РЕКОМЕНДАЦІЇ СТОСОВНО СКРИНІНГУ І МОНІТОРИНГУ СЛУХУ В НОВОНАРОДЖЕНИХ ТА ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

Автор(и)

  • O. O. Riga Харківський національний медичний університет (м.Харків, Україна), Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.24061/2413-4260.V.3.17.2015.22

Ключові слова:

новонароджені, діти раннього віку, скринінг слуху, катамнез

Анотація

В оглядовій статті представлені рекомендації професійних асоціацій: American Academies of Audiology, Pediatrics, and Otolaryngology-Head and Neck Surgery; the American Speech-Language-Hearing Association; the Council on Education of the Deaf; Directors of Speech and Hearing Programs in State Health and Welfare Agencies; and the Alexander Graham Bell Association for the Deaf and Hard of Hearing з проведення скринінгу і моніторингу слуху в новонароджених та дітей раннього віку.
Показано, що втрата слуху в новонароджених може розвинутися внаслідок дефектів звукопровідного, сенсоневрального та змішаного типів. Кондуктивна глухість зазвичай обумовлена аномаліями зовнішнього чи середнього вуха, обмежує обсяг звуку, який отримує доступ до внутрішнього вуха; сенсоневральна глухота виникає внаслідок ураження равлику або слухового аналізатору - найбільш часта причина порушень слуху в новонароджених. Встановлено, що діти, госпіталізовані у відділення інтенсивної терапії новонароджених, мають високий ризик розвитку слухової нейропатії у порівнянні з тими, які знаходилися у звичайної палаті для новонароджених. Змішана втрата є комбінацією кондуктивної глухости з сенсоневральної глухотою.
У статті представлені сучасні ефективні електрофізіологічні техніки, які застосовуються для скринінгу: слухові викликані потенціали стовбура мозку і отоакустичної емісія.
Представлені особливості моніторингу слуху новонароджених до виписки з акушерських стаціонарів і фактори ризику розвитку сенсоневральної глухоти: госпіталізація у відділення інтенсивної терапії новонароджених, спадкові синдроми, особливості сімейного анамнезу по приглухуватості, черепно-лицьові аномалії, вроджені інфекції, бактеріальний менінгіт, тяжкі форми гіпербілірубінемії та переливання крові.
Надані сучасні дані щодо ефективності застосування одноетапного і двохетапного протоколів скріннга.
Представлені кроки ефективної скринінгової програми порушень слуху в новонароджених та дітей раннього віку: скринінг не менше 95 відсотків немовлят перед випискою зі стаціонару; розуміння, що відносна кількість хибнопозитивних результатів (немовлята з позитивними результатами скринінг-тесту, які не мають втрати слуху) становить ≤ 3 відсотків і кількість напрямів на Аудіологічне тестування після позитивного результату скринінгу становить ≤ 4 відсотків, а відносна кількість хибно-негативних висновків (немовлята зі значним порушенням слуху, які не були виявлені за допомогою скринінг тесту) дорівнює нулю; кількість немовлят, які залишилися під подальшим спостереженням, яким було призначено Аудіологічне обстеження і немовлят, яких не перевіряли шляхом скринінг-тесту в пологовому будинку (їх батьки не відмовлялися від скринінгу) становить не менше 95 відсотків; повторний скринінг немовлят, які були повторно госпіталізовані протягом першого місяця життя через стани, пов'язані з потенційною втратою слуху (наприклад, гіпербілірубінемія); ефективна система комунікації, яка забезпечила передачу результатів скринінг-тесту з пологового будинку батькам і відповідальним медичним працівникам, що надають первинну медичну допомогу, а також напрями немовлят, які не проходять скринінг тест на Аудіологічне обстеження.
Наведено рекомендації та представлені етапи направлення дітей на поглиблене сурдологічне обстеження. Автор акцентував увагу на відсутність документів, що регламентують проведення скринінгу і монторінгу слуху, починаючи з періоду новонародженості.

Посилання

.1 USPreventiveServicesTaskForce. Universal screening for hearing loss in newborns: US Preventive Services Task Force recommendation statement. Pediatrics 2008; 122:143.

