодилатація бічних шлуночків помірного ступеня. Немовлята з проявами нейросенсорної туговухості мали достовірно довшу тривалість респіраторної підтримки (8 (4-26; 7-14) проти 14,5 (13-29; 13,5-22) днів, р<0,05), тривалість перебування у відділенні інтенсивної терапії (25 (9−106; 19−33) проти 29 (15-85; 21-37) днів, р<0,05) та довший час до початку орального харчування (7 (2-25; 5-9) проти 19 (11-22; 19-21) днів, р<0,1). Діти з порушеннями слуху мали достовірно вищу частоту (р<0,05) народження під час перших пологів, необхідності проведення кеcарева розтину, потреби проведення непрямого масажу серця та введення медикаментозних препаратів під час первинної реанімації, потреби проведення гемодинамічної підтримки в післяпологовому періоді та частоти розвитку сепсису новонародженого. Достовірно вищою також була частота виявлення короткотермінових несприятливих наслідків асфіксії та гіпоксично-ішемічної енцефалопатії на момент виписки з лікарні (2,7% проти 66,7%, р<0,05).

Висновки. Таким чином, частота порушень слуху у дітей після лікувальної гіпотермії з використанням простих засобів охолодження не відрізнялась від результатів досліджень, де не був заявлений подібний спосіб охолодження. Факторами ризику порушень слуху були важкість асфіксії при народженні, тяжкість стану дитини в післяпологовому періоді, тяжкість ураження мозкової тканини та постнатальні інфекційні ускладнення.

ОСОБЛИВОСТІ ІМУНОЛОГІЧНИХ МАРКЕРІВ КРОВІ У НЕДОНОШЕНИХ НОВОНАРОДЖЕНИХ

Ш. Мухамедова, Ш. Ганієва, Б. Рустамов, З. Муртазаєва — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Передчасні пологи залишаються глобальною проблемою охорони здоров'я через постійні виклики у прогнозуванні та профілактиці. Існуючі предиктори обмежені низькою ефективністю, необхідністю інвазивного відбору зразків і неможливістю своєчасної ідентифікації пацієнтів для забезпечення ефективного втручання. Множинна етіологія передчасних пологів часто включає запальний компонент. Тому глибше розуміння запальних механізмів, що беруть участь у передчасних пологах, може надати можливості для виявлення нових предикторів передчасних пологів.

Матеріали та методи дослідження. У дослідженні взяли участь 120 новонароджених, які були розподілені на 4 групи: Перша контрольна група складалася з 20 здорових новонароджених, які перебували на виключно грудному вигодовуванні. Друга контрольна група включала 20 здорових новонароджених, які перебували на змішаному вигодовуванні. Перша основна група складалася з 40 новонароджених з екстремально низькою масою тіла (ЕНМТ), які перебували на парентеральному харчуванні з мінімальною кількістю зцідженого грудного молока (ЗГМ). Друга основна група включала 40 новонароджених з низькою масою тіла (НМТ), які перебували на змішаному ентеральному вигодовуванні, отримуючи в щоденному харчуванні 70 % нативного зцідженого грудного молока та 30 % замінника грудного молока. На участь у дослідженні отримана інформована згода батьків дитини. Статистична обробка проведена з використанням ліцензованих програм «Statistica» (StatSoft Inc., Version 7), Microsoft Excell (AtteStat, Version 12.5).

Мета дослідження: Вивчити деякі показники імунного статусу у недоношених новонароджених дітей з урахуванням вигодовування.

Результати дослідження. Спостерігалася кореляція між рівнем IgG та гестаційним віком, а також масою тіла при народженні. У першій основній групі середній рівень IgG був в 1,6 рази нижчим, ніж у здорових новонароджених, які перебували на виключно грудному вигодовуванні. У другій основній групі він був у 2,5 рази нижчим, ніж у першій контрольній групі, що було статистично значущим і свідчило про морфологічну незрілість імунної системи, яка корелювала з гестаційним віком новонародженого. ІЛ-10 у новонароджених з екстремально низькою масою тіла (ЕНМТ) першої основної групи (11,02±1,18 пг/мл) та другої основної групи з малою масою тіла (ММТ) (10,86±1,20 пг/мл) також був підвищений в 1,4 рази порівняно з першою контрольною групою (8,30±1. 11 пг/мл) та в 1,7 раза порівняно з другою контрольною групою (6,25±0,59 пг/мл) (р<0,05). Дослідження цитокінового статусу у недоношених новонароджених показало підвищення рівня IL-1β у першій групі (7,92±0,67 пг/мл) та в другій групі (5,78±0,78 пг/мл).

Висновок. Дослідження цитокінового статусу у недоношених новонароджених продемонструвало підвищення рівня ІЛ-1β в основних групах порівняно зі здоровими новонародженими. ІЛ-10 також був підвищений в 1,4 рази порівняно з контрольними значеннями. Рівень IgG у сироватці крові новонароджених з екстремально низькою масою тіла (ЕНМТ) був у 2,5 раза нижчим, ніж у здорових новонароджених, які перебували на виключно грудному вигодовуванні, тоді як концентрація IgA у другій групі недоношених новонароджених з низькою масою тіла (НМТ) була вдвічі вищою, ніж у доношених новонароджених з першої та другої контрольних груп.

ЕФЕКТИВНІСТЬ КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ ОСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ І ЕНЕРГЕТИЧНОГО ОБМІНУ У ДІТЕЙ ЗІ СПАЙКОВОЮ КИШКОВОЮ НЕПРОХІДНІСТЮ

О. Фофанов, І. Дідух, В. Фофанов, О. Матіяш — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Лікування дітей зі спайковою кишковою непрохідністю (СКН) є однією з важливих проблем дитячої хірургії. Перенесена операційна травма, гіпоксія, післяопераційний парез кишечника, інтоксикація, нутритивна недостатність у периопераційному періоді, що спостерігаються у дітей зі СКН, призводять до значних метаболічних порушень, які потребують корекції.

Мета дослідження. Вивчити ефективність медикаментозної корекції порушень осидантно-антиоксидантної системи і енергетичного обміну у дітей, оперованих з приводу післяопераційної СКН, із застосуванням L-карнітинвмісного препарату Кардонат.

Матеріал і методи. Дослідження проведені у 53 дітей віком 6-14 років, оперованих з приводу післяопераційної СКН, серед них 27 дітей (50,94%), яким призначали препарат Кардонат (основна група) та 26 дітей (49,06%), які отримували традиційне лікування (група порівняння). Контрольну групу склали 20 соматично здорових дітей такого ж віку. Для вивчення динаміки стану перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) визначали вміст первинних (дієнові кон’югати (ДК)) та вторинних (тіобарбітурово-кислотно-активні продукти (ТБК-АП)) продуктів вільнорадикальних процесів у сироватці крові. Для оцінки стану антиоксидантного захисту (АОЗ) у дітей досліджували активність глутатіонпероксидази (ГП), глутатіонтрансферази (ГТ) і глутатіонредуктази (ГР), а також вміст церулоплазміну. Для оцінки динаміки показників енергетичного обміну під впливом лікування ми вивчили вміст АТФ, лактату, пірувату та лактатдегідрогенази (ЛДГ).

Результати. Встановлено, що вміст ДК під впливом лікування Кардонатом знижувався в 2,2 рази, ТБК-АП – в 1,73 рази в порівнянні з показником до лікування. Вміст церулоплазміну в сироватці крові підвищувався порівняно з показником у дітей до лікування у 1,78 рази і достовірно не відрізнявся від показників у здорових дітей. Вміст ферментів редокс-системи глутатіону під впливом застосування Кардонату достовірно підвищувався у порівнянні з показниками у дітей, які отримували традиційне лікування. У хворих основної групи вміст АТФ у сироватці крові підвищувався в 2,38 рази, рівень пірувату – у 2,53 рази. Водночас, вміст лактату знижувався у 3,51 рази, рівень ЛДГ – у 1,41 рази.

Висновки. Встановлено, що включення до лікування дітей з СКН антиоксидантного і енерготропного L-карнітинвмісного препарату Кардонат обумовлює більш сприятливий перебіг післяопераційного періоду, потенціює зменшення рівнів первинних та вторинних продуктів перекисного окислення ліпідів, сприяє виразному підвищенню вмісту антиоксидантних ферментів, впливає на нормалізацію енергетичного обміну за рахунок підвищення рівня АТФ та суттєвого зменшення ознак лактатацидозу.

ЛІКУВАННЯ СПАСТИКИ ТА ДЕГЕНЕРАТИВНО-ДИСТРОФІЧНИХ ЗМІН В М'ЯЗАХ У ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА ДИТЯЧИЙ ЦЕРЕБРАЛЬНИЙ ПАРАЛІЧ

О. Данилов, О. Шульга — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Однією з актуальних проблем реабілітації дітей, хворих на дитячий церебральний параліч (ДЦП), є подолання спастичності та патологічних структурних змін у м’язах, що призводить до порушення статики та локомоції ходи, зниження соціальної адаптації. Одним із центральних напрямків мультидисціплінарної реабілітації хворих на ДЦП є подолання спастичності м’язів. Особливо розповсюдженим є застосування ботулотоксину типу «А». У той же час дані про комбіноване лікування із застосуванням нейротоксину в комплексі із засобами, які стимулюють регенерацію тканин, є розрізненими, носять здебільшого рекомендаційний характер та потребують подальшого вивчення.

