ВІТАМІН D ТА ЙОГО РОЛЬ У ПЕРЕБІГУ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ СУГЛОБІВ У ДІТЕЙ
DOI:
https://doi.org/10.24061/2413-4260.VII.3.25.2017.9Ключові слова:
25-гідроксивітамін D, ювенільний ревматоїдний артрит, реактивний артрит, діти.Анотація
Вступ. Дослідження останніх десятиліть з’ясували, що вітамін D здійснює імунорегулюючу дію, впливаючи практично на всі механізми неспецифичного захисту від інфекційних агентів, а також на систему специфічної імунної відповіді. Ряд досліджень вказує на зв’язок між недостатністю вітаміну D та виникненнями аутоімунних захворювань.
Мета: вдосконалення діагностики ювенільного ревматоїдного артриту та реактивних артритів у дітей шляхом вивчення впливу 25-гідроксивітаміну D на активність захворювання.
Матеріали та методи. Обстеження 80 дітей віком від 2 дo 16 років. Першу групу склали 20 дітей хворих на суглобову форму ювенільного ревматоїдного артриту (ЮРА), другу групу – 40 дітей, хворих на реактивний артрит (РА). До контрольної групи увійшло 20 практично здорових дітей. Поряд із загальноприйнятими методами обстеження проведено визначення рівню 25-гідроксивітаміну D у сироватці крові методом імуноферментного аналізу.
Результати дослідження. Визначено достовірне зниження 25-гідроксивітаміну D серед дітей, хворих на ЮРА 19,53 [12,34; 27,50] ммоль/л та РА 22,77 [12,39; 36,33] порівняно з дітьми контрольної групи, показник в якій складав 27,08 [19,87; 50,90] ммоль/л (р<0,05). Зареєстровано зворотні кореляційні зв’язки між рівнем 25-гідроксивітаміну D та кількістю уражених суглобів у дітей з ЮРА (р<0,02), а також між рівнем 25-гідроксивітаміну D та показниками лабораторної активності у дітей хворих на РА та ЮРА (р<0,05).
Висновки. Проведений аналіз вказує на наявність достовірного взаємозв’язку активності перебігу реактивного артриту та ювенільного ревматоїдного артриту та рівню 25-гідроксивітаміну D в сироватці крові. Тобто рівень 25-гідроксивітаміну D можливо використовувати в якості маркеру важкості перебігу захворювання та для прогнозування перебігу запальних захворювань суглобів у дітей.
Посилання
Haussler MR, Whitfield GK, Kaneko I, Haussler CA, Hsieh D, Hsieh JC, еt al. Molecular mechanisms of vitamin D action. Calcif Tissue Int. 2013 Feb;92(2):77-98. doi: 10.1007/s00223-012-9619-0.
Hewison M. Vitamin D and immune function: autocrine, paracrine or endocrine? Scand J Clin Lab Invest Suppl. 2012;243:92–102. doi: 10.3109/00365513.2012.682862.
Adams JS, Hewison M. Unexpected actions of vitamin D: new perspectives on the regulation of innate and adaptive immunity. Nat Clin Pract Endocrinol Metab. 2008 Feb;4(2):80-90. doi: 10.1038/ncpendmet0716.
Di Rosa M, Malaguarnera M, Nicoletti F, Malaguarnera L. Vitamin D3: a helpful immuno-modulator. Immunology. 2011 Oct;134(2):123-39. doi: 10.1111/j.1365-2567.2011.03482.x.
Bikle D. Vitamin D metabolism, mechanism of action, and clinical applications. Chem Biol. 2014 Mar 20;21(3):319-29. doi: 10.1016/j.chembiol.2013.12.016.
Holick MF. The vitamin D deficiency pandemic and consequences for nonskeletal health: mechanisms of action. Mol Aspects Med. 2008 Dec;29(6):361-8. doi: 10.1016/j.mam.2008.08.008.
Adams JS, Hewison M. Update in vitamin D. J Clin Endocrinol Metab. 2010 Feb;95(2):471-8. doi: 10.1210/jc.2009-1773.
