ДИСКУСІЙНІ ПИТАННЯ ЩОДО ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ДІАГНОСТИКИ ГІПОКСИЧНО-ІШЕМІЧНОГО УРАЖЕННЯ МІОКАРДУ ПРИ АСФІКСІЇ У НОВОНАРОДЖЕНИХ
DOI:
https://doi.org/10.24061/2413-4260.VI.1.19.2016.5Ключові слова:
новонародженіАнотація
Мета. Визначити частоту гіпоксично-ішемічного ураження міокарду (ГІУМ) у новонароджених з асфіксією, а також ідентифікувати ранні к лініко-метаболічні маркери її розвитку.
Матеріали і методи. Проведено проспективне когортне дослідження, в яке включено 107 доношених новонароджених з діагнозом помірної або тяжкої асфіксії. У першу групу (n=90) увійшли діти без ГІУМ, у другу групу (n=17) – діти з ГІУМ. Визначали основні біомаркери, які можуть бути пов’язані з розвитком ГІУМ: активність лактатдегідрогенази (ЛДГ); метаболізм оксиду азоту за величиною сумарної кількості аніонів NO2 ¯ т а NO3 ¯ в сечі, гази крові, рівні сечовини, глюкози в сироватці крові на першу добу життя.
Результати дослідження. Із 107 дітей, які були включені у дослідження, 19 (17,8%) мали діагностичні критерії ГІУМ. Перебіг раннього післяпологового періоду у дітей обстежених груп не виявив достовірних відмінностей у таких показниках, як оцінка за шкалою Апгарна 1 та 5 хвилинах та частота застосування заходів з первинної реанімації новонароджених, окрім введення бікабоната натрію. Середні значення ЧСС, систолічного АТ, середнього АТ, медіанного показника діастолічного АТ, а також частота олігоурії, артеріальної гіпотензії (АТ <40 мм р т. ст.), важких дихальних розладів у групах дітей були майже однаковими.
При множинному логістичному регресійному аналізі достовірними факторами ризику виявились: глюкоза < 3,3 ммоль/л (ВШ 6,65; р=0,03), NO2¯+ NO3¯< 21 мкмоль/л (ВШ 4,21; р=0,017) та підвищений рівень сечовини (ВШ 1,38; р=0,03). Площа під ROC кривою становила 0,8206.
Висновки. Виявлено значно нижчу частоту ГІУМ серед дітей з асфіксією, порівняно з частотою, наведеною іншими науковцями. Рівень глюкози менше за 3,3 ммоль/л, NO2¯+ NO3¯ менше за 21 мкмоль/л та підвищення сечовини можуть бути корисними маркерами для підозри на ГІУМ.
Посилання
Lawn JE. Cousens S, Zupan J; Lancet Neonatal Survival Steering Team. 4 million neonatal deaths: When? Where? Why?. Lancet. 2005;365:891-900.
Ahearne CE, Boylan GB, Murray DM. Short and long term prognosis in perinatal asphyxia: An update. World J Clin Pediatr. 2016;8(5):67-7
Bao Z, Wan J, Ling L. Clinical analysis of B-type natriureticpeptide(BNP) in different degrees of asphyxiated newbornswith myocardial injury. J Clin Pulm Med. 2013;18:675e6.
Rajakumar PS, Vishnu BB, Sridhar MG et al. Electrocardiographic and echocardiographi cchanges in perinatal asphyxia. Indian J Pediatr. 2009;76:261e4.
Turner-Gomes SO, Izukawa T, Rowe RD. Persistence of atrioventricular valve regurgitation and electrocardiographic abnormalities following transient myocardial ischemia of the newborn. Pediatr. Cardiol. 1989;10:191-194.
Jedeikin R, Primhak A, Shennan AT et al. Serial electrocardiographic changes in healthy and stressed neonates. Arch Dis Child. 1983;58:605-611.
Zhua R, Nie Z. A Clinical Study of the N-Terminal pro-Brain Natriuretic Peptide in Myocardial Injury after Neonatal Asphyxia. Pediatrics and Neonatology. 2015;1:1-7.
Moller JC, Thielsen B, Schaible TF et al. Value of myocardial hypoxia markers creatine kinase and its MB-fraction, troponin-T, QT-intervals and serum creatinine for the retrospective diagnosis of perinatal asphyxia. Biol Neonate. 1998;73:367-374.
Fanos V, van den Anker J, Noto A et al. Metabolomics in neonatology: fact or fiction? Seminars in Fetal and Neonatal Medicine. 2013;18(1):3-12.
Ramaswamy V, Horton J, Vandermeer B et al. Systematic review of biomarkers of brain injury in term neonatal encephalopathy. Pediatric Neurology. 2009;40(3):215-226.
Cyplenkova VG, Beskrovnova NN. Apoptoz [The apoptosis]. Arhivy patologii. 1996;5:1015–1020
Wyllie J, Perlman JM, Kattwinkel J et al. Part 11: Neonatal resuscitation. 2010 International Consensus on Cardiopulmonary Resuscitation and Emergency Cardiovascular Care Science with Treatment Recommendations. Resuscitation. 2010;81 Suppl 1:e260-e287.
Finster M, Wood M. The Аpgar score has survived the test of time. Anaesthesiology. 2005;102:855-857.
Fahey J, King TL. Intrauterine asphyxia: clinical implications for providers of intrapartum care. J Midwifery Women’s Health. 2005;50:677–686.
ACOG Committee Opinion 197. Inappropriate use of the terms fetal distress and birth asphyxia. American College of Obstetricians and Gynecologists , Committee on Obstetric Practice. International Journal of Gynecology & Obstetrics. 1998;61(3): 309-310.