Мета роботи: вивчити ефективність комплексного лікування порушень м’язового тонусу в дітей, хворих на ДЦП, на основі комбінованого застосування нейротоксинотерапії та засобів, що стимулюють регенерацію м’язових тканин.

Матеріали і методи. Проаналізовані показники, що були отримані при лікуванні 40 пацієнтів, хворих на ДЦП, з порушенням м’язового тонусу у вигляді рефлекторних тонічних напружень, спастичності та ригідності. Для діагностики застосовували клінічні та інструментальні методи обстеження.

Результати. Результати порівняльного аналізу показали більш виражену позитивну клінічну динаміку при застосуванні ботулотоксину в комплексній реабілітації дітей з ДЦП. Завдяки впливу комбінованої терапії на весь міофасціальний ланцюг м’язів нижніх кінцівок та спини в підгрупах А і В основної групи були досягнуті позитивні статистично значимі результати (р< 0,05) в порівнянні з контрольною групою. Пацієнтам підгрупи С лікування проводили з метою запобігання прогресування контрактур суглобів та відтермінування оперативного втручання.

Висновки: 1. Запропоноване комплексне лікування дітей, хворих на ДЦП з порушенням м’язового тонусу у вигляді рефлекторного тонічного напруження та спастичності дозволяє досягти зменшення больового синдрому та спастики м’язів, відновити дефіцит тропоколагену в м’яких тканинах та зв’язковому апараті, що суттєво покращує біомеханіку ходи. 2. Вчасно розпочате консервативне лікування, спрямоване на зниження спастичності та регенерацію м’язових тканин, веде до значної позитивної клінічної динаміки та дає можливість формувати фізіологічний руховий стереотип.

3.Застосована методика в пацієнтів з ригідністю м’язів сприяє відтермінуванню хірургічного лікування та зменшує вірогідність проведення повторних операцій, пов’язаних з рецидивом контрактур.

ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТАВИН УТВОРЕННЯ, КЛІНІЧНИХ І МОРФОЛОГІЧНИХ ПРОЯВІВ, ПЕРЕБІГУ ТА ОЦІНКИ СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ УШКОДЖЕНЬ У ВИПАДКАХ ТРАВМ ОБЛИЧЧЯ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

В. Мішалов, С. Козлов, О. Гуріна, М. Гараздюк , П. Плевінскіс, М. Зубко — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Дослідження спрямоване на аналіз особливостей травм обличчя у дітей та підлітків з урахуванням їх віку та статі для вдосконалення судово-медичної експертної оцінки. Травматичні ушкодження щелепно-лицевої ділянки у дитячому віці мають суттєві відмінності за механізмом утворення, клінічними проявами та наслідками порівняно з дорослими, що потребує розробки диференційованих критеріїв оцінки ступеня тяжкості. Актуальність роботи обумовлена необхідністю врахування специфіки дитячого організму при судово-медичній оцінці травм обличчя, які можуть призводити не лише до тимчасових розладів здоров'я, але й до стійких функціональних порушень та косметичних дефектів.

Мета роботи - проаналізувати обставини утворення, клінічні та морфологічні прояви, перебіг та оцінку ступеня тяжкості ушкоджень обличчя у дітей та підлітків, враховуючи їх вік та стать.

Матеріали та методи. Матеріалом дослідження були 203 «Висновки експерта» з архіву Київського обласного і Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, 177 «Висновків експерта» з архіву Дніпровського обласного бюро судово-медичної експертизи, які стосувались судово-медичних експертиз (досліджень) у випадках травм обличчя дітей та підлітків; 123 карт стаціонарного хворого відділення щелепно-лицевої хірургії Київської дитячої лікарні №7. Дизайн дослідження побудований з урахуванням статі та віку.

Результати. Встановили, що особи чоловічої статі частіше, у 350 (69,6%) випадків з 503 проаналізованих, травмували обличчя ніж особи жіночої статі. Частота осіб жіночої статі з травмами обличчя склала 153 (30,4%). Визначили, що найбільшу кількість серед усіх травмованих дітей складали діти молодшого шкільного віку від 3 до 6 років - 132 випадки (26%) та діти старшого шкільного віку від 12 до 18 років - 197 випадків (40%). Проаналізувавши дані встановили, що морфологічними проявами травм обличчя у дітей віком до 3-х років були ушкодження м’яких тканин обличчя та порожнини рота, а у дітей молодшого шкільного віку від 7 до 11 років та підлітків - щелепно-лицеві ушкодження та переломи кісток лицевого відділу черепа, поєднані з неважкими і важкими формами черепно-мозкових ушкоджень. Встановлено, що немає достовірної різниці між середніми строками загоєння забитих, кусаних та кусано-рваних ран обличчя у дітей різних вікових груп (р> 0,05).

Висновки. У дітей до 3-х років та дошкільного віку переважаючими є ушкодження м’яких тканин обличчя та порожнини рота. У дітей молодшого шкільного віку (від 7 до 11 років) та підлітків - найчастіше зустрічаються щелепно-лицеві ушкодження та переломи кісток лицевого відділу черепа, поєднані з неважкими і важкими формами черепно-мозкових ушкоджень. Морфологічними проявами ізольованих щелепно-лицевих ушкоджень у дітей до 3-х років та дошкільного віку є підокісні переломи переважно альвеолярних відростків нижніх щелеп. Переломи носових кісток, відростків верхньої щелепи, стінок орбіти, тіла і суглобових відростків нижньої щелепи, а також травми зубів є характерним для дітей молодшого і старшого шкільного віку. При оцінки ступеня тяжкості вказаних ушкоджень у дітей різних вікових груп доцільно застосовувати критерій тривалості розладу здоров’я, а ймовірність несприятливих наслідків переважно кусаних, кусано-рваних і скальпованих ран з розвитком деформуючих рубців та функціональними розладами (порушенням носового дихання, акту жування, слинотечою, порушенням міміки, асиметрією обличчя) вказує на необхідність використання критерію стійкої втрати працездатності та невиправності ушкоджень.

ІННОВАЦІЇ В ЛАПАРОСКОПІЧНІЙ ГЕРНІОПЛАСТИЦІ ВЕНТРАЛЬНИХ ГЕРНІЙ

Ф. Сайінаєв, З. Курбаніязов, К. Рахманов, С. Давлатов, Ш. Усаров — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Вентральні грижі залишаються актуальною проблемою в хірургічній практиці, особливо в контексті післяопераційних вентральних гриж. Традиційна відкрита герніопластика є стандартним методом лікування, проте сучасні досягнення в області ендовідеохірургічних технік можуть значно підвищити ефективність хірургічного втручання, зменшити післяопераційні ускладнення та прискорити одужання пацієнтів.

Мета дослідження. Оцінити результати лапароскопічної протезної герніопластики при лікуванні вентральних гриж та провести порівняльний аналіз із традиційним відкритим методом. У дослідженні було оцінено 228 пацієнтів, які пройшли хірургічне лікування вентральних гриж у період з 2011 по 2024 рік.

Матеріали та методи дослідження. У дослідженні взяли участь 228 пацієнтів з черевними грижами, які лікувалися в хірургічному відділенні багатопрофільної клініки Самаркандського державного медичного університету. Пацієнтів було розділено на дві групи: контрольну групу (n=106), якій проводили відкриту герніопластику, та основну групу (n=122), якій проводили лапароскопічну протезну герніопластику.

Результати. Післяопераційні ускладнення виникли у 43 пацієнтів, у тому числі 35 випадків у контрольній групі та 8 у основній групі. Ускладнення включали бронхолегеневі (n=4), серцево-судинні (n=5) та один летальний випадок після лапаротомічної герніопластики.

Висновки. Порівняльний аналіз продемонстрував значні переваги лапароскопічної герніопластики над відкритим методом, включаючи скорочення тривалості післяопераційного болю та більш ранню мобілізацію пацієнтів.

ГОРМОНАЛЬНИЙ ДИСБАЛАНС ЯК ПРОЯВ СТРЕСУ ПРИ ФОРМУВАННІ ОЛІГОМЕНОРЕЇ У ДІВЧАТ-ПІДЛІТКІВ

В. Диннік, О. Диннік, С. Новохатська — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Стрес на даний час є найбільш значущим фактором, відповідальним за порушення репродуктивної функції. який став однією з найважливіших проблем здоров’я в суспільстві у XI столітті. Стрес є одним з елементів виникнення олігоменореї (ОМ), особливо зараз, коли в Україні йде повномасштабна війна.

Метою дослідження стало з’ясування особливостей вмісту стероїдних гормонів, у тому числі гормонів стресу, у дівчат-підлітків з олігоменореєю.

