ВНУТРІШНЬОУТРОБНЕ ІНФІКУВАННЯ ПЛОДУ – РЕАЛІЇ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ

Анотація

Вступ. Внутрішньоутробне інфікування плода є однією з найбільш актуальних проблем в акушерстві,
оскільки, при відсутності адекватного лікування чи прогресування захворювання, виникає ускладнений перебіг
вагітності, пологів, післяпологового періоду. Доволі часто є ситуації, коли розглядається не наявність самого
інфекційного агенту, який вражає плід, а наслідки інвазії мікроорганізмів.
Мета дослідження. Провести аналіз показників мікроцитозу піхви, цервікального каналу, особливостей
перебігу вагітності при інфікуванні плода, ефективність різних схем лікування.
Матеріал і методи дослідження. Обстежено 20 здорових жінок, які мали фізіологічний перебіг вагітності (контрольна група), та 62 вагітних з ознаками інфікування плода (основна група) за допомогою клінічного,
мікробіологічного, бактеріологічного, серологічного методів, проведено статистичний аналіз, УЗД плода.
Результати дослідження. Залежно від триместру, вагітних основної групи розділено на дві підгрупи:
перша підгрупа – у терміні 18-24 тижнів (50 вагітних), друга – у терміні 28-34 тижнів (12 вагітних).
Проведено статистичний аналіз змін мікроцитозу піхви залежно від терміну. Виявлено достовірну різницю щодо впливу грам негативного диплококу, морфологічно схожого на гонокок, Streptococcus agalactiae
у третьому триместрі. Ureaplasma urealyticum, Chlamidia trahomatis у другому триместрі, Trichomonas
vaginalis та Mycoplasma hominis незалежно від терміну вагітності.
При проведенні УЗД у першій підгрупі виявлено аномальну кількість навколоплідних вод у 24 %, зміни
структури плаценти у 14 %, розширення чашково-мискової системи нирок у 52 %, гіперехогенність кишечнику
у 60 %, гепатомегалія у 4 %.
У другій підгрупі аномальна кількість навколоплідних вод у 16,7 %, зміни структури плаценти у 83,3 %,
прогресуюче вкорочення шийки матки у 33,3 %.
Вагітним основної групи запропоновано курс специфічної антибактеріальної терапії. За наявності позитивної динаміки впродовж трьох днів (зменшення патологічних виділень, багатоводдя та інших УЗ-ознак інфікування плоду), лікування продовжують. При негативній динаміці чи відсутності ефекту впродовж трьох
днів – зміна антибактеріального засобу. При повторній появі ознак – повторний курс зі зміною антибактеріального засобу.
Висновки. Встановлено порушення мікроцинозу піхви та цервікального каналу у 80,6 %, у решти – наявність УЗ-ознак інфікування плоду без змін у піхві та цервікальному каналі.
Запропоновані схеми антибактеріальної терапії є ефективними у другому триместрі вагітності, що вказує на необхідність проведення обстеження та лікування в цей період, та за наявності структурних змін
шийки матки, які спричинені грамнегативним диплококом, морфологічно схожим на гонокок та Trichomonas
vaginalis. При розвитку загрози передчасних пологів антибактеріальна терапія є недостатньо ефективною.