ДО ПИТАННЯ ДІАГНОСТИКИ СЕПСИСУ У НЕМОВЛЯТ

Анотація

Вступ. Тяжкі бактеріальні інфекції та бактеріальний сепсис залишаються однією із самих актуальних проблем сучасної медицини. Стабільно висока летальність та неухильна тенденця до росту захворюваності достатньо часто зумовлені відтермінованою постановкою діагнозу і відповідно несвоєчасним призначенням лікування. В останні роки в якості біомаркера для діагностики сепсису широко застосовується С-реактивный білок (СРБ) та інші білки гострої фази запалення. Водночас питання ранньої діагностики гнійно-септичних захворювань у немовлят не можна вважати до кінця вирішеним.
Мета дослідження. Для оптимізації діагностики та лікування генералізованих гнійно-септичних захворювань у дітей вивчити діагностичну та прогностичну цінність клініко-параклінічних показників у хворих грудного віку.
Матеріал та методи. Обстежено 19 дітей грудного віку, що знаходились на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні дітей 1-го року життя ОДКЛ м. Чернівці з приводу генералізованих інфекційно-запальних захворювань. В групу порівняння увійшли 29 малюків з різноманітної соматичною патологією (анемія, енергетично-білкова недостатність, рахіт тощо). Всім дітям проведене комплексне клініко-параклінічне обстеження, що включало крім загальноприйнятих методів, імунологічні тести І-ІІ рівнів, визначення вмісту білків гострої фази запалення.
Результати дослідження.
Встановлено високу специфічність та водночас низьку чутливість лейкоцитозу периферичної крові більше 10,5 Г/л та паличкоядерного нейтрофільного зсуву лейкоцитарної формули більше 12% у підтвердженні сепсису у немовлят. Вміст у сироватці крові імуноглобуліну класу G більше 10,0 г/л також характеризувався високою специфічністю, проте невірогідними показниками клініко-епідемічного ризику. Вміст в сироватці крові хворих на сепсис С-реактивного білка більше 10,0мг/л реєстувався в 72,0% випадків, вміст у сироватці альфа-1-антитрипсину більше 3,7г/л – 71,4% спостережень, а концентрація феритину понад 54,0 нг/мл – у 80% дітей. В групі порівняння вказана концентрація білків гострої фази запалення у сироватці крові траплялася відповідно у 35,7; 45,5 і 25,5% (рφ<0,05). Співвідношення шансів наявності сепсису при вмісті СРБ ˃10 мг/мл та феритину ˃54,0 нг/мл в сироватці крові хворих грудного віку дорівнювало відповідно 4,7 та 12,0 при 95% довірчому інтервалі (ДІ1,3-17,1 та 0,2-181,0; χ2=10,9 і 10,0), що доводило статистичну вірогідність вказаних параклінічних змін. Встановлено, що жодному з наведених парклінічних показників, взятих окремо, не притаманні одночасно висока чутливість та специфічність у діагностиці сепсису у дітей, що диктує необхідність комплексного діагностичного підходу. Виходячи з одержаних даних, для діагностики сепсису у немовлят нами запропоновано використання діагностичної пари клініко-параклінічних показників: результати спонтанного варіанту НСТ –тесту нейтрофільних гранулоцитів крові, що перевищують 17% формазанпозитивних клітин, і вміст С-реактивного протеїну сироватки 10мг/мл та більше. Показники діагностичної цінності запропонованого комплексу досліджень такі: специфічність 64,0%, чутливість – 92,0%, передбачувана цінність позитивного результату – 75%, негативного – 88,0%. Атрибутивний ризик наявності септичного процесу у дітей грудного віку при вказаних показниках дорівнював 62,0%, відносний ризик – 5,7, а співвідношення шансів 2
Висновки.
1.Для діагностики сепсису у дітей грудного віку слід використовувати комплексний підхід, адже жодному з окремо взятих клініко-параклінічних показників не притаманні одночасно високі показники діагностичної цінності та вірогідного ризику наявності у пацієнтів генералізованого гнійно-септичного захворювання.
2.З метою виявлення сепсису у немовлят рекомендується використовувати діагостичний комплекс параклінічних показників: вміст17,0% і більше формазанпозитивних нейтрофілів у спонтанному НСТ-тесті у поєднанні із показником вмісту С-реактивного білка сироватки крові 10,0 мг та більше.