Матеріали і методи. Під наглядом знаходилося 193 дівчинки 12-18 років з ОМ, які були розподілені на групи у залежності від тривалості ОМ. Гормональне обстеження включало визначення в крові рівнів естрадіолу (Е₂), тестостерону (Т), кортизолу (К), 17-гідроксипрогестерону (17-ОН), дегідроепіандростерону сульфату (ДГЕА-С), сексстероїдзв’язуючого глобуліну (ССЗГ). Розраховувалися індекси К/ДГЕА-С, вільного Т.

На всі медичні заходи було отримано письмову поінформовану згоду від кожного зареєстрованого учасника або їх батьків/опікунів. Протокол дослідження схвалено комітетом з біоетики та деонтології ДУ «Інститут охорони здоров'я дітей та підлітків НАМН України» (протокол № 7 від 25.11.2024 р.).

Статистичну обробку результатів проводили за допомогою комп’ютерної програми “Statgraphics plus”. Результати було проаналізовано за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу. Різниця в показниках вважалась достовірною при ρ<0,05. Дані представлені у вигляді середнього ±SD (стандартне відхилення) та розрахунку частот. Значимість різниці між групами оцінювалася за допомогою критеріїв Фішера, Wilcoxon-Mann-Whitney, χ².

Робота виконана згідно плану НДР: «Вивчити механізми формування коморбідної патології у дівчат-підлітків з порушеннями менструальної функції (первинною олігоменореєю і аномальними матковими кровотечами)» (№ ДР 0121U114425).

Результати. З’ясувалося, що на початку формування ОМ майже у кожної п’ятої дівчинки реєструвалися знижені рівні Е₂. При подальшому існуванні ОМ (на 2 і 3 році) питома вага підлітків з низькими цифрами Е₂ зменшувалася, а кількість дівчат з високими значеннями Е₂ зростала. Вважається, що Е₂окрім впливу на становлення репродуктивного потенціалу, пов’язаний також зі змінами настрою, особливо при його підвищеному рівні. Аналогічна тенденція простежувалася і відносно К. Рівень ДГЕА-С, навпаки, зі збільшенням тривалості захворювання зростав. На початку виникнення порушень за типом ОМ характерним є низькі рівні Е₂, К, ДГЕА-С, підвищені значення співвідношення К/ДГЕА-С, що може свідчити про зниження адаптаційних ресурсів організму дівчинки. З подовженням тривалості ОМ зростає питома вага дівчат з високою концентрацією вільного Т, 17-ОН, ДГЕА-С, індексу Т/Е₂, що характерно для формування СПКЯ. Знижується відсоток підлітків з підвищеними значеннями співвідношення К/ДГЕА-С і зростає з низькими. Виявлено тісні позитивні кореляційні зв’язки К і Т (r=0,31; Р˂0,001), а також між ДГЕА-С і К (r=0,46; Р˂0,000) і вільним Т і ДГЕА-С (r=0,44; Р˂0,0005).

Висновки. Отримані дані дозволяють стверджувати, що формування ОМ пов’язано з дискоординацією діяльності адреналових і гонадних взаємовідносин, відповідальних не тільки за встановлення певних ланцюгів регуляції менструальної функції, але й асоційованих з реалізацією стресових подій і проявами дезадаптації.

ВАГІНАЛЬНИЙ МІКРОБІОМ У ВАГІТНИХ ЖІНОК ІЗ ГІПЕРПРОЛІФЕРАТИВНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ МАТКИ

О. Шевчук — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Вагінальна мікробіота відіграє важливу роль в здоров’ї жінок репродуктивного віку із гіперпроліферативними захворюваннями матки (ГПЗМ), зокрема, з аденоміозом, лейоміомою матки, поліпами та/або гіперплазією ендометрія.

Мета дослідження: вивчити особливості вагінального мікробіому у вагітних жінок із гіперпроліферативними захворюваннями матки.

Матеріали та методи. У нашому дослідженні ми вивчали вагінальний мікробом у 680 вагітних жінок репродуктивного віку, які спостерігались і розроджені у ДУ «Всеукраїнський центр материнства та дитинства Національної академії медичних наук України» протягом 2018-2024р. Із них до першої, основної групи увійшло 517 вагітних жінок із поєднанням ГПЗМ, які включали: ендометріоз матки (аденоміоз), лейоміому матки, поліпи ендометрія, залозисту гіперплазію ендометрія. Поліпи ендометрія та залозиста гіперплазія ендометрія були видалені до вагітності під час гістероскопії. 82 вагітні без ГПЗМ склали 2 групу порівняння та 81 здорова вагітна - 3 контрольну групу. Дослідження проспективне, когортне рандомізоване. Дослідження проведено з урахуванням основних принципів Гельсінської декларації з біометричних досліджень та повноважень GCNICN (1996р.) згідно з біометричними нормами з дотриманням принципів конфіденційності та етики (витяг з протоколу № 5 від 24.06.2020р. засідання комісії з біоетики та деонтології ДУ«ІПАГ ім. акад. О.М. Лук’янової НАМН України»). Статистичне оброблення результатів дослідження проводили з використанням стандартних програм Microsoft Ехсеl 5,0 та Statistica 6,0. Параметричні методи застосовували для кількісних ознак з нормальним розподілом. Описувальна статистика включала в себе розрахунок середніх арифметичних величин (М), середньоквадратичне відхилення (SD) та 95% довірчий інтервал (ДІ 95%). Відмінності середніх величин вважали значущими з рівнем ймовірності не менше 95% (р<0,05).

Результати. Встановлено, що нормоценоз у вагітних жінок із ГПЗМ був виявлений у 40,8% обстежених. У вагітних із ГПЗМ частіше виявляли Ureaplasma urealyticum (18,3%), Mycoplasma genitalium (11,1%), CMV (61,8%) та HSVI (87,3%). Chlamydia trachomatis виявлялась у 4,9% вагітних із ГПЗМ. Якщо у 2018-2020 рр. Ureaplasma urealyticum та Mycoplasma genitalium виявлялись в середньому у 31% вагітних із ГПЗМ, то в 2021-2024 рр. – у 9% жінок, Chlamydia trachomatis виявлялась у 2018 -2020 рр. у 17%, в 2021-2024 рр. – в 3% вагітних із ГПЗМ. Виявлено збільшення контамінації піхви представниками облігатної анаеробної мікрофлори (20,3%) в основному за рахунок Gardnerella vaginalis та Atopobium vaginae на фоні дефіциту лактобацил (p<0,05). Спектр аеробної умовно-патогенної мікрофлори в мікробіоті піхви вагітних жінок із ГПЗМ характеризувався переважанням Escherichia Coli (27,8%), Streptococcus virіdans 20,0%, Streptococcus faecalis 19,3%.

Висновки. У вагітних жінок із гіперпроліферативними захворюваннями матки (аденоміозом, лейоміомою матки; перенесеними до вагітності поліпами ендометрію та/або гіперплазією ендометрію) виявлено порушення мікробіоценозу піхви, що проявлялось збільшення контамінації піхви представниками облігатної анаеробної та аеробної умовно-патогенної мікрофлори на фоні дефіциту лактобацил.

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ВАД РОЗВИТКУ ПЛОДІВ В І ТА ІІ ТРИМЕСТРАХ ВАГІТНОСТІ

О. Кетова, Ю. Орлова, А. Громова, В. Бережна, В. Шафарчук, В. Ільченко — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Частота вроджених вад розвитку (ВВР) є серйозною медичною та соціальною проблемою як в Україні, так і в світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), ВВР зустрічаються в середньому у 1 з 33 новонароджених. Це означає, що кожного року в світі близько 8 мільйонів дітей народжуються з різними вадами розвитку. В Україні ситуація з ВВР також є серйозною проблемою охорони здоров'я.

Метою даного дослідження був аналіз випадків переривання вагітностей за медичними показаннями з боку ембріонів та плодів у терміні до 22 тижнів вагітності у Полтаві та Полтавській області за 2022-2024 роки.

Матеріали і методи. Проведено дослідження 142 випадків переривання вагітності за медичними показаннями з приводу ВВР ембріонів. Зокрема оцінювали: вік та соціальний статус батьків, наявність екстрагенітальної та спадкової патології у них, акушерсько-гінекологічний анамнез, захворювання під час даної вагітності, дані ультразвукових, біохімічних, неінвазивних скринінгів та патологоанатомічних висновків. УЗД було проведено у 100% вагітних. Перинатальний біохімічний скринінг був проведений 45,7% і включав у термінах 11-16 тижнів вагітності: АФП, β-ХГ людини та РАРР-А. Для того, щоб коректно порівнювати результати, вираховували відхилення рівня маркера від норми, зважаючи на кратність медіани у кожному конкретному випадку в залежності від терміну вагітності. Пренатальний неінвазивиний тест був проведений 14,1% вагітним, хоріонцентез 2,8%. Жінки, включені у дослідження, підписували інформовану добровільну згоду після проведеної співбесіди про мету і доцільність обстежень. Всі дослідження проводились за принципами Гельсинської декларації та погоджені локальним протоколом біоетики Полтавського державного медичного університету №236 від 20.03.2025. Дані обчислювалися за допомогою програми STATISTICA, результати обчислені за допомогою методів описової статистики. Кількісні дані були представлені як середні значення та стандартні відхилення (M±SD). Якісні дані представлені як частоти та відсоткові співвідношення. Для оцінки кореляційних зв'язків використовувався критерій Пірсона. Відмінності між показниками вважалися статистично достовірними при p<0,05. Робота є частиною ініціативної НДР кафедри акушерства і гінекології № 1 Полтавського державного медичного університету «Патогенетична роль ендотеліальної дисфункції та генетичні особливості при патології під час вагітності та гінекологічних захворюваннях» (державний реєстраційний № 0117U005253, термін виконання 2017-2023 роки).