.2 Korver AM, Konings S, Dekker FW et al. Newborn hearing screening vs later hearing screening and developmental outcomes in children with permanent childhood hearing impairment. JAMA 2010; 304:1701.

.3 ThompsonDC, McPhillipsH, DavisRL et al. Universal newborn hearing screening: summary of evidence. JAMA 2001; 286:2000.

.4 Yoshinaga-Itano C, Sedey AL, Coulter DK, Mehl AL. Language of early- and later-identified children with hearing loss. Pediatrics 1998; 102:1161.

.5 Vohr B, Jodoin-Krauzyk J, Tucker R et al. Early language outcomes of early-identified infants with permanent hearing loss at 12 to 16 months of age. Pediatrics 2008; 122:535.

.6 Pimperton H, Kennedy CR. The impact of early identification of permanent childhood hearing impairment on speech and language outcomes. Arch Dis Child 2012; 97:648.

.7 Kennedy C, McCann D, Campbell MJ et al. Universal newborn screening for permanent childhood hearing impairment: an 8-year follow-up of a controlled trial. Lancet 2005; 366:660.

.8 Kennedy CR, McCann DC, Campbell MJ et al. Language ability after early detection of permanent childhood hearing impairment. N Engl J Med 2006; 354:2131.

.9 McCann DC, Worsfold S, Law CM et al. Reading and communication skills after universal newborn screening for permanent childhood hearing impairment. Arch Dis Child 2009; 94:293.

.10 Vohr B, Jodoin-Krauzyk J, Tucker R et al. Early language outcomes of early-identified infants with permanent hearing loss at 12 to 16 months of age. Pediatrics 2008; 122:535.

.11 Kennedy CR, McCann DC, Campbell MJ et al. Language ability after early detection of permanent childhood hearing impairment. N Engl J Med 2006; 354:2131.

.12 Erenberg A, Lemons J, Sia C et al. Newborn and infant hearing loss: detection and intervention.American Academy of Pediatrics. Task Force on Newborn and Infant Hearing, 1998- 1999. Pediatrics 1999; 103:527.

.13 IPickett BP, Ahlstrom K. Clinical evaluation of the hearing-impaired infant. OtolaryngolClin North Am 1999; 32:1019.

.14 Van Straaten HL. Automated auditory brainstem response in neonatal hearing screening. ActaPaediatrSuppl 1999; 88:76.

.15 Bielecki I, Horbulewicz A, Wolan T. Risk factors associated with hearing loss in infants: an analysis of 5282 referred neonates. Int J PediatrOtorhinolaryngol 2011; 75:925.

.16 American Academy of Pediatrics, Joint Committee on Infant Hearing. Year 2007 position statement: Principles and guidelines for early hearing detection and intervention programs. Pediatrics 2007; 120:898.

.17 Harlor AD Jr, Bower C. Committee on Practice and Ambulatory Medicine, Section on Otolaryngology-Head and Neck Surgery. Hearing assessment in infants and children: recommendations beyond neonatal screening. Pediatrics 2009; 124:1252.

.18 Cristobal R, Oghalai JS. Hearing loss in children with very low birth weight: current review of epidemiology and pathophysiology. ArchDisChildFetalNeonatalEd 2008; 93:F462.

.19 Nelson HD, Bougatsos C, Nygren P, 2001 US Preventive Services Task Force. Universal newborn hearing screening: systematic review to update the 2001 US Preventive Services Task Force Recommendation. Pediatrics 2008; 122:e266.

.20 Finitzo T, Albright K, O'Neal J. The newborn with hearing loss: detection in the nursery. Pediatrics 1998; 102:1452.

.21 Johnson JL, White KR, Widen JE et al. A multicenter evaluation of how many infants with permanent hearing loss pass a two-stage otoacoustic emissions/automated auditory brainstem response newborn hearing screening protocol. Pediatrics 2005; 116:663.

.22 Prieve BA, Stevens F. The New York State universal newborn hearing screening demonstration project: introduction and overview. Ear Hear 2000; 21:85.

