ОРГАНОВИДАЛЯЮЧІ ТА ОРГАНОЗБЕРІГАЮЧІ ОПЕРАТИВНІ ВТРУЧАННЯ ПРИ ПАТОЛОГІЧНИХ СТАНАХ СЕЛЕЗІНКИ У ДІТЕЙ

Анотація

На сьогодні хірургія селезінки є досить актуальною проблемою дитячої хірургії. Існують захворювання, при яких тільки спленектомія дозволяє дитині жити повноцінним життям. До таких відносять: серповидно- клітинну анемію, ідіопатичну тромбоцитопенічну пурпуру, спадковий мікросфероцитоз (хвороба Мінковського- Шоффара), таласемію, аутоімунну гемолітичну анемію. Селезінка вражається при тупій травмі живота у дітей в 25 % – 30 % випадків. Втрата більше 45 % обʼєму циркулюючої крові призводить до нестабільного гемодинамічного стану дитини. Питання хірургічного лікування і збереження селезінки при гемоперитонеумі внаслідок її ушкодження є життєво необхідними. Мета. Вивчити можливості хірургічного лікування патологічних станів та травм селезінки у дітей. Матеріал і методи. Проведено аналіз оперативних втручань з приводу захворювань та травм селезінки у дітей, віком від 2 до 17 років з 2019 по 2024 роки. Дослідження проведені на базі хірургічних відділень КНП ЛОР «Клінічний центр
дитячої медицини», структурного підрозділу «Лікарня Охматдит», структурного підрозділу «Західноукраїнського спеціалізованого центру» (м. Львів), КНМ «Міська дитяча клінічна лікарня» (м. Чернівці). Із патологією селезінки було 27 дітей (17 дівчаток, 10 хлопчиків), з травмами селезінки поступало 43 (23 дівчаток, 20 хлопчиків) дітей. Показами до спленектомії при захворюваннях селезінки були: серповидно- клітинна анемія (9 дітей),
ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура (4 дитини), спадковий мікросфероцитоз (хвороба Мінковського- Шоффара) (6 дітей), таласемія (1 дитина), аутоімунна гемолітична анемія (1 дитина). З кістами селезінки було 6 дітей: 3 дітей–посттравматичні кісти селезінки, 3 дітей – паразитарні кісти селезінки. З приводу травм селезінки оперовані 20 дітей. Були виконані наступні оперативні втручання: лапароскопічна санація черевної порожнини, збереження селезінки + подальша консервативна терапія (13 дітей); лапароскопічна спленектомія (2 дітей); лапаротомія, ушивання селезінки (2 дітей); відкрита спленектомія (3 дітей). 
Результати. Консервативне лікування травм селезінки різного ступеня, згідно Американської асоціації хірургії травми (AAST) проведено 23 (53,49 %) дітям. Резорбція гемоперитонеуму у випадку консервативного лікування травм селезінки відбувалася на 11-14 доби після початку лікування. Безпечну повноцінну фізичну активність розпочинали через 6 тижнів після консервативного лікування травми селезінки. Оперативні втручання за різними методиками були виконані 20 (46,51 %) дітям. 17 пацієнтам була проведена лапароскопія. 2 дітям виконана лапароскопічна спленектомія при IV ступені за AAST та нестабільній гемодинаміці. У 15 випадках лікування розпочинали з консервативної терапії, однак протягом моніторингу спостерігали наростання гемоперитонеуму, що було показом до виконання лапароскопії. Лапароскопія проведена 13 дітям. Лапароскопічно, мінімально у дітей було вилучено 100 мл крові, максимально 400 мл крові. Оглядали черевну порожнину, констатували зупинку кровотечі. У випадку огортання селезінки сальником, остатній не відділювали від селезінки. Операцію закінчували встановленням дренажної трубки в параселезінковому простірі. У 2 дітей перейшли на конверсію при ІV ступеню за AAST при якій вдалося ушити селезінку із зупинкою кровотечі та подальшим залишенням дренажу біля ложа селезінки. V ступінь ушкодження селезінки за AAST у 3 дітей, була показом до виконання лівобічної підреберної лапаротомії та видалення селезінки. При захворюваннях селезінки, лапароскопічна спленектомія буда виконана у 12 (44,44 %) дітей, при чому високу
ефективність вона виявляла при хворобі Мінковського- Шоффара у поєднанні із камінням у жовчевому міхурі (3 дітей), коли була можлива симультанна холецистектомія. Лапароскопічне видалення кіст селезінки також було виправданим у 3 (11,11 %) дітей. Однак, видалення паразитарних кіст потребували відкритої спленектомії у 3 пацієнтів. Відкрита спленектомія проведена у 9 дітей при хворобах селезінки. У 5 дітей недоцільність лапароскопії була обумовлена вираженим периспленітом, великою вагою селезінки та малим віком дітей.
Висновки: 1. Морфологічна структура селезінки сприяє спонтанному гемостазу, що є підставою до забезпечення консервативного лікування при травмах селезінки у 53,49 % дітей. 2. Підставою до обрання способу лікування закритих тупих травм селезінки у дітей може бути AAST класифікація травм селезінки з І по V ступінь, показники гемодинаміки та УЗД контроль кровотечі, що продовжується. 3. Неефективність консервативного лікування, нестабільність гемодинаміки та триваюча кровотеча у дитини із травмою селезінки протягом 4 годин є показом до виконання лапароскопії. 4. Ушивання селезінки, лапароскопічний контроль мають бути приорітетними способами при лікуванні закритої травми селезінки
у дітей, задля збереження органу. 5. Обрання способу хірургічного втручання при захворюваннях селезінки у дітей має бути індивідуальним та залежить від захворювання, віку дитини, розмірів селезінки та наявності ускладнень хвороби.