Результати дослідження. Середній вік досліджуваних жінок склав 28,5±4,6 років. Загалом на одну жінку приходилось 0,97±0,02 гінекологічних захворювань в анамнезі. При обробці даних виявлено кореляційний зв'язок між перенесеними гострими респіраторними інфекціями під час вагітності і вадами розвитку серця плодів, що склало r=0,8 (р<0,05) (сильна кореляція), а також генітальними інфекціями та вадами розвитку кістково-м'язової системи - r=0,6 (р<0,05) (середній кореляційний зв'язок). За даними УЗД не множинними (ізольованими) вадами розвитку були лише 25,4% (n=36) випадків, решта – поєднані (множинні, складні). Слід зазначити, що 70,4 % (n=100) ембріонів були чоловічої статі. У 56,3 % (n=80) плодів була виявлена вада розвитку кістково-м'язової системи. У 45,1 % (n=64) констатовано патологію нервової системи, у 38,7 % (n=55) - патологія серцево-судинної системи, у 15,4 % (n=22) – вади розвитку сечової системи, у 10,5 % (n=15) – патологія органів травлення, у 5,63 % (n=8) – вади дихальної системи, у 2,11 % (n=3) вада розвитку статевої системи. Хоріонічні патології були у 6,33 % випадків: у 3,52 % (n=5) – дві судини пуповини, у 2,8 % (n=4) – агідрамніон. Рівень материнського рівня АФП при дефектах невральної трубки (аненцефалія, відкрита спинно-мозкова кила, енцефалоцелє) та вадах розвитку нирок підвищувався до 3,3 МоМ. Даний показник при вадах розвитку шлунково-кишкового тракту (гіпоплазія шлунку, атрезія стравоходу та дванадцятипалої кишки) та при трисомії 13 склав – 2,1 МоМ. Рівень АФП при 47 ХУ +21 та 47ХУ+18 оцінювали з врахуванням рівня ХГЛ, був знижений до 0,4 МоМ при підвищеному рівні ХГЛ до 0,48 МоМ. РАРР був знижений при хромосомних патологіях до 0,34 МоМ, при аномаліях кістково-м'язової системи до 0,6 МоМ , при вадах нервової системи – до 0,49 МоМ. Вільний естріол в усіх випадках був знижений до 0,2 МоМ.

Висновки. Середній вік вагітних жінок дослідження склав 28,5±4,6 років, а вік чоловіків (батьків) – 33,1±5,9 років. Серед захворювань жіночої статевої системи в анамнезі частіше всього переважали запальні процеси придатків матки – 48,9 % випадків. У 75,35% жінок був обтяжений поєднаний екстрагенітальний анамнез. Найчастішими вадами розвитку плодів були ураження кістково-м’язової системи (56,3%), які поєднувались з вадами нервової системи у 43,75 %. Переважна кількість плодів з них були чоловічої статі (80 %).

ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОТРУБНОЇ ТРАНСФУЗІЇ ПЛОДУ НА ПОКАЗНИКИ ВНУТРІШНЬОГО ГУМОРАЛЬНОГО ІМУНІТЕТУ НОВОНАРОДЖЕНОГО

У. Джабборов, К. Салімова, Ф. Джабборова — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Гемолітична хвороба плода пов'язана з проникненням через плацентарний бар'єр антитіл вагітної жінки, які руйнують еритроцити плода, що утворилися після її контакту з еритроцитами плода на 16-18 тижні гестації і виявлення їх антигенів. На рубежі тисячоліть затримка внутрішньоутробного розвитку (ЗВУР) все ще вважалася майже синонімом резус-конфлікту, але активна післяпологова імунопрофілактика, що проводиться з 1970 року, знизила материнську резус-імунізацію з 14% до 1-2%, а пренатальна імунопрофілактика вагітних з резус-конфліктом крові ще більше нівелювала проблему до 0,1%.

Мета дослідження: вивчити показники вродженого гуморального імунітету - імуноглобуліни G, M та A в пуповинній крові новонароджених з гемолітичною хворобою, які перенесли високотехнологічні операції на плоді під час вагітності.

Матеріали дослідження. Всього в дослідженнях взяли участь 60 новонароджених, які були розділені на 3 групи. 1-у основну групу склали 20 новонароджених з гемолітичною хворобою, яким в антенатальному періоді була проведена операція «внутрішньоутробна, внутрішньосудинна гемотрансфузія плоду», 2-у групу порівняння склали 20 новонароджених з гемолітичною хворобою, яким в антенатальному періоді не проводилися операції на плоді, 3-ю контрольну групу склали 20 здорових новонароджених. Імунологічні методи дослідження: оцінка імунного статусу новонароджених проводилася на основі аналізу пуповинної крові, зібраної в перший день життя, у Лабораторії фундаментальної імунології Інституту імунології та геноміки людини Академії наук Республіки Узбекистан. Статистичний аналіз даних проводився з використанням як параметричних, так і непараметричних методів. Збір, корекція, систематизація та візуалізація даних проводилися за допомогою електронних таблиць Microsoft Office Excel 2018. Статистичні обчислення проводилися за допомогою IBM SPSS Statistics v.26 (IBM Corporation). Всі дослідження були виконані в Інституті імунології Академії наук Республіки Узбекистан.

Висновки. Внутрішньоутробна трансфузія не тільки покращує гематологічні показники крові плода, але і покращує гуморальний імунітет новонародженого після народження, зокрема, сприяє зниженню рівня IgG, A і M. Все це свідчить про зниження запального потенціалу та запобігає формуванню імунодефіцитного стану при народженні.

ІМУНОГІСТОХІМІЧНІ ПРОГНОЗНІ ФАКТОРИ ПЕРЕБІГУ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ ЛІКУВАННЯ РАКУ ШИЙКИ МАТКИ

М. Оріпова, А. Юсупбеков, С. Давлатов — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Рак шийки матки на сьогодні посідає третє місце за захворюваністю серед онкогінекологічних захворювань жіночої репродуктивної системи в Республіці Узбекистан. За даними літератури, плоскоклітинний рак становить до 77+3% випадків, аденокарцинома – 11%, саркома – 1%.

Мета дослідження: вивчення імуногістохімічних прогностичних факторів, що впливають на перебіг та результат лікування раку шийки матки.

Матеріали та методи дослідження. Ми проаналізували результати імуногістохімічного (ІГХ) дослідження 40 пацієнток з раком шийки матки, які лікувалися в Самаркандському відділенні Республіканського спеціалізованого науково-практичного медичного центру онкології та радіології протягом 2020-2023 років. До когорти увійшли 20 пацієнток з рецидивом захворювання після комплексного лікування та 20 пацієнток без рецидиву. Усі досліджувані випадки були гістологічно підтверджені як плоскоклітинний рак шийки матки (T1b-3aNxM0).

Результати. Імуногістохімічна оцінка маркерів Ki67, VEGFR та CD34 виявилася найбільш цінною для планування лікування та прогнозування захворювання. Дослідження демонструє характерні зміни в паттернах експресії Ki67, VEGFR та CD34 відповідно до ступеня злоякісності пухлини (G-класифікація).

Висновки. Комплексний гістопатологічний та імуногістохімічний аналіз раку шийки матки є технічно складною та трудомісткою процедурою. Однак його діагностична точність дозволяє оптимально підібрати лікування, контролювати реакцію на терапію та покращити прогноз захворювання.

ЗВ’ЯЗОК МІЖ СИЛОЮ КИСТІ ТА ХРОНІЧНИМ БОЛЕМ У ПОПЕРЕКУ

М. Овдій, М. Кондратюк, О. Ливацький, О. Дубовой, В. Дубовой — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Хронічний біль у попереку є однією з найпоширеніших проблем опорно-рухового апарату, що призводить до втрати працездатності та погіршення якості життя. Слабкість м'язів є однією з провідних причин виникнення хронічного болю у попереку. Кистьова динамометрія (КД) є простим у застосуванні методом, який відображає загальну м'язову силу організму.

Мета. Оцінити силу кисті та зв'язок між силою кисті та показниками, які пов'язані з хронічним болем у попереку.