.23 Lin HC, Shu MT, Lee KS et al. Comparison of hearing screening programs between one step with transient evoked otoacoustic emissions (TEOAE) and two steps with TEOAE and automated auditory brainstem response. Laryngoscope 2005; 115:1957.

.24 Holster IL, Hoeve LJ, Wieringa MH et al. Evaluation of hearing loss after failed neonatal hearing screening. J Pediatr 2009; 155:646.

.25 Berg AL, Prieve BA, Serpanos YC, Wheaton MA. Hearing screening in a well-infant nursery: profile of automated ABR-fail/OAE-pass. Pediatrics 2011; 127:269.

.26 Lemons J, Fanaroff A, Stewart EJ et al. Newborn hearing screening: costs of establishing a program. J Perinatol 2002; 22:120.

.27 Shulman S, Besculides M, Saltzman A et al. Evaluation of the universal newborn hearing screening and intervention program. Pediatrics 2010; 126 Suppl 1:S19.

.28 Van Dommelen P, van Straaten HL, Verkerk PH, Dutch NICU Neonatal Hearing Screening Working Group. Ten-year quality assurance of the nationwide hearing screening programme in Dutch neonatal intensive care units. ActaPaediatr 2011; 100:1097.

##submission.downloads##

Опубліковано

2015-06-22

Як цитувати

Riga, O. O. (2015). РЕКОМЕНДАЦІЇ СТОСОВНО СКРИНІНГУ І МОНІТОРИНГУ СЛУХУ В НОВОНАРОДЖЕНИХ ТА ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ. Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина, 5(3(17), 128–133. https://doi.org/10.24061/2413-4260.V.3.17.2015.22

Номер

Том 5 № 3(17) (2015): НЕОНАТОЛОГІЯ, ХІРУРГІЯ ТА ПЕРИНАТАЛЬНА МЕДИЦИНА

Розділ

Статті

Ліцензія

Авторське право (c) 2017 O. O. Riga

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

    1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
    2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
    3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).

 

Критерії авторського права, форми участі та авторства

Кожен автор повинен був взяти участь в роботі, щоб взяти на себе відповідальність за відповідні частини змісту статті. Один або кілька авторів повинні нести відповідальність в цілому за поданий для публікації матеріал - від моменту подачі до публікації статті. Авторитарний кредит повинен грунтуватися на наступному:

  • істотність частини вклада в концепцію і дизайн, отри-мання даних або в аналіз і інтерпретацію результатів дослідження;
  • написання статті або критичний розгляд важливості її інтелектуального змісту;
  • остаточне твердження версії статті для публікації.

Автори також повинні підтвердити, що рукопис є дійсним викладенням матеріалів роботи і що ні цей рукопис, ні інші, які мають по суті аналогічний контент під їх авторством, не були опубліковані та не розглядаються для публікації в інших виданнях.

Автори рукописів, що повідомляють вихідні дані або систематичні огляди, повинні надавати доступ до заяви даних щонайменше від одного автора, частіше основного. Якщо потрібно, автори повинні бути готові надати дані і повинні бути готові в повній мірі співпрацювати в отриманні та наданні даних, на підставі яких проводиться оцінка та рецензування рукописи редактором / членами редколегії журналу.

Роль відповідального учасника.

Основний автор (або призначений відповідальний автор) буде виступати від імені всіх співавторів статті в якості основного кореспондента при листуванні з редакцією під час процесу її подання та розгляду. Якщо рукопис буде прийнята, відповідальний автор перегляне відредагований машинописний текст і зауваження рецензентів, прийме остаточне рішення щодо корекції і можливості публікації представленої рукописи в засобах масової інформації, федеральних агентствах і базах даних. Він також буде ідентифікований як відповідальний автор в опублікованій статті. Відповідальний автор несе відповідальність за подтверждленіе остаточного варіанта рукопису. Відповідальний автор несе також відповідальність за те, щоб інформація про конфлікти інтересів, була точною, актуальною і відповідала даним, наданим кожним співавтором.Відповідальний автор повинен підписати форму авторства, що підтверджує, що всі особи, які внесли істотний внесок, ідентифіковані як автори і що отримано письмовий дозвіл від кожного учасника щодо публікації представленої рукописи.