ХІРУРГІЧНА ТАКТИКА ЗБЕРЕЖЕННЯ СТРАВОХОДУ ПРИ ЙОГО АТРЕЗІЇ З ВЕЛИКИМ ДІАСТАЗОМ

Автор(и)

  • E.O. Rudenko
  • D.Yu. Krivchenya
  • O.G. Dubrovin
  • O.V. Metlenko
  • I.S. Maksakova
  • O.A. Yanchuk
  • N.A. Vorobey

DOI:

https://doi.org/10.24061/2413-4260.X.3.37.2020.6

Ключові слова:

атрезія стравоходу з великим діастазом, хірургічна корекція, процедура Фокера

Анотація

Вступ. Відсутність єдиної хірургічної тактики лікування атрезії стравоходу (АС) з великим діастазом, а також часті незадовільні результати при застосуванні існуючих методик, спонукають до пошуку та впровадження нового хірургічного підходу до корекції вади. Мета. Оптимізувати хірургічне лікування АС з великим діастазом та забезпечити збереження власного стравоходу шляхом елонгації за рахунок індукції росту атрезованих сегментів. Матеріали та методи. Проаналізовано 6 клінічних випадків пацієнтів з АС з великим діастазом. Всім пацієнтам виконувалась етапна корекція вади шляхом елонгації сегментів стравоходу тракційними швами з наступним формуванням анастомозу. Результати. Проведене хірургічне лікування у 6 пацієнтів, що мали АС з великим діастазом між сегментами, із застосуванням методики індукції росту стравоходу за допомогою тракційних швів за Фокером. Тривалість тракції становила від 6 до 19 днів, середня щоденна дистанція тракції кожного з сегментів складала від 2,4 до 4,8 мм. Ефективність росту сегментів контролювалась рентгенографічно за допомогою оцінки положення рентген-контрастних міток на кінцях сегментів стравоходу або езофагографії. В усіх 6 випадках після застосування дозованої етапної тракції спостерігалось подовження стравоходу зі зменшенням діастазу між його сегментами до 0-1,0 см, що дало змогу сформувати анастомоз кінець в кінець. У всіх випадках відновлене повноцінне харчування через рот зі збереженням власного стравоходу. Висновки. Методика індукції росту власного стравоходу дозволяє подолати великий діастаз між сегментами атрезованого стравоходу, створити умови для формування анастомозу та зберегти власний стравохід з відновленням вікового перорального харчування. Концепція індукції росту стравоходу виключає або зменшує застосування кишкових пластик. Процедура Фокера є органозберігаючим методом і є альтернативою операціям з втратою стравоходу.

Посилання

.1 Abraham MK, Sudarsanan B, Viswanath N, Puzhankara R, Palliwal AB, Naaz A, et al. A safer way of suturing in Foker's technique. J Pediatr Surg. 2013;48(8):1819-21. doi: 10.1016/j.jpedsurg.2013.03.052.

.2 Al-Qahtani AR, Yazbeck S, Rosen NG, Youssef S, Mayer SK. Lengthening technique for long gap esophageal atresia and early anastomosis. J Pediatr Surg. 2003;38(5):737-9. doi: 10.1016/jpsu.2003.50196.

.3 Bobanga ID, Barksdale EM. Foker Technique for the Management of Pure Esophageal Atresia: Long-Term Outcomes at a Single Institution. Eur J Pediatr Surg. 2016;26(2):215-8. doi: 10.1055/s-0035-1546757.

.4 Burjonrappa S, Thiboutot E, Castilloux J, St-Vil D. Type A esophageal atresia: a critical review of management strategies at a single center. J Pediatr Surg. 2010;45(5):865-71. doi: 10.1016/j.jpedsurg.2010.02.004.

.5 Ein SH, Shandling B. Pure esophageal atresia: a 50-year review. J Pediatr Surg. 1994;29(9):1208-11. doi: 10.1016/0022-3468(94)90802-8.

.6 Foker JE, Linden BC, Boyle EM Jr, Marquardt C. Development of a true primary repair for the full spectrum of esophageal atresia. Ann Surg. 1997;226(4):533-43. doi: 10.1097/00000658-199710000-00014.

.7 Till H, Thomson M, Foker JE, Holcomb GW, Khan KM, editors. Esophageal and Gastric Disorders in Infancy and Childh. Berlin: Springer; 2017. Foker JE. Growth Induction (the Foker Procedure) and a Flexible Approach for the Repair of Long-Gap Esophageal Atresia. p.259-84. doi: 10.1007/978-3-642-11202-7_24.

.8 Liszewski MC, Bairdain S, Buonomo C, Jennings RW, Taylor GA. Imaging of long gap esophageal atresia and the Foker process: expected findings and complications. Pediatr Radiol. 2014;44(4):467-75. doi: 10.1007/s00247-013-2847-2.

.9 Nasr A, Langer JC. Mechanical traction techniques for long-gap esophageal atresia: a critical appraisal. Eur J Pediatr Surg. 2013;23(3):191-7. doi: 10.1055/s-0033-1347916.

.10 Paya K, Schlaff N, Pollak A. Isolated ultra-long gap esophageal atresia - successful use of the foker technique. Eur J Pediatr Surg. 2007;17(4):278-81. doi: 10.1055/s-2007-965508.