Матеріали та методи. На базі відділення реабілітації Університетської клініки Національного медичного університету імені О.О. Богомольця було проведено анкетування та обстеження 109 осіб віком 18-60 років. Досліджуваних було розподілено на дві групи, практично здорових осіб та осіб з хронічним болем у попереку (тривалість болю >3 місяців). Учасникам дослідження було проведено опитування, яке включало соціально-демографічні, антропометричні дані, вимірювання КД з розрахунком силового індексу (СІ). Досліджуваним з хронічним болем у попереку додатково було проведено визначення рівня інтенсивності болю за візуально аналоговою шкалою (ВАШ), біоімпедансний аналіз складу тіла та визначення порушення функціонування за опитувальником Oswestry Disability Index (ОДІ). При проведені досліджень враховані принципи біоетики. Описова статистика представлена середнім значенням (µ) та стандартним відхиленням (σ) оскільки дані відповідають нормальному розподілу, для порівняння двох груп були використані t-тест Стьюдента, для оцінки лінійного взаємозв’язку кількісних показників було застосовано кореляційний тест Пірсона з розрахунком критерію Пірсона (r). За статистично значуще вважалось значення p<0,05. Дослідження проводилось в рамках науково дослідної роботи кафедри фізичної реабілітації та спортивної медицини Національного медичного університету (НМУ) імені О.О. Богомольця, 2024-2026 рр. «Комплексна фізична терапія пацієнтів з захворюваннями й ушкодженнями опорно-рухового апарату та нервової системи», Державний реєстраційний номер: 0124U000230.

Результати. Аналіз результатів дослідження КД у практично здорових осіб та осіб з хронічним болем у попереку виявив достовірне зниження КД та СІ у жінок з хронічним болем (р=0,02, р=0,005), зниження КД та СІ у чоловіків з хронічним болем у попереку ( р=0,08, р=0,003) відповідно. Серед жінок із хронічним болем у попереку виявлено статистично достовірний середній негативний кореляційний зв'язок між ОДІ та КД (r=-0,423, р=0,018), між ОДІ та СІ (r=-0,473, р=0,005). Серед чоловіків з хронічним болем у попереку виявлено статистично достовірний середній негативний кореляційний зв'язок між ОДІ та КД (r=-0,522, р=0,015), між ОДІ та СІ (r=-0,579, р=0,006). Виявлено статистично значимий середній позитивний кореляційний зв'язок між КД та відсотком м'язової маси у жінок та чоловіків з хронічним болем у попереку (r=0,394, r=0,412, відповідно, р< 0,05).

Висновки. Особи із хронічним болем у попереку мають достовірно нижчі показники сили кисті порівняно з практично здоровими особами. Інтенсивність болю у попереку за ВАШ має слабкий негативний кореляційний зв'язок з силою кисті. Сила кисті має помірний негативний кореляційний зв'язок з показником порушення функціонування. Сила кисті у пацієнтів з хронічним болем у попереку має позитивний кореляційний зв'язок з об'ємом м'язової маси. Співвідношення КД до маси тіла дає можливість більш об'єктивно судити про силу м'язів, СІ має більш виражені кореляційні зв'язки з показниками ВАШ та ОДІ.

ІННОВАЦІЙНІ АСПЕКТИ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ВІДКРИТОЇ ПАХОВОЇ ГРИЖІ: ЗМЕНШЕННЯ КОМПЛІКАЦІЙ ТА ЗАПОБІГАННЯ РЕЦИДИВАМ

ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Пахові грижі становлять значну частину хірургічної патології і залишаються однією з найпоширеніших причин звернення за хірургічною консультацією. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, пахові грижі зустрічаються у 4-5% дорослого населення, причому чоловіки страждають на них у 7-10 разів частіше, ніж жінки.

Мета дослідження. Дане дослідження має на меті підвищення ефективності лікування, зменшення частоти рецидивів і ускладнень, а також поліпшення довгострокових результатів лікування.

Матеріали та методи дослідження. Дослідження базується на результатах діагностики та лікування пацієнтів з паховими грижами, які пройшли хірургічне втручання в хірургічному відділенні багатопрофільної обласної лікарні в Самарканді в період з 2019 по 2024 рік. Для ретроспективного та проспективного аналізу було відібрано 196 пацієнтів чоловічої статі з різними типами пахових гриж.

Результати дослідження. Дослідженням було виявлено ключові фактори ризику розвитку пахових гриж, серед яких важка фізична праця, підвищений внутрішньочеревний тиск та дисплазія сполучної тканини. Факторний аналіз причин рецидивів та незадовільних результатів у пацієнтів порівняльної групи, таких як порушення статевої функції та атрофія яєчка з боку операції, показав позитивний довгостроковий ефект у пацієнтів основної групи. У 79,6% пацієнтів, які спостерігалися в довгостроковому періоді, рецидиву захворювання не спостерігалося. Жоден з пацієнтів не повідомляв про відчуття стороннього тіла в області операції, хоча деякі пацієнти репродуктивного віку повідомляли про сексуальну дисфункцію. Оцінка якості життя показала, що впровадження диференційованого алгоритму вибору стратегії лікування збільшило частку «відмінних» і «добрих» результатів з 88,3% до 100,0%.

Висновок. Розроблений алгоритм вибору методу пластичної хірургії пахового каналу та вдосконалення хірургічних інструментів значно зменшили частоту ранніх післяопераційних ускладнень. Застосування модифікованої техніки преперитонеальної алопластики продемонструвало відмінні довгострокові результати, зменшивши частоту рецидивів та покращивши якість життя пацієнтів.

ЗМІНИ МОРФОДЕНСИТОМЕТРИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ПРИШЛУНОЧКОВОГО ЯДРА ГІПОТАЛАМУСА ЩУРІВ ЗА УМОВ СТРЕСУ РІЗНОЇ ТРИВАЛОСТІ

І. Федоряк, Р. Булик — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Пришлуночкові ядра гіпоталамуса відіграють важливу роль не тільки в ендокринній регуляції тропної функції аденогіпофіза, а й у реалізації нейроендокринної відповіді організму на стрес різного генезу, зокрема тривале порушення фотоперіоду. Нез’ясованими залишаються морфоденситометричні параметри присередніх дрібноклітинних суб'ядер пришлуночкових ядер гіпоталамуса щурів за різної тривалості фотоперіоду.

Мета дослідження. З’ясувати морфоденситометричні показники присередніх дрібноклітинних суб'ядер пришлуночкових ядер гіпоталамуса щурів у різні періоди доби за модифікацій фотоперіоду.

Матеріал та методи дослідження. Роботу виконано на 36 статевозрілих самцях безпородних білих щурів. Тварин поділено на три групи, кожна з яких складалася з двох підгруп (у кожній по шість тварин). Щури перебували 14 діб в умовах різних світлових режимів (12:00С: 12:00Т, LD), (00С:24:00T, DD), (24:00С:00Т, LL). Морфоденситометричний аналіз нейронів гіпоталамуса щурів проводили з використанням комп’ютерної системи цифрового аналізу зображення серії VIDAS-386 (Kontron Elektronik, Німеччина) у видимому спектрі. Кількісні параметри площі нейронів, їхніх ядер та ядерець, вмісту РНК у цитоплазмі клітин, їхніх ядрах і ядерцях отримували в напівавтоматичному режимі за допомогою ліцензованого програмного забезпечення.

Наукові дослідження виконані з дотриманням основних положень Закону України № 3447-IV «Про захист тварин від жорстокого поводження», Конвенції Ради Європи про охорону хребетних тварин, що використовують в експериментах та інших наукових цілях (від 18.03.1986 р.), Директиви Європейського Союзу 2010/63/EU та наказів МОЗ України № 690 від 23.09.2009 р., № 944 від 14.12.2009 р. і наказу МОН № 249 від 01.03.2012 р.. Протокол наукового дослідження затверджений Комісією з питань біомедичної етики БДМУ від 24.02.2019 року.

Статистична обробка результатів здійснювалася з використанням програмного забезпечення «STATISTICA» (StatSoft Inc., USA, Version 10). Порівняння кількісних показників з нормальним розподілом проведено за допомогою t-критерію Стьюдента, вірогідність відмінностей вважали статистично значущою при р<0,05.

Дослідження виконували в рамках затверджених тем науково-дослідних робіт кафедри медичної біології та генетики «Морфофункціональне і біохімічне обґрунтування дисфункції нейросекреторних структур головного мозку й ендокринних залоз та гепаторенальної системи щурів при експериментальній патології, у віковому аспекті та шляхи її корекції» (державний реєстраційний номер 0119U101346, термін виконання 01.2019 р.–12.2023 р.) та «Морфофункціональні перебудови структур нервової та ендокринної систем у різні періоди постнатального онтогенезу та біохімічні механізми метаболізму сигнальних молекул, стан оксидантної та антиоксидантної систем за умов експериментальних патологій і впливу глутатіону та мелатоніну (експериментальне дослідження)» (державний реєстраційний номер 0124U002513, термін виконання 01.2024 р.–12.2028 р.).

Результати та їх обговорення. За режиму освітлення LD виявлено добовий ритм морфофункціональної активності присередніх дрібноклітинних суб’ядер пришлуночкового ядра (пдсПЯ) гіпоталамуса з найбільшими показниками у денний період спостереження (14.00 год).