Low JA. The current crisis in obstetrics. J ObstetGynaecol Can. 2005;27(11):1031-1037.
Dzakpasu S, Joseph KS, Huang L, Allen A, Sauve R, Young D; Fetal and Infant Health Study Group of the Canadian Perinatal Surveillance System. Decreasing Diagnoses of Birth Asphyxia in Canada: Fact or Artifact. Pediatrics. 2009;123(4):e668 -e672.
Veneman T, Mitrakou A, Mokan M et al. Effect of hyperketonemia and hyperlacticacidemia on symptoms, cognitive dysfunction, and counterregulatory hormone responses during hypoglycemia in normal humans. J. Diabetes. 1994;(43):1311-1317.
Hoe FM, Thornton PS, Wanner LA et al. Clinical features and insulin regulation in infants with a syndrome of prolonged neonatal hyperinsulinism. J. Pediatr. 2006;148:207-212.
Cryer PE. Hypoglycemia, functional brain failure, and brain death. J Clin Invest. 2007;117:868-870.
Cryer PE. Hypoglycemia in diabetes: Pathophysiology, prevalence, and prevention. 2nd ed. American Diabetes Association; 2013. 200p.
Meissner T, Wendel U, Burgard P et al. Long-term follow-up of 114 patients with congenital hyperinsulinism. Eur J Endocrinol. 2003;149:43-51.
Steinkrauss L, Lipman TH, Hendell CD et al. Effects of hypoglycemia on developmental outcome in children with congenital hyperinsulinism. J Pediatr Nurs. 2005;20:109-118.
Thornton PS, Stanley CA, De Leon DD. Recommendations from the Pediatric Endocrine Society for Evaluation and Management of Persistent Hypoglycemia in Neonates, Infants, and Children. The Journal of Pediatrcs. 2015;167 Issue 2:238-245.
Kelm M, Schrader J. Nitric Oxide from L-arginine: а bioregulatory system. Amsterdam: Exceptamedica; 1990. P.47–53.
Kunz D, Walker G, Eberhardt W et al. Molecular mehanismsog dexamethasone inhibition of nitric oxide synthase expresion in interleukin 1-betastimelated mesangialcells: Evidence for the involvement of transcriptional and posttranscriptional regulation. Proc Natl Acad Sci. USA. 1996;93(1):255–259.
Men'shikova EB, Zenkov NK, Men'shikova EB. Okislitel'nyj stress pri vospalenii [Oxidative stress in inflammation]. Uspehi sovremennoj biologii. 1999;2:1056–1063. (in Ukrainian).
Pohil'ko VI, Koval'ova OM, Kasjanchuk NR. Diagnostichne znachennja viznachennja aktivnosti sumarnih nitritiv ta nitrativ (NO2¯+ NO3¯ ) v sechi u nemovljat, jaki perenesli perinatal'nu asfiksiju [Diagnostic value of determination of the total activity of nitrites and nitrates (NO2¯ + NO3¯) in the urine of babies who suffered perinatal asphyxia]. Svit me dicini t a biologii. 2007;4:55-59 (in Russian).
Wassink G, Gunn ER, Drury PP et al. The mechanisms and treatment of asphyxial encephalopathy. Frontiers in Neuroscience. 2014;8:40.
Ferriero DM, Bonifacio SL. The search continues for the elusive biomarkers of neonatal brain injury. Journal of Pediatrics. 2014;164(3):438-440.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2017 O. V. Korobka, A. I. Bieloru, N. I. Hasiuk, V. O. Kovaliov, O. M. Kovaliova
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Критерії авторського права, форми участі та авторства
Кожен автор повинен був взяти участь в роботі, щоб взяти на себе відповідальність за відповідні частини змісту статті. Один або кілька авторів повинні нести відповідальність в цілому за поданий для публікації матеріал - від моменту подачі до публікації статті. Авторитарний кредит повинен грунтуватися на наступному:
- істотність частини вклада в концепцію і дизайн, отри-мання даних або в аналіз і інтерпретацію результатів дослідження;
- написання статті або критичний розгляд важливості її інтелектуального змісту;
- остаточне твердження версії статті для публікації.
Автори також повинні підтвердити, що рукопис є дійсним викладенням матеріалів роботи і що ні цей рукопис, ні інші, які мають по суті аналогічний контент під їх авторством, не були опубліковані та не розглядаються для публікації в інших виданнях.
Автори рукописів, що повідомляють вихідні дані або систематичні огляди, повинні надавати доступ до заяви даних щонайменше від одного автора, частіше основного. Якщо потрібно, автори повинні бути готові надати дані і повинні бути готові в повній мірі співпрацювати в отриманні та наданні даних, на підставі яких проводиться оцінка та рецензування рукописи редактором / членами редколегії журналу.
Роль відповідального учасника.
Основний автор (або призначений відповідальний автор) буде виступати від імені всіх співавторів статті в якості основного кореспондента при листуванні з редакцією під час процесу її подання та розгляду. Якщо рукопис буде прийнята, відповідальний автор перегляне відредагований машинописний текст і зауваження рецензентів, прийме остаточне рішення щодо корекції і можливості публікації представленої рукописи в засобах масової інформації, федеральних агентствах і базах даних. Він також буде ідентифікований як відповідальний автор в опублікованій статті. Відповідальний автор несе відповідальність за подтверждленіе остаточного варіанта рукопису. Відповідальний автор несе також відповідальність за те, щоб інформація про конфлікти інтересів, була точною, актуальною і відповідала даним, наданим кожним співавтором.Відповідальний автор повинен підписати форму авторства, що підтверджує, що всі особи, які внесли істотний внесок, ідентифіковані як автори і що отримано письмовий дозвіл від кожного учасника щодо публікації представленої рукописи.
