ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТАВИН УТВОРЕННЯ, КЛІНІЧНИХ І МОРФОЛОГІЧНИХ ПРОЯВІВ, ПЕРЕБІГУ ТА ОЦІНКИ СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ УШКОДЖЕНЬ У ВИПАДКАХ ТРАВМ ОБЛИЧЧЯ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

Анотація

Дослідження спрямоване на аналіз особливостей травм обличчя у дітей та підлітків з урахуванням їх віку та статі для вдосконалення судово-медичної експертної оцінки. Травматичні ушкодження щелепно-лицевої ділянки у дитячому віці мають суттєві відмінності за механізмом утворення, клінічними проявами та наслідками порівняно з дорослими, що потребує розробки диференційованих критеріїв оцінки ступеня тяжкості. Актуальність роботи обумовлена необхідністю врахування специфіки дитячого організму при судово-медичній оцінці травм обличчя, які можуть призводити не лише до тимчасових розладів здоров'я, але й до стійких функціональних порушень та косметичних дефектів.

Мета роботи - проаналізувати обставини утворення, клінічні та морфологічні прояви, перебіг та оцінку ступеня тяжкості ушкоджень обличчя у дітей та підлітків, враховуючи їх вік та стать.

Матеріали та методи. Матеріалом дослідження були 203 «Висновки експерта» з архіву Київського обласного і Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, 177 «Висновків експерта» з архіву Дніпровського обласного бюро судово-медичної експертизи, які стосувались судово-медичних експертиз (досліджень) у випадках травм обличчя дітей та підлітків; 123 карт стаціонарного хворого відділення щелепно-лицевої хірургії Київської дитячої лікарні №7. Дизайн дослідження побудований з урахуванням статі та віку.

Результати. Встановили, що особи чоловічої статі частіше, у 350 (69,6%) випадків з 503 проаналізованих, травмували обличчя ніж особи жіночої статі. Частота осіб жіночої статі з травмами обличчя  склала 153 (30,4%). Визначили, що найбільшу кількість серед усіх травмованих дітей складали діти молодшого шкільного віку від 3 до 6 років - 132 випадки (26%) та діти старшого шкільного віку від 12 до 18 років  - 197 випадків (40%). Проаналізувавши дані встановили, що морфологічними проявами травм обличчя у дітей  віком до 3-х років були ушкодження м’яких тканин обличчя та порожнини рота, а у  дітей молодшого шкільного віку від 7 до 11 років та підлітків - щелепно-лицеві ушкодження та переломи кісток лицевого відділу черепа, поєднані з неважкими і важкими формами черепно-мозкових ушкоджень. Встановлено, що немає  достовірної різниці між середніми строками загоєння забитих, кусаних та кусано-рваних ран обличчя у дітей різних вікових груп (р> 0,05).

Висновки. У дітей  до 3-х років та дошкільного віку переважаючими є ушкодження м’яких тканин обличчя та порожнини рота. У дітей молодшого шкільного віку (від 7 до 11 років) та підлітків - найчастіше зустрічаються щелепно-лицеві ушкодження та переломи кісток лицевого відділу черепа, поєднані з неважкими і важкими формами черепно-мозкових ушкоджень. Морфологічними проявами ізольованих щелепно-лицевих ушкоджень у дітей до 3-х років та дошкільного віку є підокісні переломи переважно альвеолярних відростків нижніх щелеп. Переломи носових кісток, відростків верхньої щелепи, стінок орбіти, тіла і суглобових відростків нижньої щелепи, а також травми зубів є характерним для дітей молодшого і старшого шкільного віку. При оцінки ступеня тяжкості вказаних ушкоджень у дітей різних вікових груп доцільно застосовувати критерій тривалості розладу здоров’я, а ймовірність несприятливих наслідків переважно кусаних, кусано-рваних і скальпованих ран з розвитком деформуючих рубців та функціональними розладами (порушенням носового дихання, акту жування, слинотечою, порушенням міміки, асиметрією обличчя) вказує на необхідність використання критерію стійкої втрати працездатності та невиправності ушкоджень.