У щурів групи DD, яким проводили декапітацію о 14.00 год, площа соми нейрона становила 54,77±0,605 мкм² і була вірогідно нижчою на 9,7% щодо такої в тварин LD. Водночас, площа його цитоплазми знаходилася у межах 28,91±0,427 мкм²і була на 10,4% більшою відносно тварин групи LD. Нами відмічено вірогідне зменшення таких параметрів, як концентрації РНК в ядрі та ядерці досліджуваних структур (на 14,4 і 12,1% відповідно) о 14.00 год. Дослідження, проведені на зразках, відібраних о 02.00 год, виявили зростання площі тіла нейрона на 10,4% щодо контрольних величин, а також на 10,9% відносно тварин попереднього часового проміжку, які перебували за аналогічних умов експерименту. Не зважаючи на це, в ядрі виявлено вірогідно нижчу концентрацію РНК (на 31,8%), що викликано її зменшенням у ядерці (на 21,7%). Водночас встановлено вірогідне зменшення вмісту РНК і в цитоплазмі, де її концентрація становила 0,10± 0,001 о.о.щ.

У щурів групи LL о 14.00 год вірогідних змін морфометричних параметрів пдсПЯ нами не виявлено. Щодо концентрації РНК у досліджуваних структурах нейрона, необхідно вказати на її вірогідне зростання тільки в ядерці нейросекреторної клітини, яка о 14.00 год становила 0,303±0,0023 о.о.щ. та на 2,5% була більшою за показники щурів, які перебували за стандартного фотоперіоду. О 02.00 год вірогідних відмінностей між площею нейрона та його структур щодо величин у тварин групи LD, не встановлено. У цитоплазмі та ядрі нейросекреторних клітин пдсПЯ гіпоталамуса показник концентрації РНК не зазнавав істотних змін, водночас у ядерці вона була меншою на 2,8% щодо величин у щурів групи LD.

Висновки: 1. Морфоденситометричні параметри присередніх дрібноклітинних суб’ядер пришлуночкових ядер гіпоталамуса щурів зазнають коливань з найбільшими показниками у денний період спостереження. 2. За умов світлової депривації спостерігається порушення ритму функціональної активності досліджуваних нейронів гіпоталамуса та зміщення найбільших показників з денного на нічний період спостереження, що, ймовірно, викликане зростанням в цьому проміжку доби кількості в крові провідного епіфізарного хронобіотика – мелатоніну, що як стрес-лімітувальний чинник пригнічує продукцію КРГ пдсПЯ гіпоталамуса. 3. Утримування тварин за умов тривалого освітлення (світловий стрес) не призводило до вірогідних змін досліджуваних морфоденситометричних параметрів порівняно з такими у щурів, які перебували за світлових режимів LD та DD. Це дає підстави зробити припущення про широкі межі пластичності пдсПЯ гіпоталамуса за таких умов експерименту.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ ЕМБРІОГЕНЕЗ НИЖНІХ СЕЧОВИХ ШЛЯХІВ ЛЮДИНИ ТА МИШІ ЛАБОРАТОРНОЇ

К. Владиченко, О. Цигикало, О. Сметанюк — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Вивчення гістотопографії та морфоархітектоніки онтогенетичних перетворень нижніх сечових шляхів людини та миші лабораторної в порівняльному аспекті є актуальним для розвитку симультанних морфологічних наукових напрямків – тканинної інженерії, молекулярної медицини та реконструктивної ксенотранспланталогії.

Мета роботи. З’ясувати основні закономірності та хронологічну послідовність пренатального онтогенезу органів і структур нижніх сечових шляхів людини та миші лабораторної.

Матеріал і методи дослідження. Дослідження проведено на 14 серіях послідовних гістологічних зрізів препаратів зародків і передплодів людини та 15 серіях гістологічних зрізів препаратів зародків і передплодів миші лабораторної. Застосовано комплекс методів морфологічного дослідження (антропометрія, морфометрія, мікроскопія, тривимірне комп’ютерне реконструювання, статистичний аналіз). Для зіставлення періодів пренатального розвитку людини та миші лабораторної використано періодизацію за стадіями Карнегі (CS).

Дослідження виконані з дотриманням основних положень Ухвали Першого національного конгресу з біоетики «Загальні етичні принципи експериментів ISSN 1727-4338 https://www.bsmu.edu.ua Клінічна та експериментальна патологія. 2022. Т.21, № 3 (81) 28 Оригінальні дослідження на тваринах» (2001 р.), ICH GCP (1996 р.), Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (від 04.04.1997 р.) та про охорону хребетних тварин, що використовують в експериментах та інших наукових цілях (від 18.03.1986 р.), Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини (1964-2008 рр.), директиви ЄЕС№ 609 (від 24.11.1986 р.), наказу МОЗ України № 616 від 03.08.2012 р.

Робота виконувалась в рамках ініціативної науково-дослідної роботи кафедри гістології, цитології та ембріології закладу вищої освіти Буковинського державного медичного університету «Структурно-функціональні особливості тканин і органів в онтогенезі, закономірності варіантної, конституційної, статево-вікової та порівняльної морфології людини». Державний реєстраційний номер: 0121U110121. Терміни виконання: 01.2021-12.2025.

Результати. В обох видів на стадії CS11 в мезодермі алантоїса виявлені осередки кровотворення. Під час подальших стадій CS12-14 епітелій, який його вистилає, стає багатошаровим. У зародків людини та миші лабораторної до стадії розвитку CS23 спостерігаються процеси атрофії алантоїса, який трансформується в клітинний тяж, і разом із редукованим залишком жовткового мішка розміщується серед структур пупкового канатика. Під час морфологічного аналізу особливостей розвитку сечового міхура миші лабораторної визначали співвідношення товщини його оболонок за допомогою морфометрії гістологічних препаратів, а також на 3D-реконструкціях серійних послідовних зрізів нижніх сечових шляхів. Встановлено, що від стадії розвитку CS17 до CS23 у миші лабораторної розміри сечового міхура зростають у 12 разів. На стадії CS23 всі відділи сечового міхура миші лабораторної демонструють розвинену м’язову оболонку, в якій можна розрізнити однонаправлені пучки м’язових волокон, що свідчить про початок формування м’язових шарів і, зокрема м’яза-випорожнювача міхура.

Висновки. 1. Порівняння закономірностей морфогенезу нижніх сечових шляхів у людини і миші лабораторної з застосуванням шкали періодів пренатального розвитку Карнегі демонструє подібність стадійних онтогенетичних перетворень, але на мікроскопічному рівні виявлено відмінності, які свідчать про менш диференційований м’яз-випорожнювач міхура і відносно швидший час становлення дефінітивної будови сечового міхура. 2. У зародків людини та миші лабораторної на стадії CS23 структури сечового міхура набувають ознак дефінітивного органа. 3. Загальні тенденції диференціювання м’язової оболонки сечового міхура миші лабораторної мають хвилеподібний характер: процес починається з краніальної частини закладки сечового міхура та спрямовується в каудальному напрямку. 4. Співвідношення шарів стінки сечового міхура миші лабораторної на CS17 становило: 55% – власна пластинка слизової оболонки, 5% – її епітеліальна пластинка (уротелій), 5% – адвентиційна (або серозна) оболонка, 35% – м’язова оболонка. На стадії CS23 спостерігається зменшення відносної товщини адвентиційної (або серозної) оболонки та збільшення м’язової оболонки сечового міхура до 70% відносно його стінки.

ВПЛИВ ЕНЕРГЕТИЧНИХ НАПОЇВ НА МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ШЛУНКА

Ф. Оріпов, Н. Юсупова, С. Давлатов — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) попередила, що «...високе споживання енергетичних напоїв серед молоді та його довгострокові наслідки ігноруються вченими та громадськістю...», зазначивши, що це може призвести до серйозних наслідків, які потенційно можуть створити проблеми для системи охорони здоров'я в майбутньому. У цьому контексті проведення досліджень, спрямованих на розробку та вдосконалення принципів профілактики, діагностики та лікування захворювань, пов'язаних з функціональними та органічними розладами шлунку, залишається одним із нагальних пріоритетів сучасної медицини.

Метою дослідження було оцінити морфологічні та функціональні зміни шлунка під впливом енергетичних напоїв.

Матеріали та методи. Дослідження проводилося на шлунках самців щурів-альбіносів віком 36 тижнів. Експериментальних тварин було розділено на дві групи. Контрольна група складалася з шести самців щурів. Експериментальна (основна) група включала 23 тварин, які отримували енергетичний напій протягом 4, 8 та 12 тижнів. Енергетичний напій (ЕН) вводили внутрішньошлунково через пластикову трубку один раз на день у дозі 10 мг/кг маси тіла протягом зазначеного періоду.

Результати та обговорення. Після 4 тижнів впливу ЕД середня товщина стінки шлунка становила 34,89±0,52 (rms); товщина слизової оболонки становила 17,57±0,32; товщина підслизового шару становила 5,83±0,11; а сукупна товщина м'язового та серозного шарів становила 11,49±0,16. Щільність розподілу залоз у слизовому шарі становила 12,32±0,26. Після 12 тижнів прийому ЕД загальна товщина стінки шлунка становила 33,99±0,30; товщина слизової оболонки становила 16,47±0,29; товщина підслизової оболонки становила 5,80±0,14; а сумарна товщина м'язового та серозного шарів становила 11,12±0,32. Щільність залоз у слизовій оболонці становила 10,71±0,24. Таким чином, хронічне вживання енергетичних напоїв протягом 12 тижнів призвело до гістологічних ознак, характерних для хронічного гастриту, включаючи застій у дрібних кровоносних судинах слизової оболонки та підслизової оболонки шлунка, лімфоцитарну інфільтрацію та атрофію залоз слизової оболонки.