Prietl B, Treiber G, Pieber TR, Amrein K. Vitamin D and immune function. Nutrients. 2013 Jul;5(7):2502–21. doi: 10.3390/nu5072502.
Abaturov AE, Zavgorodnjaja NJu. Vitamin - D - zavisimaja produkcija antimikrobnyh peptidov [Vitamin - D - dependent production of antimicrobial peptides]. Zdorov'e rebenka. 2012;1:105-12. (in Russian).
Mora R, Iwata M, von Andrian UH. Vitamin effects on the immune system: vitamins A and D take center stage. Nat Rev Immunol. 2008 Sep;8(9):685-98. doi: 10.1038/nri2378.
Vojinovic J. Vitamin D, receptor agonists' anti-inflammatory properties. Ann N Y Acad Sci 2014 May;1317:47-56. doi: 10.1111/nyas.12429.
Adorini L, Penna G. Control of autoimmune diseases by the vitamin D endocrine system. Nature Clin Pract Rheumatol. 2008 Aug;4(8):404-12. doi: 10.1038/ncprheum0855.
Hewison M. Vitamin D and the immune system: new perspectives on an old theme. Rheum Dis Clin North Am. 2012 Feb;38(1):125-39. doi: 10.1016/j.rdc.2012.03.012.
Vojinovic J, Cimaz R. Vitamin D - update for the pediatric rheumatologists. Pediatric Rheumatology. 2015 May;13(18):2-9. doi: 10.1186/s12969-015-0017-9.
Nisar MK, Masood F, Cookson P, Sansome A, Ostör AJ. What do we know about juvenile idiopathic arthritis and vitamin D? A systematic literature review and meta-analysis of current evidence. Clin Rheumatol. 2013 Jun;32(6):729-34. doi: 10.1007/s10067-012-2159-1.
Wen H., Baker JF. Vitamin D, immunoregulation and rheumatoid arthritis. Journal of Clinical Rheumatology. 2011 Mar;17(2):102-7. doi: 10.1097/RHU.0b013e31820edd18.
Yin K, Agrawal DK. Vitamin D and inflammatory diseases. J Inflamm Res. 2014 May 29;7:69-87. doi: 10.2147/JIR.S63898.
Pelajo CF, Lopez-Benitez JM, Miller LC. 25-hydroxyvitamin D levels and vitamin D deficiency in children with rheumatologic disorders and controls. J Rheumatol. 2011 Sep;38(9):2000-4. doi: 10.3899/jrheum.110123.
Toporcova NV, Anikin SG. Vitamin D i revmatoidnyj artrit: chto my znaem segodnja? [Vitamin D and rheumatoid arthritis: what do we know today?] Nauchno-prakticheskaja revmatologij. 2011;3:46-51. (in Russian).
Broder AR, Tobin JN, Putterman C. Disease-specific definitions of vitamin D deficiency need to be established in autoimmune and nonautoimmune chronic diseases: a retrospective comparison of three chronic diseases. Arthritis Res Ther. 2010 Oct 14;12:191. doi: 10.1186/ar3161.
Gatenby P, Lucas R, Swaminathan A. Vitamin D deficiency and risk for rheumatic diseases: an update. Curr Opin Rheumatol. 2013 Mar;25(2):184-91. doi: 10.1097/BOR.0b013e32835cfc16.
Cutolo M, Pizzorni C, Sulli A. Vitamin D endocrine system involvement in autoimmune rheumatic diseases. Autoimmun Rev. 2011 Dec;11(2):84-7. doi: 10.1016/j.autrev.2011.08.003.
Cutolo M, Plebani M, Shoenfeld Y, Adorini L, Tincani A. Vitamin D endocrine system and the immune response in rheumatic diseases. Vitam Horm. 2011;86:327-51. doi: 10.1016/B978-0-12-386960-9.00014-9.
Zittermann А, Pilz S, Hoffmann H, März W. Vitamin D and airway infections: a European perspective Eur J Med Res. 2016 Mar 24;21:14. doi: 10.1186/s40001-016-0208-y.
