ВПЛИВ ПОЛІМОРФНИХ ВАРІАНТІВ -509 СС ТА +869 ТТ ГЕНА TGF B1 НА ПЕРЕБІГ ПІЄЛОНЕФРИТУ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

N. I. Tokarchuk, I. V. Odarchuk, Y. V. Vyzhga, T. I. Antonec, L. S. Starineca

Анотація


Вступ. Серед факторів, що призводять до утворення рубцевих змін в нирковій паренхімі виділяють генетичні. Дані літератури вказують на схильність до підвищеної продукції трансформуючого фактора росту (TGF-В1). Згідно поодиноких досліджень поліморфізм гена TGF-В1 зустрічається у 82% пацієнтів з рефлюкс-нефропатією.
Мета дослідження: вивчити вплив алельних поліморфізмів гена TGF-В1 (-509 С/Т, +869 Т/С) на перебіг пієлонефриту у дітей раннього віку. Матеріали та методи. У роботі нами використані матеріали, отримані у ході обстеження 100 дітей раннього віку хворих на пієлонефрит. Першу підгрупу склали 50 дітей хворих на пієлонефрит на тлі міхурово-сечовідного рефлюксу та другу підгрупу - 50 дітей хворих на пієлонефрит без ознак міхурово-сечовідного рефлюксу. Група контролю нараховувала 50 практично здорових дітей.
Верифікація діагнозу проводилась на підставі поглибленого обстеження згідно наказу МОЗ України № 627 від 03.11.2008р. «Про лікування дітей з інфекціями сечової системи і тубулоінтерстиційним нефритом Результати дослідження та їх обговорення. При співставленні розподілу генотипів та алелей поліморфізму
-509 гена TGF – B1 між дітьми основної групи та групи порівняння, було відмічено достовірне підвищення частоти носіїв генотипу СС у дітей основної групи (34 випадки - 68±4,86%) порівняно з частотою гомоносіїв алеля С у групі порівняння (7 випадків - 14±1,41%), р<0,01. Встановлено, що діти групи порівняння (20 респондентів
- 40±3,43%), достовірно частіше є гомоносіями алелю Т, аніж обстежені із пієлонефритом на тлі міхурово-сечовідного рефлюксу (9 дітей - 18±1,89%), р<0,01. Отже, можна припустити, що діти-гомозиготи СС частіше хворіють на пієлонефрит на тлі міхурово-сечовідного рефлюксу, ніж носії генотипу С-509Т та гетерозиготи СТ.
Характеристика генотипів поліморфного варіанта+869 гена TGF – B1, у хворих на пієлонефрит дітей засвідчила, що гомозиготи мутантного алеля Т склали найбільшу питому частку, яка була достовірно вищою,
ніж частота гетерозигот та гомозигот по алелю С (р<0,05).
У подальшому проведено співставлення розподілу генотипів та алелей поліморфізму +869 гена TGF – B1 між дітьми основної групи та групи порівняння. Відмічено, що частота мажорного алеля Т із значною перевагою спостерігалась в основній групі порівняно з відсотком аналогічного алеля в групі порівняння (67,79±6,24%
проти 38,07±4,01 %, р<0,05). Отже, можна припустити, що діти-носії генотипу ТТ частіше хворіють на пієлонефрит на тлі міхурово-сечовідного рефлюксу, ніж носії генотипу С+869Т та гетерозиготи СТ.
Аналіз ступеня тяжкості пієлонефриту залежно від поліморфізму С >Т в позиції -509 гена TGF – B1 у дітей основної групи виявив, що частота вторинного пієлонефриту ІІІ ступеня важкості у гомозигот мутантного алеля (80,1±11,12%,95% ДІ: 65,79 - 87,68) була достовірно вищою, ніж у гомозигот основного алеля (10,01±4,46%, 95% ДІ: 5,25 – 13,23) та гетерозигот (9,9±2,51%, 95% ДІ: 5,13 – 14,67), р<0,01. Щодо поліморфізму С >Т в позиції +869 гена TGF – B1 у дітей основної групи, то ІІІ ступінь активності запального процесу достовірно частіше мали носії генотипу ТТ (65,02±6,74%, 95% СІ: 52,72 – 74,81%) у порівнянні із гетерозиготами (19,97±4,28%, 95% СІ: 13,62 – 24,95%), та гомоносіями алелю С (15,03±2,71%, 95% СІ: 8,59 – 19,42%), р<0,01.
Висновки. Таким чином, проведені нами дослідження показали, що діти раннього віку, які є носіями генотипу С-509С (34-68±4,86%) та Т+869Т (29-58±4,46) достовірно частіше хворіють на пієлонефрит на тлі міхуровосечовідного рефлюксу, ніж гетерозиготи С-509Т (7-14±1,13%) та Т+869Т (13-26±1,92%), а також гомозиготи Т-509Т (9-18±1,89%) і С+869С (8-16±1,86%), р<0,01. У достовірної більшості гомозигот С-509С (80,1±11,12%) та Т+869Т (65,02±6,74%) відмічався пієлонефрит із ІІІ ступенем активності запального процесу

Ключові слова


пієлонефрит; міхурово-сечовідний рефлекс; діти раннього віку; трансформуючий фактор росту В1; поліморфізм гена.