Висновки. Хронічне вживання енергетичного напою протягом 12 тижнів призвело до морфологічних змін, характерних для хронічного гастриту, включаючи застій у дрібних кровоносних судинах слизової оболонки та підслизової оболонки, лімфоцитарну інфільтрацію та атрофію залоз слизової оболонки.

СУЧАСНЕ ОБГРУНТУВАННЯ МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ BIFIDOBACTERIUM У ПЕРЕДЧАСНО НАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ

Т. Знаменська, О. Воробйова — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Біфідобактерії є членами кишкової мікробіоти людини, а деякі штами здатні чинити оздоровчий вплив. Наразі існують добре задокументовані наукові докази ефективності препаратів, що містять біфідобактерії, при деяких кишкових та позакишкових патологіях. Відомі пробіотичні властивості Bifidobacterium утилізувати олігосахариди людського молока. У цьому літературному огляді ми зосередимося на потенційній ролі біфідобактерій як членів кишкової мікробіоти людини для засвоєння олігосахаридів грудного молока при харчуванні передчасно народжених дітей. Проведено аналіз досліджень, що порівнювали вплив пробіотиків з та без Bifidobacterium на кишечник передчасно народжених немовлят з малою масою при народженні, на некротизуючий ентероколіт, пізній сепсис та смертність. Результати літературного огляду надають непрямі докази того, що пробіотики, які містять B. infantis, можуть бути більш корисними для передчасно народжених дітей. Ці результати допоможуть спрямувати майбутні дослідження та клінічну практику щодо використання Bifidobacterium як пробіотика у передчасно народжених дітей.

ПАТОФІЗІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНОСТІ ПРИ ГЕСТАЦІЙНОМУ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ: ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

М. Хара, І. Корда, О. Кулянда, Т. Подільська — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Гестаційний цукровий діабет (ГЦД) є значним метаболічним порушенням, що розвивається внаслідок порушення інсулінової чутливості під час вагітності. У цьому огляді розглянуто ключові патофізіологічні механізми інсулінорезистентності при ГЦД, включаючи дисфункцію сигнальних шляхів інсуліну (IRS/PI3K/Akt), активацію запальних каскадів (JNK, SOCS) та роль адипокінів (лептину, адипонектину, резистину). Обговорюються гормональні фактори, такі як плацентарний лактоген, естрогени, прогестерон та тиреоїдні гормони, що впливають на метаболічний гомеостаз і сприяють розвитку інсулінорезистентності. Особлива увага приділена зв’язку між адипокіновм дисбалансом, порушенням ліполізу, підвищеним рівнем вільних жирних кислот та мікроангіопатією. Гетерогенна природа ГЦД та актуалізація проблеми у зв’язку з тенденцією до зростання обумовлюють необхідність подальших досліджень для удосконалення підходів до його розуміння та лікування.

ПІДХОДИ ДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ОПІКИ ПРИ ВІДПУСКУ КОМБІНОВАНИХ ОРАЛЬНИХ КОНТРАЦЕПТИВІВ З АПТЕКИ

ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Фармацевтичне консультування є важливою складовою ефективної діяльності будь якого аптечного закладу, а комбіновані оральні контрацептиви (КОК) відносять до лікарських засобів задля забезпечення способу життя. Саме тому розробка ефективних підходів щодо фармацевтичної опіки при відпуску КОК з аптеки є актуальним та затребуваним для фармацевтичної галузі України.

Метою даної роботи був аналіз фармакобезпеки прийому КОК, особливостей їх сумісного застосування з іншими лікарськими засобами та розробка ключових підходів до фармацевтичного консультування при відпуску КОК з аптеки.

Матеріали та методи Проведений аналіз здійснено із залученням платформи PubMed використовуючи такі пошукові терміни: combined oral contraceptives, effectiveness, safety, contraindications to use, drug interactions, pharmaceutical care. Пошук літературних джерел був обмежений часовим діапазоном з 2016 по 2025 рік із залученням джерел українською, англійською та норвежською мовами.

Результати та обговорення. Головний біль, нудота, запаморочення та болючість грудей належать до найбільш частих можливих побічних ефектів прийому КОК, тоді як артеріальна або венозна тромбоемболії – є рідкісними, але більш серйозними. Менш дослідженими та висвітленими на сьогодні є побічні ефекти КОК, які пов’язані з довгостроковими ризиками від прийому цих препаратів. Це обумовлено тим, що тривале застосування КОК жінками репродуктивного віку може призвести до метаболічних змін та порушенню ендогенного середовища організму, так зокрема фізіологічного бактеріального складу кишечника, що в подальшому знаходить своє відображення на психологічному стані пацієнтки та може проявлятися психологічними розладами. Особливу увагу слід приділяти поєднаному застосуванню КОК та психотропних лікарських засобів, оскільки останні за частотою характеризуються постійним прийомом.

Висновки. Проведений нами аналіз може бути використаний для розробки ключових підходів до фармацевтичного консультування при відпуску КОК з аптеки.

АТОПІЧНИЙ ДЕРМАТИТ У ВАГІТНИХ: МОЖЛИВОСТІ СУЧАСНИХ БІОПРЕПАРАТІВ ТА ЇХ РОЛЬ В ПРЕВЕНЦІЇ ДЕРМАТО-РЕСПІРАТОРНОГО СИНДРОМУ У НАЩАДКІВ

Т. Святенко, К. Калько, О. Геруш, Є. Дудка, М. Веля — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Особливо актуальним є розгляд можливостей застосування біопрепаратів з метою корекції атопічного дерматиту у вагітних, оскільки на сьогодні можливості системної терапії для вагітних і жінок, які годують груддю, обмежені через побоювання щодо побічних ефектів, які може мати ненароджена дитина.

Метою даної роботи було проаналізувати можливості сучасних біопрепаратів з позиції ефективності та безпеки їх застосування вагітними жінкам з атопічним дерматитом та з’ясувати їх роль у превенції дермато-респіраторного синдрому у плода.

Матеріали та методи дослідження. Аналіз можливостей сучасних біопрепаратів в терапії атопічного дерматиту у вагітних та лактуючих жінок та їх роль в превенції дермато-респіраторного синдрому у плода проводили на основі пошуку літературних даних на платформі PubMed. Пошук було проведено за такими ключовими словами: pregnant women, atopic dermatitis, biological preparations, monoclonal antibodies, dermato-respiratory syndrome за період з 2020 по 2025 р.

Результати та обговорення. Патофізіологія атопічного дерматиту є складною та багатофакторною. Вона включає генетичні порушення, дефект епідермального бар'єру, змінену імунну відповідь та порушення мікробного балансу шкіри. Новітні методи лікування спираються на дію специфічних молекул, зокрема моноклональних антитіл. Проведений аналітичний огляд дозволив визначити, що серед вищезазначених моноклональних препаратів, що застосовуються для лікування атопічного дерматиту на сьогодні дозволеним до прийому у вагітних та лактуючих є лише дупілумаб. Встановлено, що дупілумаб безпечний під час вагітності та перед зачаттям у жінок з атопічним дерматитом, без істотного підвищення ризику викидня або вроджених вад розвитку порівняно із загальною популяцією. Також, виявлено, що станом на січень 2025 року проводяться дослідження щодо можливостей застосування немолізумабу з метою лікування атопічного дерматиту у вагітних та лактуючих. Щодо інгібіторів Янус-кінази, то на сьогодні ці препарати вважаються суворо протипоказаними до застосування під час вагітності.

Висновки. Серед біопрепаратів, що застосовуються з метою фармакокорекції атопічного дерматиту у вагітних та лактуючих, на сьогодні дозволеним до застосування є лише дупілумаб. Встановлено, що у представлених аналітичних оглядах не висвітлено довгострокових наслідків впливу біопрепаратів на потомство, особливо це стосується неонатальної імунної системи, яка відіграє ключову роль в превенції респіраторного дистрес-синдрому у плода.

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ТА ДИСКУСІЙНІ ПИТАННЯ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ У КОНТЕКСТІ ХРОНІЧНОЇ ХВОРОБИ НИРОК

В. Безрук, Л. Ринжук, Т. Булик, М. Гресько, О. Макарова — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Реабілітація – комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров’я або старіння у взаємодії з її середовищем.

Хронічна хвороба нирок визначається, як аномалії структури або функції нирок, які присутні понад 3 місяців і мають наслідки для здоров’я. Хронічна хвороба нирок класифікується на основі причини, показником швидкості клуб очкової фільтрації ШКФ (G1–G5) та рівнем альбумінурії (A1–A3). Як у дитячій так і дорослій популяціях населення ХХН є ускладненням захворювань нирок, що мають рецидивуючий характер та хронічний перебіг.