.11 Till H, Thomson M, Foker JE, Holcomb GW, Khan KM, editors. Esophageal and Gastric Disorders in Infancy and Childh. Berlin: Springer; 2017. Robertson SP, Beasley SW. The Genetics and Molecular Biology of Oesophageal Development. p.9-27.

.12 Skarsgard ED. Dynamic esophageal lengthening for long gap esophageal atresia: experience with two cases. J Pediatr Surg. 2004;39(11):1712-4. doi: 10.1016/j.jpedsurg.2004.07.031.

.13 Sroka M, Wachowiak R, Losin M, Szlagatys-Sidorkiewicz A, Landowski P, Czauderna P, et al. The Foker technique (FT) and Kimura advancement (KA) for the treatment of children with long-gap esophageal atresia (LGEA): lessons learned at two European centers. Eur J Pediatr Surg. 2013;23(1):3-7. doi: 10.1055/s-0033-1333891.

.14 Till H, Sorge I, Wachowiak R. Oesophageal elongation with traction sutures (FOKER procedure) in a newborn baby with long-gap oesophageal atresia (LGEA): maybe too early, maybe too dangerous? Afr J Paediatr Surg. 2013;10(4):379-80. doi: 10.4103/0189-6725.125454.

.15 Vogel AM, Yang EY, Fishman SJ. Hydrostatic stretch-induced growth facilitating primary anastomosis in long-gap esophageal atresia. J Pediatr Surg. 2006;41(6):1170-2. doi: 10.1016/j.jpedsurg.2006.01.076.

.16 Zani A, Eaton S, Hoellwarth ME, Puri P, Tovar J, Fasching G, et al. International survey on the management of esophageal atresia. Eur J Pediatr Surg. 2014;24(1):3-8. doi: 10.1055/s-0033-1350058.

##submission.downloads##

Як цитувати

Rudenko, E., Krivchenya, D., Dubrovin, O., Metlenko, O., Maksakova, I., Yanchuk, O., & Vorobey, N. (2020). ХІРУРГІЧНА ТАКТИКА ЗБЕРЕЖЕННЯ СТРАВОХОДУ ПРИ ЙОГО АТРЕЗІЇ З ВЕЛИКИМ ДІАСТАЗОМ. Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина, 10(3(37), 38–45. https://doi.org/10.24061/2413-4260.X.3.37.2020.6

Номер

Том 10 № 3(37) (2020): НЕОНАТОЛОГІЯ, ХІРУРГІЯ ТА ПЕРИНАТАЛЬНА МЕДИЦИНА

Розділ

Статті

Ліцензія

Авторське право (c) 2020 E.O. Rudenko, D.Yu. Krivchenya, O.G. Dubrovin, O.V. Metlenko, I.S. Maksakova, O.A. Yanchuk, N.A. Vorobey

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

    1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
    2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
    3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).

 

Критерії авторського права, форми участі та авторства

Кожен автор повинен був взяти участь в роботі, щоб взяти на себе відповідальність за відповідні частини змісту статті. Один або кілька авторів повинні нести відповідальність в цілому за поданий для публікації матеріал - від моменту подачі до публікації статті. Авторитарний кредит повинен грунтуватися на наступному:

  • істотність частини вклада в концепцію і дизайн, отри-мання даних або в аналіз і інтерпретацію результатів дослідження;
  • написання статті або критичний розгляд важливості її інтелектуального змісту;
  • остаточне твердження версії статті для публікації.

Автори також повинні підтвердити, що рукопис є дійсним викладенням матеріалів роботи і що ні цей рукопис, ні інші, які мають по суті аналогічний контент під їх авторством, не були опубліковані та не розглядаються для публікації в інших виданнях.

Автори рукописів, що повідомляють вихідні дані або систематичні огляди, повинні надавати доступ до заяви даних щонайменше від одного автора, частіше основного. Якщо потрібно, автори повинні бути готові надати дані і повинні бути готові в повній мірі співпрацювати в отриманні та наданні даних, на підставі яких проводиться оцінка та рецензування рукописи редактором / членами редколегії журналу.

Роль відповідального учасника.

Основний автор (або призначений відповідальний автор) буде виступати від імені всіх співавторів статті в якості основного кореспондента при листуванні з редакцією під час процесу її подання та розгляду. Якщо рукопис буде прийнята, відповідальний автор перегляне відредагований машинописний текст і зауваження рецензентів, прийме остаточне рішення щодо корекції і можливості публікації представленої рукописи в засобах масової інформації, федеральних агентствах і базах даних. Він також буде ідентифікований як відповідальний автор в опублікованій статті. Відповідальний автор несе відповідальність за подтверждленіе остаточного варіанта рукопису. Відповідальний автор несе також відповідальність за те, щоб інформація про конфлікти інтересів, була точною, актуальною і відповідала даним, наданим кожним співавтором.Відповідальний автор повинен підписати форму авторства, що підтверджує, що всі особи, які внесли істотний внесок, ідентифіковані як автори і що отримано письмовий дозвіл від кожного учасника щодо публікації представленої рукописи.