Повний текст:

PDF

Посилання


Budnik TM. Mikrobno-zapal'ni zakhvoriuvannia orhaniv sechovoi systemy u ditei ta pidlitkiv [Microbial-inflammatory diseases of the urinary system in children and adolescents]. Metodychni rekomendatsii. Luhans'k; 2014. 37 s.(inUkrainian).

Tryndiuk YuS. Deiaki aspekty diahnostyky piielonefrytiv u ditei [Some aspects of the diagnosis of pyelonephritis in children]. Zdorov'e rebenka. 2011;5:36-9.(in Ukrainian).

Morozov DA, Morrison VV, Morozova OL, Lakomova DYu. Patogeneticheskie osnovy i sovremennye vozmozhnosti ranney diagnostiki nefroskleroza u detey s puzyrno-mochetochnikovym refleksom [Pathogeneticbasesandmodernpossibilitiesofearlydiagnosisofnephrosclerosisinchildrenwithvesicoureteralreflex]. Saratovskiy nauchno-meditsinskiy zhurnal. 2011;7(1):151-7.(in Russian).

Sanaa M Abdel Salam, Safaa HA Saleh, Eman E El-Shahawy, Hanaa Abdel Moety. Assessmentofplasmaandurinarytransforminggrowthfactorbeta 1 (TGF-β1) inchildrenwithlupusnephritis. Egypt J Pediatr Allergy Immunol. 2011;9(1):21-7.

Merrikhi A, Bahraminia E.Association of urinary transforming growth factor-β1 with the ureteropelvic junction obstruction.Adv Biomed Res. 2014 May 28;3:123. doi: 10.4103/2277-9175.133196.

HusseinA, Askar E, Elsaeid M, Schaefer F. Functional polymorphismin transforming grow factor-beta-1(TGF B-1) and vascular endothelial grow factor (VEGF) genes modify risk of renal parenchymal scarring following childhood urinary tract infection. Nephrol Dial Transplant. 2010Oct;25:779-85.doi: 10.1093/ndt/gfp532.

Yim HE, Bae IS, Yoo KH, Hong YS, Lee JW. Genetic Control of VEGF and TGF-β1 Gene Polymorphisms in Childhood Urinary Tract Infection and Vesicoureteral Reflux.Pediatric Research. 2007 Mar;62:183-7. doi: 10.1203/PDR.0b013e31809871f1.

Syukri M, Sja’bani M, Soesatyo M HNE, Astuti I, Imran I, Harapan H. The promoter region (G-800A and C-509T) polymorphisms of transforming growth factor-β1 gene among young women with recurrent urinary tract infection. Egyptian Journal of Medical Human Genetics. 2014Apr;15(2):125-130.doi: 10.1016/j.ejmhg.2014.02.003.

Sager C, Lopez JC, Duran V, Burek C, Perazzo E. Transforming growth factor-beta1 in congenital ureteropelvic junction obstruction: diagnosis and follow-up. Int Braz J Urol. 2009 May-Jun;35(3):315-23.

Goumenos DS, Tsakas S, Nahas AM El, Alexandri S, Oldroyd S, Kalliakmani P. Transforming growth factor‐β1 in the kidney and urine of patients with glomerular disease and proteinuria. Nephrol Dial Transplant. 2002 Dec;17(12):2145-52.

Khalil MS, El Nahas AM, Blakemore AIF.Transforming Growth Factor-β1 SNPs: Genetic and Phenotypic Correlations in Progressive Kidney Insufficiency. Nephron Exp Nephrol. 2012;101:31–41.doi: 10.1159/000086227.




DOI: https://doi.org/10.24061/2413-4260.VII.4.26.2017.14

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Copyright (c) 2017 N. I. Tokarchuk, I. V. Odarchuk, Y. V. Vyzhga, T. I. Antonec, L. S. Starineca

Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Creative Commons License
Журнал «Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина» ISSN 2413-4260 (Online), ISSN 2226-1230 (Print) This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.