Ерготерапія – процес відновлення, розвитку та/або підтримки навичок, необхідних для залучення пацієнта з обмеженнями повсякденного функціонування до активного життя та занять, які він (пацієнт) бажає, потребує або планує виконувати, а також модифікація заняттєвої активності пацієнта та/або адаптації. Фізична реабілітація, як різновид ерготерапії, у контексті ведення пацієнта (дитини чи дорослого) із хронічною хворобою нирок, є складовою комплексу медичних послуг поряд із медикаментозною і паліативною допомогою, у той же час даний напрямок має низку дискусійних питань та потребує методологічного супроводу.

У статті проаналізовано та узагальнено рекомендації закордонних та вітчизняних досліджень щодо немедикаментозної реабілітаційної допомоги у нефрологічній практиці із представленням методології задіяння у реабілітаційний план пацієнта комплексу фізичних реабілітаційних методик для пацієнтів із хронічною хворобою нирок.

Наукове дослідження виконане в межах наукової тематики кафедри педіатрії, неонатології та перинатальної медицини Буковинського державного медичного університету та НДР на тему «Хронобіологічні й адаптаційні аспекти та особливості вегетативної регуляції при патологічних станах у дітей різних вікових груп». Державний реєстраційний номер: 0122U002245, термін виконання: 01.01.2022 – 31.12.2026 рр.

ЯКА ВАРТІСТЬ ОДНОГО ДНЯ ЛІКУВАННЯ ПЕДІАТРИЧНОГО СЕПСИСУ?

В. Снісарь, О. Власов, Ю. Площенко, С. Єгоров — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Дане дослідження представляє аналіз економічних аспектів лікування дітей із діагнозом сепсис та тяжкий сепсис. В Україні, попри значну увагу до цієї патології, наявність спеціалізованих методичних рекомендацій та нормативних документів, комплексні підрахунки витрат на госпіталізацію дітей із вказаною патологією досі відсутні.

Метою дослідження було встановлення реальних фінансових витрат на лікування важкого педіатричного сепсису та виявлення потенціалу для оптимізації процесів госпіталізації таких пацієнтів. Знання вартісних аспектів є надзвичайно важливим, враховуючи значний економічний тягар, що супроводжує лікування цієї патології. Матеріали та методи Дослідження було проведено на базі надкластерного медичного закладу – регіонального медичного центру родинного здоров’я. Аналіз витрат базувався на обробці ретроспективних даних медичної документації дітей віком 3–5 років, які перебували у відділенні інтенсивної терапії з діагнозом «важкий сепсис». У розрахунках враховано комплекс чинників, що впливають на загальні витрати лікування. Зокрема, було проаналізовано витрати на один день перебування хворого у відділенні інтенсивної терапії для забезпечення точності підсумкового обрахунку загальної вартості лікування.

Результати. Середня розрахункова вартість одного дня лікування педіатричного сепсису становила 36 366 гривень. Основним фактором, що визначав витрати, залишався термін перебування дитини у відділенні інтенсивної терапії. Суттєвими змінами у структурі витрат відзначалася вартість медикаментозного забезпечення, інфузійної терапії та інших фармакологічних засобів. Мінімальна та максимальна вартість одного дня лікування варіювалася в межах 8 534 гривень залежно від особливостей клінічного випадку й тяжкості стану пацієнта.

Висновки. Лікування педіатричного сепсису є значним фінансовим викликом для сучасної системи охорони здоров’я. Необхідно здійснювати масштабні дослідження фінансової складової лікування дітей із цією патологією в різних вікових групах та закладах охорони здоров’я. Важливим кроком для оптимізації ресурсів може стати розроблення механізмів покращеної діагностики та оперативної госпіталізації таких пацієнтів. Це сприятиме не тільки зниженню фінансового навантаження на систему охорони здоров’я, але й значно поліпшить прогноз хвороби для пацієнтів.

ДО МЕХАНІЗМІВ ФОРМУВАННЯ ПЕРСИСТУЮЧОЇ ЛЕГЕНЕВОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ НОВОНАРОДЖЕНИХ ПРИ ПРЕЕКЛАМПСІЇ У МАТЕРІ: КЛІНІЧНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

М. Гончарь, А. Бойченко, О. Железняков, Д. Шевель — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Персистуюча легенева гіпертензія новонароджених (ПЛГН) є серйозним ускладненням порушеної гемодинамічної адаптації після народження, що супроводжується тяжкою гіпоксемією та високим ризиком смертності. Одним із факторів ризику розвитку ПЛГН є прееклампсія у матері, частота якої зростає під впливом хронічного психоемоційного стресу. В умовах повномасштабної війни в Україні зростання соціального стресу серед вагітних жінок може відігравати ключову роль у патогенезі серцево-судинних розладів у новонароджених.

Мета дослідження: Проаналізувати можливі механізми формування легеневої гіпертензії у новонародженого від жінки з прееклампсією шляхом співставлення даних власного клінічного спостереження з інформацією сучасних літературних джерел.

Матеріали та методи. Аналіз власного клінічного спостереження. Комплекс клініко-діагностичних заходів включав: анкетування вагітної з використанням стандартизованих психометричних шкал Спілбергера–Ханіна та HADS, клінічні та лабораторні методи дослідження, доплерехокардіографію, нейросонографію. Дослідження проводились відповідно до етичних норм та принципів, що регулюють медичні дослідження людини.

Результати дослідження та їх обговорення. У статті представлено власне клінічне спостереження, яке ілюструє у новонародженої дитини з відкритою артеріальною протокою, відкритим овальним вікном розвиток синдрому персистуючого фетального кровообігу з високою легеневою гіпертензією, як аномалію гемодинамічної адаптації, що не виключає зв'язок з гіпертензивними розладами у матері під час вагітності на тлі ендотеліальної дисфункції. У вагітної з прееклампсією, за результатами анкетування із використанням шкал Спілбергера–Ханіна, виявлено високий рівень ситуативної й особистісної тривожності, за шкалою HADS — підвищені показники тривожності за відсутності клінічно значущих проявів депресії, що свідчить про виражене психоемоційне напруження.

Висновки. Представлений клінічний випадок демонструє розвиток персистуючої легеневої гіпертензії новонародженого у доношеної дитини на тлі тяжкої прееклампсії у матері, що виникла в умовах хронічного психоемоційного стресу під час воєнних дій в Україні. Ключовими патогенетичними ланками формування ПЛГН у новонародженого є плацентарна недостатність, хронічна внутрішньоутробна гіпоксія, ендотеліальна дисфункція, порушення продукції вазоактивних речовин та антенатальна експозиція до стресового середовища.

ОПИС КЛІНІЧНОГО ВИПАДКУ ХВОРОБИ КРОНА У ДИТИНИ З АТИПОВОЮ МАНІФЕСТАЦІЄЮ ЗАХВОРЮВАННЯ

Ю. Алексеєва, О. Синоверська, З. Вовк, Т. Березна, В. Волошинович — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

На сьогодні у світі відмічається стійке зростання частоти хронічних захворювань кишківника у пацієнтів дитячого віку, з яких найбільш тяжкими є виразковий коліт та хвороба Крона (ХК). Запальні захворювання кишківника у пацієнтів дитячого віку характеризується вищою активністю захворювання, частішим розвитком ускладнень, залученням в патологічний процес інших органів і систем, резистентністю до лікування. Ці захворювання мають негативний вплив на ріст і розвиток дитини, призводять до розвитку білково-енергетичної недостатності, порушення психосоціальних функцій та адаптаційних можливостей як у фізичній, так і в соціальній сферах. Однак, незважаючи на значну поширеність ХК, ця патологія залишається однією із найменш вивчених, що ускладнює вчасну діагностику захворювання та вибір відповідної тактики лікування. Метою нашої роботи став опис клінічного випадку ХК у дитини 12 років з атиповим початком захворювання. Проведено аналіз сімейного анамнезу пацієнта, описано ранні прояви недуги, висвітлено клінічну картину захворювання, виділено особливості її перебігу, описано клінічну симптоматику, наведено дані лабораторних, інструментальних, гістологічних методів обстеження, представлено проведене медикаментозне лікування пацієнта та результати тривалого проспективного спостереження за дитиною. Своєрідністю даного клінічного випадку був раптовий початок хвороби, неоднозначність клінічної картини, труднощі диференційної діагностики із виразковим колітом за даними ендоскопічного та патоморфологічного досліджень.

Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дитини.

КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК: СИНДРОМ РЕМСІ-ХАНТА У ДИТИНИ

С. Никитюк, С. Левенець, Т. Гаріян, А. Миколенко, М. Гикавчук, В. Дживак — ср, 16 лип 2025 00:00:00 +0300

Синдром Ремсі-Ханта, як прояв реактивації вірусу Varicella Zoster, є рідкісним ускладненням у дітей, що супроводжується ураженням лицьового нерва та везикулярними висипами вушної локалізації. У роботі описано клінічний випадок 7-річного хлопчика з вітряною віспою, ускладненою синдромом Ремсі-Ханта без ознак імунної недостатності. Діагноз підтверджено клінічно (парез лицьового нерву, везикули за вухом) та лабораторно, було проведено лікування. У статті розглянуто етіопатогенез VZV, підходи до діагностики і терапії, а також значення профілактичної вакцинації. Підкреслюється важливість своєчасного лікування та міждисциплінарної взаємодії для мінімізації неврологічних ускладнень у педіатричній практиці.