РЕГІОНАЛІЗАЦІЯ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ – СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ

Автор(и)

  • Y. G. Antipkin ДУ «Інститут педіатрії, акушерстваі гінекології НАМН України», Україна
  • T. K. Znamenska
  • O. O. Dudina
  • T. V. Kurilina

DOI:

https://doi.org/10.24061/2413-4260.V.3.17.2015.1

Ключові слова:

регіоналізація перинатальної допомоги, перинатальний центр, вагітні жінки, новонароджений, перинатальні втрати, інвалідність

Анотація

Створення системи регіональних перинатальних центрів є всесвітньо визнаним шляхом зниження перинатальних втрат, частоти формування хронічної захворюваності та інвалідності. У статті розглянуто сучасні аспекти регіоналізації перинатальної допомоги, подано визначення та функції її складових, основні проблеми та шляхи їх вирішення в Україні.

Посилання

.1 Moiseienko RO editors. Natsional'ni pidkhody do vprovadzhennia systemy rehionalizatsii perynatal'noi dopomohy v Ukraini: praktychni nastanovy [National approaches to the introduction of regionalization of perinatal care in Ukraine: practical guidelines]. Ministerstvo okhorony zdorov’ia Ukrainy; 2012.111p (in Ukrainian).

.2 Riley L, Stark A et al. AAP Committee on Fetus and Newborns: Guidelines for Perinatal Care. 7th ed. 2012.

.3 Hodnett ED, Downe S, Walsh D et al. Alternative versus conventional institutional settings for birth. Cochrane Database of Systematic Reviews. 2010;9:CD0000 12.

.4 American Academy of Pediatrics Committee on Fetus and Newborn. Levels of neonatal care. Pediatrics. 2004;114(5):1341–1347.

.5 Audibert F. Regionalization of perinatal care: did we forget congenital anomalies? Ultrasound Obstet Gynecol. 2007;29:247–248.

.6 Centre for Maternal and Child Enquiries (CMACE). Saving Mothers’ Lives: reviewing maternal deaths to make motherhood safer: 2006–2008. The Eighth Report on Confidential Enquiries into Maternal Deaths in the United Kingdom. BJOG. 2011;118(1):1-203.

.7 Yeast JD, Poskin M, Stockbauer JWet al. Changing patterns in regionalization of perinatal care and the impact on neonatal mortality. Am J Obstet Gynecol. 1998;178:131-135.

.8 McCormick MC, Gunn J, Buka SL et al. Early intervention in low birth weight premature infants: results at 18 years of age for the infant health and development program. Pediatrics. 2006;117:771–780.

.9 Meyer BC, Raman R, Hemmen T et al. Efficacy of site-independent telemedicine in the STRokE DOC trial: a randomized, blinded, prospective study. Lancet Neurol. 2008;7(9):787–795.

.10 Orlova AO, Dunnagan M, Finitzo T et al. Electronic health record – public health (EHR-PH) system prototype for interoperability in 21st century healthcare systems. AMIA Annu Symp Proc. 2005;575–579.

.11 Uxa F, Bacci A, Mangiaterra V et al. Essential newborn care training activities: 8years of experience in Eastern European, Caucasian and Central Asian countries. Seminars in Fetal & Neonatal Medicine. 2006;11:58-64.

.12 Serfaty A, Gold F, Benifla J et al. From knowledge to planning considerations: a matrix to assess health needs for the perinatal network in eastern Paris. European Journal of Public Health. 2010;21(4):504–511.

.13 Guidelines for regionalization, hospital care levels, staffing and facilities: Tennessee perinatal care system [Internet]. Workgroup on Regionalization Guidelines Revision and the Perinatal Advisory. Tennessee Department of Health Division of Family Health and Wellness. Available from: http://health.tn.gov/MCH/PRP.shtml.

.14 Hall RW, Hall-Barrow J, Garcia-Ril E. Neonatal regionalization through telemedicine using a community-based research and education core facility. Ethnicity & Disease. 2010;20:136-140.

.15 Horbar JD, Soll RF, Edwards WH. The Vermont Oxford Network: A community of practice. Clin. Perinatol. 2010;37(1):29-47.

.16 Jezek A, Mullen C.Health reform implementation timeline abridged version [Internet]. 2010. Available from: www.medicarerights.org,www.medicareinteractive.org

.17 Kliegman RM. Neonatal Technology, Perinatal Survival, Social Consequences, and the Perinatal Paradox. 1995;85:909-913.

.18 Lezine DA, Reed GA. Political will: a bridge between public health knowledge and action. Am J Public Health. 2007;97:2010–2013.

.19 Lorch SA, Myers S, Carr B.The regionalization of pediatric health care: a state of the review. Pediatrics. 2010;126(6):1182–1190.

.20 Wax J, Lucas F, Lamont M et al. Maternal and newborn outcomes in planned home birth vs planned hospital births: a metaanalysis. Am J Obstet Gynecol. 2010;203:1-8.

.21 Rajaratnam JK, Marcus JR, Flaxman AD et al. Neonatal, postneonatal, childhood and under-5-mortality for 187 countries, 1970-2010: a systematic analysis of progress towards Millennium Development Goal 4. Lancet. 2010;375(9730):1988-2008.

.22 Lasswell SM, Barfield WD, Rochat RW et al. Perinatal regionalization for very low-birth-weight and very preterm infants: a meta-analysis. JAMA. 2010;304:992–1000.

.23 Bollman DL et al. Perinatal Services Guidelines for Care: A Compilation of Current Standard. California Department of Public Health, Maternal Child and Adolescent Health Division. Sacramento; 2011.136p.