Povorozniuk VV, Synen'kyi OV. Vplyv defitsytu vitamynu D na perebih revmatoidnoho artrytu [Influence of vitamin D deficiency on the course of rheumatoid arthritis]. Bil'. Suhloby. Khrebet. 2016;3:15-21. doi: 10.22141/2224-1507.3.23.2016.85001. (in Ukrainian).
Povoroznjuk VV, Sinen'kij OV. Vlijanie urovnja 25-gidroksi-vitamina D v syvorotke krovi na aktivnost' zabolevanija u pacientov s revmatoidnym artritom [The effect of serum 25-hydroxy-vitamin D level on disease activity in patients with rheumatoid arthritis]. Zhurnal Grodnenskogo gosudarstvennogo medicinskogo universiteta. 2016;2:98-101. (in Russian).
Haque UJ, Bartlett SJ. Relationships among vitamin D, disease activity, pain and disability in rheumatoid arthritis. Clin Exp Rheumatol. 2010 Sep-Oct;28:745–7.
Kerr GS, Sabahi I, Richards JS, Caplan L, Cannon GW, Reimold A, et al. Prevalence of vitamin D insufficiency/deficiency in rheumatoid arthritis and associations with disease severity and activity. J Rheumatol 2011 Jan;38(1):53-9. doi: 10.3899/jrheum.100516.
Mellethin L, Wallaschofsli H, Grotevendt A. Völzke H, Nauck M, Hannemann A. Association between serum vitamin D concentrations and inflammatory markers in the general adult population. Metabolism. 2014 Aug;63(8):1056-62. doi: 10.1016/j.metabol.2014.05.002.
Rossini M, Maddali Bongi S, La Montagna G, Minisola G, Malavolta N, Bernini L, et al. Vitamin D deficiency in rheumatoid arthritis: prevalence, determinants and associations with disease activity and disability. Arthritis Res Ther. 2010 Nov 29;12:216. doi: 10.1186/ar3195.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2017 G. S. Senatorova, K. A. Puhachova
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Критерії авторського права, форми участі та авторства
Кожен автор повинен був взяти участь в роботі, щоб взяти на себе відповідальність за відповідні частини змісту статті. Один або кілька авторів повинні нести відповідальність в цілому за поданий для публікації матеріал - від моменту подачі до публікації статті. Авторитарний кредит повинен грунтуватися на наступному:
- істотність частини вклада в концепцію і дизайн, отри-мання даних або в аналіз і інтерпретацію результатів дослідження;
- написання статті або критичний розгляд важливості її інтелектуального змісту;
- остаточне твердження версії статті для публікації.
Автори також повинні підтвердити, що рукопис є дійсним викладенням матеріалів роботи і що ні цей рукопис, ні інші, які мають по суті аналогічний контент під їх авторством, не були опубліковані та не розглядаються для публікації в інших виданнях.
Автори рукописів, що повідомляють вихідні дані або систематичні огляди, повинні надавати доступ до заяви даних щонайменше від одного автора, частіше основного. Якщо потрібно, автори повинні бути готові надати дані і повинні бути готові в повній мірі співпрацювати в отриманні та наданні даних, на підставі яких проводиться оцінка та рецензування рукописи редактором / членами редколегії журналу.
Роль відповідального учасника.
Основний автор (або призначений відповідальний автор) буде виступати від імені всіх співавторів статті в якості основного кореспондента при листуванні з редакцією під час процесу її подання та розгляду. Якщо рукопис буде прийнята, відповідальний автор перегляне відредагований машинописний текст і зауваження рецензентів, прийме остаточне рішення щодо корекції і можливості публікації представленої рукописи в засобах масової інформації, федеральних агентствах і базах даних. Він також буде ідентифікований як відповідальний автор в опублікованій статті. Відповідальний автор несе відповідальність за подтверждленіе остаточного варіанта рукопису. Відповідальний автор несе також відповідальність за те, щоб інформація про конфлікти інтересів, була точною, актуальною і відповідала даним, наданим кожним співавтором.Відповідальний автор повинен підписати форму авторства, що підтверджує, що всі особи, які внесли істотний внесок, ідентифіковані як автори і що отримано письмовий дозвіл від кожного учасника щодо публікації представленої рукописи.
