НАСЛІДКИ ГІПОКСИЧНО-ІШЕМІЧНОЇ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ, ЯКИМ ПРОВОДИЛАСЯ ЛІКУВАЛЬНА ГІПОТЕРМІЯ В ПІСЛЯАСФІКТИЧНОМУ ПЕРІОДІ

Анотація

Гіпоксично-ішемічна енцефалопатія  середнього та тяжкого ступеня, незалежно від проведення лікувальної гіпотермії, становить значний ризик затримки неврологічного розвитку у дітей раннього віку. Для немовлят, які підлягали проведенню лікувальної гіпотермії, критично важливим є досконалий довготривалий нагляд.  Раннє виявлення затримки розвитку у дітей є важливим для своєчасного втручання. Формальні оцінки розвитку, такі як шкала Бейлі для  дітей раннього віку, вважаються золотим стандартом, але такі оцінки є трудомісткими, дорогими та вимагають фізичної присутності дитини та опікунів. Альтернативою є використання скринінгових тестів, щоб визначити, хто потребуватиме подальшого обстеження. Опитувальник віку та стадій розвитку (ASQ-3) -  є поширеним інструментом оцінки розвитку з високою специфічністю  та позитивною прогностичною цінністю  при виявленні затримки. Infant and Toddler Quality of Life Questionnaire (ITQOL-97) - багатовимірний опитувальник якості життя для дітей раннього віку (від 2 місяців до 5 років), який  пройшов валідацію та використовується  у педіатричних дослідженнях, він оцінює не тільки фізичні симптоми, але й поведінкові, емоційні аспекти та вплив на батьків.

Метою дослідження була оцінка нейророзвитку (за допомогою скринінгових шкал) дітей другого року життя без несприятливих наслідків гіпоксично-ішемічної енцефалопатії, яким проводилася системна неапаратна лікувальна гіпотермія у післяасфіктичному періоді.

Матеріали та методи дослідження. У дослідження були включені 18 дітей після лікувальної гіпотермії. Контрольну групу становили 22 дитини відповідного віку, які не мали ознак асфіксії при народженні. Оцінювання за шкалою ASQ-3 проводилося за допомогою анкет, класифікуючи розвиток як нормальний (біла зона) або затримку (сіра/чорна зона) за п'ятьма доменами (комунікація, велика моторика, дрібна моторика, вирішення проблем та особистісно-соціальний) на основі оцінки батьків. Якість життя дітей раннього віку оцінювали за допомогою опитувальника ITQOL-97 (Infant and Toddler Quality of Life Questionnaire, 1997), адаптованого для використання в популяції дітей віком від 2 місяців до 5 років. Опитувальник заповнювався батьками/офіційними опікунами у присутності дослідника. Дані аналізували за кожним доменом окремо (середнє значення доменів).

Дослідження проводилося в рамках НДР кафедри педіатрії 3 та неонатології «Підходи до діагностики та лікування хвороб дитячого віку з позиції безпеки пацієнта», № держреєстрації - 0121U114304. Дослідження схвалене комісією з етики Дніпровського державного медичного університету. 

Результати та обговорення.

Достовірні відмінності між основною та контрольною групою  щодо результатів використання опитувальника  ASQ-3 не визначались (підрахунок критерія Фішера, р>0,05), хоча слід зазначити тенденцію до збільшення частоти затримки сфер дрібної моторики, вирішення проблем (адаптивність) та особистісно-соціального розвитку у дітей після лікувальної гіпотермії. Серед дітей, яким проводилась лікувальна гіпотермія, 38,9 % мали відхилення від нормальних показників білої зони, а 5,6 % демонстрували затримку розвитку у сфері дрібної моторики та особистісно-соціального розвитку («чорна зона»).

Достовірні відмінності (р<0,05) між основною та контрольною групою за шкалою ITQOL-97  визначались в наступних сферах: фізичні здібності та рухова активність, ріст і розвиток, загальна поведінка, вплив захворювання на емоційний стан та часові ресурси батьків.

Опитувальник ITQOL-97 фіксує суб’єктивне батьківське сприйняття здоров’я та вплив хвороби на сім’ю, а отже може бути більш чутливим до прихованих або функціональних проблем (втомлюваність при іграх, харчові труднощі, зміни поведінки), які не завжди призводять до зниження бальних показників у структурованих моторно-когнітивних тестах.

Висновки. Наші результати підтверджують існуючу концепцію: хоча системна неапаратна терапевтична гіпотермія зменшує частоту тяжких неврологічних наслідків у ранньому віці, у частини дітей зберігаються функціональні труднощі, які ймовірно краще виявляються за допомогою комплексного підходу — поєднання скринінгових тестів і оцінки якості життя.    Приблизно у третини новонароджених (38,9 %) спостерігалися затримки розвитку, що підкреслює необхідність структурованого спостереження  та заходів реабілітації.