.24 Spittle AJ, Anderson PJ, Lee KJ et al. Preventive care at home for very preterm infants improves infant and caregiver outcomes at 2 years. Pediatrics. 2010;126:171–178.

.25 Schwamm LH, Audebert HJ, Amarenco P et al. Recommendations for the implementation of telemedicine within stroke systems of care: A policy statement from the American Heart Association. Stroke. 2009;40(7):2635–2660.

.26 Silva RA, Murakami Y, Jain A et al. Stanford University Network for Diagnosis of Retinopathy of Prematurity (SUNDROP): 18-month experience with telemedicine screening. Graefes Arch Clin Exp Ophthalmol. 2009;247(1):129–136.

.27 The Commonwealth Fund and the Centers for Disease Control and Prevention’s (CDC) Preconception Health and Health Care Initiative. Improving Primary and Interconception Care for Women in Medicaid: Peerto-Peer (P2P) Learning for State Agencies. 2012;20р.

.28 Rashidian A, Omidvari AH, Vali Y et al. The effectiveness of regionalization of perinatal care services - a systematic review. Am J Obstet Gynecol. 2014;128(10):872–885.

.29 Barros FC, Bhutta ZA, Batra M et al. The Global Alliance to Prevent Prematurity and Stillbirth Review Group. Global report on preterm birth and stillbirth (3 of 7): evidence for effectiveness of interventions. BMC Pregnancy Childbirth. 2010;10(1):3-15.

.30 The Joint Commission National Quality Care Measures - Perinatal Care Core Measure Set [Internet].− Available from: www.jointcommission.org.

.31 Berns SD et al. Toward Improving the Outcome of Pregnancy III: Enhancing Perinatal Health Through Quality, Safety and Performance Initiatives; [Reissued ed.]. White Plains, NY: March of Dimes Foundation; 2011.

.32 Trends in maternal mortality: 1990 to 2010. WHO, UNICEF, UNFPA and The World Bank estimates; 2012.59 p.

.33 WHO Regional Office for Europe. Promoting Effective Perinatal Care [Internet]. 2005. Available from: http://www.euro.who.int/childhealtdev/PEPCO

.34 WHO-Europe. Making Pregnancy Safer [Internet]. 2005. Available from: http://www.euro.who.int/pregnancy

.35 Zeitlin J, Papiernik E, Breart G. Regionalization of perinatal Care in Europe. Seminars in Neonatology. 2004;9:99-110.

##submission.downloads##

Опубліковано

2015-06-22

Як цитувати

Antipkin, Y. G., Znamenska, T. K., Dudina, O. O., & Kurilina, T. V. (2015). РЕГІОНАЛІЗАЦІЯ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ – СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ. Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина, 5(3(17), 5–16. https://doi.org/10.24061/2413-4260.V.3.17.2015.1

Номер

Том 5 № 3(17) (2015): НЕОНАТОЛОГІЯ, ХІРУРГІЯ ТА ПЕРИНАТАЛЬНА МЕДИЦИНА

Розділ

Статті

Ліцензія

Авторське право (c) 2017 Y. G. Antipkin, T. K. Znamenska, O. O. Dudina, T. V. Kurilina

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

    1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
    2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
    3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).

 

Критерії авторського права, форми участі та авторства

Кожен автор повинен був взяти участь в роботі, щоб взяти на себе відповідальність за відповідні частини змісту статті. Один або кілька авторів повинні нести відповідальність в цілому за поданий для публікації матеріал - від моменту подачі до публікації статті. Авторитарний кредит повинен грунтуватися на наступному:

  • істотність частини вклада в концепцію і дизайн, отри-мання даних або в аналіз і інтерпретацію результатів дослідження;
  • написання статті або критичний розгляд важливості її інтелектуального змісту;
  • остаточне твердження версії статті для публікації.

Автори також повинні підтвердити, що рукопис є дійсним викладенням матеріалів роботи і що ні цей рукопис, ні інші, які мають по суті аналогічний контент під їх авторством, не були опубліковані та не розглядаються для публікації в інших виданнях.

Автори рукописів, що повідомляють вихідні дані або систематичні огляди, повинні надавати доступ до заяви даних щонайменше від одного автора, частіше основного. Якщо потрібно, автори повинні бути готові надати дані і повинні бути готові в повній мірі співпрацювати в отриманні та наданні даних, на підставі яких проводиться оцінка та рецензування рукописи редактором / членами редколегії журналу.

Роль відповідального учасника.

Основний автор (або призначений відповідальний автор) буде виступати від імені всіх співавторів статті в якості основного кореспондента при листуванні з редакцією під час процесу її подання та розгляду. Якщо рукопис буде прийнята, відповідальний автор перегляне відредагований машинописний текст і зауваження рецензентів, прийме остаточне рішення щодо корекції і можливості публікації представленої рукописи в засобах масової інформації, федеральних агентствах і базах даних. Він також буде ідентифікований як відповідальний автор в опублікованій статті. Відповідальний автор несе відповідальність за подтверждленіе остаточного варіанта рукопису. Відповідальний автор несе також відповідальність за те, щоб інформація про конфлікти інтересів, була точною, актуальною і відповідала даним, наданим кожним співавтором.Відповідальний автор повинен підписати форму авторства, що підтверджує, що всі особи, які внесли істотний внесок, ідентифіковані як автори і що отримано письмовий дозвіл від кожного учасника щодо публікації представленої рукописи.