ФАКТОРИ, ПОВ’ЯЗАНІ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ У НЕМОВЛЯТ, ЯКІ ОТРИМУВАЛИ ЛІКУВАЛЬНУ ГІПОТЕРМІЮ

Анотація

Асфіксія при народженні та гіпоксично-ішемічна енцефалопатія є основною причиною ушкоджень головного мозку немовлят. Лікувальна гіпотермія  знижує ризик смерті або тяжкої інвалідності у віці 18–24 місяців у дітей з  важкою  асфіксією. Але серед тих, хто вижив,   частка дітей має підвищений ризик  порушень стану здоров’я, в тому числі  і порушень слуху. Мало вивченою на теперішній час є частота порушень слуху у дітей після лікувальної гіпотермії з урахуванням різних технічних різновидів її проведення.

Тож, метою нашого дослідження було визначення частоти порушень слуху у немовлят після лікувальної гіпотермії з використанням простих засобів охолодження, а також дослідження факторів ризику, пов’язаних з нейросенсорною втратою слуху у немовлят з гіпоксично-ішемічною енцефалопатією.

Матеріали та методи.  Було проведене   ретроспективне когортне клінічне дослідження, куди були включені  82 дитини першого року життя (51 (72,2%) хлопчики  та 31 (37,8%) дівчаток), які мали важку асфіксію псля народження і яким проводилась лікувальна гіпотермія (системна гіпотермія з використанням простих засобів охолодження) протягом 2020-2023 років.  Критеріями включення були  проведення лікувальної гіпотермії після народження відповідно до показань (гестаційний вік  ≥35 тижнів; ознаки перинатальної депресії (оцінка за шкалою Апгар (ОША) < 6 на 10-й хвилині життя  або проведення первинної реанімації протягом не менше 10-хвилин);   помірна або важка гіпоксично-ішемічна енцефалопатія (за даними модифікованої шкали Sarnat), наявна у віці 1–6 годин). Критеріями виключення були гестаційний вік  менше 35 тижнів, діагностовані вроджені вади розвитку, генетичні дефекти, прогресуюча вентрикуломегалія обструктивного характеру, перенесені нейроінфекції, гемолітична хвороба новонародженого. 

Проводився трьохетапний скринінг слуху (перші два етапи з залученням отоакустичної емісії, третій етап – повне аудіологічне обстеження).

Статистична обробка результатів проводилась з використанням  методів оцінки ефекту при альтернативній формі результату реакції (точний критерій Фішера, двосторонній; хі-квадрат),   оцінки відмінностей між двома незалежними вибірками за рівнем будь-якої ознаки, виміряної кількісно,   між малими вибірками  (критерій Манна-Уітні). Для всіх видів аналізу критичне значення рівня значущості (p) приймалося < 0,05.

Виконання роботи проводилося в рамках НДР кафедри Педіатрії 3 та неонатології «Підходи до діагностики та лікування хвороб дитячого віку з позиції безпеки пацієнта», № держреєстрації - 0121U114304. Дослідження схвалене комісією з етики Дніпровського державного медичного університету. 

Результати. Несприятливі наслідки гіпоксично-ішемічного ушкодження у вигляді деструктивних змін мозкової тканини та діагнозу дитячого церебрального паралічу були зафіксовані у 6 (7,3% дітей).  Сім  дітей (8,5 %) продемонстрували аномальні (позитивні) результати другого етапу отоакустичної емісії. Діагноз нейросенсорної туговухості був встановлений у 6 (7,3%) дітей  (ці дані  достовірно не відрізлись від результатів інших досліджень, де не була заявлена лікувальна гіпотермія з використанням простих засобів охолодження). Серед  дітей з нейросенсорною туговухістю у 4 були виявлені деструктивні постішемічні ураження мозку, а у 2 виявлялась вентрикулодилатація бічних шлуночків помірного ступеня. Немовлята з проявами нейросенсорної туговухості мали  достовірно довшу тривалість  респіраторної підтримки (8 (4-26; 7-14) проти 14,5 (13-29; 13,5-22) днів, р<0,05), тривалість перебування у відділенні інтенсивної терапії  (25 (9−106; 19−33) проти  29 (15-85; 21-37) днів,  р<0,05) та довший час до початку орального харчування (7 (2-25; 5-9) проти  19 (11-22; 19-21) днів,  р<0,1). Діти з порушеннями слуху мали достовірно вищу   частоту (р<0,05) народження під час перших пологів, необхідності проведення кеcарева розтину, потреби проведення непрямого масажу серця та введення медикаментозних препаратів під час первинної реанімації, потреби проведення гемодинамічної підтримки в післяпологовому періоді та частоти розвитку сепсису новонародженого. Достовірно  вищою також була частота виявлення короткотермінових несприятливих наслідків асфіксії та гіпоксично-ішемічної енцефалопатії  на момент виписки з лікарні (2,7% проти 66,7%,  р<0,05).

Висновки. Таким чином, частота порушень слуху у дітей після лікувальної гіпотермії з використанням простих засобів охолодження не відрізнялась від результатів досліджень, де не був заявлений подібний спосіб охолодження. Факторами ризику порушень слуху були важкість асфіксії при народженні, тяжкість стану дитини в післяпологовому періоді, тяжкість ураження мозкової тканини та постнатальні інфекційні ускладнення.